Ухвала

від 23.06.2022 по справі 761/16458/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/16458/16-к. Провадження №11-кп/824/868/2022. Головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, Суддя-доповідач у апеляційній інстанції ОСОБА_2

ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора другого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого ПАТ «Київпроект» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17березня2021 року,

за участю сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_6

представника потерпілого ПАТ «Київпроект» адвоката ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и л а:

Цією ухвалою підготовчого судового засідання обвинувальний акт укримінальному провадженні №42013110100000672, внесеному до ЄРДР 29.08.2013року, постановленої щодо обвинувачених:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у місті Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який народився у місті Ярославль Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який народився у місті Єревані Республіки Вірменія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який народився у місті Прип`ять Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, яка народилася у місті Києві, зареєстрованої та проживаючої заадресою: АДРЕСА_6 ,

у пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

повернений прокурору для усунення виявлених недоліків.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвала мотивована тим, що обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення не містить визначення дати, часу та місця вчинення дій, які утворюють склад інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, із розподілом ролей кожного із обвинувачених, атакож відсутні дані про неможливість встановлення таких обставин. Водночас формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин є ідентичними щодо усіх обвинувачених, без конкретизації дій кожного із них, що свідчить про грубе порушення права на захист обвинувачених. Отже, з огляду на викладене, місцевий суд дійшов висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам п.2ч.2ст.291КПК України. Поміж іншого, даний обвинувальний акт містить відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, в тексті обвинувального акта є посилання на висновок судової експертизи із вказівкою на вихідний номер та дату його складення, які відповідно до ст. 84 КПК України єдоказами у кримінальному провадженні, при цьому посилання на наявність будь-яких доказів у змісті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, за загальними правилами КПК України єнеприпустимим. Таким чином, на думку місцевого суду, посилання вобвинувальному акті на докази, які можуть надаватись та досліджуватись виключно під час судового розгляду, не відповідає та суттєво суперечить вимогам ч.2ст.291КПК України.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, прокурор другого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представник потерпілого ПАТ«Київпроект» адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, в яких:

- прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42013110100000672 заобвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України повернуто прокурору; призначити новий розгляд кримінального провадження №42013110100000672 у Голосіївському районному суді міста Києва зі стадії підготовчого судового засідання;

- представник потерпілого ПАТ «Київпроект» адвокат ОСОБА_7 просить: ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №42013110100000672 скасувати; ухвалити нову ухвалу, якою призначити розгляд кримінального провадження №42013110100000672 стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Вказані апеляційні вимоги прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції фактично вийшов за межі своїх повноважень, визначених ст.314КПК України, згідно з якими на цій стадії суд повинен перевірити обвинувальний акт лише на предмет викладення в ньому відомостей, передбачених п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, та дотримання слідчим і прокурором положень ч.ч. 1, 3 ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта, а не вирішувати питання про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Разом з цим всупереч приписам ст. 314 КПК України місцевий суд фактично визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню під час судового розгляду.

Крім того, посилається на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору з підстав наявності у тексті обвинувального акта посилання на висновок судової експертизи із вказівкою на вихідний номер та дату його складання, оскільки це не свідчить про невідповідність даного обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та не може бути підставою для його повернення прокурору, зважаючи на те, що кримінальний процесуальний закон містить вичерпний перелік підстав для повернення обвинувального акта прокурору, серед яких немає вищевказаної підстави, на яку посилається місцевий суд воскаржуваній ухвалі. Отже, на думку прокурора, вказані місцевим судом в ухвалі недоліки обвинувального акта не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не можуть бути підставою для його повернення з огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК України, та визначені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підстави повернення обвинувального акта прокурору.

У підсумку додає, що в порушення норм КПК України під час підготовчого судового засідання судом першої інстанції не оголошувалася заява директора ПАТ«Київпроект» про відмову від обвинувачення й незаперечення щодо закриття кримінального провадження та не з`ясовувалась думка учасників судового провадження щодо можливості чи неможливості її приєднання до матеріалів кримінального провадження.

Представник потерпілого ПАТ «Київпроект» адвокат ОСОБА_7 вапеляційній скарзі вказує на те, що оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції проігноровано обставини, що вже були встановлені ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27серпня2018року, якою, у свою чергу, було визначено, що обвинувальний акт увказаному кримінальному провадженні містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з одночасним посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулюванням обвинувачення. Водночас цією ж ухвалою місцевого суду було призначено судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні.

Також вказує на те, що не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору лист директора ПАТ «Київпроект» ОСОБА_13 від03.03.2021 року №06-21/адм про відмову від обвинувачення та незаперечення щодо закриття кримінального провадження, оскільки, на думку апелянта, вказаний лист був направлений помилково на адресу місцевого суду, враховуючи те, що новопризначений директор не в повній мірі ознайомився з усіма справами товариства, особливо зі справами семирічної давнини.

Заперечення на подані апеляційні скарги

Адвокат ОСОБА_14 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 , адвокат ОСОБА_15 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_11 , та адвокат ОСОБА_16 , яка діє у захист прав та інтересів обвинуваченої ОСОБА_12 , подали заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ПАТ«Київпроект».

У запереченнях на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ПАТ«Київпроект» адвокат ОСОБА_14 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 , просить залишити без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі №761/16458/16-к про повернення обвинувального акта прокурору, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення. Вважає, що судове рішення місцевого суду є обґрунтованим та відповідає вимогам КПК України з огляду на невідповідність обвинувального акта у даному кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК України. До того ж зауважує, що обвинувальний акт був складений неуповноваженою особою, що є також підставою для повернення його прокурору.

Адвокат ОСОБА_15 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_11 , у поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора просить залишити без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021року у справі №761/16458/16-к, апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 №10/2/2-4151-14 від 22.03.2021 року укримінальному провадженні №42013110100000672 від 29.08.2013 року без задоволення. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції констатує істотні порушення вимог ст. 291 КПК України в обвинувальному акті, а також перелічує фактичні обставини, що унеможливлюють призначення обвинувального акта у кримінальному провадженні №42013110100000672 в існуючій редакції до судового розгляду.

У поданих запереченнях на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ПАТ «Київпроект» адвокат ОСОБА_16 , яка діє у захист прав та інтересів обвинуваченої ОСОБА_12 , просить залишити без змін ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021 року, апеляційні скарги прокурора та представника ПАТ «Київпроект» без задоволення. Вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини.

Позиції учасників судового провадження

В судове засідання апеляційного суду з`явився прокурор та представник потерпілого, інші учасники кримінального провадження не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені, перед початком судового розгляду ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_17 , обвинувачений ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_11 , на адресу суду надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі, тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі останніх, оскільки їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.

Як зазначено у п. 66 справи Європейського суду з прав людини "Смірнова проти України" розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (Frydlender v. France, N 30979/96, параграф 43, ECHR 2000-VII). Крім того, відповідно до п. 69 даної справи обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні органи (Mitchell and Holloway v. the United Kingdom,no. 44808/98, параграф 56, рішення від 17 грудня 2002 року).

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; представника потерпілогоПАТ «Київпроект» адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подані апеляційні скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви апеляційного суду

Так, відповідно до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Частиною другою цієї ж норми КПК передбачено, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими даними, в ньому повинні міститись виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі "Камасінскі проти Австрії", п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі "Матточіа проти Італії", п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі "І.Н. та інші проти Австрії", п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 року у справі "Даллос проти Угорщини" п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).

У рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що "…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції".

Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Верховний Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та роз`яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість ухвали про повернення обвинувального акту, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що після закінчення досудового розслідування, до суду передається обвинувальний акт, до якого додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та інші, передбачені ст. 291 КПК України документи.

Цим же Законом, до повноважень суду першої інстанції, в підготовчому судовому засіданні, віднесена перевірка обвинувального акту на відповідність вимогам ст. 291 КПК України та прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Матеріали кримінального провадження дійсно свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до цієї норми закону, вказане процесуальне рішення повинно містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні №42013110100000672, внесеному до ЄРДР 29.08.2013року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, який було направлено для розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва.

В ході апеляційного перегляду ухвали за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого було встановлено: обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення не містить визначення дати, часу та місця вчинення дій, які утворюють склад інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, із розподілом ролей кожного із обвинувачених, атакож відсутні дані про неможливість встановлення таких обставин, формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин є ідентичними щодо усіх обвинувачених, без конкретизації дій кожного із них, що свідчить про грубе порушення права на захист обвинувачених, з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Якщо обвинувачених декілька, головуючий здійснює зазначені дії щодо кожного з них.

Отже, розгляд кримінального провадження без належного формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що у ньому містяться відомості, які не передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, в тексті обвинувального акта є посилання на висновок судової експертизи із вказівкою на вихідний номер та дату його складення, які відповідно до ст. 84 КПК України єдоказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм КПК України, свідчить про те, що у разі обвинувачення осіб кожного у вчиненні декількох кримінальних правопорушення, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинне бути конкретизоване по кожному із осіб та по кожному із інкримінованих особі злочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Таким чином, ще до початку судового розгляду кримінального провадження міститься посилання на доказ з боку обвинувачення, що суперечить положенням ч. ч. 2, 4 ст. 291 КПК України.

Отже, викладені обставини, а саме зазначення доказу до початку судового розгляду кримінального провадження, фактично ставить ще на стадії підготовчого провадження сторону захисту в нерівноправне у порівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівності та змагальності сторін під час судового розгляду, принципам законності, верховенства права, неупередженості суду й безпосередності дослідження ним доказів, а також не відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в п. 87 рішенні по справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року (статус остаточного набрало 06.12.2005 року), в якій були встановлені порушення статті 6 Конвенції, визначив, що принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу, а принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєве більш невигідне становище порівняно з іншою стороною.

Посилання вобвинувальному акті на докази, які можуть надаватись та досліджуватись виключно під час судового розгляду, не відповідає та суттєво суперечить вимогам ч.2ст.291КПК України.

Отже, висновок суду першої інстанції, на думку колегії, в цій частині є обґрунтованим.

Доводи прокурора, що під час підготовчого судового засідання судом першої інстанції не оголошувалася заява директора ПАТ «Київпроект» про відмову від обвинувачення й незаперечення щодо закриття кримінального провадження та не з`ясовувалась думка учасників судового провадження щодо можливості чи неможливості її приєднання до матеріалів кримінального провадження, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки заява директора ПАТ «Київпроект» є позицією у справі, яку він виклав письмово, та не спростовує висновків суду про невідповідність обвинувального акту вимогам закону.

Доводи прокурора та представника потерпілого з приводу того, що прокурором дотримані в повному обсязі вимоги закону відповідно до ст.291 КПК України не є обґрунтованими та спростовуються мотивувальною частиною ухвали місцевого суду в частині порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не можуть бути визнані необхідними, достатніми та обґрунтованими підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Наведені порушення в сукупності, на думку суду, перешкоджають призначенню судового розгляду даного кримінального провадження та прийняттю законного та обґрунтованого рішення під час судового розгляду, порушують гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушують основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, та фактично нівелюють принципи безсторонності, об`єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду.

За таких обставин, при апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, як підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, а томуапеляційні скарги прокурора та представника потерпілого задоволенню не підлягають, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418 ч. 1, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу підготовчого судового засіданняГолосіївського районного суду містаКиєва від 17 березня 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42013110100000672, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч.3ст.365-2, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч.4ст.358 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, повернений прокурору для усунення виявлених недоліків, залишити без змін.

Апеляційні скарги прокурора другого відділу процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого ПАТ «Київпроект» адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_18 з ю б і н О. В. М и к о л ю к В. Р. Ш р о л ь