Ухвала

від 12.10.2022 по справі 500/2489/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 500/2489/21

адміністративне провадження № К/990/25647/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №500/2489/21 за позовом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Тернобудсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправними дії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області з проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності УЖКГ за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2021 року №05-21/3;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Управління, що міститься у листі від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень»;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 3, 4 вимог Управління, що містяться у листі від 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень». Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень» та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року №2. Ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Ця касаційна скарга подана скаржником на підставі пункті 1, 3, 4 статті 328 КАС України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 лютого 2016 року у справі№818/1857/14, від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Однак, скаржник посилаючись на постанови Верховного Суду від 23 лютого 2016 року у справі№818/1857/14, від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17 не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами із цією справою. Не зазначено скаржником і норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник також вказує підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які є предметом даного спору та вказані у пунктах 1 (щодо оплати матеріалів без їх монтажу, порядку виконання робіт згідно акту змін), 3 (щодо сплати юридичними та фізичними особами відновної вартості зелених насаджень) та 4 (щодо порядку нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення) оскаржуваної вимоги.

Проте такі посилання не відповідають правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу скаржника, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.

Окрім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Так, згідно пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про закриття апеляційного провадження та відкладення справи для подання відзиву, що призвело до порушення прав скаржника.

Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку обставин, на які скаржник посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваних судових рішень.

Позивачем не доведено, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив поза увагою клопотання про закриття апеляційного провадження та відкладення справи для подання відзиву, а усі доводи побудовані лише на незгоді із прийнятим судовим рішенням.

Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Скаржник вказує, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме в ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху, про відкриття апеляційного провадження та про призначення справи до апеляційного розгляду, апеляційним судом вказано, що дана скарга подана саме управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, проте в резолютивній частині постанови задоволено апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби.

Оскаржуваною постановою апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби задоволено. Скасовано рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалено у цій частині постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 4 вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що міститься в листі 23 квітня 2021 року №131905-14/1701-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», та про визнання протиправним і скасування розпорядження Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про зупинення операції із бюджетними коштами від 26 квітня 2021 року № 2.

При цьому, скаржником у касаційній скарзі не доведено, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, що не був залучений до участі в справі.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Суд, також, звертає увагу заявника, що вимогою касаційної скарги є не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частинами другою, третьою статті 353 КАС України), а скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 01 вересня 2022 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.

Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі №500/2489/21 за позовом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Мостобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Тернобудсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно-Буд-Центр» про визнання протиправними та скасування вимоги і розпорядження - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько