Постанова

від 12.07.2022 по справі 141/436/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/436/21

Провадження № 22-ц/801/1010/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 рокуСправа № 141/436/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Олійник Г. Є., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Безуглої І. С., розглянувши за правилами, вста-новленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агрофірма «Корвет», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних ви-

мог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованої

орендної плати, 3% річних від простроченої суми, повернення земельної ді-

лянки,

за апеляційними скаргами представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет» та третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богуна В`ячеслава В`ячеславовича на рішення Оратівсь-кого районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду в смт Оратів Вінницької області за головування судді Клим-чука С. В., повний текст якого складений 11 квітня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

29червня 2021року ОСОБА_1 звернувся в Оратівський районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Агрофірма «Корвет», за участі третьої особи, яка не заявляє са-мостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованої оренд-ної плати та 3% річних від простроченої суми, повернення земельної ділянки. Позов мотивований наступними обставинами. ОСОБА_1 відповідно до сві-доцтва про право власності на спадщину за заповітом від 23 серпня 2013 року, зареєстрованим у реєстрі за № 137, на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523185500:02:004:0167, площею 4,6894 га, розташована на території Оратівсь-кої селищної ради ( раніше Угарівської сільської ради Оратівського району ) Вінницького району Вінницької області. Вказану земельну ділянку згідно дого-вору оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У позивач передав у строкове платне користування строком на двадцять років ТОВ «Агрофірма «Корвет». Умовами укладеного договору сторони погодили розмір орендної плати та строки її виплати - до 31 грудня кожного року. Однак, відповідач порушив узяті на себе зобов`язання щодо сплати позивачеві орендної плати, оскільки, почина-ючи з 2013 року станом на 18 лютого 2021 року ним узагалі не сплачені грошо-ві кошти в якості орендної плати за користування земельною ділянкою. Загаль-на сума за усі роки користування землею складає 24620,19 гривень. На неодно-разові звернення позивача щодо здійснення з ним повного розрахунку орендар належним чином не відреагував, пославшись при цьому на наявність у ОСОБА_1 боргу за договором позики. Через порушення ТОВ «Агрофірма «Корвет» строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, визначе-них умовами договору оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У, позивач просить цей правочин розірвати та у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України стягнути з відповідача на його користь заборгованість зі сплати орендної плати згідно вказаного договору оренди землі у розмірі 24620,19 гри-вень та 3% річних від простроченої суми, що складає 738,60 гривень, зобов-язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 4,6894 га, кадас-тровий номер 0523185500:02:004:0167, розташовану на території Оратівської селищної ради ( раніше Угарівської сільської ради Оратівського району ) Він-ницького району Вінницької області.

Рішенням Оратівського районногосуду Вінницькоїобласті від30березня 2022року позов ОСОБА_1 задоволений,розірваний договір оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-фірма «Корвет» щодо земельної ділянки площею 4,6894 га, зкадастровим но-мером0523185500:02:004:0167;з ТОВ «Агрофірма«Корвет» накористь ОСОБА_3 стягнута заборгованістьз виплатиорендної платизгідно договоруоренди землівід 03вересня 2013року №2-У урозмірі 24620,19гривень,3%річних відпростроченої сумиу розмірі738,60гривень. ТОВ«Агрофірма «Кор-вет»зобов`язане повернути ОСОБА_1 земельну ділянкуплощею 4,6894га,з кадастровимномером 0523185500:02:004:0167,розташовану натериторії Ора-тівськоїселищної ради(ранішеУгарівської сільськоїради Оратівськогорайо-ну)Вінницького районуВінницької областіу придатномудля цільовоговико-ристаннястані. З ТОВ «Агрофірма «Корвет» стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3407,60 гривень.

Не погоджуючисьз ухваленимсудом першоїінстанції рішенням від 30 березня 2022 року, відповідач ТОВ «Агрофірма «Корвет» в особі представника адвоката Богуна В. В. оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на профе-сійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 20 тисяч гривень та в суді апеляційної інстанції 10 тисяч гривень, 5111,40 гривень сплаченого судо-вого збору у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції. Скаржник вважає необгрунтованим відхилення судом позиції відповідача у справі, стверджує про невірну оцінку наданих останнім доказів та наголошує на отриманні ОСОБА_1 орендної плати наперед у розмірі 60 тисяч гривень від третьої особи ОСОБА_2 за договором позики від 26 вересня 2013 року № 1 за весь строк у двадцять років дії договору оренди. У договорі позики визна-чений взаємозв`язок з договором оренди землі, що полягає у поверненні ОСОБА_4 боргу за рахунок коштів, отриманих в якості орендної плати за дого-вором оренди землі. За договором про переведення боргу від 25 грудня 2014 ро-ку № 1-Ц ТОВ «Агрофірма «Корвет» придбало у ОСОБА_2 право вимоги цьо-го боргу та відповідно до статті 601 ЦК України провело зарахування зустріч-них однорідних вимог, що засвідчено актом № 25/12/ 14. Відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем щодо сплати орендної плати за чинним дого-вором оренди землі, а позивач виконав свої зобов`язання перед орендарем з по-вернення суми позики згідно з договором позики. Представник товариства ОСОБА_5 стверджує, що отримані ОСОБА_1 60 тисяч гривень є орендною платою за договором оренди землі, проте суд не надав правової оцінки факту переведення боргу за договором від 25 грудня 2014 року № 1-Ц, акту від 25 грудня 2014 року № 25/12/14 щодо зарахування зустрічних вимог, порушивши презумпцію правомірності правочину.

Також адвокатом Богуном В. В. у якості представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 30 бе-резня 2022 року. У цій апеляційній скарзі представник зазначає, що суд, всупе-реч власному висновку щодо взаємопов`язаності договору оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У та договору позики від 26 вересня 2013 року № 1, ви-кладеному в ухвалі від 21 вересня 2013 року, не обґрунтував свого відступ-лення від зробленого висновку та чи вплине або ні судове рішення на права та обов`язки третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на сто-роні відповідача ОСОБА_2 . Тим самим, на думку скаржника, суд порушив приписи частини п`ятої статті 263 ЦПК України. Також не дана оцінка по-силанню позивача на неможливість виконувати зобов`язання за договором по-зики з урахуванням того, що у нього немає невиконаних зобов`язань перед ОСОБА_7 . В інтересах третьої особи адвокат Богун В. В. просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30 березня 2022 року та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог; стягнути із ОСОБА_1 понесені третьою осо-бою витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 10 тисяч гривень, у суді апеляційної інстанції - 10 тисяч гривень, сплачений судовий збір у розмірі 5111,40 гривень.

Позивач скористався передбаченим цивільним процесуальним законодав-ством та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 30 травня 2022 року пра-вом і 06 червня 2022 року подав відзив на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_6 , який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. У відзиві наголошується, що орендар з 2013 року у порушення сво-їх зобов`язань не сплатив орендну плату жодного разу з часу укладення догово-ру оренди землі, жодних послуг в рахунок орендної плати за жоден рік орендо-давець від відповідача не отримував. На неодноразові звернення ОСОБА_1 про здійснення повного розрахунку за дійсним правочином ТОВ «Агрофірма «Корвет» відповідало відмовою. За договором позики від 26 вересня 2013 року № 1 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 кошти в сумі 60 тисяч гривень. Цей борг переведений на відповідача як стягувача, однак договори оренди землі та позики не пов`язані між собою. Повернення позики передбачено пунктом 5.1 договору від 03 вересня 2013 року, за яким ОСОБА_1 зобов`язаний повер-тати позику щорічно при нарахуванні орендної плати за користування земель-ною ділянкою згідно з договором оренди землі шляхом переведення коштів за оренду землі на рахунок позикодавця, але не має змоги це робити через неотри-мання орендної плати. Позивач просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Відзив позивача на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Корвет» до апеля-ційного суду не надходив.

