Ухвала

від 04.07.2022 по справі 921/112/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/112/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Микулин"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.)

у справі № 921/112/21

за позовом фізичної особи-підприємця Трояна Михайла Матвійовича

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішень

і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Фермерського господарства "Микулин"

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішень,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Ярмусь В. Д.)

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа-підприємець Троян Михайло Матвійович та Фермерське господарство "Микулин" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради від 29.01.2021 №252"Про проведення земельних торгів (аукціону)" та від 29.01.2021 №255 "Про розгляд звернення Троян М.М.".

2. В обґрунтування позовних вимог як позивач, так і третя особа з самостійними вимогами посилаються на те, що оскаржувані рішення селищної ради прийняті в порушення процедури поновлення трьох договорів оренди землі, укладених 24.02.2014 Трояном Михайлом Матвійовичем з Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області для ведення фермерського господарства.

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Трояна Михайла Матвійовича відмовлено, позов Фермерського господарства "Микулин" задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 №252 "Про проведення земельних торгів (аукціону)" та від 29.01.2021 №255 "Про розгляд звернення Троян М.М. ".

4. Відмовляючи в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Трояна Михайла Матвійовича, місцевий господарський суд зазначив, що з моменту створення Фермерського господарства "Микулин" останнє виступає орендарем за договорами оренди земельних ділянок від 24.02.2014, тобто право, за захистом якого звернувся позивач до господарського суду, належить Фермерському господарству "Микулин", відтак позов з приводу визнання недійсними рішень щодо припинення орендних відносин, заявлений Трояном Михайлом Матвійовичем як суб`єктом підприємницької діяльності, є безпідставним.

5. Задовольняючи позовні вимоги Фермерського господарства "Микулин", місцевий господарський суд виходив з того, що включення спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права щодо їх оренди на аукціоні згідно з оскаржуваним у справі рішенням селищної ради від 29.01.2021 № 252 порушує приписи частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує передбачене наведеними нормами переважне право Фермерського господарства "Микулин" на поновлення договорів оренди землі від 24.02.2014. Місцевий господарський суд також встановив, що рішення селищної ради від 29.01.2021 №255, яким відмовлено Трояну Михайлу Матвійовичу в поновленні договорів оренди землі від 24.02.2014, прийнято формально та з невірним застосуванням положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

7. Апеляційний господарський в оскаржуваній частині щодо позову Фермерського господарства "Микулин", врахувавши правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, встановив, що в статуті Фермерського господарства "Микулин" відсутні відомості щодо права користування земельними ділянками, наданим на підставі трьох договорів оренди від 24.02.2014, Фермерське господарство "Микулин" не зверталося до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди, відтак у третьої особи з самостійними вимогами відсутні докази, що підтверджують право користування земельними ділянками. Встановивши, що рішення селищної ради від 29.01.2021 № 252 не порушувало право оренди під час дії договорів оренди землі від 24.02.2014, оскільки містило відсилочну дату проведення торгів (аукціону), а рішення селищної ради від 29.01.2021 №255 прийнято в межах своїх повноважень, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами.

8. Фермерське господарство "Микулин" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 і залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021, посилаючись, зокрема на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів Закону України "Про фермерське господарство", Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

9. У касаційній скарзі скаржник, зокрема зазначає, що: - чинним в Україні законодавством не поставлено в залежність процедуру оформлення переходу прав та обов`язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства від зазначення в статуті такого права користування; - перехід права користування земельною ділянкою від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства відбувається в силу вимог Закону України "Про фермерське господарство", при цьому таке правонаступництво не потребує вчинення будь-яких дій; - відсутність в статуті фермерського господарства інформації про перехід права користування земельною ділянкою від фізичної особи не спростовує такого правонаступництва, оскільки фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян України, яке здійснюється виключно після набуття фізичною особою права користування земельною ділянкою; - у спірних правовідносинах правовстановлюючим документом, який посвідчує право користування земельною ділянкою, є договір оренди укладений з фізичною особою - засновником фермерського господарства.

10. Відтак, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право користування спірними земельними ділянками не перейшло від Трояна Михайла Матвійовича до Фермерського господарства "Микулин", оскільки інформація про земельні ділянки відсутня у статуті юридичної особи; враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини набуття Трояном Михайлом Матвійовичем права користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства та подальшу реєстрацію фермерського господарства, скаржник зазначає що Фермерське господарство "Микулин" є правонаступником орендаря згідно з договорами оренди земельних ділянок від 24.02.2014.

11. Відповідно до частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

12. Згідно з частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

13. Верховний Суд заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, дійшов висновку про необхідність передачі справи разом із касаційною скаргою Фермерського господарства "Микулин" на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

14. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 викладено такі висновки:

"6.2. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

6.3. Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

6.4. За положеннями частини четвертої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

6.5. Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

6.6. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

6.7. Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

6.8. Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

6.9. З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право".

15. Таким чином, здійснивши аналіз, зокрема положень статей 1, 8, 12, 19, 20 Закону № 973-IV Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що громадянам для реалізації права на створення фермерського господарства необхідно отримати на умовах оренди земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

16. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право користування такими земельними ділянками зазначається в статуті фермерського господарства, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право. Аналіз оскаржуваних у справі № 927/79/19 рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій свої висновки про перехід права користування земельними ділянками від громадянина до фермерського господарства обґрунтовували саме наявністю відповідної інформації у статуті фермерського господарства.

17. При цьому в наступному пункті (6.10) своєї постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

18. У пунктах 6.22, 6.23 постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього за нормами Закону № 973-IV переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено частиною першою статті 8-1 Закону України "Про оренду землі", а здійснюється встановлений нормами Закону № 973-IV перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973-IV та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, на яку міститься посилання як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, так і у касаційній скарзі Фермерського господарства "Микулин", також викладено висновок про те, що після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України "Про фермерське господарство", відбувається фактична заміна орендаря, й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

20. Також у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 677/1865/16-ц викладено висновок про те, що для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу.

21. За таких обставин, усталена практика Верховного Суду (до ухвалення постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19) стосовно фактичної зміни орендаря у правовідносинах щодо ведення фермерського господарства свідчила / свідчить про те, що обов`язки орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного для ведення фермерського господарства, переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення державної реєстрації останнього, а право оренди оформляється відповідним договором та виникає з моменту державної реєстрації такого права, а не на підставі установчих документів (статуту) юридичних осіб.

22. Окрім цього, на думку колегії суддів зазначене у пункті 6.9 постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 концептуально не узгоджується з висновком, викладеним у пункті 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 ("статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону").

23. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що з урахуванням критеріїв подібності правовідносин, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, коло правовідносин, на яке поширюється висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 стосовно внесення до статуту фермерського господарства відомостей про земельну ділянку, право користування якою отримано з метою ведення фермерського господарства, не обмежується вимогами про визнання укладеними додаткових угод в частині зміни орендаря, про які йдеться у справі № 927/79/19, але й поширюється на інші правовідносини, учасником яких є фермерське господарство, як то продовження орендних правовідносин, визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування / державної влади, чи правомірності використання таких земельних ділянок тощо (спори, предмет доказування в яких стосується / може стосуватися переходу права на землю від фізичної особи до фермерського господарства).

24. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку про застосування вказаних вище норм Закону № 973-IV про те, що статут фермерського господарства (зокрема, в контексті висновків про (не)перехід права на землю від фізичної особи до фермерського господарства) повинен містити відомості щодо земельної ділянки отриманої для ведення фермерського господарства, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, оскільки зазначені положення не містять вимог до установчих документів фермерського господарства в частині зазначення у статуті відомостей про конкретну земельну ділянку, отриману для ведення фермерського господарства.

25. Ураховуючи наведене, справа № 921/112/21 разом із касаційною скаргою Фермерського господарства "Микулин" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 921/112/21 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил