Постанова

від 01.11.2007 по справі 53/390-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/390-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 53/390-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., судді Бухан А.І. , Демченко В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився,

відповідача –Носкова П.А. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП «Автосервіс»(вхідний № 2971Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року по справі № 53/390-06

за позовом Приватного підприємства «Автосервіс», м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»ЛТД, с. Волохів Яр Чугуївського району Харківської області

про  стягнення 4478,22 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»ЛТД, с. Волохів Яр Чугуївського району Харківської області

до Приватного підприємства «Автосервіс», м. Харків

про визнання недійсним договору

встановила:

Позивач, ПП «Автосервіс», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 4390, 42 грн. заборгованості по договору, 668,9 грн. інфляційних за період з травня 2006 року по липень 2007 року включно, 548,74 грн. 10% річних за цей же період та 738,45 грн. пені за період з 06.08.2006 р. по 06.08.2007 року.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю ««Агросервіс» ЛТД, подав зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір поставки № 100106-1П, укладений між сторонами по справі 10.01.2006 р.  

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року по справі № 53/390-06 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Позивач за первісним позовом, ПП «Автосервіс», з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року в частині первісного позову та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду позивач просить залишити без змін. В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що матеріалами справи підтверджений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 4390,42 грн. У зв‘язку з тим, що оплата відповідачем вказаної суми не здійснена, позивачем нараховані інфляційні, річні та пеня у відповідності з вимогами договору та закону. Позивач вказує, що місцевим господарським судом було невірно оцінено залучену до матеріалів справи вимогу та зроблені невірні висновки щодо того, що така вимога не стосується спірних сум та що вона не направлена на адресу відповідача. Позивач зазначає, що докази оплати вимоги залучені до матеріалів справи.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ «Агросервіс» ЛТД, проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього відповідач стверджує, що поставка товару по накладній від 31.01.2006 р. (частину боргу по якій просить стягнути позивач) в порушення умов договору була здійснена позивачем без попередньої оплати, рахунок на оплату відповідачу не надавався. Таким чином, на думку відповідача, строк оплати по вказаній поставці не визначений, вимогу про оплату відповідач не отримував, а тому вважає, що у нього не настав строк оплати по вказаній поставці.

В судовому засіданні 17.10.2007 року оголошена перерва до 22.10.2007 року для надання сторонами додаткових доказів та пояснень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї та доповненнях до апеляційної скарги і відзиву доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову місцевий господарський суд посилався на відсутність вимоги щодо оплати отриманого згідно видаткової накладної від 31.01.2006 р. товару та відсутність доказів направлення відповідачу та отримання ним рахунку на оплату товару. Відсутність відповідних доказів, на думку місцевого господарського суду, свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов‘язання щодо здійснення оплати отриманого 31.01.2006 р. товару.

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову місцевий господарський суд посилався на безпідставність позовних вимог та непідтвердженість їх належними доказами.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2006 р. між сторонами по справі укладений договір № 100106-1П поставки, відповідно до умов якого поставщик (позивач) зобов‘язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити нафтопродукти, номенклатура, ціна, кількість та сума партії товару яких визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору (п. 1.1, 1.2).

П. 2.1 договору сторони визначили, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам і державним стандартам, що діють на території України та підтверджується сертифікатом відповідності і паспортом якості заводу-виготовлювача товару.

Умовами договору визначено, що товар поставляється покупцю партіями на підставі узгодженої заявки (п. 3.1). Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика в розмірі 100% передоплати на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, або за узгодженням сторін, що оформлено в додатковій угоді до цього договору, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару покупцю (п. 4.1).

Сторонами у договорі також визначена відповідальність за порушення умов договору: за невиконання умов п. 4.1 договору поставщик має право вимагати оплату вартості товару з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і 10% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період (п. 5.1).

