Постанова

від 11.07.2022 по справі 820/6139/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

справа №820/6139/17

адміністративне провадження № К/9901/59202/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій. Провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 (суддя - Рубан В.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Курило Л.В., Присяжнюк Русанова ВБ.) у справі №820/6139/17.

встановив:

Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.10.2017 № 10;

визнати протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 № 10;

стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 № 10 та стягнення з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрат по оплаті судового збору на користь АК «Харківобленерго» у розмірі 3200,00 грн. скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову АК «Харківобленерго» відмовити.

Стягнуто з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь АК «Харківобленерго» у розмірі 1600,00 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/6139/17 залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах касаційної скарги Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби цитує норми Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, при цьому не наводить мотивів неправильного застосування норм матеріального права чи процесуального права при вирішення спору судами попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Харківобленерго» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 24.10.2017 № 10 відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

На запит АТ «Харківобленерго» від 22.11.2017 № 01-13/6694 Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 27.11.2017 № 61497/10/28-10-50-20 надало копію рішення № 10 від 24.10.2017 та повідомило, що станом на 24.11.2017 відповідно до інтегрованих карток платника АК «Харківобленерго» обліковується податковий борг з податку на додану вартість по Харківському управлінню Офісу великих платників, який виник у зв`язку із несплатою самостійно задекларованих грошових зобов`язань у сумі 209980,6 тис. грн.

Контролюючим органом на підставі вказаного рішення за період з 14.11.2017 до 20.11.2017 оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення № 8, 9, 12, 13, 14 від 14.11.2017, № 16-85 від 16.11.2017, № 30-32 від 20.11.2017, №35-43 від 20.11.2017, № 16-18 від 20.11.2017, № 20-29 від 20.11.2017, № 79-85 від 20.11.2017.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017, пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: «У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов.

Судами встановлено наявність зобов`язань держави щодо повернення АК «Харківобленерго» надмірно сплачених грошових коштів, а саме - станом на 24.10.2017, згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» у структурного підрозділу Бази відпочинку «Тюзлер» АК «Харківобленерго наявна переплата в розмірі 112882,05 грн. з податку на прибуток підприємств.

Позивач та його структурний підрозділ зверталися до контролюючого органу із заявами від 20.01.2017 № 01-12/428, № 01-12/429 щодо зарахування переплати структурного підрозділу позивача Бази відпочинку «Тюзлер» у сумі 112882,05 грн. у рахунок погашення податкових зобов`язань з податку на прибуток позивача, проте, відповідач вказану переплату не перерахував. Отже, у держави наявні зобов`язання з повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у сумі 112 882,05 грн.

Станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у позивача наявна переплата з податку на землю на загальну суму 717924,01 грн., а саме: по Харківській міській раді в сумі 647102,12 грн., по Бригадирівській сільської раді Ізюмського району в сумі 705,13 грн., по Капітолівській сільській раді Ізюмського району в сумі 640,98 грн., по Ізюмській міській раді в сумі 67664,60 грн., по Підліманській сільській раді Борівського району в сумі 327,66 грн., по Токарівській сільській раді Дергачівського району в сумі 901,04 грн., по Комунарській сільській раді Харківського району в сумі 582,48 грн.

Позивач в порядку статті 43 Податкового кодексу України звернувся до відповідача із заявою від 10.10.2017 № 01-13/5784 про повернення переплати з земельного податку юридичних осіб, за даними електронного кабінету позивача така переплата йому не повернута.

Крім того, станом на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача наявна переплата з обов`язкового платежу «Рентна плата за спецвикористання води» у розмірі 10000 грн., про повернення якої позивач звертався до контролюючого органу із заявою від 10.10.2017 № 01-13/5783, проте, на час прийняття оскаржуваного рішення ця переплата повернута не була.

Матеріалами справи також підтверджується наявність переплати у позивача і з інших податків і зборів, зокрема, з орендної плати за землю - у сумі 8687,60 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - у сумі 1666,43 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем не доведено відсутність зобов`язань держави щодо повернення позивачу як платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, що є обов`язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про скасування рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.10.2017 № 10 та задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №820/6139/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова