Ухвала

від 26.07.2022 по справі 921/112/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2022 року

м. Київ

Справа № 921/112/21

Провадження № 12-17гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Ткача І. В.,

суддів Анцупової Т. О., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 921/112/21

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Микулин»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.)

за позовом фізичної особи - підприємця Трояна Михайла Матвійовича

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправними та скасування рішень

і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Фермерського господарства «Микулин»

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Троян Михайло Матвійович (далі - ФОП Троян М. М.) та Фермерське господарство «Микулин» (далі - ФГ «Микулин») як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради від 29.01.2021 № 252 «Про проведення земельних торгів (аукціону)» та від 29.01.2021 № 255 «Про розгляд звернення Троян М. М.».

На обґрунтування позовних вимог як позивач, так і третя особа з самостійними вимогами посилаються на те, що оскаржувані рішення селищної ради прийняті на порушення процедури поновлення трьох договорів оренди землі, укладених 24.02.2014 Трояном Михайлом Матвійовичем з Головним управлінням Держземагентства у Тернопільській області для ведення фермерського господарства.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 в задоволенні позову ФОП Троян М. М. відмовлено, позов ФГ «Микулин» задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 № 252 «Про проведення земельних торгів (аукціону)» та від 29.01.2021 № 255 «Про розгляд звернення Троян М. М.».

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ФОП Троян М. М. мотивовано тим, що з моменту створення ФГ «Микулин» останнє виступає орендарем за договорами оренди земельних ділянок від 24.02.2014, тобто право, за захистом якого звернувся до суду позивач, належить ФГ «Микулин», відтак позов з приводу визнання недійсними рішень щодо припинення орендних відносин, заявлений Трояном М. М. як суб`єктом підприємницької діяльності, є безпідставним.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Микулин», суд виходив з того, що включення спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права щодо їх оренди на аукціоні згідно з оскаржуваним у справі рішенням селищної ради від 29.01.2021 № 252 порушує приписи частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та порушує передбачене наведеними нормами переважне право ФГ «Микулин» на поновлення договорів оренди землі від 24.02.2014. Суд також установив, що рішення селищної ради від 29.01.2021 № 255, яким відмовлено Трояну М. М. в поновленні договорів оренди землі від 24.02.2014, прийнято формально та з неправильним застосуванням положень статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції стосовно позову ФГ «Микулин» врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19. Установивши, що в статуті ФГ «Микулин» відсутні відомості щодо права користування земельними ділянками, наданими на підставі трьох договорів оренди від 24.02.2014, ФГ «Микулин» не зверталося до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди, суд дійшов висновку, що у третьої особи із самостійними вимогами відсутні докази, що підтверджують право користування земельними ділянками. Встановивши, що рішення селищної ради від 29.01.2021 № 252 не порушувало право оренди під час дії договорів оренди землі від 24.02.2014, оскільки містило відсилочну дату проведення торгів (аукціону), а рішення селищної ради від 29.01.2021 № 255 прийнято в межах повноважень, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами.

ФГ «Микулин» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 і залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 у справі № 921/112/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.05.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Микулин» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 921/112/21.

Ухвалою від 05.07.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 921/112/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.

У пункті 6.9 постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право користування такими земельними ділянками зазначається в статуті фермерського господарства, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право. Аналіз оскаржуваних у справі № 927/79/19 рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій свої висновки про перехід права користування земельними ділянками від громадянина до фермерського господарства обґрунтовували саме наявністю відповідної інформації у статуті фермерського господарства.

При цьому в пункті 6.10 Велика Палата Верховного Суду висновує, що в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

За таких обставин усталена практика Верховного Суду (до ухвалення постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19) стосовно фактичної зміни орендаря у правовідносинах щодо ведення фермерського господарства свідчила / свідчить про те, що обов`язки орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного для ведення фермерського господарства, переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення державної реєстрації останнього, а право оренди оформляється відповідним договором та виникає з моменту державної реєстрації такого права, а не на підставі установчих документів (статуту) юридичних осіб.

Стосовно подібності правовідносин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що з урахуванням критеріїв їх подібності, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, коло правовідносин, на яке поширюється її висновок, викладений у постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 стосовно внесення до статуту фермерського господарства відомостей про земельну ділянку, право користування якою отримано з метою ведення фермерського господарства, не обмежується вимогами про визнання укладеними додаткових угод в частині зміни орендаря, про які йдеться у справі № 927/79/19. Також поширюється й на інші правовідносини, учасником яких є фермерське господарство, як - то продовження орендних правовідносин, визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування / державної влади, чи правомірності використання таких земельних ділянок тощо (спори, предмет доказування в яких стосується / може стосуватися переходу права на землю від фізичної особи до фермерського господарства).

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку стосовно застосування положень Закону України «Про фермерське господарство» про те, що статут фермерського господарства (зокрема, в контексті висновків про (не)перехід права на землю від фізичної особи до фермерського господарства) повинен містити відомості щодо земельної ділянки, отриманої для ведення фермерського господарства, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, оскільки зазначені положення не містять вимог до установчих документів фермерського господарства в частині зазначення у статуті відомостей про конкретну земельну ділянку, отриману для ведення фермерського господарства.

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала щодо моменту, з яким слід пов'язувати набуття фермерським господарством прав та обов'язків орендаря земельної ділянки.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц зазначається, що фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Аналогічні тези містяться також в постановах від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 та інших.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц зробила висновок, що після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України «Про фермерське господарство», відбувається фактична заміна орендаря, й обов'язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Тобто усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов'язує момент набуття фермерським господарством прав та обов'язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду не відступила від вище розглянутого підходу щодо визначення моменту набуття фермерським господарством прав та обов'язків орендаря земельної ділянки.

Зокрема, в пункті 6.10 постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 висновується, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 не було зроблено правових висновків про те, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі установчих документів (статуту) фермерського господарства. Відсутні також правові висновки у контексті наслідків невнесення до статуту фермерського господарства відомостей щодо орендованих земельних ділянок.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 не пов'язується момент виникнення права на земельну ділянку з внесенням до статуту відповідних відомостей. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що виникнення такого права відбувається у зв'язку з державною реєстрацією фермерського господарства та нормами Закону України «Про фермерське господарство».

Таким чином, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, зроблені з урахуванням усталеної правової позиції щодо моменту набуття фермерським господарством прав та обов'язків орендаря земельної ділянки та узгоджуються з такою позицією.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Таким чином, визначена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду правова підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачена частиною четвертою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 921/112/21 за позовом фізичної особи - підприємця Трояна Михайла Матвійовича до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Фермерського господарства «Микулин» до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Фермерського господарства «Микулин» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 повернути Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Ткач

Судді: Т. О. Анцупова К. М. Пільков І. В. Григор'єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач І. В. Желєзний О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. М. Сімоненко Г. Р. Крет О. С. Ткачук В. С. Князєв С. П. Штелик Л. М. Лобойко