Рішення

від 03.07.2022 по справі 904/136/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022м. ДніпроСправа № 904/136/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Гастелло буд. 52/1, ідентифікаційний код 32223787)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" (49125, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Терещінківська, буд. 23, офіс 250, ідентифікаційний код 41469459)

про стягнення 542 353,66 грн. заборгованості за поставлений товар, 126 563,29 грн. пені, 69 189,21 грн. інфляційних втрат, 119 011,63 грн. 13,5% річних

Представники:

Від позивача: Оніщук Є.О. довіреність, представник

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 05.01.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" заборгованості на загальну суму 857 117,79 грн., з яких:

- 542 353,66 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 126 563,29 грн. пеня за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022;

- 69 189,21 грн. інфляційні втрати за загальний період з травня 2020 року по грудень 2021 року;

- 119 011,63 грн. 13,5% річних за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 12 856,77 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №П-14/05/20 поставки нафтопродуктів та поруки (змішаний договір) від 14.05.2020 в частині своєчасної та повної оплати за дизельне паливо та бензин А-92 передане на загальну суму 542 353,66 грн., за наступними видатковими накладними:

- №5433 від 19.05.2020 на суму 465 000,00 грн.;

- №6015 від 29.05.2020 на суму 77 353,66 грн.

Ухвалою суду від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/136/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначено підготовче засідання на 07.02.2022 о 12:30 год.

Підготовче засідання 07.02.2022 відкладено на 14.03.2022 о 10:45 год.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Враховуючи вказане, судове засідання 14.03.2022 не відбулось.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

З метою дотримання правил безпеки в період воєнного стану з урахуванням положень чинного законодавства з 28.03.2022 розгляд справ Господарським судом Дніпропетровської області в судових засіданнях здійснюватиметься в таких випадках:

- за наявності заяв усіх учасників процесу про можливість забезпечення участі представників у судовому засіданні;

- письмової згоди від усіх учасників судового провадження про розгляд справи без їх участі;

- за наявності заяв від усіх учасників процесу про розгляд справ в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою будь яких технічних засобів, зокрема, власних.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ухвалою суду від 06.04.2022 призначено підготовче засідання на 10 травня 2022 року о 10:30 год.

Підготовче засідання 10.05.2022 відкладено на 06.06.2022 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 04.07.2022 о 12:30 год.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №904/136/22 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (далі - позивач, постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - поручитель) укладено договір №П-14/05/20 поставки нафтопродуктів та поруки (змішаний договір) (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався здійснити поставку покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість на умовах і в строки, що передбачені договором. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки партії товару визначаються у видатковій накладній або акті прийому-передачі, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Договір є змішаним договором в розумінні ст. 628 Цивільного кодексу України і стосується правовідносин, що випливають із договору поставки та договору поруки (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар належної якості в кількості, асортименті і за ціною, узгодженою між сторонами.

Відповідно до п.4.3 договору покупець зобов`язується прийняти товар в кількості, асортименті і за ціною, визначеною в узгодженому сторонами замовленні, а також сплатити вартість товару у строк та на умовах, передбачених договором.

Поручитель, у випадку порушення покупцем строків оплати передбачених договором, зобов`язаний здійснити оплату за товар (погасити заборгованість покупця) на користь постачальника (п.4.4 договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору покупець зобов`язався здійснити оплату за товар у розмірі 100% не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту поставки Товару. Інші умови оплати можуть обумовлюватися сторонами у Додаткових угодах.

Постачальник вважається таким, що виконав своє зобов`язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцеві (представнику покупця за довіреністю) або транспортній організації, залежно від умов поставки. Факт передачі товару підтверджується підписаною належним чином товаротранспортною накладною, або видатковою накладною, або Актом прийому-передачі (п. 6.5 договору).

Право власності на товар та ризики втрати та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві або перевізнику (п.6.6 договору).

Відповідно до п. 6.7 договору, в момент передачі товару, покупець передає представнику постачальника довіреність на отримання товару, оформлену належним чином, а також підписує супровідні документи на вантаж (ТТН та/або видаткову накладну). Підписана належним чином ТТН та/або видаткова накладна уповноваженими представниками сторін договору, має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язання до повного їх виконання обома сторонами. Якщо після закінчення строку договору, сторони не виявили бажання його розірвати, договір автоматично продовжується на один календарний рік (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу дизельне паливо та бензин А-92 на загальну суму 542 353,66 грн., за наступними видатковими накладними:

- №5433 від 19.05.2020 на суму 465 000,00 грн.;

- №6015 від 29.05.2020 на суму 77 353,66 грн.,

а відповідачем, в свою чергу не сплачено суму в розмірі 542 353,66 грн.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар, що стало підставою для нарахування пені за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022 у сумі 126 563,29 грн., інфляційних втрат за загальний період з травня 2020 року по грудень 2021 року у сумі 69 189,21 грн. та 13,5% річних за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022 у сумі 119 011,63 грн. та звернення позивача з позовом до суду.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманого з боку позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, наявними видатковими накладними, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 952 100,00 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2, 7.4, 7.6, 7.7 договору, у разі порушення покупцем строку оплати товару, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення платежу. За прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару на користь покупця більш ніж на сім календарних днів, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, а також 13,5% річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України. У разі якщо покупець та/або поручитель не погасив (не оплатив) усі грошові зобов`язання за договором на користь постачальника у строк до 02.09.2020, нарахування штрафних санкцій передбачених пунктами 7.2 та 7.3 договору продовжується до тієї дати, доки заборгованість не буде погашена у повному обсязі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється за весь час прострочення без обмеження, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що за всіма грошовими зобов`язаннями за договором та штрафними санкціями (неустойка - штраф, пеня, відсотки) застосовується збільшена позовна давність тривалістю у 5 (п`ять) років.

Позивачем здійснено нарахування пені у сумі за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022, розрахунок проведено на суму боргу за окремими періодами, де мало місце прострочення виконання зобов`язань.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені до стягнення із відповідача на користь позивача належить пеня у сумі 126 563,29 грн. за загальний період прострочення з 21.05.2020 по 05.01.2022.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за загальний період з травня 2020 року по грудень 2021 року у сумі 69 189,21 грн. та 13,5% річних за загальний період з 21.05.2020 по 05.01.2022 на суму 119 011,63 грн., відповідно до умов укладеного договору.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат та 13,5% річних до стягнення із відповідача на користь позивача належить інфляційні втрати у сумі 69 189,21 грн. за загальний період прострочення з травня 2020 року по грудень 2021 року та 13,5% річних у сумі 119 011,63 грн. за загальний період прострочення з 21.05.2020 по 05.01.2022.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити про нарахування 13,5% річних та пені до моменту виконання рішення.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені та 13,5% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 13,5% річних та пені від суми основного боргу з 06.01.2022 до моменту виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 13,5% річних та пені нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 12 856,77 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" про стягнення 542 353,66 грн. заборгованості за поставлений товар, 126 563,29 грн. пені, 69 189,21 грн. інфляційних втрат, 119 011,63 грн. 13,5% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" (49125, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Терещінківська, буд. 23, офіс 250, ідентифікаційний код 41469459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Гастелло буд. 52/1, ідентифікаційний код 32223787) 542 353,66 грн. заборгованості за поставлений товар, 126 563,29 грн. пені, 69 189,21 грн. інфляційних втрат, 119 011,63 грн. 13,5% річних та витрати по сплату судового збору у сумі 12 856,77 грн.

В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" (49125, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Терещінківська, буд. 23, офіс 250, ідентифікаційний код 41469459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Гастелло буд. 52/1, ідентифікаційний код 32223787) 13,5% річних на суму основного боргу за договором №П-14/05/20 поставки нафтопродуктів та поруки (змішаний договір) від 14.05.2020 за такою формулою: (СОБ х 13,5 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого ТОВ "ФГ Дар Попасне"; 13,5 - розмір процентів; КДП - кількість календарних днів прострочення сплати ТОВ "ФГ Дар Попасне" суми основного боргу за період з 06.01.2022 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ Дар Попасне" (49125, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Терещінківська, буд. 23, офіс 250, ідентифікаційний код 41469459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Гастелло буд. 52/1, ідентифікаційний код 32223787) пеню на суму основного боргу за договором №П-14/05/20 поставки нафтопродуктів та поруки (змішаний договір) від 14.05.2020 за такою формулою: сума пені = (борг) х (облікова ставка НБУ х 2) / 365 днів х (кількість календарних днів прострочення), зі період з 06.01.2022 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 13.07.2022.

Суддя Е.М. Бондарєв