Постанова

від 21.06.2022 по справі 48/391

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. Справа№ 48/391

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.06.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 (суддя Р.В. Бойко, повний текст рішення складено 13.10.2011 року )

за позовом Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К"

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

про розірвання договорів оренди

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К"

до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс"

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі -"Підприємство", ТОВ «ВП «Атіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі -"Товариство", ТОВ «Аріна-К») про розірвання договорів оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом договорів оренди майна з правом викупу №1, №2, №3, №4 від 17.03.2011 р., укладених між Товариством та Підприємством, перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з Товариством позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання вказаних договорів.

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі -"Товариство") звернулось також з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі -"Підприємство") з зустрічним позовом про визнання права власності.

Зустрічний позов обґрунтований невизнанням Підприємством права власності Товариства на нерухоме майно, що розташоване в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: нежиле приміщення II-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень №1) -площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а -площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх -площею 1 142,35 кв.м., IV поверх -площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх -площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б'-виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) -приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., приміщення ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м., у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391:

- у задоволенні первісного позову - відмовлено з тих підстав, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна - є безпідставним;

- зустрічний позов задоволено та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" право власності на нерухоме майно, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: - нежиле приміщення II го поверху заводоуправління (в літ. А): приміщення № 1 (групи приміщень №1) -площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а -площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх -площею 1 142,35 кв.м., IV поверх -площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх -площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; - нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б'-виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) -приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., група приміщень №№ 1-10 по групі приміщень №3 ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції вказав, що:

- до матеріалів зустрічного позову Товариством було додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10 за позовом Товариства про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі Товариству частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна;

- подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємством права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" (особа, що не учасником справи) 15.02.2021 р. за допомогою засобів поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Також у тексті апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж" викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України.

У поданій апеляційній скарзі зазначено, що:

- під час розгляду справи № 48/391 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" було власником спірного майна;

- скаржник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу у 2010 році, який був укладений з Відкритим акціонерним товариством "Завод Кінап";

- на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 майно, на думку скаржника, незаконно вибуло з його власності та перейшло до Відкритого акціонерного товариства "Завод Кінап";

- враховуючи те, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 залишено без змін, тому договори купівлі-продажу, укладені між ВАТ "Завод Кінап" та ТОВ "Аллонж", є дійсними, відтак рішення у цій справі безпосередньо впливає на права та інтереси скаржника, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" - є законним власником спірних приміщень.

Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" на апеляційну скаргу

01.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що:

- скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391;

- докази, на як посилається скаржник, не засвідчені в установленому порядку, а також відсутні в матеріалах справи;

- права скаржника оскаржуваним судовим рішенням не порушені і питання стосовно його права та обов`язків стосовно сторін у справі судом першої інстанції - не вирішувалось;

- підставою для реєстрації права власності ТОВ «Аріна-К» на спірне майно було у т.ч. рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 2-4673/10 (у якому приймало участь ТОВ «Аллонж»), даним рішенням, яке набрало законної сили на користь ТОВ «Аріна-К» було виділено в натурі спірне майно;

- оскаржуваним рішенням між ТОВ «Аріна-К», як орендодавцем, та ПП «ВП «Атіс» , як орендарем, вирішувався спір , підставами виникнення якого було перебування орендованого майна у спільній частковій власності , що вже було вирішено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2020 у справі № 2-4673/10, яке є чинним.

16.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" повторно надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого ідентичні вищенаведеним, а також зазначено, що частина приміщень, право власності на які оспорюється "Аріна-К" за договором купівл - продажу 06.09.2013 були відчужені ОСОБА_1 , що підтверджено даними з інформаційної довідки.

Узагальнені письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

20.08.2021 та 04.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких Товариство просило задовольнити апеляційну скаргу та в повному обсязі та скасувати оскаржуване рішення у справі з тих підстав, що:

- скаржник обгрунтовано реалізував своє право на доступ до суду, закріплене зокрема, у Конституції України, та підтверджене практикою Європейського суду з прав людини;

- твердження про неналежним чином засвідчені копії - нічним не підтверджені;

- підстави для залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, зокрема і ОСОБА_1 - відсутні;

- саме з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" незаконно вибули спірні приміщення, і товариство є законним власником спірних приміщень і на даний час, а спірні приміщення вибули із власності товариства на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011;

- - на момент судового розгляду справи № 48/391, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" було повноправним власником спірного майна;

- рішення ґрунтується на договорах купівлі - продажу нежилих приміщень, що знаходяться що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.. Кирилівська (Фрунзе), 160Б, на підставі яких ТОВ «Аріна-К» набуло право власності на спірне приміщення;

- вказані договори купівлі - продажу були укладені у зв`язку з тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 залишено без змін, тому договори купівлі-продажу, укладені між ВАТ "Завод Кінап" та ТОВ "Аллонж", є дійсними;

- сам факт наявності рішення суду, яке було прийнято на користь ТОВ «Аріна К» не може беззаперечно свідчити про той факт, що ТОВ «Аріна-К» є законнми власником спірних нежилих приміщень та жодним чинм не може позбавляти суд здійснювати належним чином оцінку всіх доказів по справі в їх сукупності.

Рух справи

15.04.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у цій справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж", тобто його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки останнього і з цього приводу судового рішення не ухвалювалося.

До того ж апеляційний господарський суд послався на те, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, участь в якій також брало ТОВ "Аллонж", виділено в натурі ТОВ "Аріна-К" частки нерухомого майна з майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, розташованого за вищевказаною адресою, і це товариство стало єдиним власником спірного майна, тобто ТОВ "Аллонж" відчужило свою частку спірного майна ТОВ "Аріна-К".

За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав, що власником спірного майна є ТОВ "Аріна-К", яке набуло право власності на нього не лише на підставі рішення господарського суду у цій справі, а й на підставі вищевказаного рішення Оболонського районного суду міста Києва, відповідно ТОВ "Аллонж" не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 - скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:

- відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства;

- отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках;

- частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення;

- Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність;

- за правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

- Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову;

- одночасно ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;

- згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;

- за таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням;

- якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;

- особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме;

- слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи;

- будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги;

- це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18;

- як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду право власності на спірне нерухоме майно визнано за ТОВ "Аріна-К" і, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж", суд виходив із того, що останнім не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно, тоді як місцевим господарським судом ухвалено рішення від 12.10.2011 у справі № 48/391 лише про права, інтереси та обов`язки ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж";

- отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права й обов`язки скаржника - ТОВ "Аллонж";

- тобто апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не було доведено, що суд першої інстанції ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки і у цьому випадку оскаржуване рішення не стосується прав, інтересів та обов`язків ТОВ "Аллонж";

- таким чином, установивши відсутність порушення прав чи законних інтересів ТОВ "Аллонж", апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України;

У постанові суду касаційної інстанції Верховний Суд вважає вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке:

- так, скаржник стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 порушує його права та обов`язки з огляду на наступні обставини;

- 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало ТОВ "Аллонж" нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

- Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ";

- 14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К" і за останнім зареєстровано право власності на них;

- 26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування цього рішення третейського суду;

- Оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності;

- 09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж";

- 19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами;

- 30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін;

- 16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував це рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення;

- 21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015;

- отже, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ "Аллонж" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України;

- у свою чергу відповідно до приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

- з урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 про закриття апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Шаптала Є.Ю., судді: Станік С.Р., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 22.09.2021.

У період з 20.09.2021 по 03.10.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці, тому судове засідання, яке призначене на 22.09.2021, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 розгляд справи призначено на 10.11.2021.

У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 10.11.2021, не відбулось.

Водночас, колегія суддів вважає за можливе призначити справу до розгляду після виходу головуючого судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд справи призначено на 08.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 розгляд справи відкладено до 09.02.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/869/22 від 09.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Яковлєв М.Л., рзгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 призначено на 30.03.2022.

Судове засідання, яке призначене на 30.03.2022 не відбулось.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці.

Розпорядженням в.о.керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1474/22 від 13.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л., рзгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 призначено на 08.06.2022.

Суддя Яковлєв М.Л., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем 08.06.2022 перебував у відпустці, тому судове засідання, яке призначене на 08.06.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 призначено на 22.06.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.06.2022 з`явились наступні учасники справи: а саме представники Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріна-К".

Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" в судове засідання 22.06.2022 представників не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" про дату та місце розгляду справи повідомлялись завчасно належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення їх про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.06.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" просило скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.06.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Також, від Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі -"Товариство") про розірвання договорів оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом договорів оренди майна з правом викупу №1, №2, №3, №4 від 17.03.2011 р., укладених між Товариством та Підприємством, перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з Товариством позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання вказаних договорів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі -"Товариство") звернулось також з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі -"Підприємство") з зустрічним позовом про визнання права власності.

Зустрічний позов обґрунтований невизнанням Підприємством права власності Товариства на нерухоме майно, що розташоване в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: нежиле приміщення II-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень №1) -площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а -площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх -площею 1 142,35 кв.м., IV поверх -площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх -площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б'-виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) -приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., приміщення ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м., у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391:

- у задоволенні первісного позову - відмовлено з тих підстав, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна - є безпідставним;

- зустрічний позов задоволено та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" право власності на нерухоме майно, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: - нежиле приміщення II го поверху заводоуправління (в літ. А): приміщення № 1 (групи приміщень №1) -площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а -площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх -площею 1 142,35 кв.м., IV поверх -площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх -площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; - нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б'-виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) -приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., група приміщень №№ 1-10 по групі приміщень №3 ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції вказав, що:

- до матеріалів зустрічного позову Товариством було додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10 за позовом Товариства про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі Товариству частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна;

- подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємством права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало, а ТОВ "Аллонж" було придбано нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ".

14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К", і за останнім зареєстровано право власності на них.

26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008.

Оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності.

09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж".

19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами.

30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін.

16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення;

21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про поділ в натурі нерухомого майна, а саме: виділено в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна.

Вказане рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10 - є чинним, що учасниками спору не заперечувалось.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від від 12.11.2011 у справі №48/391, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" (особа, що не учасником справи) 15.02.2021 р. за допомогою засобів поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Також у тексті апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж" викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ст. 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

При цьому, посилання ТОВ «Аріна-К» на те, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391 - судом апеляційної інстанції не приймаються та відхиляються, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 скаржнику було поновлено відповідний строк, з огляду на наступне.

Згідно з п. 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діяла станом на дату ухвалення рішення суду, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2011 р. (повне рішення складено 13.10.2011 р.) заявник мав подати у строк до 24.10.2011 р. включно, без урахування вихідних днів. Разом з цим дану апеляційну скаргу подано 15.02.2021 р., тобто зі значним пропуском процесуального строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: "Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне".

Згідно положення п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, на яке посилається заявник як на підставу поновлення строку, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч. 3 вказаної статті).

Отже, враховуючи, що скаржник не є учасником справи № 48/391, не отримав копії оскаржуваного рішення суду у день складення повного тексту такого рішення, а ознайомився з повним текстом оскаржуваного рішення лише 12.02.2021 р., існують підстави для поновлення строку на подання скарги.

Таким чином, оскільки апеляційна скарга подана з дотриманням вимог ст. ст. 258 та 259 Господарського процесуального кодексу України, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження судом визнані поважними, подані матеріали є достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі згідно зі ст. 262 ГПК України.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Так, заявник апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж", заявляючи вимоги щодо скасування спірного рішення суду першої інстанції наголошує на тому, що спірні нежитлові приміщення належать саме йому на праві власності, оскільки рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, на підставі якого укладені заявником договори купівлі - продажу визнано недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап", було скасовано рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2010, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228, а також саме спірні приміщення були предметом розгляду у справі № 5011-9/11238-2012.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що в основу оскаржуваного скаржником рішення, яке ухвалено 12.10.2011, покладено рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про поділ в натурі нерухомого майна, а саме: виділено в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна.

Дослідивши зміст рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10, суд апеляційної інстанції встановив що підставою для поділу майна в натурі та припинення права спільної часткової власності стала наявність укладених 14.01.2010 договорів купівлі - продажу нежилих приміщень між ВАТ «Завод «Кінап», як продавцем, та ТОВ «Аріна-К», як покупцем, і в яких зроблено застереження про те, що майно зареєстровано за продавцем на праві власності зокрема, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі № 35/419, в якій зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності Відкритого акціонерного товариства «Завод КІНАП» на об`єкти нерухомого майна на підставі Рішення Третейського суду при Асоціації «Сила Закону`від 22.05.2008р. у справі №3/2008.

При цьому, як свідчать матеріали справи, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у справі № 48/391 від 12.11.2010, не існувало , зокрема, остаточних судових рішень в межах справи № 22/228 (рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011), як і в межах справи № 5011-9/11238-2012 (а саме, постанови Вищого господарського суду від 16.06.2015).

Стосовно справи № 5011-9/11238-2012, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.01.2013: у задоволенні позову відмовлено; визнано недійсними з моменту укладення (з ініціативи суду) договори:

- купівлі-продажу нежитлових приміщень [нежилого приміщення 1-го поверху (в літ. Б виробничого корпусу № 1(без бомбосховища); їдальня: приміщення 10 площею 296,9 м2, приміщення 9 площею 18,1 м2 , приміщення 4 площею 18,8 м2, загальна площа відчужуваних приміщень 403,8 м2,що становить 8/1000 частин (від майнового комплексу площею 48 432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160], укладений 31.03.2006 ВАТ "Завод "КІНАП" і ТОВ "Аллонж";

- договір купівлі-продажу нежитлових приміщень [нежилого приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б, ): I поверх площею 621,9 м2, II поверх площею 1,077 м2, III поверх площею 1230,6 м2, IV поверх площею 1033,0 м2 , V поверх площею 1115,7 м2, технічний поверх площею 396,6 м2, загальна площа відчужуваних приміщень 5474,9 м2, що становить 113/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160], укладений 21.07.2006 ВАТ "Завод "КІНАП" і ТОВ "Аллонж";

- купівлі-продажу нежитлових приміщень [нежилого приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б, ): I поверх площею 458,1 м2, II поверх площею 451,9 м 2, III поверх площею 454,3 м2, IV поверх площею 454,9 м2, V поверх площею 455,8 м2, VI поверх площею 457,9 м2; підвал площею 58,7 м2, загальна площа відчужуваних приміщень 2791,6 м2, що становить 58/1000 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 м2), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160], укладений ВАТ "Завод " КІНАП" і ТОВ "Аллонж";

- купівлі-продажу нежитлових приміщень [нежилого приміщення заводоуправління (в літ А), II поверху приміщення 1 площею 29,6 м2, приміщення 2 площею 157,3 м2 (групи приміщень № 1) площею 186,9 м2 та приміщення 5а площею 10,1 м2 , загальна площа відчужуваних приміщень 197,0 м2, що становить 4/100 частин (від майнового комплексу площею 48432,9 м 2), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160], укладений 24.10.2006 ВАТ "Завод " КІНАП" і ТОВ "Аллонж".

Дане судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2013. У його прийнятті місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для витребування на користь ТОВ "Аллонж" відповідних нежитлових приміщень та визнання права власності названого товариства на ці приміщення, оскільки під час розгляду справи встановлено, що укладені ВАТ "Завод " КІНАП" і ТОВ "Аллонж" договори купівлі-продажу не відповідали вимогам чинного на момент їх укладення законодавства, в звязку з чим вони й визнані судом недійсними.

ТОВ "Аллонж" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення цього суду від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015: в задоволенні згаданої заяви ТОВ "Аллонж" відмовлено; рішення названого суду першої інстанції від 09.01.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 16.06.2015: ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 зі справи № 5011-9/11238-2012 скасовано. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013 зі справи № 5011-9/11238-2012 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013 зі справи № 5011-9/11238-2012 скасовано. Позов задоволено:

- Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж" (ЄДРПОУ 32486856) право власності на:

1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 м2, частина II поверху - площею 318,30 м2, III поверх - площею 454,30 м2, IV поверх - площею 454,90 м2, V поверх площею 455,80 м2, VI поверх - площею 457,90 м2, підвал площею 58,70 м2,загальною площею 2658,00 м2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

2) нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 м2, приміщення 9 пл. 18,10 м2, приміщення 4 пл. 88,80 м2, загальною площею 403,80 м2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх - площею 621,90 м2, II поверх - 1077,10 м2, III поверх - площею 1142,35 м2, IV поверх площею 1033,0 м2, V поверх - площею 1 115,70 м2, технічний поверх площею 396,60 м2, загальною площею 5386,65 м2, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

4) нежилі приміщення ІІ поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 м2, приміщення № 5-а - площею 10,10 м2, загальною площею 15,75 м2, що становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2, розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

5) нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 м2, що розташоване за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

- Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна К" (ЄДРПОУ 35149633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" (ЄДРПОУ 324186856):

1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 м2, частина II поверху - площею 318,30 м2, III поверх - площею 454,30 м2, IV поверх - площею 454,90 м2, V поверх площею 455,80 м2, VI поверх - площею 457,90 м2, підвал площею 58,70 м2,загальною площею 2658,00 м2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

2) нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 пл. 296,9 м2, приміщення 9 площею 18,10 м2, приміщення 4 пл. 88,80 м2, загальною площею 403,80 м2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх - площею 621,90 м2, II поверх - 1077,10 м2, III поверх - площею 1142,35 м2, IV поверх площею 1033,0 м2, V поверх - площею 1 115,70 м2, технічний поверх площею 396,60 м2 , загальною площею 5386,65 м2, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу пл. 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

4) нежилі приміщення ІІ-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 м2, приміщення № 5-а - площею 10,10 м2, загальною площею 15,75 м2, що становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160;

- Витребувано у відкритого акціонерного товариства "Завод "КІНАП" (ЄДРПОУ 14311850) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" (ЄДРПОУ 324186856) нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 м2, розташовані за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції встановив, що фактично заявник звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391, обґрунтовуючи апеляційну скаргу саме наявністю у нього майнового права на спірне нерухоме майно, а саме: права власності, підтвердженого зокрема судовим актом саме у справі № 5011-9/11238-2012, в межах якої встановлено наявність у заявника права власності на спірне майно.

При цьому, скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2010, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228, лише підтвердило відсутність відповідного майнового права на спірне майно у ВАТ "Завод "Кінап", встановлене рішенням третейського суду, а як встановлено судом апеляційної інстанції вище, саме постановою Вищого господарського суду від 16.06.2015 в межах справи № 5011-9/11238-2012 було підтверджено презумпцію права власності ТОВ "Аллонж" на спірне майно.

Отже, фактично, заявник захищає право власності на спірне нерухоме майно, вказуючи про чинність укладених договорів купівлі - продажу 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006, проте, з застосуванням неналежного процесуального інструменту, а саме: шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст. 272 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду першої інстанції у справі № 48/391, коли наведені скаржником обставини фактично за своєю суттю та правовою природою є нововиявленими (ст. 320 Господарського процесуального кодексу України), оскільки саме постановою Вищого господарського суду від 16.06.2015 було підтверджено презумпцію права власності ТОВ "Аллонж" на спірне майно, з урахуванням відсутності такого права у ВАТ "Завод "Кінап", що встановлено в межах справи № 22/228. При цьому, суд апеляційної інстанції в межах розгляду даної справи не робить оцінку на предмет обґрунтованості або необґрунтованості наведених заявником обставин як нововиявлених, а лише встановлює правову природу викладених у апеляційній скарзі обставин в призмі необхідності дотримання вимог ст. 272 Господарського процесуального кодексу України в межах доводів поданої апеляційної скарги, з урахуванням необхідності дотримання норм процесуального права як в контексті порушених прав скаржника, так і в контексті належної до застосування процесуальної норми, тобто без порушень.

Отже, як зазначалось вище і як свідчать матеріали справи, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у справі № 48/391 від 12.11.2010, не існувало, зокрема, остаточних судових рішень в межах справи № 5011-9/11238-2012 (а саме, постанови Вищого господарського суду від 16.06.2015), як і в межах справи № 22/228 (рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011), а отже, суд першої інстанції, ухвалюючи відповідне рішення по суті заявлених позовних вимог за первісним позовом та зустрічним позовом, обгрунтовано ухвалив оскаржуване рішення за наявних у справі доказів, і наведені заявником підстави для його скасування в апеляційному порядку - не знайшли свого підтвердження за наслідками апеляційного розгляду з підстав, наведених у даній постанові.

Стосовно доводів учасників справи щодо участі у розгляді справи ОСОБА_1, а також необхідності врахування проекту Угоди про співпрацю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , експертного висновку Київського міського НДДЕКЦ МВС України № 1/тдд від 12.01.2016- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення з огляду на те, що дослідження вказаних документів, як нових доказів, суперечить ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також не входить до меж дослідження в рамках розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 272 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, розглянувши клопотання ТОВ «Аріна-К» про подання доказів, а саме: лист адвоката Дудковського Б.В. від 28.09.2021, з конвертом, копія рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 756/14950/20 та ухвали від 18.09.2021 - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення з огляду на те, що дослідження вказаних документів, як нових доказів, суперечить ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також не входить до меж дослідження в рамках розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 272 Господарського процесуального кодексу України.

Також, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України. Наведене також встановлено і у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 у даній справі, якою скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Також, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про те, що докази, на як посилається скаржник, не засвідчені в установленому порядку, а також відсутні в матеріалах справи - не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, адже усі подані докази засвідчені учасниками справи, а судові акти, на які учасники справи посилались у своїх поясненнях, наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що перевірено судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази як окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва № 48/391 від 12.11.2010- не знайшли свого підтвердження матеріалами справи з огляду на те, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у справі № 48/391 від 12.11.2010, не існувало, зокрема, остаточних судових рішень в межах справи № 5011-9/11238-2012 (а саме, постанови Вищого господарського суду від 16.06.2015), як і в межах справи № 22/228 (рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011), а вимоги скаржника у апеляційній скарзі заявлені з застосуванням неналежного процесуального інструменту, зокрема: шляхом подання апеляційної скарги в порядку ст. 272 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду першої інстанції у справі № 48/391, коли наведені скаржником обставини фактично за своєю суттю та правовою природою є нововиявленими, які не можуть бути розглянуті в межах даного провадження за апеляційною скаргою, поданою з підстав, обумовлених ст. 272 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищенаведене в сукупності є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволені вимог аз первісним позовом, а також задоволено вимоги за зустрічним позовом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі, за наведених заявником апеляційної скарги обґрунтувань та обраних процесуальних інструментів.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з підстав, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, поданої на підставі ст. 272 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 48/391 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.07.2022.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов