Постанова

від 13.07.2022 по справі 380/13076/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13076/21 пров. № А/857/7794/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Пирога Олега Олександровича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Брильовський Р.М.) про залишення позовної заяви без розгляду, постановлену в порядку письмового провадження в м.Львові 11 квітня 2022 року у справі № 380/13076/21 за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

29.07.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі Управління), просив: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 09.11.2018 по 24.06.2021 у розмірі 489145,22 гривень; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 24.06.2021, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами. Суд першої інстанції вказав, що з позовом до суду позивач звернувся лише 29.07.2021 року, тобто з пропущенням на три дні місячного строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України. Суд першої інстанції зазначив, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України. Суд першої інстанції вказав, що обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача та дійшов висновку, що невжиття позивачем активних дій протягом значного строку (від часу розрахунку 24.06.2021 до моменту подачі позову 29.07.2021) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні права на пред`явлення позову. Суд першої інстанції також вказав, що подання адвокатського запиту з метою отримання більш повної відповіді не перешкоджало позивачу звернутися до суду у строк, встановлений процесуальним законодавством.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на день звернення з позовом позивачу не було достовірно відомо чи саме дата 24.06.2021 є датою проведення остаточного розрахунку. Скаржник вказує, що відповідач як роботодавець на день звернення до суду з позовом всупереч вимогам статті 116 КЗпП письмово не повідомив позивача про нарахування та виплату належної йому суми. Скаржник зазначає, що відповідно до виписки по картковому рахунку позивача в графі призначення платежу вказано «безготівкове зарахування, грошове забезпечення за червень 2021 року», тобто станом на 24.06.2021 позивач жодним чином не міг знати достовірно чи надіслані кошти є остаточною сумую та чи такі перераховані на виконання рішення суду. Також вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт відсутності в матеріалах справи відповіді на адвокатський запит, на який покликався позивач у позовні заяві та який мав істотне значення для справи, а отже, суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без руху.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 03.09.2007 по 08.11.2018 проходив службу в УСБУ у Львівській області на офіцерських посадах та звільнений у запас.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №380/9780/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року, задоволено частково ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у Львівській області. Визнано протиправною бездіяльність УСБУ щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 08 листопада 2018 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 08 листопада 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення Управлінням 24.06.2021 нараховано та виплачено на картковий рахунок ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 08.11.2018, у розмірі 28 633,56 грн.

Оскільки при звільненні з військової служби не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду щодо стягнення середнього грошового забезпечення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що такі законодавчо встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету - якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. Водночас, не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В свою чергу, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас, частинами 3 та 4 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі №380/13076/21, витребувано у ОСОБА_2 довідку про проведення остаточного розрахунку.

31.08.2021 до суду першої інстанції надійшло клопотання Управління про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 вказане клопотання задоволено, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №380/13076/21 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що у процесі судового розгляду цієї справи суд першої інстанції, встановивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вирішив питання про залишення позовної заяви без руху, про відкладення судового розгляду справи чи про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, для надання позивачу можливості подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та долученням підтверджуючих доказів такої поважності. До моменту винесення судом першої інстанції спірної ухвали від 01.09.2021 року про залишення позовної заяви без розгляду, позивачу не було надано можливості відреагувати на клопотання відповідача від 24.08.2021 року (зареєстроване судом 31.08.2021 року) про залишення позовної заяви без розгляду. Таким чином, суд першої інстанції не вирішивши питання щодо наявності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду дійшов передчасних висновків про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

В подальшому ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2022 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, вказано, що з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу слід подати заяву про визнання причин пропуску строку звернення поважними з належними та допустимими письмовими доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

При цьому, суд першої інстанції у вказаній ухвалі зазначив, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем було проведено 24.06.2021, то за правилами частини 5 статті 122 КАС України строк звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу сплинув 24.07.2021, однак такий випав на вихідний день (субота) і з огляду на положення частини 6 статті 120 КАС України останнім днем звернення з даною позовною заявою до суду був перший робочий день, а саме 26.07.2021. Натомість, з позовом до суду позивач звернувся лише 29.07.2021, тобто з пропущенням на три дні місячного строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, вказавши, що на день звернення до суду із позовом позивачем не було достовірно відомо чи саме дата 24.06.2021 є датою проведення з ним остаточного розрахунку, оскільки жодних роз`яснень в призначенні здійсненого платежу відповідачем здійснено не було. Зазначено, що станом на 24.06.2021 позивач жодним чином не міг достовірно знати чи надіслані кошти є остаточною сумою та чи такі перераховані на виконання рішення суду. Також вказано, що відповідь на адвокатський запит, як доказ факту проведення остаточного розрахунку з позивачем, отримана 11.08.2021.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд не повинен тлумачити положення статті 122 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що пропуску позивачем трьох днів строку звернення до суду з моменту зарахування коштів на картковий рахунок позивача (24.06.2021) не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а вказана дата не може беззаперечно вважатись датою, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №380/9780/20 сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 зазначена не було, а кошти на картковий рахунок позивача надійшли без вказівки щодо підстав та призначення відповідного платежу.

Вказане, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує висновки суду першої інстанції щодо об`єктивної можливості позивача знати про проведення остаточного розрахунку саме 24.06.2021 та поінформованості про природу отриманих коштів.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №П/9901/736/18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.

Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову, а, також, аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не вірно застосовано інститут строків звернення до адміністративного суду та порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Зубача Андрія Зеноновича представника Пирога Олега Олександровича задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 11 квітня 2022 року у справі № 380/13076/21 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко