Ухвала

від 14.12.2022 по справі 761/16458/16-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/16458/16-к

Провадження № 1-кп/761/2914/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110100000672, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2013 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ярославль Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Єреван Республіки Вірменія, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Прип`ять Київської області, громадянина України, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Києва, громадянки України, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_12 ,

захисника ОСОБА_13 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

установив:

25.08.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 надійшов обвинувальний акт з додатками, у кримінальному провадженні № 42013110100000672, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2013, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.08.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні просила призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст.291 КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_9 зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України та просив призначити судовий розгляд кримінального провадження.

13.09.2022 обвинувачений ОСОБА_6 через канцелярію суду звернувся з клопотанням про закриття кримінального провадження № 42013110100000672 у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, виходячи з того, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110100000672, строк досудового розслідування продовжено до 05.06.2016 з моменту повідомлення особі про підозру, проте 28.04.2016, за 38 днів до закінчення строку досудового розслідування, сторона обвинувачення вперше звернулася з обвинувальним актом до суду. 23.06.2022 ухвала Київського апеляційного суду про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків набрала законної сили, а тому з цієї дати, 23.06.2022, обвинувальний акт, що відповідає вимогам КПК України мав бути направлений до суду протягом 38 днів, тобто не пізніше 31.07.2022. Однак вказаний обвинувальний акт направлено 25.08.2022, поза межами строку досудового розслідування, а тому обвинувачений ОСОБА_6 просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, 13.09.2022 обвинувачений ОСОБА_6 через канцелярію суду звернувся з клопотанням про повернення суми застави.

Також у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672, виходячи з того, що останній обвинувачується не у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а у вчиненні злочину, що суперечить положенням ч. 2 ст. 12 КК України, та є порушенням вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення суперечить нормам КПК України. Крім того, обвинувачений зазначив, що формулювання обвинувачення не є конкретним, тобто детально не описано місце вчинення злочину, час, спосіб вчинення, зокрема не зазначено конкретні дії, які були ним скоєнні, не зазначені ознаки суб`єктивної сторони злочину та не зазначені інші обставин, які мають значення для кримінального провадження. Також у клопотанні зауважив, що вказане кримінальне провадження не підслідне слідчим підрозділам органів СБ України, а повинне було здійснюватися слідчими органами Національної поліції, таким чином досудове розслідування у вказаному провадженні здійснювалось неналежним органом досудового розслідування, що тягне за собою недопустимість усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування слідчими органами СБ України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_13 підтримав вказані клопотання та просив їх задовольнити.

29.09.2022 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 через канцелярію суду звернулася з клопотанням про повернення суми застави.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_14 у підготовчому судовому засіданні подала письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672, як такого, що не відповідає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: формулювання обвинувачення ОСОБА_7 не містить викладу ні часу, ні місця, ні способу вчинення нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ні даних про конкретне майно, яким, нібито, вона заволоділа, ні розміру шкоди завданої її діями. Крім того, органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_7 не виконанні, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не відповідає застосованій до них правовій кваліфікації, що у свою чергу засвідчує відсутність формулювання обвинувачення. Крім того, ОСОБА_7 інкримінуються злочини, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, при цьому обвинувальний акт не містить жодних конкретних дій підозрюваної які б становили об`єктивну сторону цих злочинів. Також, невизначеність досудового слідства із фактичними обставинами злочину та невизначеність із правовою кваліфікацією, на думку захисника, позбавляє можливості сторони захисту захищатися від висунутого обвинувачення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні подала письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672, вважаючи, що висунуте обвинувачення ОСОБА_3 не коректне та не містить відомостей про вчинення ним кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються.

Захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зазначили про відсутність клопотань. Обвинуваченні підтримали думку своїх захисників.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 42013110100000672 у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2016 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110100000672 направлено до Шевченківського районного суду міста Києва.

17.03.2021 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.06.2022 вищезазначену ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021 залишено без змін.

27.07.2022 листом Голосіївського районного суду міста Києва до Офісу Генерального прокурора надіслано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110100000672, для виконання ухвали суду від 17.03.2021.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 290 КПК України досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК України (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту і направлення до суду), є формою закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, визначені у ст. 291 КПК.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає приписам цього Кодексу.

Суд зазначає, що повернення обвинувального акта не передбачає поновлення закінченого досудового розслідування. У чинному КПК України законодавець відмовився від інституту додаткового розслідування, який існував за КПК України 1960 року. Відсутність можливості проведення додаткового розслідування після звернення до суду з обвинувальним актом очевидна з тексту Кодексу. Крім того, у пояснювальній записці до проекту Кодексу зазначалося, що «одним з основних напрямів реформування … стала ліквідація можливості відправлення справи на додаткове розслідування», «підвищенню гарантій прав підозрюваних та обвинувачених сприятиме також … скасування інституту повернення справи на додаткове розслідування».

У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими в постановах від 26.10.2022 у справі № 686/10785/16-к (провадження № 51-1321км22), від 18.10.2022 у справі № 753/6486/21 (провадження № 51-5845км21) та від 04.10.2018 у справі № 752/4900/15-к (провадження № 51-3742км18).

Як убачається з матеріалів наявних у суду, після повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків, дії прокурора були спрямовані саме на усунення його недоліків, про які було зазначено в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 17.03.2021, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.06.2022.

У постанові Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 07.12.2022 (справа № 681/1033/20) зазначено, що якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акта і направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, і не може йтися про будь-яке досудове розслідування в цей період. Положення КПК не містять конкретного строку, у який прокурор повинен усунути встановлені судом недоліки обвинувального акта, а тому такі недоліки повинні бути усунуті в межах розумного строку, тобто такого, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Враховуючи, що Голосіївським районним судом міста Києва обвинувальний акт для виконання ухвали суду від 17.03.2021, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.06.2022, був направлений до Офісу Генерального прокурора 27.07.2022, суд вважає, що прокурор в межах розумного строку звернувся з новим обвинувальним актом до суду.

Щодо клопотань захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_14 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672.

Обов`язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, нормами кримінального процесуального закону покладається саме на прокурора.

Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Між тим, доводи захисників на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є недопустимим у підготовчому судовому засіданні.

Як вбачається з обвинувального акта, в ньому викладено правову кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_3 із викладенням юридичної формулювання обвинувачення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим та його правова кваліфікація з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд також наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються в ході судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Таким чином, на переконання суду, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння обвинуваченою суті висунутого проти неї обвинувачення.

Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_14 про те, що відсутність вказаних відомостей у обвинувальному акті перешкоджатиме стороні захисту реалізувати своє право на захист, оскільки це право, як визначено частиною першою статті 20 КПК України, передбачає можливість обвинуваченої ОСОБА_7 надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази на підтвердження невинуватості, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Вказані права є процесуальними гарантіями забезпечення права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, їх реалізація не залежать від обсягу висунутого проти неї обвинувачення, адже відповідно до принципу диспозитивності обвинувачена є вільною у їх використанні у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672.

Із змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема за ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: у тому, що своїми умисними діями вчинив використання завідомо підробленого офіційного документа, за попередньою змовою групою осіб.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII, яким внесено зміни в Кримінальний кодекс України та встановлено нову класифікацію кримінальних правопорушень.

Так, згідно ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Викладені в обвинувальному акті дії ОСОБА_6 , що мають ознаки злочину, за версією сторони обвинувачення, були ним вчинені 25 березня 2014 року. На той час діяла норма ч. 4 ст. 358 КК України, в редакції Закону України №879-VІІ від 13 березня 2014 року, санкція якої передбачала покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Із урахуванням змісту ч. 1 ст. 5 КК України інкриміновані ОСОБА_6 дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону України №879-VІІ від 13 березня 2014 року, а тому вказане кримінальне правопорушення з огляду на санкцію ч. 4 ст. 358 КК України в зазначеній редакції віднесено до кримінального проступку відповідно до ч. 2 ст. 12 ККУкраїни.

Згідно з п.п. 5 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, який набув чинності 01липня 2020 року, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення їх з урахуванням вимогглави 25 КПК України.

Водночас, слід зазначити, що п.п. 5 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року є імперативним алгоритмом дій для суду у випадках, коли на стадії підготовчого провадження знаходиться обвинувальний акт лише щодо проступку і у такому випадку суд має його повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України. Разом з тим, інші положення кримінального процесуального законодавства України не встановлюють яким чином суд має застосовувати норми розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року у разі надходження обвинувальних актів у кримінальних провадженнях за обвинуваченням особи у вчиненні і злочину і проступку.

А тому, застосовуючи системний підхід та аналізуючи норми ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 334 КПК України, а також підпункти 3, 5 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року, приходить до висновку, що доцільність повернення прокурору обвинувального акту щодо злочинів і проступків для їх внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України має вирішуватись судом за умови відсутності шкоди такого повернення для подальшого судового розгляду, через призму взаємозв`язку проступку з іншими злочинами у цьому кримінальному провадженні, взаємозалежність подій, обвинувачених та відведених їм ролям, способами вчинення злочину та видами співучасті у його скоєнні. Повернення ж обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42013110100000672 прокурору для виконання вимог глави 25 КПК України є фактичним виділенням кримінального проступку, що інкримінується ОСОБА_6 та іншим обвинуваченим (ч. 4 ст. 358 КК України), від основних епізодів злочину, що призведе до окремого дослідження взаємопов`язаних обставин, та, безумовно, деструктивно вплине на повноту досудового розслідування і судовий розгляд, беззаперечно порушить принцип процесуальноїекономії, а також загальні засади кримінального провадження в цілому.

Крім того, інші доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтриманні його захисником, у клопотанні на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є недопустимим у підготовчому судовому засіданні.

Як вбачається з обвинувального акта, в ньому викладено правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 із викладенням юридичної формулювання обвинувачення, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленим та його правова кваліфікація з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення, а також допустимість доказів досліджуються в ході судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Щодо клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про повернення застав.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2015 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 365 400 грн., яку 27.11.2015 внесено ОСОБА_15 на спеціальний рахунок, що підтверджується копією квитанції № 129.

Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2015 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 365 400 грн., яку 14.08.2015 внесено ОСОБА_3 на спеціальний рахунок, що підтверджується копією квитанції № 13072227.

Доводи зазначенні у клопотанні про необхідність повернення застави через ситуацію, що склалася на території України, скрутний матеріальний стан та необхідністю повернення боргів є недоречними, оскільки не додано жодних доказів на підтвердження указаних обставин.

Крім того, враховуючи, що перед судом не ініційовано питання про зміну або скасування обраного стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_3 запобіжного заходу, відсутні підстави для повернення застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Крім того, аналіз положень статей 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК в їх системному взаємозв`язку, дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК обмеження, діють певний, визначений ухвалою суду (слідчого судді), строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Також, суд звертає увагу, що закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не припиняє дію запобіжного заходу та не може бути підставою для повернення застави.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про повернення застави, слід залишити без задоволення.

Загальні висновки суду.

Підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (із урахуванням принципів відкритості та гласності), суддею одноособово.

Судом вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, представник потерпілого, обвинувачені та їх захисники.

Керуючись частиною 2 статті 376, статтями 131, 132, 176-178, 314-315, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 42013110100000672 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672 - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - ОСОБА_14 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672 - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні № 42013110100000672 - залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення суми застави - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 про повернення застави - залишити без задоволення.

Про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні одноособово.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1