Постанова

від 10.07.2022 по справі 902/1004/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року Справа №902/1004/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Єфімчук А.І.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 12.03.2022 р.)

за позовом: Ладижинської міської ради

до Приватного підприємства "Екатерина."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара"

до Ободівської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора, реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.03.2022 р., позов Ладижинської міської ради задоволено повністю.

Визнано недійсним з моменту вчинення правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оформлений Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (вул. К. Маркса, 2Б, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320, код - 33714510) номер: б/н, від 04.08.2021 року (видавник: Директор ПП "Екатерина" Романюк А.О.; Директор ТОВ "Сансара" Романюк О.В.; рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара", серія та номер: б/н, виданий 04.08.2021, видавник: учасник ТОВ "Сансара").

Скасовано рішення, індексний номер: 59721242 від 09.08.2021 року державного реєстратора Солієвої Людмили Василівни, Ободівська сільська рада, Вінницька область про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (вул. К. Маркса, 2Б, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320, код - 33714510) на нерухоме майно - комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Визнано за Приватним підприємством "Екатерина." (вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код - 43464049) право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Стягнуто з Приватного підприємства "Екатерина." (вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код 43464049) на користь Ладижинської міської ради (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код 04325621) 2 890,25 грн відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 25.01.2022 року (вх. №01-48/3/22).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (вул. К. Маркса, 2Б, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24320, код 33714510) на користь Ладижинської міської ради (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код 04325621) 2 890,25 грн відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 25.01.2022 року (вх. №01-48/3/22). Судові витрати за професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн залишено за ТОВ "Сансара".

Роз`яснено, що заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 року у справі №902/1004/21, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Стягнути з позивача на користь скаржника 30 000 грн. судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в суді першої та апеляційної інстанції.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно ототожнено поняття фраудаторності цивільно-правового договору з укладенням спірного у цій справі правочину, за наслідками якого ПП "Екатерина." отримало корпоративні права, варітсть яких відповідає вартості переданого до статутного капіталу ТОВ "Сансара" нерухомого майна.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо неможливості виконання судового рішення у зв`язку з набуттям ТОВ "Сансара" права власності на спірне нерухоме майно не гуртуються на вимогах закону, прийнятті без врахування того, що корпоративні права є самостійним об`єктом, на який може бути звернено стягнення в порядку виконавчого провадження.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неможливості виконання судового рішення про стягнення з ПП "Екатерина." грошових коштів, зокрема мотивованої постанови державного виконавця про закінчення виконавчих дій у зв`язку з відсутністю майна боржника.

Апелянт зазначає, що на час підписання акту приймання-передачі майна та проведення оскаржуваної позивачем державної реєстрації заборони на вчинення таких дій були відсутні, виконавче провадження з виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 23 березня 2021 року не було розпочате, отже і підстави для висновків про неможливість виконання цього рішення в рамках виконавчого провадження у суду були відсутні.

Також апелянт посилається на те, що укладення акту приймання-передачі майна до статутного капіталу TOB "Сансара" від 04 серпня 2021 року не мало інших цілей, ніж отримання прибутку власниками відповідно до частки їхньої участі у статутному капіталі, що свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін даного двостороннього правочину на набуття певних прав та обов`язків з метою створення правових наслідків.

Одночасно апелянт просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропущеного строку скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано скаржником 08.04.2022 р.

Окрім того, апелянт просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 залишено без руху. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги, а саме:

- уточнити вимоги апеляційної скарги щодо дати рішення суду першої інстанції;

- надати документи на підтвердження повноважень представника апелянта в Північно-західному апеляційному господарському суді;

- докази надіслання копії апеляційної скарги Приватному підприємству "Екатерина.", Ободівській сільській раді та третім особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.06.2022 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено ордер на підтвердження повноважень адвоката, квитанції з описом вкладеного про надіслання копії апеляційної скарги Приватному підприємству "Екатерина.", Ободівській сільській раді та третім особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансара" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.06.2022 р. об 10:30 год.

13.06.2022 р., через систему "Електронний суд" від Ладижинської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Сансара" та залишити оскаржуване рішення без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/146 від 24.06.2022 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Миханюк М.В., у період з 20 червня 2022 по 24 липня 2022 включно, відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді призначено заміну судді-члена колегії по справі №902/1004/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2022 р. для розгляду справи №902/1004/21 автоматизованою системою документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11 липня 2022 р. об 10:30 год.

В судове засідання від 11.07.2022 р. представники сторін та третіх осіб не з`явилися, про час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2021 року Господарським судом Вінницької області було прийнято рішення в справі №902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до приватного підприємства Екатерина. про стягнення 101 514,32 грн безпідставно збережених коштів.

Даним рішенням суду, яке набуло законної сили 29.07.2021 року відповідно до Постанови Північно-західного апеляційного господарського суду, позовні вимоги Ладижинської міської ради були задоволені в повному обсязі.

17.08.2021 року Господарський суд Вінницької області видав наказ про примусове виконання вищезазначеного судового рішення.

13.09.2021 року Ладижинським міським відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №66800899 щодо примусового стягнення з боржника ПП Екатерина. на користь Ладижинської міської ради 101 514,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо те, що майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 був відчужений ПП Екатерина. шляхом внесення до статутного фонду ТОВ Сансара.

В рамках виконавчого провадження №66800899 про стягнення 101 514,32 грн. встановлено відсутність майна у ПП Екатерина..

Позивач вважає, що правочин з відчуження нерухомого майна було вчинено на шкоду кредитору є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним.

06.10.2021 року Ладижинська міська рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом (№2.1-12/1956 від 27.09.2021 року) до Приватного підприємства "Екатерина." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" та до Ободівської сільської ради про:

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна - майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 518, 5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, номер: б/н, виданий 04.08.2021 року, видавник: директор ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) Романюк Анастасія Олександрівна; видавник: директор ТОВ "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510) Романюк Олександр Володимирович.

- скасування рішення, індексний номер: 59721242 від 09.08.2021 року державного реєстратора Солієвої Людмили Василівни, Ободівська сільська рада, Вінницька область про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510) на нерухоме майно - майновий комплекс комплексу будівель та споруд, загальною площею 518, 5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.10.2021 року позовну заяву Ладижинської міської ради (№ 2.1-12/1956 від 27.09.2021 року) залишено без руху.

25.10.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (№ 1 від 20.10.2021 року) (вх.канц. № 01-34/9473/21) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі №902/1004/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.11.2021 року.

У судовому засіданні 25.11.2021 року судом першої інстанції залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, 16.12.2021 року до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (Вх. №01-34/11190/21), в якій останній просив суд:

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна - майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , номер: б/н, виданий 04.08.2021 року, видавник: директор Приватного підприємства "Екатерина" Романюк Анастасія Олександрівна; видавник: директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" Романюк Олександр Володимирович.

- скасувати рішення, індексний номер: 59721242 від 09.08.2021 р. державного реєстратора Солієвої Людмили Василівни, Ободівська сільська рада, Вінницька область про державну реєстрацію права приватної власності товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на нерухоме майно - майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 та зареєструвати право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 за приватним підприємством "Екатерина".

- стягнути солідарно з ПП "Екатерина" та ТОВ "Сансара" на користь Ладижинської міської ради суму судових витрат у розмірі 5 675,00 грн.

У судовому засіданні 18.01.2022 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.02.2022 року.

25.01.2022 року до Господарського суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (б/н від 25.01.2022 року), в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо об`єкту нерухомого майна - комплексу будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., що розташований за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Ладижин, вул. Наконечного, будинок 170, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 454189005106, що знаходить у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.01.2022 року призначено заяву представника Ладижинської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову (б/н від 25.01.2022 року) до розгляду у судовому засіданні 01.02.2022 року.

У судовому засіданні 01.02.2022 року оголошено перерву до 10.02.2022 року, у подальшому перерву оголошено до 23.02.2022 року.

Розглянувши позовні вимоги, з врахуванням заяви від 16.12.2021 (Вх. №01-34/11190/21), суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518, 5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, оформлений Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю САНСАРА, номер: б/н, від 04.08.2021 року є фраудаторним та вчиненим на шкоду кредитору з метою уникнення обов`язку з виконання судового рішення та сплати на користь Ладижинської міської ради грошових коштів.

Матеріалами справи встановлено, що позивач обмежений у можливості стягнути на свою користь грошові кошти у рамках виконавчого провадження, має легітимні очікування щодо виконання судового рішення, що є складовим права на майно, внаслідок протиправних дій відповідачів зменшено розмір активів боржника у виконавчому провадженні, у зв`язку з чим суд першої інстанції вважає доведеним існування конкретного майнового інтересу на задоволення майнових вимог Ладижинської міської ради за рахунок нерухомого майна, яке належало ПП Екатерина..

З метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (Постанова КГС ВС від 03.03.2021 у справі № 913/175/20).

А тому, позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на нерухоме майно за попереднім власником є належними та ефективними способами захисту прав позивача, оскільки забезпечать можливість захисту прав стягувача у межах виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 названогоКодексу є підставою для визнання його недійсним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Надаючи правову кваліфікацію оспорюваним правочинам, суд враховує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як вбачається з матеріалів справи, майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 , загальною площею 518,5 кв.м. було збудовано ПП Екатерина. (код ЄДРПОУ 20090761) на земельній ділянці комунальної власності.

Земельна ділянка перебувала у постійному користуванні приватного підприємства Екатерина. на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ВН № 003288 виданого 30.12.1999 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ПП Екатерина був ОСОБА_2 , засновником його дружина ОСОБА_3 .

25.03.2013 року була здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи ПП Екатерина (код ЄДРПОУ 20090761) як банкрута на підставі Ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.03.2013 року у справі № 5/28/2012/5003.

29.05.2012 року на підставі Рішення Липовецького районного суду від 26.04.2012 року у справі №213/676/12 про усунення перешкод в користуванні належним ПП Екатерина (код ЄДРПОУ 20090761) майном шляхом виселення та за зустрічним позовом гр. ОСОБА_4 до ПП Екатерина (код ЄДРПОУ 20090761), третя особа Тульчинське МЕТІ про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2010 року, визнання права власності на окремі об`єкти нерухомого майна - закінчені будівництвом, зобов`язання здійснити державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд, було здійснено державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4 .

06.07.2012 року між гр. ОСОБА_4 та ТОВ Антей-Агро-4 (код ЄДРПОУ 34243826) укладено договір дарування комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , на підставі якого 11.07.2012 року було здійснено державну реєстрацію права власності наданий об`єкт нерухомого майна за ТОВ Антей-Агро-4.

11.10.2012 року ТОВ Антей-Агро-4 укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна з гр. ОСОБА_5 на підставі якого 23.10.2012 року зроблено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З питання безоплатного використання комунального майна - земельної ділянки, загальною площею 0,3492 га по вул. Наконечного, 170 міська рада звернулась до суду з позовом до гр. ОСОБА_1 про стягнення 251 424,00 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, судове провадження у справі № 135/205/20 триває.

22.01.2020 року зареєстровано ПП Екатерина. (код ЄДРПОУ 43464049), засновником та керівником якого є гр. ОСОБА_1 , якою передано майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 до статутного фонду приватного підприємства.

29.01.2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про набуття ПП Екатерина. (код ЄДРПОУ 43464049) права власності на вищевказаний майновий комплекс на підставі акту приймання-передачі б/н від 22.01.2020 року.

23.03.2021 року Господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі № 902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до приватного підприємства Екатерина. про стягнення 101 514,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування в період з 01.02.2020 р. по 01.10.2020 р.р. земельною ділянкою комунальної власності, площею 3492 кв. м., на якій розташоване нерухоме майно підприємства.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 року зазначене рішення залишено в силі.

17.08.2021 року Господарським судом Вінницької області видано наказ про примусове виконання вищезазначеного судового рішення.

04.08.2021 року директором ПП Екатерина. Романюк Анастасією Олександрівною та директором ТОВ Сансара Романюком Олександром Володимировичем підписано Акт № б/н приймання-передачі даного нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, на підставі Акту приймання-передачі 06.08.2021 року державний реєстратор Ободівської сільської ради, Вінницької області Солієва Л.В. здійснила державну реєстрацію права власності на майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м. по АДРЕСА_1 за ТОВ Сансара.

З вище викладеного вбачається, що після набрання законної сили Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до ПП Екатерина. (код ЄДРПОУ 43464049) про стягнення 101514,32 грн безпідставно збережених коштів з ПП Екатерина. (код ЄДРПОУ 43464049), підприємством відчужено право власності на майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 на користь ТОВ Сансара (код ЄДРПОУ 33714510).

13.09.2021 року Ладижинським міським відділом державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №66800899 щодо примусового стягнення з боржника ПП Екатерина. на користь Ладижинської міської ради 101 514,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

В рамках виконавчого провадження №66800899 про стягнення 101 514,32 грн. на запит виконавчої служби №114031830 від 13.09.2021 р. була отримана відповідь від Міністерства внутрішніх справ України про те, що за ПП Екатерина. транспортні засоби не зареєстровані.

З відповіді Державної фіскальної служби України від 13.09.2021 року на запит виконавчої служби стало відомо, що дане підприємство не має розрахункових рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №274182236 від 10.09.2021 року інше нерухоме майно у ПП Екатерина. відсутнє.

На даний час Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 року у справі № 902/1026/20 щодо стягнення з ПП Екатерина. 101 514,32 грн не виконано.

В якості доказів позивачем до матеріалів справи додано довідку з Єдиного державного реєстру об`єктів нерухомого майна.

Згідно Інформаційної довідки Ладижинського відділу РАЦ від 13.12.2021 року №1138-21.22 ОСОБА_1 (засновник ПП "Екатерина.") та ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Сансара") є близькими родичами, а саме рідними батьком та дочкою (т. 3 а.с. 213-306).

Вище викладене свідчить, що оспорюваний правочин укладено між пов`язаними особами.

Також з долучених до матеріалів справи доказів вбачається:

- створення Приватного підприємства Екатерина. та набуття права власності на спірне нерухоме майно шляхом внесення внеску до статутного фонду на початку 2020 року;

- систематична не сплата власниками нерухомого майна плати за землю, що підтверджується обставинами неодноразового звернення Ладижинської міської ради до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою;

- набрання 29.07.2021 року законної сили судовим рішенням у справі № 902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради до Приватного підприємства Екатерина. про стягнення 101 514,32 грн безпідставно збережених коштів;

- вчинення 04.08.2021 року (через шість днів) правочину з відчуження нерухомого майна шляхом його внесення до статутного фонду ТОВ Сансара;

- не проведення розрахунків між сторонами шляхом перерахування грошових коштів;

- вчинення правочину між юридичними особами, керівниками та засновниками яких є пов'язані особи (батько та донька);

- обізнаність Приватного підприємства Екатерина. зі змістом судового рішення про стягнення коштів, як учасника справи №902/1026/20.

- відсутність майна та активів Приватного підприємства Екатерина., що встановлено в рамках виконавчого провадження та не спростовано відповідачами шляхом надання належних доказів відносно зворотного.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 28.11.2019 по справі №910/8357/18 дійшов висновку, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Враховуючи вище викладене, а також долучені до матеріалів справи докази та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між правочин - Акт приймання-передачі нерухомого майна - майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 518, 5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, номер: б/н, виданий 04.08.2021 року є фраудаторним та вчиненим на шкоду кредитору - Ладижинській міській раді, з метою уникнення обов`язку Приватним підприємством "Екатерина." з виконання судового рішення та сплати на користь Ладижинської міської ради грошових коштів.

А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога Ладижинської міської ради в частині визнання недійсним правочину з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, оформленого Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю САНСАРА, номер: б/н, від 04.08.2021 року, є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора та визнання за Приватним підприємством "Екатерина." права приватної власності на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У редакції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинній із 16.01.2020, законодавцем виключений такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (Постанова КГС ВС від 03.03.2021 у справі № 913/175/20).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на нерухоме майно за попереднім власником є належними та ефективними способами захисту прав позивача, оскільки забезпечать можливість захисту прав стягувача - Ладижинської міської ради у межах виконавчого провадження.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позивних вимог позивача у повному обсязі.

Доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються вище встановленими обставинами справи, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сансара" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 р. у справі №902/1004/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1004/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "14" липня 2022 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Дужич С.П.