Рішення

від 17.10.2006 по справі 7/277-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/277-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.06р.

Справа № 7/277-06

За позовом  Товариства з обмеженою  відповідальністю “Агро-торговий дім “Дніпровський”, м. Апостолове Дніпропетровської області 

До  Апостолівської міської ради, м. Апостолове Дніпропетровської області 

Про визнання недійсним пункту договору та стягнення 30 978, 08 грн.

                                                                                                                  Суддя Коваль Л.А.

Представники:

Від позивача: замісник директора Кононенко О.В., дов. № 116 від 21.09.2006р.,                         начальник служби безпеки Лебідь О.І., дов. № б/н від 07.07.2006 р.;

Від відповідача: міський голова Протеняк В.М., землевпорядник Косенко Н.П., дов. № б/н від 26.09.2006 р., юрист Томяк А.В., дов. № б/н від 26.09.2006 р.     

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім “Дніпровський” (м. Апостолове Дніпропетровської області) просить:

-          визнати недійсним п.3.3. (другий) договору оренди в частині “Річна орендна плата сплачується у розмірі одного відсотку нормативної оцінки земельної ділянки і становить 9 575, 19 грн.”;

-          стягнути з Апостолівської міської ради (м. Апостолове Дніпропетровської області) на свою користь 30 978, 08 грн., з яких незаконно отримані кошти в сумі 20 978, 08 грн. та моральна шкода в сумі 10 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди земельної ділянки від 28.05.2004р., укладений між позивачем та відповідачем, містить два різні за змістом пункти щодо розміру орендної плати за земельну ділянку. Так, відповідно до п.3.2. договору орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку. Пункт 3.3. договору (оспорюваний) по іншому визначає розмір орендної плати –1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Позивач вважає, що правомірним є встановлення орендної плати в розмірі земельного податку за ставкою земельного податку для сільгоспугідь а також земель, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва –0,1% від грошової оцінки землі. Оскільки позивач сплатив орендну плату із розрахунку 1% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто відповідно до умов щодо розміру орендної плати, визначених оспорюваним пунктом договору, відповідач незаконно отримав 20 978, 08 грн., які підлягають поверненню позивачу. Понесена моральна шкода мотивована тим, що направлення відповідачем матеріалів щодо позивача до податкової адміністрації про ухилення від сплати податків без спроби вирішення питання в законному руслі похитнуло авторитет позивача та принизило його ділову репутацію.

Відповідач позов не визнає. Відповідач зазначає, що договір оренди укладено на підставі рішення Апостолівської міської ради від 28.05.2004р. № 680-16/XXIV, яким вирішено питання надання позивачу в оренду земельної ділянки по вул. Мічуріна, 100 в м. Апостолове для обслуговування існуючих господарських будівель і приміщень позивача. Названим рішенням встановлено, що орендна плата складає 1% згідно нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На таких умовах щодо розміру орендної плати і був укладений договір оренди земельної ділянки. Позивач погодився з зазначеними умовами договору щодо розміру орендної плати, оскільки і сплачував протягом 2004 року орендну плату в відповідному розмірі. Відповідач посилається на приписи Законів України „Про оренду землі”, „Про плату за землю” –орендар сплачує оренду плату, а не податок на землю; розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди за згодою сторін. Така згода була досягнута. Відповідач заперечує право користування позивачем земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, оскільки при переході права власності на будівлю і споруду право користування земельною ділянкою переходить на підставі договору оренди. Відповідач вважає, що позивач неправомірно відносить земельну ділянку до категорії земель сільськогосподарських угідь. Відповідач не вбачає з свого боку неправомірних дій, що полягають у зверненні до податкового органу з приводу стягнення заборгованості по орендній платі та, відповідно, підстав для стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні 27.09.2006р. оголошено перерву на 17.10.2006р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до свідоцтва від 02.04.2004р. (зареєстровано в реєстрі за № 622) приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Оксамитною Н.В. посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро-торговий дім “Дніпровський” (м. Апостолове Дніпропетровської області) належить право власності на майно (комплекс будівель і споруд), яке складається з: Б-ангар-контори, В-диспетчерської, Г-мийки, Д-сауни, Е-сторожки, К-убиральні, №1-4 –парканів, І-замощення, що розташоване в м. Апостолове по вул. Мічуріна, 100, раніше належало Відкритому акціонерному товариству „Апостолівський райагрохім”.

Позивач придбав комплекс будівель та споруд з прилюдних торгів по реалізації арештованого майна в зв'язку з примусовим виконанням зведеного виконавчого провадження про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Апостолівський райагрохім” коштів (Акт продажу комплексу будівель та споруд, затверджений 17.03.2004р. виконуючим обов'язки відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції Борзенко Л.М., Протокол № 1 прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, проведених 04.03.2004р. Дніпропетровською обласною філією Державного Підприємства МВС України „Спецсервіс”).

На підставі Державного акту на право постійного користування землею № 6, підписаного Головою Апостолівської міської Ради народних депутатів 13.01.1993р., земельна ділянка під придбаними позивачем будівлями та спорудами знаходилася в користуванні Апостолівського сільськогосподарського підприємства „Родючість” під розміщення промислової бази, що не заперечується сторонами.

Відповідно до розпорядження Апостолівської районної ради народних депутатів від 30.05.1995р. № 201 Апостолівське сільськогосподарське підприємство „Родючість” по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства перереєстроване в Апостолівське районне державне підприємство по виконанню агрохімічних робіт „Райагрохім”.

Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю  і  споруду  право власності  на  земельну  ділянку або її частину може переходити на підставі  цивільно-правових  угод,  а  право  користування  -   на підставі договору оренди.

Позивач звернувся до Апостолівської міської ради з приводу оформлення орендних правовідносин на земельну ділянку за адресою: м. Апостолове, вул. Мічуріна, 100, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу на праві власності.

Згідно рішення Апостолівської міської ради від 28.05.2004р. № 680-16/XXIV земельна ділянка по вул. Мічуріна, 100 загальною площею 3, 2918 га передана в оренду позивачу для обслуговування існуючих господарських будівель і приміщень. В пункті 5 названого рішення зазначено, що за оренду земельної ділянки сплачується 1 відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

28.05.2004р. між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 01.06.2004р., реєстраційний номер 0404041201561.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Договір містить два пункти 3.3., які різняться за змістом.

Відповідно до п.3.3. (другого) річна орендна плата сплачується у розмірі одного відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 9 575, 19 грн.

Позивач вважає неправомірним встановлення орендної плати в розмірі одного відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про плату за землю” плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні  ділянки,  надані в оренду,  справляється орендна плата.

Закон України „Про плату за землю” не регулює питання визначення розміру орендної плати.

Вирішення  відповідно  до   закону   питань   регулювання земельних відносин становить виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад (п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення  орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Як рішенням Апостолівської міської ради від 28.05.2004р. № 680-16/XXIV, винесеним відповідно до компетенції ради, так і договором оренди, встановлено розмір орендної плати –1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач сплачував орендну плату відповідно до встановленого розміру - 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Окремих підстав для визнання недійсною частини  правочину  законодавство не містить.

З огляду на визначені законом підстави недійсності правочину та, відповідно, і його частини, та наявні фактичні обставини, справи суд не вбачає підстав для визнання недійсним пункту 3.3. (другого) договору оренди.

Наявність в договорі оренди земельної ділянки пункту 3.2., яким розмір орендної плати визначено в іншому розмірі, не є підставою для визнання недійсним пункту 3.3. (другого).

Отже, позовні вимоги  щодо визнання недійсним пункту договору заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що розмір орендної плати має бути на рівні земельного податку - 0,1% від грошової оцінки землі, що, на думку позивача, ґрунтується на приписах Закону України „Про плату за землю”. Як вже зазначалося, Закон України „Про плату за землю” не визначає розмір орендної плати. Розмір орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За межами даного спору є дослідження ставки земельного податку, яка застосовується в залежності від цільового призначення земельної ділянки.

Суд відхиляє доводи позивача з приводу того, що позивач користується земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування землею. Такі доводи спростовуються положеннями ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України та укладеним договором оренди земельної ділянки.

Оскільки відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного пункту договору, а орендна плата позивачем сплачена відповідно до встановленого ним розміру, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 20 978, 08 грн., як незаконно отриманих.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Суд не вбачає неправомірних дій відповідача, які б спричинили позивачу моральну шкоду. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до  ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові –відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Суддя                                                                                                        Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 03.11.2006р.