Рішення

від 04.09.2007 по справі 53/390-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/390-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2007 р.                                                            Справа № 53/390-06

вх. № 14634/3-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Пивоварова Т.П.  відповідача - Носков П.А.

розглянувши справу за позовом ПП "Автосервіс", м. Харків  

до  ТОВ "Агросервіс ЛТД" , с. Волохів Яр  

про стягнення 6346,62 грн.

за зустрічним позовом ТОВ "Агросервіс ЛТД" , с. Волохів Яр

до ПП "Автосервіс", м. Харків

про визнання договору поставки №100106-1П від 10.01.2006 року недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога по первісному позову з урахуванням уточнень, простягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору поставки нафтопродуктів № 100106-1П від 10.01.2006 року в сумі 6346,62 грн. та вимога по зустрічному позову про визнання договору поставки укладеного між сторонами 10.01.2006 року №100106-1П недійсним.

Представник позивача за первісним, відповідача за зустрічним позовами в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень та просить суд їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві.

Представник відповідача за первісним, позивача за зустрічним позовами в судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти первісного позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні первісного позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.

10.01.2006 року між  позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 100106-1П.

Позивач свою позовну заяву обгрунтовує тим, що з його боку вимоги договору було виконано в повному обсязі, а відповідачем грошові кошти за отриманий товар перераховано не в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом позивач письмово уточнив, що відповідачем не оплачено отримане від позивача дизельне пальне за накладною №3101-4 від 31.01.2006 року на суму 6024,80 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100 % передоплати на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку або за узгодженням сторін, оформленому в додатковій угоді до договору не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Як встановлено під час розгляду справи позивачем було виписано рахунок-фактуру на відпущене 31.01.2006 року пальне №СФ-3101-3 від 31.01.2006 року, однак на вимогу суду представник позивача витребувані докази направлення цього рахунку відповідачеві та отримання відповідачем рахунку особисто до матеріалів справи не надав. Укладеною між сторонами додатковою угодою від 31.01.2006 року умови оплати визначені відповідно до договору поставки, тобто відповідно п.4.1 договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов"язання не встановлений чи визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник зобов"язаний виконати такий обов"язок в семиденний термін від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства.

Як зазначив позивач, обгрунтовуючи заявлену до стягнення суму боргу за поставлене 31.01.2006 року дизельне пальне, на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості  на суму 4478,22 грн. від 09.11.2006 року, з тексту якої вбачається, що позивач вимагав від відповідача здійснити оплату за поставлений йому товар 11.01.2006 року, 17.01.2006 року та 26.01.2006 року. Однак вимоги щодо сплати за поставлене 31.01.2006 року дизельне пальне позивач відповідачу не направляв, доказів виставлення вимоги щодо оплати отриманого згідно видаткової накладної №РН-3101-4 від 31.01.2006 року дизельного пального на загальну суму 6024,80 грн. позивач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів направлення або отримання відповідачем рахунку  №СФ-3101-3 від 31.01.2006 року, суд вважає, що у відповідача не виникло зобов"язання щодо проведення оплати за отримане 31.01.2006 року дизельне пальне та договірні зобов"язання з боку відповідача не порушено, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необгрунтовані та такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім того, суд дійшов висновку що не підлягають також задоволенню зустрічні позовні вимоги через наступне:

Обгрунтовуючи зустрічний позов ТОВ „Агросервіс" ЛТД зазначає, що спірний договір поставки від 10.01.2006р №100106-1П на поставку паливно-мастильних матеріалів укладений з порушенням норм, встановлених Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, а також в договорі відсутні стандарти та технічні умови".

Згідно ст. 27 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою КМ України від 12.20.1997 року № 1442 Приймання нафтопродуктів проводиться суб"єктом господарської діяльності лише за наявності супровідних документів (товарно-транспортних, рахунок-фактури, прибуткова-видаткова накладна, документи, що засвідчують належну якість та безпеку товарів, тощо). Ст.29 вищеназваних правил забороняється приймання нафтопродуктів у разі відсутності невідповідності якості нафтопродуктів супровідним документам. У разі невідповідності одержаної позивачем нафтопродукції за якістю, покупець згідно Порядку приймання нафти та нафтопродуктів за якістю (Наказ/Інструкція Держкомітету нафтової прмисловості... від 04.02.1998 року, № 81/38/101/235/122 „Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України) повинен був викликати представника відправника для складання акту та виконати всі необхідні дії згідно встановленим Правилам. Ніяких претензій до поставки дизельного пального від ПП „Автосервіс" ТОВ "Агросервіс" ЛТД  не надавав.

Посилання позивача на порушення відповідачем норм цивільного та господарського законодавства при укладанні спірного договору суд також вважає  не обґрунтованими.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець зобов"язується передати у визначений строк товар у власність покупцю для використання його в підприємницькій діяльності, а покупець зобов"язується прийняти товар та уплатити за нього визначену грошову суму.

Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України(ст.215 ЦК України).

Загальні вимоги, дотримання яких необхідно для дійсності правочину, встановлені ст.203 ЦК України.

Зокрема, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено під час судового розгляду справи фактично правові наслідки за договором поставки від 10.01.2006 року, а саме одержання ТОВ "Агросервіс" ЛТД продукції від ПП "Автосервіс" - настали (накладні, платіжні доручення долучені до матеріалів справи).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що договір поставки за №100106 від 10.01.2006 року відповідає діючому законодавству, вказана угода поставки ПММ не порушує прав або охоронюваних інтересів позивача або відповідача, а тому є дійсною.

Враховуючи викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги про визнання договору поставки недійсним належним чином не обгрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита по первісному та зустрічному позовах та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу залишити на позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 203, 526 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 10.09.2007 року.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.