Постанова

від 12.09.2022 по справі 921/112/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/112/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Микулин"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.)

у справі № 921/112/21

за позовом фізичної особи-підприємця Трояна Михайла Матвійовича

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішень

і за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Фермерського господарства "Микулин"

до Микулинецької селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішень,

(у судовому засіданні взяли участь представники: відповідача - Ярмусь В. Д., третьої особи - Авдєєнко В. В.)

ВСТУП

1. Фізична особа-підприємець Троян Михайло Матвійович (далі - позивач, ФОП Троян М. М.) та Фермерське господарство "Микулин" як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (далі - третя особа, ФГ "Микулин") звернулися з позовом до Микулинецької селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про проведення земельних торгів (аукціону) та про розгляд звернення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), мотивуючи тим, що оскаржувані рішення порушують переважне право орендаря на укладення договорів оренди землі на новий строк.

2. Місцевий господарський суд ухвалив рішення на користь ФГ "Микулин", аргументуючи це тим, що користувачем та орендарем спірних земельних ділянок за договорами оренди є фермерське господарство з моменту його створення. Суд апеляційної інстанції не погодився з місцевим господарським судом, аргументуючи зокрема тим, що в статуті ФГ "Микулин" відсутні відомості щодо право користування спірними земельними ділянками, наданим на підставі договорів оренди, а також відсутні відомості про наявність такого права в державному реєстрі.

3. Верховний Суд, переглядаючи судове рішення, має дати відповідь на питання щодо переходу /непереходу права на землю від фізичної особи до фермерського господарства в контексті вимог до установчих документів фермерського господарства, а саме зазначення у статуті відомостей про конкретну земельну ділянку, отриману для ведення фермерського господарства.

4. Висновки судів попередніх інстанцій свідчать про різний підхід до вказаного питання. Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на викладене у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. ФОП Троян М. М. та ФГ "Микулин" звернулися до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Микулинецької селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради від 29.01.2021 №252 "Про проведення земельних торгів (аукціону)" та від 29.01.2021 №255 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 ".

6. В обґрунтування позовних вимог як позивач, так і третя особа посилаються на те, що оскаржувані рішення селищної ради прийняті в порушення процедури поновлення трьох договорів оренди землі, укладених 24.02.2014 ОСОБА_1 з Головним управлінням Держземагенства у Тернопільській області для ведення фермерського господарства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 в задоволенні позову ФОП Трояна М. М. відмовлено, позов ФГ "Микулин" задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Микулинецької селищної ради від 29.01.2021 №252 "Про проведення земельних торгів (аукціону)" та від 29.01.2021 №255 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 ".

8. Відмовляючи в задоволенні позову ФОП Трояна М. М., місцевий господарський суд зазначив, що з моменту створення ФГ "Микулин" останнє виступає орендарем за договорами оренди земельних ділянок від 24.02.2014, тобто право, за захистом якого звернувся позивач до господарського суду, належить ФГ "Микулин", відтак позов з приводу визнання недійсними рішень щодо припинення орендних відносин, заявлений ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницької діяльності, є безпідставним.

9. Задовольняючи позовні вимоги ФГ "Микулин", місцевий господарський суд виходив з того, що включення спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок комунальної власності для продажу права щодо їх оренди на аукціоні згідно з оскаржуваним у справі рішенням селищної ради від 29.01.2021 № 252 порушує приписи частини першої статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) та порушує передбачене наведеними нормами переважне право ФГ "Микулин" на поновлення договорів оренди землі від 24.02.2014.

10. Місцевий господарський суд також встановив, що рішення селищної ради від 29.01.2021 №255, яким відмовлено ОСОБА_1 в поновленні договорів оренди землі від 24.02.2014, прийнято формально та з невірним застосуванням положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

12. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній частині щодо позову ФГ "Микулин", врахувавши правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, встановив, що в статуті ФГ "Микулин" відсутні відомості щодо права користування земельними ділянками, наданим на підставі трьох договорів оренди від 24.02.2014, ФГ "Микулин" не зверталося до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди, відтак у третьої особи відсутні докази, що підтверджують право користування земельними ділянками.

13. Встановивши, що рішення селищної ради від 29.01.2021 № 252 не порушувало право оренди під час дії договорів оренди землі від 24.02.2014, оскільки містило відсилочну дату проведення торгів (аукціону), а рішення селищної ради від 29.01.2021 №255 прийнято в межах своїх повноважень, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог третьої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. ФГ "Микулин" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 і залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

15. У касаційній скарзі третя особа посилається, зокрема на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильне застосування приписів Закону України "Про фермерське господарство", Закону України "Про оренду землі", ЦК України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

16. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що право користування спірними земельними ділянками не перейшло від ОСОБА_1 до ФГ "Микулин", оскільки інформація про земельні ділянки відсутня у статуті юридичної особи; враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини набуття ОСОБА_1 права користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства та подальшу реєстрацію фермерського господарства, скаржник зазначає що ФГ "Микулин" є правонаступником орендаря згідно з договорами оренди земельних ділянок від 24.02.2014.

Позиція інших учасників справи

17. Відповідач подав до Касаційного господарського суду відзив, який колегія суддів вважає за необхідне прийняти до розгляду з огляду на незначний пропуск відповідачем строку подання відзиву, а також причини пропуску такого строку, наведені у відзиві.

18. Микулинецька селищна рада у відзиві не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити в силі. У відзиві відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог; зазначає про відсутність підстав для поновлення договорів оренди від 24.02.2014 з огляду на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про продовження таких договорів оренди та наявність заперечень у поновленні цих договорів. Також відповідач наголошує на відсутності у третьої особи права користування земельними ділянками, оскільки таке право у встановленому порядку не було передано від ОСОБА_1 до ФГ "Микулин". Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.

