Постанова

від 14.09.2022 по справі 420/7938/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7938/22Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря Алексєєвої Н. М.

представника АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Новіка В. М.;

представника Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів Бережної А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії,

за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Атлантіс», Служби безпеки України, Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулось до суду першої інстанції з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки В. М. в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність щодо непідготовлення заявки та документів для передачі майна (за переліком) на примусову реалізацію через Державне підприємство «СЕТАМ» (далі ДП «СЕТАМ»);

зобов`язати підготувати заявки та документи щодо передачі майна (за переліком) на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ».

Обґрунтування позовних вимог складається з такого.

Як зазначає АТ «Державний ощадний банк України», на виконанні у приватного нотаріуса знаходяться виконавче провадження № 60756473 щодо виконання виконавчого напису №769, виданого 13.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. про звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 401/48-3 від 21.04.2017, а також виконавче провадження № 60756388 щодо примусового виконання виконавчого напису № 767, виданого 13.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В. про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 400/48-3 від 21.04.2017.

За поясненнями позивача, попри наявності звіту про ринкову вартість арештованого майна та ознайомлення сторін виконавчого провадження з даним звітом, приватний виконавець Притуляка В. М. не підготовив заявку та документи про передачу цього майна на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ», мотивуючи свою бездіяльність наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна, на підставі ухвали Шевченківського райсуду м. Києва від 07.02.2019.

Позивач наголошує, що іпотека, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, має вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладений судом, які були зареєстровані пізніше. Отже, на його думку, наявність арештів, накладених судом, у тому числі, в порядку передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК України) не впливає на можливість реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні з метою задоволення вимог іпотекодержателя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» було відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався, насамперед, КПК України де зазначено, що арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт майна має тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК).

До того ж, суд до спірних правовідносин застосував частину 7 статті 170 КПК України, де визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства та вважав, що в такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

За таких умов, як вважав суд першої інстанції, приватний виконавець Притуляк В. М. діяв відповідно до приписів статей 19, 129-1 Конституції України, адже, в силу визначених ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №761/5321/19 меж зберігання речових доказів в кримінальному провадженні, був позбавлений будь-якої можливості вчиняти дії щодо спірного нерухомого майна, зокрема щодо його реалізації шляхом проведення електронних торгів.

Відкидаючи довід позивача про пріоритет його права, як іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав раніше, суд першої інстанції констатував, що це суперечитиме вимогам частини 6 статті 100, статті 170 КПК України та статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а також чинному судовому рішенню про накладення арешту на спірне нерухоме майно в межах кримінального провадження.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 923/1105/17, де суд касаційної інстанції відзначив, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Підставою для цього, суд першої інстанції зазначив про незастосовність такої позиції, оскільки спірні правовідносини між сторонами є відмінними.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву.

Представник АТ «Державний Ощадбанк»- адвокат Ткаченко Б. Р., вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в апеляційній скарзі, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Одним із ключових доводів апеляції є те, що суд першої інстанції необґрунтовано, при вирішенні спірних правовідносин, надав перевагу положенням КПК та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», не застосувавши положення Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про виконавче провадження».

Так, як наголошує скаржник, стаття 3 Закону України «Про іпотеку» унормовує, що іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Отож, як вважає скаржник, він як іпотекодержатель має переважне першочергове право перед іншими кредиторами звернути стягнення на предмет іпотеки.

Про те, що наявність арешту спірного нерухомого майна, відповідно до судового рішення, не перешкоджає приватному виконавцю вчиняти дії щодо його реалізації, свідчить на думку АТ «Державний ощадний банк України», пункт 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 який встановлює, що заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

Резюмуючи викладене, адвокат Ткаченко Б. Р. робить висновок, що судова заборона власнику розпоряджатися майном не стосується дій приватного виконавця щодо встановлення ринкової вартості майна, підготовки заявок та інших документів для передачі майна на примусову реалізацію через ДП «СЕТАМ», оскільки приватний виконавець не проводить реєстраційні дії стосовного спірного майна.

Учасники справи не скористалися правом надання відзиву на апеляцію.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу до суду апеляційної інстанції не з`явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідач надіслав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд заяви без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

21.04.2017 між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Атлантіс» було укладено Іпотечній договір №400/48-3 та Договір застави №401/48-3. За умовами даних договорів ТОВ «Атлантіс» передало Банку в якості забезпечення зобов`язань нерухоме та рухоме майно.

У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань, в провадженні приватного виконавця Притуляка В. М. перебувають виконавчі провадження:

1) № 60756473 щодо примусового виконання виконавчого напису № 769, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 13.05.2019, про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 401/48-3 від 21.04.2017, укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Атлантіс»;

2) № 60756388 щодо примусового виконання виконавчого напису № 767, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 13.05.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 400/48-3 від 21.04.2017, укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Атлантіс».

У зв`язку з невиконанням боржником виконавчого документа, приватним виконавцем Притуляка В.М. прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ринкової вартості арештованого майна боржника. Таким суб`єктом стало ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт».

14.04.2022 на адресу приватного виконавця Притуляки В.М. від ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» надійшов звіт про оцінку вартості арештованого та описаного майна, власником якого є ТОВ «Атлантіс».

Листом від 03.05.2022 № 50 приватний виконавець Притуляка В.М. ознайомив АТ «Державний ощадний банк України» із вартістю нерухомого майна за переліком.

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.05.2022 АТ «Державний ощадний банк України» дізнався, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 761/5321/19 накладено арешт на майно із забороною розпоряджатися ним, яке зареєстровано на праві власності за ТОВ «АТЛАНТІС» (код ЄДРПОУ 40323909).

Так, 14.02.2019 державний реєстратор Пилипенко Ю.В. (ДП «СЕТАМ») вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження 30305877), арешт на нерухоме майно ТОВ «АТЛАНТІС» на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 761/5321/19.

Даний арешт був накладений у зв`язку з проведенням Головним слідчим управлінням СБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №22019000000000026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною3 статті 258-5, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Далі, зазначене кримінальне провадження об`єднане з кримінальним провадженням №32018100110000013 від 02.02.2018 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 258-5, частиною 5 статті 191 КК України та визначена його підслідність за Головним слідчим управління Національної поліції України.

Окрім ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 761/5321/19 також існує ухвала Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі №757/185/19-к, за змістом якої, Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів (далі - Управління АРМА) передано арештоване майно, у тому числі комплекс, нежитлову будівлю №36 на території Холмської сільської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87640551204) загальною площею 346119 кв.м, за адресою: Одеська область, Арцизький район, с/рада Холмська, право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Атлантіс».

До того ж, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 761/11067/19 в Управління АРМА передано арештоване майно ТОВ «Атлантіс», у тому числі зернові склади (зерносховища), за адресою: Одеська область, Арцизький район, с/рада Холмська, нежитлова будівля №36, які використовуються ТОВ «Аліягський елеватор» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87640551204).

Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: Служба Безпеки України (00034074). Особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Атлантіс» (ЄДРПОУ 40323909). Зміст, характеристика обтяження: арешт на нерухоме майно, із забороною розпоряджатися ним, а саме на зернові склади (зерносховища) за адресою: Одеська область, Арцизький район, с/рада Холмська, нежитлова будівля, будинок 36, які використовуються ТОВ «Аліянський елеватор» (ЄДРПОУ 40169012).

АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до приватного виконавця Притуляка В.М. із заявою підготувати заявку про реалізацію описаного та арештованого нерухомого майна та передачі його на реалізацію.

30.05.2022 приватний виконавець Притуляка В.М. в усній формі відмовив в її задоволенні через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна, на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва № 761/5321/19 від 07.02.2019.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на доводи апеляції, що до спірних правовідносин належить застосувати Закони України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про виконавче провадження», де закріплено переважне право іпотекодержателя перед іншими кредиторами на звернення стягнення на передане в іпотеку майно у разі невиконання боржником своїх обов`язків за договором іпотеки, а також, що наявність арештів, накладених в судовому порядку, у тому числі за нормами КПК України не впливає на можливість реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні для задоволення вимог іпотекодержателя, колегія суддів зазначає таке.

Іпотека, відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про іпотеку», це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частини 6 та 7 статті 3 вказаного Закону унормовують, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Водночас за положеннями пункту 7 частини 4 статті 24 наведеного Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Процитовані норми законодавства регулюють дії іпотекодержателя спрямовані на реалізацію ним своїх прав, що виникають внаслідок невиконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою та встановлюють його право на задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

А згадана вище норма, яка дозволяє проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем - фінансовою установою, при наявності на нього обтяження, що зареєстровано після державної реєстрації іпотеки, на думку колегії суддів, має на увазі такі випадки.

Так, як вважає суд апеляційної інстанції, заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову, зокрема, у разі стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову.

Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.

Натомість в даній справі на іпотечне майно накладений арешт в рамках кримінального провадження і воно передано в Управління АРМА для зберігання в якості речових доказів, а тому наведені скаржником Закони не поширюються на правовідносини, пов`язані з розслідуванням кримінальної справи.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі по тексту - Закону) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

За змістом пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні.

Управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства у їх сукупності з урахуванням спірних правовідносин, що склалися між сторонами цього спору, свідчить про те, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національного агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється прав володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у статті 174 КПК України, відповідно до положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Таким чином, у разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним.

Резюмуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, а доводи апеляційної скарги не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відповідно до статті 139 КАС України, не змінюється.

Керуючись статтями 287, 308, 310, 316, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 15.09.2022 року.