Представник відповідача ТОВ «Агрофірма «Корвет» та третьої особи ОСОБА_6 , який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача адвокат Богун В. В. у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений завчасно, про що свідчать докази в ма-теріалах справи ( а. с. 236-239 ). 05 липня 2022 року ОСОБА_8 звертався в апе-ляційний суд з клопотанням про участь у судовому засіданні 13 липня 2022 ро-ку в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 07 липня 2022 року у задоволенні зазначеного клопотання адвоката відмовлено у зв`язку з невиконанням ним вимог частини другої статті 212 ЦПК України. Інші будь-які заяви від адвоката Богуна В. В. суду не надходили. Належить зробити висновок, що у сьогоднішнє судове засідання представник відповідача та тре-тьої особи не з`явився без поважних на те причин. Керуючись нормами статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути спра-ву по суті апеляційного оскарження у відсутності представника ТОВ «Агро-фірма «Корвет» та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , урахо-вуючи при цього, що його позиція у цій справи ним чітко наведена у відзиві на позовну заяву з доданими матеріалами, письмових поясненнях та в апеляційних скаргах на рішення суду першої інстанції з доданими матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Безуглої І. С., дослі-дивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог обох апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов вис-новку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимо-гам, воно є правильним, побудованим на встановлених об`єктивних фактичних обставинах справи, не оспорюваних її учасниками; суд не помилився у застосу-ванні норм матеріального права, які регулюють виниклі та наявні між сторона-ми у цій справі правовідносини, зробив висновки, які не суперечать її фактич-ним обставинам, визнав встановленими доведені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, суд першої інстанції урахував встановлені фактичні обставин, які, наразі, як уже зазначалося, не оспорюються ніким з учасників справи.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 серпня 2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 серпня 2013 року № 8387172, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523185500:02:004:0167, площею 4,6894 га на території Угарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 03 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Корвет» строком на двадцять років укладений договір оренди землі № 2-У, за умовами пункту першого, підпунктів 2.1, 2.3 пункту другого якого ОСОБА_1 як орендодавець надав в орендуТОВ «Агрофірма «Корвет», а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0523185500:02:004:0167 сільськогосподарського призначення, розташовану на території Оратівської селищної ради ( раніше Угарівської сільської ради Ора-тівського району ) Вінницького району Вінницької області. Нормативна грошо-ва оцінка земельної ділянки становить 117239,00 гривень. Перебіг строку дії до-говору розпочався з моменту його державної реєстрації.

Підпунктами 4.1 та 4.5 пункту четвертого договору оренди землі від 03 вересня 2013 року установлено, що орендна плата сплачується орендарем один раз на рік з 15 серпня по 31 грудня кожного наступного року у грошовій формі в розмірі трьох відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Також умовами договору оренди визначено, що у разі дострокового розірвання договору оренди у судовому порядку повернення земельної ділянки відбува-ється лише після збору врожаю та вивезення його орендарем із земельної ді-лянки, що належить орендодавцю. Дія договору достроково припиняється шля-хом його розірвання за: взаємною згодою сторін; внаслідок випадкового зни-щення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про ре-єстрацію іншого речового права міститься запис від 23 жовтня 2013 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки позивача за ТОВ «Агро-фірма «Корвет».

26 вересня 2013 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір позики № 1, згідно з яким позивач отримав грошові кошти у розмірі 60000,00 гривень, що за офіційним курсом НБУ на день передачі грошей позичальнику є еквіва-лентом 7500,00 доларів США. Термії дії договору позики становить двадцять років з моменту його укладання та підписання сторонами. Позичальник ОСОБА_1 зобов`язався виплачувати суму позики ОСОБА_2 щорічно при нараху-ванні орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У шляхом переведення коштів за оренду землі на рахунок позикодавця. Відповідно до підпункту 5.3 договору по-зики днем повернення позики вважається день останнього платежу орендної плати згідно договору оренди землі.

25 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Корвет» укла-дений договір № 1-Ц про переведення боргу, зі змісту якого убачається, що в порядку та на умовах цього договору, ОСОБА_2 відступив ТОВ «Агрофірма «Корвет» право вимоги до ОСОБА_1 боргу у розмірі 60000,00 гривень. За-міна первісного кредитора на нового кредитора у зобов`язанні здійснена без згоди боржника. У цей же день 25 грудня 2014 року ОСОБА_2 та ТОВ «Аг-рофірма «Корвет» на підставі договору про переведення боргу складений акт передачі прав, згідно якого передані документи, які засвідчують право вимоги боргу, а саме договір позики від 26 вересня 2013 року № 1 та розписка борж-ника від 26 вересня 2013 року про отримання ним позичених коштів. ТОВ «Агрофірма «Корвет» 25 грудня 2014 року складений односторонній акт № 25/12/14 із зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого ОСОБА_1 має непогашене грошове зобов`язання перед товариством на загальну суму 60000,00 гривень, що виникло на підставі договору про переведення боргу від 25 грудня 2014 року № 1-Ц, у відповідності до якого ТОВ «Агрофірма «Корвет» отримало від ОСОБА_2 право вимоги непогашеної заборгованості на загальну суму 60000,00 гривень до позивача, яка, у свою чергу, виникла на підставі договору позики від 26 вересня 2013 року № 1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ураховуючи, що відповідач і позивач мають одне перед одним однорідні непогашені зобов`язання, ТОВ «Агрофірма «Корвет» зарахувало ці вимоги за зазначеними вище зобов`язаннями, склавши 25 грудня 2014 року акт № 25/12/14, з моменту підписання якого, як у ньому зазначено, вважатиметься, що відповідач виконав усі свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за до-говором оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У, а ОСОБА_1 виконав своє зобов`язання щодо повернення позики згідно договору позики від 26 вересня 2013 року № 1 у повному обсязі.