19. Також від відповідача надійшли пояснення, у яких останній викладає свої міркування щодо позицій Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, а також зазначає про відсутність у відповідача підстав для поновлення договорів оренди від 24.02.2014 з ФГ "Микулин".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

21. ФГ "Микулин" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог третьої особи.

22. Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

23. Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

24. За положеннями частини четвертої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

25. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

26. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

27. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

28. Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19.

29. Судами попередніх інстанцій установлено, що громадянином ОСОБА_1 на підставі договорів від 24.02.2014 набуто право користування спірними земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

30. Договори оренди набули чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації (п.43 договорів від 24.02.2014). Земельні ділянки передані орендарю за актами приймання передачі, а право користування зареєстровано у відповідних реєстрах, що підтверджується витягами, наявними в матеріалах справи.

31. У подальшому, громадянином ОСОБА_1 створено ФГ "Микулин", державну реєстрацію якого здійснено 19.07.2017. Засновником та головою ФГ "Микулин" є ОСОБА_1 , а в пункті 6.1 статуту передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатись, зокрема, із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди. Матеріалами справи підтверджено сплату з березня 2018 року ФГ "Микулин" орендної плати за спірні земельні ділянки.

32. Висновки місцевого господарського суду, що стали підставою для задоволення позовних вимог ФГ "Микулин" про визнання протиправними і скасування рішень №252, №255, стосовно наявності порушеного речового права ФГ "Микулин" на спірні земельні ділянки (пункт 8 цієї постанови), яке є користувачем цими земельними ділянками з моменту створення фермерського господарства, узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пункті 28 цієї постанови (на які також посилається скаржник у касаційній скарзі, пункт 15 цієї постанови).

33. Протилежні висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у ФГ "Микулин" права користування спірними земельними ділянками (пункт 12 цієї постанови), Верховний Суд вважає помилковими з огляду на таке.

34. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц зазначається, що фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Аналогічні тези містяться також у постановах від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 у справі № 922/538/19 та інших.

35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц зробила висновок, що після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України "Про фермерське господарство", відбувається фактична заміна орендаря, й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

36. При цьому, в наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок про те, що для фактичної заміни орендаря та переходу обов`язків користувача земельної ділянки до фермерського господарства має значення факт державної реєстрації останнього, а не внесення земельних ділянок до його статутного капіталу (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц).

37. Тобто усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

38. Стосовно посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, колегія суддів зазначає таке.

39. Так, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 921/112/21, зазначено про те, що в постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду не відступила від вище розглянутого підходу щодо визначення моменту набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки.

40. Зокрема, в пункті 6.10 постанови від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 викладено висновок про те, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

41. Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 не було зроблено правових висновків про те, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі установчих документів (статуту) фермерського господарства. Відсутні також правові висновки у контексті наслідків невнесення до статуту фермерського господарства відомостей щодо орендованих земельних ділянок.

42. У постанові від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 не пов`язується момент виникнення права на земельну ділянку з внесенням до статуту відповідних відомостей. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що виникнення такого права відбувається у зв`язку з державною реєстрацією фермерського господарства та нормами Закону України "Про фермерське господарство".

43. Таким чином, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, зроблені з урахуванням усталеної правової позиції щодо моменту набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки та узгоджуються з такою позицією.

44. Наведене свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів Закону України "Про фермерське господарство", а також неврахування висновків Верховного Суду щодо моменту набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки, отриманої громадянином для ведення фермерського господарства.

45. З урахуванням викладеного вище, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ПК України, знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки висновок, покладений в її основу, суперечить зазначеним вище позиціям Верховного Суду.

46. Окрім того, на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висновки суду апеляційної інстанції стосовно необхідності внесення до статуту фермерського господарства відомостей про право користування конкретною земельною ділянкою як передумови для підтвердження факту наявності такого права концептуально не узгоджується з висновком, викладеним у пункті 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 ("статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону").

47. З огляду на викладене вище, а також ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновки місцевого господарського суду (які також концептуально узгоджуються з висновками, які містяться у постанові від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу) про наявність порушеного права ФГ "Микулин" у зв`язку з прийняттям відповідачем рішень №252, № 255, які порушують переважне право орендаря на укладення договорів від 24.02.2014 на новий строк, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог касаційної скарги третьої особи.

48. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу спростовуються наведеним вище.

49. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на висновки Верховного Суду в справах № 348/992/16-ц, № 606/2032/16-ц, № 677/1865/16-ц, № 574/381/17-ц, № 628/778/18, № 922/538/19, № 922/989/18, № 615/2197/15-ц, № 927/79/19, оскільки відповідач довільно, на власну користь цитує відповідні висновки і обґрунтовує ними відсутність у ФГ "Микулин" права користування спірними земельними ділянками, що вже було спростовано вище.

50. Суд також відхиляє посилання відповідача у поясненнях на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 та від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18 щодо питання застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), оскільки Микулинецька селищна рада обґрунтовує правомірність прийняття рішень № 252, № 255 відсутністю у ФГ "Микулин" права користування спірними земельними ділянками (з цими доводами погодився апеляційний господарський суд), що вже було проаналізовано Верховним Судом. Окрім того, доводи відповідача щодо процедури поновлення договорів оренди землі на підставі приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) не узгоджуються з викладеними у пункті 47 цієї постанови висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

52. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

53. З огляду на викладене, враховуючи, що скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, касаційна скарга ФГ "Микулин" підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Розподіл судових витрат

54. Відповідно до статей 129, 315 ГПК України внаслідок задоволення касаційної скарги витрати скаржника зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Микулин" задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 скасувати, рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2021 у справі № 921/112/21 залишити в силі.

3. Стягнути з Микулинецької селищної ради на користь Фермерського господарства "Микулин" 9 080,00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил