Рішення

від 11.07.2022 по справі 420/7938/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7938/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Четвертак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку особливого провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАНТІС», Служба безпеки України, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича щодо не підготовлення заявки та документів щодо передачі майна (за переліком) на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ»; зобов`язати відповідача підготувати заявки та документи щодо передачі майна (за переліком) на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича знаходяться виконавче провадження № 60756473 щодо виконання виконавчого напису № 769, виданого 13.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 401/48-3 від 21.04.2017; виконавче провадження № 60756388 щодо примусового виконання виконавчого напису № 767, виданого 13.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. про звернення стягнення на предмет іпотеки зі Іпотечним договором № 400/48-3 від 21.04.2017. Так, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень. В подальшому приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт», при цьому останнім підготовлено звіт про ринкову вартість нерухомого майна, з яким ознайомлено позивача. Однак, приватним виконавцем не підготовлено заявки та документи про передачу нерухомого майна на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ». 30 травня 2022 приватний виконавець в усній формі повідомив Банк про те, що наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна на підставі ухвали суду перешкоджає відповідним виконавчим діям. На переконання позивача, оскільки іпотека на вказане нерухоме майно була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2017 році, а арешт було накладено значно пізніше, в 2019 році, то, відповідно, арешт майна, накладений згідно ухвал суду не є перешкодою для примусової реалізації нерухомого майна приватним виконавцем в межах виконавчих проваджень.

Ухвалою судді від 10.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

17.06.2022 до суду від АТ «Ощадбанк» надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

20.06.2022 до суду від приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича надійшли пояснення щодо позову, згідно з якими відповідач визнає адміністративний позов.

Ухвалою суду від 21.06.2022 залучено Службу Безпеки України та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

11.07.2022 до суду від представника Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів надійшли пояснення щодо позову, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірне майно передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яке здійснює заходи з його управління відповідно до Закону № 772-VIII, а власники тимчасово позбавлені права розпоряджатися або користуватися активами з огляду на чинний арешт, накладений в межах кримінального провадження.

Пояснення від третіх осіб ТОВ «АЛАНТІС», Служби безпеки України щодо позову до суду не надійшли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, зважаючи на те, що позивач, як іпотекодержатель має переважне право на задоволення вимог, оскільки зареєстрована іпотека виникла раніше за арешт, який накладено в межах кримінального провадження.

Представник Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник Служби безпеки України в режимі відеоконференції при вирішенні позову поклалася на розсуд суду, пояснивши, що дійсно, за поданням Служби безпеки України на спірне майно було накладено арешт в межах кримінального провадження, яке наразі перебуває в провадженні Національної поліції України.

Інші учасники справа в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

З огляду на матеріали справи, в провадженні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича перебувають виконавчі провадження:

1) № 60756473 щодо примусового виконання виконавчого напису № 769, виданого приватним нотаріусом КМНО В.В. Чорнєй від 13.05.2019, про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 401/48-3 від 21.04.2017, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Алантіс»;

2) № 60756388 щодо примусового виконання виконавчого напису № 767, виданого приватним нотаріусом КМНО В.В. Чорнєй від 13.05.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 400/48-3 від 21.04.2017, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Алантіс».

Приватним виконавцем Притуляка В.М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт». При цьому останнім підготовлено звіт про ринкову вартість майна.

Листом від 03.05.2022 № 50 приватний виконавець Притуляка В.М. ознайомив АТ «Ощадбанк» із вартістю нерухомого майна за переліком.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2022 Банку стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва № 761/5321/19 від 07.02.2019 накладено арешт на майно із забороною розпоряджатися ним, яке зареєстровано на праві власності за ТОВ «АЛАНТІС» (код ЄДРПОУ 40323909).

Згідно актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження 30305877), 14.02.2019 державним реєстратором Пилипенко Ю.В. (ДП «СЕТАМ») накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «АЛАНТІС» на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва № 761/5321/19 від 07.02.2019. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: Служба Безпеки України (00034074). Особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Алантіс» (ЄДРПОУ 40323909). Зміст, характеристика обтяження: арешт на нерухоме майно, із забороною розпоряджатися ним, а саме на зернові склади (зерносховища) за адресою: Одеська область, Арцизький район, с/рада Холмська, Нежитлова будівля, будинок 36, які використовуються ТОВ «Аліянський елеватор» (ЄДРПОУ 40169012).

Банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. щодо підготовки заявки про реалізацію описаного та арештованого нерухомого майна та передачі майна на реалізацію, однак 30.05.2022 останнім в усній формі було відмовлено через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва № 761/5321/19 від 07.02.2019.

Зважаючи на те, що іпотека на вказане нерухоме майно була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2017 році, а арешт було накладено значно пізніше - в 2019 році, то, відповідно, арешт майна, накладений згідно ухвал суду не є перешкодою для примусової реалізації нерухомого майна приватним виконавцем в межах виконавчих проваджень, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до статті 14 Закону, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 15 Закону передбачає, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження. Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Судом встановлено, що приватним виконавцем не було вчинено дій передбачених Розділом ІІ Порядку реалізації арештованого майна, що не заперечується відповідачем. При цьому підставою для цього відповідачем зазначено наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна на підставі ухвали суду, що перешкоджає відповідним виконавчим діям.

Згідно з ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля. Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Тобто, застосовуючи наведені положення при вирішенні питання забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні суд за відсутності відповідної згоди власника такого майна має право на власний розсуд визначити режим управління ним: 1) збереження; 2) збереження його економічної вартості; 3) його реалізація.

Отже, враховуючи приписи ст.ст. 19, 129-1 Конституції України приватний виконавець в силу визначених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва № 761/5321/19 від 07.02.2019 меж зберігання речових доказів в кримінальному провадженні було позбавлено будь-якої можливості вчиняти щодо нього дії, не пов`язані із забезпеченням збереження такого майна, в т.ч. здійснювати його реалізацію.

При цьому суд відхиляє посилання сторони позивача на те, що оскільки іпотека на вказане нерухоме майно була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в 2017 році, а арешт було накладено значно пізніше, - в 2019 році, то, відповідно, арешт майна, накладений згідно ухвал суду не є перешкодою для примусової реалізації нерухомого майна приватним виконавцем в межах виконавчих проваджень.

Так, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України. Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладенні положення вбачається, що надаючи Агентству право управління зокрема, речовими доказами у кримінальному провадженні, на які накладено арешт, у визначених Законом випадках, законодавцем було передбачено дві форми реалізації таких повноважень: шляхом безпосереднього управління (фактичного володіння) відповідним майном з метою його збереження, ефективного використання та збільшення вартості; шляхом реалізації відповідних активів.

При цьому, на відміну від безпосереднього управління (фактичного володіння), реалізація якого здійснюється Агентством фактично на власний розсуд з правом отримання плати за його здійснення в порядку визначеному положеннями частин 2, 3 вказаної Закону, повноваження останнього щодо продажу (реалізації) переданого в управління активу обмежуються обов`язковістю отримання згоди на вчинення відповідних дій власника активу чи здійснюються за відповідним рішенням слідчого судді, суду та виключно у випадку, коли зберігання такого активу через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Саме на наведені обставини і вказується в п. 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №719, який передбачає, що реалізації відповідно до цього Порядку підлягають активи - майно, майнові та інші права, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування та які передані Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління (для реалізації або без визначення шляху управління ними) на підставі ухвали слідчого судді, суду або згоди власника активів, та підлягають реалізації на підставі частин четвертої та п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Фактичні повноваження Агентства щодо такого управління регулюються положеннями частин 2, 3 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та виключають можливість реалізації такого активу.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК).

Арешт майна застосовується з метою забезпечення виконання вироку в частині цивільного позову чи можливої конфіскації майна в провадженні щодо кримінальних правопорушень, за які може бути застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна (ст. 59 КК). Арешт може бути накладено також на майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Арешт майна полягає у забороні відчужувати майно один із способів здійснення власником правомочності розпоряджатися належним йому майном шляхом передачі цього майна у власність іншій особі. Заборона на використання майна (вилучати корисні властивості речі для задоволення потреб власника чи інших осіб), а також заборона розпоряджатися таким майном (визначати долю належної речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам) може бути застосована лише у випадках, коли її незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Правовою підставою арешту майна є ухвала слідчого судді або суду. Це положення обумовлено вимогою ст. 41 Конституції України, яка передбачає виключно судовий порядок позбавлення права власності.

При цьому частиною 7 статті 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Екстраполюючи вищезазначене на предмет спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що підготовка приватним виконавцем заявки та документів щодо передачі майна на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ», на яке накладено арешт за правилами КПК України із забороною розпоряджатися ним, - суперечитиме вимогам ч. 6 ст. 100, ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". При цьому суд враховує, що підготовка приватним виконавцем заявки та документів щодо подання майна на примусове реалізацією є складовою процесу реалізації (розпорядження) майна, що суперечить чинному судовому рішенню про накладення на нього арешту в межах кримінального провадження.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на науково-правовий висновок № 005/2019 від 27.11.2019, складений доктором юридичних наук, професором Т.В. Боднарем, оскільки зазначений висновок за своєю природою носить роз`яснювально-консультаційний (необов`язковий) характер та складався за запитом представника позивача. Такий висновок не є доказом у справі та носить суто допоміжний (консультативний) характер для замовника.

Так, відповідно до ст. 113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

При цьому за змістом ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону чи аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Однак наданий до суду науково-правовий висновок виконаний ні щодо застосування аналогії закону чи аналогії права, ні щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі, - у зв`язку із чим на увагу не заслуговує.

Суд також відхиляє посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 923/1105/17, згідно якої ВС/КГС дійшов висновку про те, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Так, зазначений висновок не є застосованим в розглядуваному спорі, оскільки спірні правовідносини між сторонами є відмінними. В межах розглядуваного пору не вирішується питання звільнення з-під арешту іпотечного майна, а вищезазначена правова позиція сама по собі не може нівелювати діюче судове рішення, яким накладено арешт на майно в межах кримінальної справи. При цьому представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що з питанням звільнення з-під арешту іпотечного майна Банк не звертався, так як вважає це недоцільним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ 00032129) до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича (вул. Гоголя, 19, оф. 1, м. Одеса, 65082), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАНТІС» (вул. Іоанна Павла ІІ, 19, м. Київ, 01042; ЄДРПОУ 40323909), треті особи - Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 00034074), Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ЄДРПОУ 41037901), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Завальнюк