Аналіз положень спірного договору та додаткових угод до нього свідчить про те, що сторонами у договорі визначені усі суттєві умови договору, договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін, зміст договору не суперечить нормам чинного законодавства та за цим договором наступили реальні правові наслідки (договір виконаний повністю зі сторони позивача та частково зі сторони відповідача). Тобто, сторони при укладанні договору дотрималися усіх вимог, передбачених ст. 203 ГПК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, твердження відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) щодо недійсності укладеного між сторонами договору не підтверджуються матеріалами, спростовуються нормами чинного законодавства, а тому вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами договору є безпідставними та місцевим господарським судом обгрунтовано було відмовлено у задоволенні таких вимог. Колегія суддів також зазначає, що представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) з рішенням суду у частині відмови йому у задоволенні зустрічних позовних вимог погодився, рішення суду в цій частині не оскаржував.

До матеріалів справи позивачем залучені копії додаткових угод до договору поставки, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару ( т. 1 арк.справи 13-58), які підтверджують факт поставки позивачем на адресу відповідача певної кількості товару (нафтопродуктів), що зазначені у додаткових угодах. Згідно з переліком видаткових накладних, які зазначені у позовній заяві та залучені до матеріалів справи (у накладних міститься посилання на дату та номер укладеного договору), позивачем на адресу відповідача поставлено нафтопродуктів на загальну суму 612887,54 грн. Відповідач факт поставки відповідної кількості нафтопродуктів та суму поставки не заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем згідно з умовами договору здійснена попередня оплата продукції у розмірі 600450,74 грн., на підставі виставлених позивачем рахунків, що підтверджено банківською випискою. Також, 06.04.2006 року відповідачем здійснена оплата 8046,38 грн. за бензин згідно рахунку СФ від 17.01.2006 р. (т. 1 арк.справи 53-54). При цьому, з урахуванням зазначеного рахунку на суму 6412 грн. відповідачем фактично переплачено 1634,38 грн., та ця сума позивачем зарахована в рахунок поставки по накладній № 3101-4 від 31.01.2006 р. на суму поставки 6024,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача фактично стосуються видаткової накладної № 3101-4 від 31.01.2006 р. на суму поставки 6024,80 грн., з яких позивач просить стягнути 4390,42 грн.

Відповідач не заперечує факту отримання продукції по накладній № 3101-4 від 31.01.2006 р. на суму поставки 6024,80 грн., однак вказує, що строк оплати по ній не настав, оскільки поставка позивачем здійснена в порушення умов договору, без попередньої оплати. Таким чином, як вважає відповідач, строк оплати відповідної продукції не встановлений, а вимогу від позивача про оплату він не отримував.

Аналіз матеріалів справи, положень укладеного між сторонами договору, додаткової угоди до нього від 31.01.2006 р. та вимог чинного законодавства свідчать про те, що позивачем поставка продукції по видатковій накладній № 3101-4 від 31.01.2006 р. на суму 6024,80 грн. дійсно здійснена без попередньої оплати, тоді як умовами договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика в розмірі 100% передоплати на тротязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, або за узгодженням сторін, що оформлено в додатковій угоді до цього договору, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту поставки товару покупцю (п. 4.1 договору). Умовами додаткової угоди умови оплати визначені – згідно договору (тобто, попередня оплата на підставі виставленого рахунку).

Таким чином, здійснюючи відповідну поставку позивач фактично відступив від умов договору стосовно строків поставки, у зв‘язку з чим у суду відсутні підстави для застосування п. 4.1 договору. Тобто, колегія суддів вважає, що у даному разі строк оплати є невизначеним через відступлення сторін від умов договору стосовно оплати виконаних робіт. З вищенаведеного слідує, що факт надсилання чи ненадсилання рахунку для здійснення попередньої оплати по спірній поставці не має значення для справи.

  Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача 10.11.2006 р. направлена вимога про оплату коштів за поставлену продукцію на суму 4390,42 грн. (спірна сума). Факт направлення відповідної вимоги підтверджується залученою до матеріалів справи поштовою квитанцією про прийняття заказної кореспонденції (т. 1 арк.справи 9). Твердження місцевого господарського суду про те, що позивачем не заявлялася вимога по накладній № РН-3101-4 від 31.01.2006 р. на суму 6024,80 грн. є безпідставним, оскільки зі змісту такої вимоги вбачається, що вона стосується поставки товару по договору в цілому, в ній заявлено про оплату спірної суми по договору, а дати 11.01.2006 р., 17.01.2006 р. та 26.01.2006 р. стосуються довіреностей на отримання продукції, а не її поставки, як вказує місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про неотримання ним вимоги, оскільки, як зазначалося више, ст. 530 ЦК України передбачено виконання обов‘язку щодо оплати з моменту пред‘явлення вимоги, а не з моменту її отримання. Крім того, належних доказів неотримання вимоги відповідачем не надано. Відсутність даних щодо реєстрації факту отримання вимоги у книзі вхідної кореспонденції (ксерокопія якої відповідачем надана до справи) не може бути безумовним свідченням такого факту. Лист заст. начальника ЦПЗ № 12, що наданий відповідачем в судове засідання стосується факту надходження простого поштового відправлення ПП «Агросервіс» від 09.11.2096 р., тоді як, як встановлено вище, вимога на адресу відповідача направлена 10.11.2006 р. заказною кореспонденцією.

Враховуючи усе вищезазначене, колегія суддів вважає, що зобов‘язання щодо оплати спірної суми у відповідача виникли з 18.11.2096 р. (10.11.2006 р. – дата пред‘явлення вимоги + 7 днів згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України), та саме з цієї дати позивача мав право на нарахування річних, інфляційних та пені у відповідності з умовами укладеного договору та норм чинного законодавства (ст .ст. 550, 551, 625 ЦК України, 230, 231 ГК України).

Оскільки відповідачем не заявлялися вимоги про застосування строків позовної давності, вимоги позивача згідно з наданим ним розрахунком про стягнення пені підлягають задоволенню частково – за період з 18.11.2096 р. по 06.08.2097 р. у розмірі 527,84 грн., вимоги про стягнення відсотків річних підлягають задоволенню частково – за період з 18.11.2006 р. по 06.08.20097 р. у розмірі 315,15 грн., вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково – за період листопада 2006 р. по липень 2007 р. включно у розмірі 351,23 грн. (при  цьому колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи додані офіційні дані про індекс інфляції за період нарахування таких сум).

В іншій сумі вимоги про стягнення пені, інфляційних та річних задоволенню не підлягають, оскільки нарахування позивачем здійснено за період, що передував даті пред‘явлення вимоги, тобто, у цей період зобов‘язання у відповідача по сплаті не виникло.РН-3101-4 від 31.01.2006 р. на суму 6024,80Р

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК, України,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 вересня 2007 року по справі № 53/390-06 в частині відмови у задоволенні вимог певісного позову скасувати та у цій частині прийняти нове рішення, яким вимоги позивача за первісним позовом задовольнити частково.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД (63552 Харківська область, Чугуївський район, с. Волохов Яр, вул. Мира, 8 р/рахунок 260021400078 в ЧФ АКРБ «Регіон-Банк» м. Чугуїв МФО 350512 Код 24333539) на користь Приватного підприємства «Автосервіс» (61001 м. Харків пр. Гагаріна,20 р/рахунок 26002013774980 в ФБ «Фінанси і кредит» ТОВ в Харківській області МФО 350697 Код 30754351) 4390,42 грн. боргу, 351,23 грн. інфляційних, 315,15 грн. відсотків річних, 527,84 грн. пені, 55,85 грн. держмита, 103,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

       В іншій частині вимог первісного позову відмовити.

       Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

        В іншій частині (в частині відмови у задоволенні зустрічного позову) рішення залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О.В.  

                                 Судді                                                                    Бухан А.І.  

                                                                                                               Демченко В.О.