Ухвала

від 15.03.2023 по справі 141/436/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 141/436/21

провадження № 61-7674 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a> на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a> (далі - ТОВ «Агрофірма «Корвет»), у якому просив розірвати договір оренди землі від 03 вересня 2013 року № 2-У, укладений між ним та відповідачем щодо земельної ділянки площею 4,6894 га (кадастровий номер 0523185500:02:004:0167) (далі - договір оренди землі від 03 вересня 2013 року), стягнути з відповідача на його користь заборгованість по сплаті орендної плати згідно цього договору у сумі 24 620,19 грн, та 3 % річних від простроченої суми, що становить 738,60 грн, зобов`язати відповідача повернути йому відповідну земельну ділянку (кадастровий номер 0523185500:02:004:0167),що розташована на території Оратівської селищної ради (раніше Угарівської сільської ради Оратівського району) Вінницького району Вінницької області (далі - спірна земельна ділянка).

2. Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року, позов задоволений:

2.1.Договір оренди землі від 03 вересня 2013 року визнаний розірваним;

2.2.З ТОВ «Агрофірма «Корвет» стягнута на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати згідно цього договору у сумі 24 620,19 грн, а також 3 % річних від простроченої суми, що становить 738,60 грн;

2.3.ТОВ «Агрофірма «Корвет» зобов'язана повернути ОСОБА_1 спірну земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

3. Суди мотивували свої судові рішення тим, що з матеріалів справи випливає, що відповідач з 2013 року належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання згідно із договором оренди землі від 03 вересня 2013 року та систематично в установлений цим договором строк не виплачує орендну плату за користування належною позивачу спірною земельною ділянкою, чим порушує умови цього договору та вимоги земельного законодавства. Водночас зміни у договір оренди землі від 03 вересня 2013 року щодо умов сплати орендної плати у зв`язку із укладенням договору позики від 26 вересня 2013 року № 1 його сторонами не вносились.

4. Зазначені обставини відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані. Відповідач не надав суду докази про нарахування та виплату ним орендної плати позивачу відповідно до договору оренди землі від 03 вересня 2013 року, а тому вимога позивача щодо розірвання цього договору з причини неотримання орендної плати більш ніж сім років є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані цим договором кошти за те, що спірну земельну ділянку використовує інша особа. За вказаних обставин вимога позивача щодо розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2013 року є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Вимога про повернення спірної земельної ділянки за таких обставин також є обґрунтованою, а стаття 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV дає підстави для стягнення 3 % річних.

5. У серпні 2022 року ТОВ «Агрофірма «Корвет» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. З урахуванням змісту касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Корвет» оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі -ЦПК України).

7. Зокрема, ТОВ «Агрофірма «Корвет» вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 761/33621/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 359/10663/18, щодо зарахування зустрічних вимог і неправильно надали оцінку доказам та обставинам справи через це.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року після усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі, витребувана справа № 61-7674 св 22.

9. 16 листопада 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).

10. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Корвет», у якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.

12. Під час підготовки справи до розгляду з`ясовано, що касаційне провадження у цій справі відкрите Верховним Судом помилково та підлягає закриттю з огляду таке.

13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

14. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Ця норма окремо підкреслює, що право касаційного оскарження судового рішення обмежене конкретними випадками, передбаченими законом.

15. Водночас частина друга статті 2 ЦПК України передбачає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі та визначене у частині першій цієї статті ЦПК України. Зокрема, завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд цивільних справ, який в контексті вимог частини другої статті 12 (рівність прав учасників справи щодо здійснення ними всіх процесуальних прав та обов`язків) ЦПК України передбачає забезпечення повноцінного виконання умови пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України.

16. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК України.

17. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Водночас відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених ЦПК України - підпункти «а»-«г» пункту 2 частини третьої цієї статті ЦПК України.

19. Для цілей ЦПК України малозначними справами, зокрема, є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1 та 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).

20. Відповідно до частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 цієї статті ЦПК України); у позовах про витребування майна - вартістю майна (згідно із пунктом 2 цієї статті ЦПК України); у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки (пункт 8 цієї статті ЦПК України); у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (пункт 10 цієї статті ЦПК України).

21. Рекомендація № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 28 лютого 1984 року пропонує державам-учасницям прийняти чи посилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які на їх думку необхідні для удосконалення цивільного судочинства, керуючись при цьому принципами, викладеними в додатку до цієї рекомендації. Зокрема, вона відносить до справ, що підлягають розгляду за спрощеною процедурою (малозначних справ), не лише справи з майновими вимогами, але і інші категорії справ, що можуть не мати майнової оцінки.

22. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

23. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Плати Верховного Суду від 15 червня2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58).

24. Ознайомившись з матеріалами справи № 141/436/21, враховуючи зміст оскаржуваних судових рішень та доводів учасників справи, наданих у касаційній інстанції, взявши до уваги критерії подібності правовідносин, визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку, що характер правовідносин та встановлених обставин у цій справі та у справі № 759/16502/18 не дає достатніх підстав для висновку про їх подібність з точки зору співставлення правових висновків, відступу від них. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати у справі № 759/16502/18 (постанова від 27 травня 2021 року) відхилив клопотання представника позивача з приводу закриття касаційного провадження через малозначність справи, посилаючись на те, що зустрічна позовна вимога про визнання договору оренди недійсним є немайновою вимогою.

25. Одночасно Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер правовідносин та встановлених обставин у цій справі та у справі № 732/26/21 дає достатні підстави для висновку про їх подібність з точки зору співставлення правових висновків. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати у справі № 732/26/21 (постанова від 22 грудня 2021 року) про розірвання договору оренди землі через несплату орендної плати, розглядаючи касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги позивача у справі через те, що вона не подана адвокатом, скасував відповідну ухвалу. Верховний Суд відзначив, що предметом позову у цій справі, зокрема, є вимоги про розірвання договору оренди землі. Ціна позову у цій справі підлягає визначенню за правилами пунктів 1 та 8 частини першої статті 176 ЦПК України. Отже, заявлені позивачем вимоги процесуальним законом визначені як майнові, а ціна позову не перевищує поріг, встановлений пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Верховний Суд не бачить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

26. Додатково Верховний Суд звертає увагу на те, що в його ухвалах при вирішенні питання про відкриття або відмову у відкритті касаційних проваджень, зокрема, у справах про розірвання договору оренди землі, часто міститься посилання на те, що такі справи є малозначними в силу вимог закону з огляду на суму вимоги, яку складають, у тому числі нормативна грошова оцінка земельної ділянки та розмір орендної плати, передбачений договором (дивитись, наприклад, ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 132/1960/18, від 31 січня 2020 року у справі № 383/934/19, від 28 квітня 2020 року у справі № 383/457/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 481/1089/20, від 23 жовтня 2021 року у справі № 629/5224/16-ц тощо).

27. Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин справи позивач заявив наступні вимоги: 1) розірвати договір оренди землі від 03 вересня 2013 року; 2) стягнути з відповідача 25 358,79 грн - сума, яка складається з вимоги щодо сплати орендних платежів (24 620,19 грн) та 3 % річних у відповідності до статті 625 ЦК України (738,60 грн); 3) повернути йому відповідну земельну ділянку.

28. Суд першої інстанції встановив, що на момент звернення позивача до суду нормативна оцінка орендованої земельної ділянки, щодо повернення якої звернувся позивач, становила 159 159,80 грн (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України). За умовами договору оренди землі від 03 вересня 2013 року він має діяти до 2033 року. Позивач звернувся до суду 29 червня 2021 року. Отже, відповідно до умов пунктів 4.1 та 4.5 цього договору та пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в частині вимоги про розірвання відповідного договору має складати 14 324,38 грн (159 159,80 грн х 3 % х 3 роки). Загальна сума грошової вимоги позивача, як вже було зазначено, становить 25 358,79 грн.

29. Відповідно до умов пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК України загальна ціна позову становить 198 842,97 грн (159 159,80 грн + 14 324,38 грн + 25 358,79 грн).

30. Відповідно до статті 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2 481,00 грн. Отже, з урахуванням умов пункту 1 частини шостої статті 19 (поріг 2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн) та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, ця справа є малозначної в контексті заявлених майнових вимог, на підставі яких визначена ціна позову, та з цієї точки зору не підлягає касаційному розгляду. Це справедливо навіть з урахуванням нормативної оцінки самої спірної земельної ділянки, повернення якої вимагається.

31. Відповідно до сталої практики Верховного Суду з урахуванням місця статті 19 ЦПК України у структурі цього законодавчого акта (його загальні положення), суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду, у тому числі касаційній (дивитись, наприклад, вже вказану постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 583/783/18, постанову від 15 квітня 2020 року у справі № 638/3055/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 761/13179/20).

32. Доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали не містять обґрунтування винятків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

33. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

34. Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

35. ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, п. 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Греко-католицька парафія міста Лупені та інші проти Румунії» («Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania», заява № 76943/11, п. 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства» («S.W. v. The United Kingdom», заява № 20166/92, п. 36).

36. Вищезазначений принцип правової визначеності є елементом забезпечення завдань цивільного судочинства, визначених у частині першій статті 2 ЦПК України.

37. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

38. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

39. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

40. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a> на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року, підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394, 396 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Корвет»</a> на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2022 року.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров