Ухвала

від 11.09.2022 по справі 902/1004/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/1004/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Уркевича В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 у справі

за позовом Ладижинської міської ради

до 1) Приватного підприємства «Екатерина.», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара», 3) Ободівської сільської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора, реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сансара» (далі - ТОВ «Сансара», скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 (повний текст складений 14.07.2022) та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 у цій справі. Касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.08.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Уркевич В. Ю. - головуючий (суддя-доповідач), Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

Ураховуючи те, що справа не зареєстрована в підсистемі (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», а касаційна скарга подана безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суді касаційної інстанції матеріали справи №902/1004/21 були відсутні, тому суд був позбавлений можливості перевірити вартість майна за майновою вимогою і визначити правильний розмір судового збору з доданих до касаційної скарги матеріалів, позбавлений також був можливості перевірити касаційну скаргу і вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху, у зв`язку з чим ухвалою від 11.08.2022 витребувано з Господарського суду Вінницької області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/1004/21, які надійшли до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2022.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, матеріали справи, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі) ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.

Позовну заяву у цій справі подано у 2021 році, предметом позову є, зокрема, дві вимоги немайнового характеру (визнання правочину недійсним та скасування рішення).

Відтак, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви у цій справі щодо зазначених вище двох вимог немайнового характеру складала 4540,00 грн (2270,00 грн х 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

16.12.2021 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про збільшення позовних вимог, у якій серед іншого просив зареєструвати право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022, позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту вчинення правочин з відчуження нерухомого майна - комплексу будівель та споруд; скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності; визнано за Приватним підприємством «Екатерина.» (далі - ПП «Екатерина.») право приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд.

У касаційній скарзі ТОВ «Сансара» просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Разом з тим, позовна вимога про визнання права власності носить майновий характер, оскільки майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Таким чином, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Позовна вимога про визнання за ПП «Екатерина.» права приватної власності на майновий комплекс будівель та споруд свідчить про її майновий характер, а відтак розмір ставки судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру вартості нерухомого майна.

За матеріалами справи вартість нерухомого майна - майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., розташованого за адресою вул. Наконечного, 170, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область становить 35000,00 грн.

Відтак, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру у цій справі, складала 2270,00 грн (оскільки 1,5% від ціни позову про визнання права власності на майно вартістю 35000,00 грн є менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, судовий збір, що підлягав сплаті під час подання позову у цій справі складав 6840,00 грн (2270, 00 грн (майнова вимога) + 4540,00 грн (2 немайнові вимоги).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 13620,00 грн (6840,00 грн х 200%).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте до матеріалів касаційної скарги додано квитанцію від 29.07.2022 № 0.0.2625127053.1 про сплату судового збору у розмірі 9080,00 грн.

З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір у сумі 4540,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)» та надати документи щодо сплати судового збору касаційному суду.

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Звідси скаржник має вказати яку саме конкретно визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частину тощо якої статті та якого нормативно-правового акта) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права.

Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (п. 4.6. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Натомість у касаційній скарзі не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування або порушення судами попередніх інстанцій норм права, не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Абзацом 1 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Проте у касаційній скарзі не зазначено постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а також не зазначено постанови Верховного Суду, в якій міститься висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від якого необхідно відступити.

Іншої підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником також не зазначено.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З огляду на викладене, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Сансара» без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансара» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 23.02.2022 у справі № 902/1004/21 залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сансара» строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали суду касаційної інстанції.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сансара», що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Уркевич