Постанова

від 14.06.2018 по справі 820/6139/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

14 червня 2018 р. Справа № 820/6139/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О., Олійник А.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року (повний текст рішення складено 16.02.2018 року) по справі № 820/6139/17

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - позивач, АК "Харківобленерго"), звернулась до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.10.2017 р. № 10; визнання протиправними дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складення інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 р. № 10.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.10.2017 р. № 10. Визнано протиправними дії Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складення інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 р. № 10.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом порушено норми матеріального права, зокрема, п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у підприємства наявна переплата з податку на землю на загальну суму 717924,01 грн. Таким чином, відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності підстав для його прийняття, оскільки у держави є зобов'язання, а відтак відповідач грубо порушив вимоги п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 24.10.2017 р. № 10 відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ( т.1 а.с. 20).

На запит АК "Харківобленерго" від 22.11.2017 р. № 01-13/6694 Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 27.11.2017 р. № 61497/10/28-10-50-20 надало копію рішення № 10 від 24.10.2017 р. та повідомило, що станом на 24.11.2017 р. відповідно до інтегрованих карток платника АК "Харківобленерго" обліковується податковий борг з податку на додану вартість по Харківському управлінню Офіса великих платників, який виник у зв'язку із несплатою самостійно задекларованих грошових зобов'язань у сумі 209 980,6 тис. грн. ( т.1 а.с. 17-20).

Із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом на підставі вказаного рішення за період з 14.11.2017 р. до 20.11.2017 р. оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення № 8, 9, 12, 13, 14 від 14.11.2017 р., № 16-85 від 16.11.2017 р., № 30-32 від 20.11.2017 р., №35-43 від 20.11.2017 р., № 16-18 від 20.11.2017 р., № 20-29 від 20.11.2017 р., № 79-85 від 20.11.2017 р. (т.1 а.с.13-16, 84-237).

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 24.10.2017 р. № 10 та діями щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 р. № 10, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача від 24.10.2017 р. № 10 винесено з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконним та таким, що порушує права та інтереси позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків боргу, контролюючий орган формує вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 р. № 1797-VIII, що набрав чинності з 01.01.2017 р., пункт 95.5 доповнено абзацами другим - шостим такого змісту: "У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) податковий борг не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише в сукупності перелічених вище умов.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язань держави щодо повернення АК "Харківобленерго" надмірно сплачених грошових коштів, а саме - станом на 24.10.2017 р., згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку "Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у структурного підрозділу Бази відпочинку "Тюзлер" АК "Харківобленерго" наявна переплата в розмірі 112 882,05 грн. з податку на прибуток підприємств.

З метою надання відповідних доказів та з урахуванням того, що така інформація знаходиться у відповідача, позивач звернувся до відповідача із запитом від 06.12.2017 р. № 01-13/7093, але відповідачем запитувана інформація не надана.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відповідно до ст. 95, 191 Цивільного кодексу України та п. 152.4 ст. 152 ПК України (у редакції до 01.01.2015р.) фактичним власником всіх активів відокремлених підрозділів, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток цих підрозділів, які сплачували податок до 01.01.2015 р. як окремі платники, з позиції цивільного законодавства є головне підприємство, тобто позивач.

Судом встановлено, що позивач та його структурний підрозділ зверталися до контролюючого органу із заявами від 20.01.2017 р. за № 01-12/428, № 01-12/429 щодо зарахування переплати структурного підрозділу позивача ОСОБА_6 відпочинку "Тюзлер" у сумі 112 882,05 грн. у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача, проте, відповідач вказану переплату не перерахував. Отже, у держави наявні зобов'язання з повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у сумі 112 882,05 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у позивача наявна переплата з податку на землю на загальну суму 717 924,01 грн., а саме: по Харківській міській раді в сумі 647 102,12 грн., по Бригадирівській сільської раді Ізюмського району в сумі 705,13 грн., по Капітолівській сільській раді Ізюмського району в сумі 640,98 грн., по Ізюмській міській раді в сумі 67 664,60 грн., по Підліманській сільській раді Борівського району в сумі 327,66 грн., по Токарівській сільській раді Дергачівського району в сумі 901,04 грн., по Комунарській сільській раді Харківського району в сумі 582,48 грн..

Позивач в порядку ст. 43 ПК України звернувся до відповідача із заявою від 10.10.2017 р. № 01-13/5784 про повернення переплати з земельного податку юридичних осіб, за даними електронного кабінету позивача така переплата йому не повернута.

Крім того, станом на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача наявна переплата з обов'язкового платежу "Рентна плата за спецвикористання води" у розмірі 10 000 грн., про повернення якої позивач звертався до контролюючого органу із заявою від 10.10.2017р. за № 01-13/5783, проте, на час прийняття оскаржуваного рішення ця переплата повернута не була.

Матеріалами справи також підтверджується наявність переплати у позивача і з інших податків і зборів, зокрема, з орендної плати за землю - у сумі 8 687,60 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - у сумі 1666,43 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення позивачу як платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п. 95.5 ст. 95 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.10.2017 р. № 10.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 р. № 10.

За абз. 19 п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція №22) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (контролюючого органу) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Листом від 27.01.2015 року № 25-110/4833 Національний банк України повідомив територіальні управління Національного банку України, Операційний департамент, банки України, Незалежну асоціацію банків України, Асоціацію українських банків, Асоціацію "Український Кредитно-Банківський Союз", Департамент аудиту про обов'язковість і негайність виконання інкасових доручень (розпоряджень), ініційованих органами Державної фіскальної служби та зазначив, що на виконання вимог Закону № 71 банки до 01 липня 2015 року приймають та виконують інкасові доручення (розпорядження) на стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та які оформлені органами державної фіскальної служби на підставі рішення керівника органу Державної фіскальної служби. У реквізиті "Призначення платежу" такого інкасового доручення (розпорядження) мас зазначатися дата видачі та номер рішення керівника органу Державної фіскальної служби. Рішення керівника органу державної фіскальної служби, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження) банку не надсилається.

Згідно з п.12.7 Інструкції №22, якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

За приписами абз. 35 п. 1.4. Інструкції №22, операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Тобто, інкасове доручення (розпорядження) чинне лише протягом операційного часу, одного банківського дня.

Відповідно до п.12.11 зазначеної вище Інструкції, банк платника у разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Отже, інкасові доручення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являють собою розрахунковий документ.

Дії щодо складення інкасових доручень № 8, 9, 12, 13, 14 від 14.11.2017 р., № 16-85 від 16.11.2017 р., № 30-32 від 20.11.2017 р., №35-43 від 20.11.2017 р., № 16-18 від 20.11.2017 р., № 20-29 від 20.11.2017 р., № 79-85 від 20.11.2017 р. є, по суті, виконанням службовими особами своїх повноважень, наданих чинним законодавством. Отже, вказані дії суб'єкта владних повноважень не порушують прав позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складення інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 р. № 10, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018р. по справі №820/6123/17 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі № 820/6139/17 в частині визнання протиправними дій Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання рішення від 24.10.2017 № 10 та стягнення з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань витрат по оплаті судового збору на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.). - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Акціонерної компанії "Харківобленерго" відмовити.

Стягнути з Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037 код ЄДРПОУ 00131954) у розмірі 1600, 00 грн (тисяча шістсот гривень 00 коп.)

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/6139/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Постанова складена в повному обсязі 18.06.2018 року.