Постанова

від 08.02.2007 по справі 7/277-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/277-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2007                                                                                   Справа № 7/277-06  

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)

суддів : Бахмат Р.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання :  Стуковенковій Н.В..

За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 01.02.2007 року:

від позивача:  Кононенко О.В. представник, довіреність № б/н  від 18.05.06;

від відповідача:  Косенко Н.П. представник, довіреність № б/н  від 31.01.07;

від відповідача:  Грицик О.В. юрист, довіреність № б/н  від 31.01.07;

від відповідача:  Протеняк В.М. міський голова, рішення №01-1/У  від 11.04.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім  “Дніпровський”, м. Апостолове Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  17.10.2006року   у справі № 7/277-06

за позовом: Товариства  з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім  “Дніпровський”, м. Апостолове Дніпропетровської області

до   відповідача:  Апостолівської міської ради, м. Апостолове, Дніпропетровської області

про  визнання  недійсним пункту  договору та стягнення 30 978,08 грн.

В С Т А Н О В И В:

     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської області від 17.10.2006 року у справі № 7/277-06  ( Коваль Л.А.)  відмовлено в задоволені позовних вимог  Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім  “Дніпровський” до Апостолівської міської ради, м. Апостолове, Дніпропетровської області про визнання  недійсним пункту  договору та стягнення 30 978,08 грн.

   Оскаржуючи рішення,    Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім  “Дніпровський” в апеляційній  скарзі   просить рішення  господарського суду скасувати, позов задовольнити , посилаючись  на неправильне застосування господарським судом закону, та на неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник посилається на те, що судом  неповно з'ясовано обставини справи, роблячи висновок про віднесення даної земельної ділянки для ведення не сільськогосподарського, а промислового виробництва і це пояснив тим, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 6 підписаного Головою Апостолівської міської ради народних депутатів 13.01.1993 p., земельна ділянка під придбаними позивачем будівлями та спорудами знаходилася в користуванні Апостолівського сільськогосподарського підприємства «Родючисть»під розміщення промислової бази, що не заперечується сторонами. Тобто цю земельну ділянку суд признав як землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування

Але фактично дана ділянка використовується для ведення сільськогосподарського виробництва, а землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення відповідної інфраструктури або призначені для цих цілей і вони прирівнюються до сільськогосподарських угідь. Судом зроблено невірний висновок, який за своїм змістом суперечить  законодавству - наявність в договорі  оренди земельної ділянки  пункту 3.2., яким  розмір орендної плати  визначено в іншому розмірі, не є підставою для визнання недійсним пункту 3.3 (другого).  

   У своєму відзиві на апеляційну скаргу Апостолівська міська рада вважає рішення законним.

У судовому засіданні, що відбулося  01.02.2007 року оголошувалась перерва до  08.02.2007 року до 15 годин 20 хвилин.

    Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню , з  наступних підстав:

Рішенням Апостоловської міської ради № 680-16 /ХХІV  від 28.05.2004 року затверджено проект  відведення земельної  ділянки  по вул. Мічуріна,100 в м. Апостолове  ТОВ АТД “Дніпровський”.

          Надано ТОВ АТД “Дніпровський” в оренду  земельну ділянку по вул. Мічуріна,100 в м. Апостолове   загальною площею  3,2918 га для обслуговування існуючих господарських будівель і приміщень  строком  на 49 років з 28.05.2004року.

          Пунктом 5 рішення встановлено розмір орендної  плати –1%  згідно  нормативної  грошової оцінки землі.

          На підставі вказаного рішення міської ради 28.05.2004 року між Апостоловської міською  радою - орендодавець та  Товариством з обмеженою відповідальністю “ Агро торговий дім “Дніпровський” - орендар був  укладений  договір оренди землі, відповідно до   якого  орендодавець надав орендарю у строкове платне користування  на умовах  оренди земельну ділянку площею 3, 2918 га., що розташована в м. Апостолове по вул. Мічуріна,100 для  обслуговування  виробничих, господарських  культурно-побутових споруд (розділ 1 договору).

          Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна  плата за земельну  ділянку встановлюється  у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що  визначаються у встановленому порядку.

Договір містить два пункти під номером 3.3.

Перший пункт 3.3. передбачає, що зміна грошової оцінки  земельної ділянки та її індексації, що тягне за собою зміни орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку  та у випадках, передбачених нормативними законодавчими  актами України.

          Другим пунктом 3.3 встановлено, що  річна орендна плата  сплачується у розмірі одного відсотку нормативної оцінки земельної ділянки і становить 9 575,19 грн.

          Позивач, посилаючись на недійсність  другого пункту 3.3 як такого, що суперечить Закону України “Про плату  за землю”,  Земельному кодексу України, просив визнати його  недійсним та стягнути з відповідача незаконно отримані  кошти та моральну шкоду.

          Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч.1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Згідно із ст. 23 Закону України “Про плату  за землю” використання землі в Україні є платним. Плата  за землю  справляється  у вигляді  земельного податку  або  орендної плати, що  визначається залежно від грошової оцінки земель.

          Платіж, який орендар вносить  орендодавцеві  за  користування земельною ділянкою, є   орендною платою за землю.

          Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою  сторін у договорі оренди (ст. 213 Закону України “Про оренду землі”).

          Укладаючи договір оренди земельної ділянки  від 28.05.2004 року, у другому пункті 3.3 сторони визначили та погодили розмір орендної плати у відповідності з рішенням міської ради від 28.05.2004 року –1%  від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

          За таких обставин  у господарського суду були відсутні  правові підстави  для визнання недійсним  другого пункту 3.3 договору  та стягнення з                                 відповідача 30978,08 грн.

          Посилаючись в апеляційній скарзі  на ст. 53 Закону України “Про  плату за землю”, позивач не враховує норми ст.2  вказаного закону , яка передбачає, що  платою за землю є  земельний податок та орендна плата.

          Суб'єктами плати за землю у вигляді орендної плати є орендарі.

          Відповідно до  ст. 125 Земельного кодексу України  право на оренду  земельної ділянки викає  після укладення  договору оренди і його державної реєстрації.

          Приступати до  використання  земельної ділянки до встановлення її меж  у натурі ( на місцевості),  одержання документа, що  посвідчує  право на  неї, та  державної реєстрації забороняється.

Наявність у попереднього  власника  придбаного  позивачем  нерухомого майна  державного акта  на право  постійного користування  земельною ділянкою не  надавала позивачу права  користування земельною ділянкою.

Оскільки  попередній власник  будівель не був власником  земельної ділянки, а тільки землекористувачем, до позивача не могло  перейти  право  власності  на цю земельну ділянку за цивільно-правовою  угодою, а право  користуванням  виникло  у позивача після укладення  договору оренди.

З огляду на викладене позивач  безпідставно  посилається на одностороннє тлумачення судом ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного рішення прийняте господарським судом за повністю дослідженими обставинами  справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства  з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім  “Дніпровський”, м. Апостолове Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2006 року у справі № 7/277-06  залишити без змін.

Головуючсуддя                                                                                             Л.О. Лотоцька

Судді                                                                                                               Р.М.Бахмат

Судді                                                                                                               О.М. Лисенко