Суд першої інстанції, правильно визначившись у правовідносинах, що склалися та мають місце між сторонами у справі, у нормах матеріального права, які регулюють ці правовідносини, керуючись статтями 14, 409, 526, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 651, 792 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», статтями 96, 124-126, 141 Земельного кодексу України, беручи до уваги обов-язковість правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 ( провадження № 12-201гс18 ), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касацій-ного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 ( прова-дження № 61-41932 сво18 ), дійшов переконання про обгрунтованість та закон-ність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. При цьому суд підкреслив, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо оренди землі, які регу-люються нормами Цивільного та Земельного кодексів України, Законом Укра-їни «Про оренду землі».

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні наголосив, що, розгляда-ючи спори про розірвання договору оренди землі з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону Укра-їни «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання ним орендної плати в установленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. Ураховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, суд обгрунтовано дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систе-матичної невиплати орендної плати, застосуванню також підлягають положен-ня частини другої статті 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання судом договору оренди землі саме з підстави істотності допущеного порушення його умов, ви-значеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом шостим частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд зауважив, що у підпунктах 4.1, 4.5 пункту четвертого договору оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У сторони погодили, щоорендна плата сплачується орендарем один раз на рік у грошовій формі в розмірі трьох відсот-ків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у строк з 15 серпня по 31 грудня кожного наступного року. Однак, починаючи з 2013 року, відповідач на-лежним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, систематично в установ-лений договором строк не виплачує орендну плату за користування належною позивачу земельною ділянкою, чим порушує умови договору та вимоги земель-ного законодавства. При цьому суд підкреслив, що зміни у договір оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У щодо умов сплати орендної плати у зв`язку з укладенням 26 вересня 2013 року договору позики № 1 сторонами не вноси-лися. Крім цього, суд наголосив, що у договорі позики та у розписці ОСОБА_1 від 26 вересня 2013 року не зазначено, що грошові кошти у розмірі 60000,00 гривень, які в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день передачі грошей 7500,00 доларів США, фактично є виплаченою наперед позивачу оренд-ною платою за договором оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У. Ці обставини відповідачем та третьою особою на його стороні належними і допус-тимими доказами не спростовані, доказів про нарахування та виплату орендної плати позивачу суду не надано, тому вимога ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди з причини невиплати орендної плати більш ніж за сім років є істотним порушенням договірних умов, позбавляє позивача можливості отри-мати гарантовані договором кошти за використання орендарем його земельної ділянки. За викладеного суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою і підлягає за-доволенню. Як наслідок підлягали та задоволені судом вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованої орендної плати, трьох відсотків річних від простро-ченої суми та повернення земельної ділянки у придатному для цільового вико-ристання стані.

Колегія суддів апеляційного суду убачає доцільним зазначити, що поси-лання представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в апеляційній скарзі на рішення суду на ту обставину, що в ухвалі від 21 вересня 2021 року ( а. с. 88 ) про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 висловлена можливість впливу рішення у справі на права та обов`язки цієї третьої особи через пов`язаність між собою договору оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У та договору позики від 26 вересня 2013 року № 1, не впливає на правильні висновки суду за резуль-татами вирішення спору. Викладене судом у своїй ухвалі умотивування залу-чення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на задоволення відповідного клопотання представника третьої особи, не має вирішального обов`язкового значення на момент завершення роз-гляду справи з огляду на визначення судом обгрунтованості цим учасником справи своєї позиції у спорі. Натомість необхідно мати на увазі, що в оскаржу-ваному рішенні суду не йдеться про взаємопов`язаність різних по суті та змісту правочинів, нібито, однорідні вимоги, які такими насправді абсолютно не є. Жодним чином не можуть визнаватися однорідними вимога зі стягнення забор-гованої орендної плати та зобов`язання позичальника повернути грошовий борг. Такий висновок є очевидним, відповідає юридичній визначеності у ци-вільних правовідносинах; протилежне, зворотнє твердження є не що іншим як недоречним аргументомучасника справи.

У рішенні суду першої інстанції від 30 березня 2022 року зазначено, що ні в договорі оренди землі ( зміни не вносилися), ні в договорі позики коштів, в інших виготовлених відповідачем та третьою особою на його стороні докумен-тах з приводу переведення боргу, передачі прав, зарахування вимог, не йдеться про дії їх сторін, які б свідчили про взаємопов`язаність цих правочинів.

Апеляційний суд зауважує, що чинне законодавство чітко та послідовно визначає порядок вирішення спорів щодо повернення боржниками позичених коштів особам, які є стягувачами. Ураховуючи викладене, належить дійти вис-новку, що суд першої інстанції не помилився, не прийнявши до уваги посилан-ня представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача на зарахування зустрічних одно-рідних вимог за зобов`язаннями, які виникли між сторонами за договором орен-ди землі від 03 вересня 2013 року№ 2-У та договором позики від 26 вересня 2013 року № 1, оскільки, дійсно, такі пояснення суперечать нормам земельного законодавства України, які регулюють відносини оренди землі в частині сплати орендної плати та положенням статті 601 ЦК України.

Суд, пересвідчившись у правильності нарахування заборгованої орендної плати, у відповідності до норм статті 625 ЦК України не знайшов підстав для звільнення ТОВ «Агрофірми «Корвет» від відповідальності за невиконання гро-шового зобов`язання перед орендодавцем, оскільки відповідач допустив неви-конання умов договору у частині своєчасної виплати орендної плати та має відповідати за наслідки порушення умов укладеного та чинного правочину.

Погоджуючись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції, ви-кладеними в оскаржуваному рішенні від 30 березня 2022 року, визнаючи їх пра-вильними та належно обгрунтованими, апеляційний суд вважає доцільним за-значити наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належ-ним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перед-бачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроко-во розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, пе-редбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на під-ставах, визначених Земельним кодексом України, іншими законами України. Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати ( два та більше випадків ). Договір мо-же бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною до-говору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою поз-бавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини ( факти ), якими обґрунтову-валися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і корис-тування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприєм-ницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регу-люються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правови-ми актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі» ).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини сто-совно найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земель-них відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду ( стаття 124 ). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, урегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано, деталізовано особли-вості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за дого-вором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орен-дареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( стаття 13 Закону України «Про оренду землі» ).

Приписами статті 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орен-дареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Отже, за підписаним ( укладеним ) договором оренди землі орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєс-трації такого права.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за ко-ристування його земельною ділянкою. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачене право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своє-часного внесення орендної плати і обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до частини п`ятої статі 12 Закону України «Про державну реєс-трацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважа-ються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до мо-менту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, перед-баченому цим Законом.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона по-винна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму ( оренди ) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачені спеціальним Законом.

Основоположними принципами цивільного законодавства є справедли-вість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті шостому частини першої статті 3 ЦК України. Дії учасників цивільних правовідносин мають від-повідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкри-тістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Норми Закону України «Про оренду землі» і ЗК України, які передбачають можливість розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною не-сплатою орендної сплати спрямовані на захист добросовісного орендодавця від недобросовісних дій орендаря. Однак, у даній справі недобросовісних дій орен-даря щодо систематичної несплати орендної плати не встановлено.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров про-ти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці дока-зів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Євро-пейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішен-нях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином за-значені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Кон-венції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх ар-гументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті374,статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду цієї справи суд апеля-ційної інстанції керується нормами статті 367 ЦПК України, якими визначені межі вирішення справи: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявни-ми в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учас-ники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у винят-кових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до норм статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витра-ти, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі, зокрема, задоволення позову - на відповідача. Керуючись вказаною нормою закону, суд першої інс-танції правильно розподілив судові витрати, стягнувши з ТОВ «Агрофірма «Корвет» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати у дохід держави судового збору.

Підстав для перерозподілу судових витрат у справі на виконання частини тринадцятої статті 141 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника відповідача Товариства з обмеженою від-повідальністю «Агрофірма «Корвет» та третьої особи, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - адвоката Богуна В`ячеслава В`ячеславовича залишити без задоволення.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до То-вариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет», за участі тре-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земель-ної ділянки, стягнення заборгованої орендної плати, 3% річних від простроче-ної суми, повернення земельної ділянки - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 липня 2022 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський