Постанова

від 12.07.2022 по справі 925/1621/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2022 р. Справа№ 925/1621/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Линник А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022

у справі № 925/1621/21 (суддя К.І.Довгань)

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т»

про стягнення 432 671,65 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Кирман В.О.;

від відповідача: Тищенко Ю.П., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Черкаська міська рада (далі також - Рада) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» (далі також - Товариство) про стягнення 432 671,65 грн безпідставно утриманих коштів (орендна плата).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» на користь міського бюджету м.Черкаси 432 671,65 грн безпідставно утриманих коштів (орендної плати), а також 6 490,07 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано встановленими судом обставинами набуття Товариством у власність будівель, розташованих на земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності Черкаської міської ради, а також користування цими ділянками без правовстановлюючих документів та сплати будь-яких коштів (орендної плати, земельного податку) на користь ради.

Не погоджуючись із прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство вказує на безпідставність застосування судом до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки, із урахуванням обставин набуття Товариством у власність нерухомості та положень ст..ст. 93, 120, 124 ЗК України, статті 377 ЦК України, мали місце договірні відносини сторін не оформлені у встановленому законом порядку.

Заявник апеляційної скарги також вказує на недоведеність Радою ні здійснення Товариством фактичного користування землею, ні розміру та площі земельних ділянок, якими, за висновком Ради, здійснює користування Товариство. Товариство підкреслює, що площа нерухомості є значно меншою, ніж площа земельних ділянок, покладена в основу розрахунку орендної плати та, як наслідок, розміру безпідставно утримуваних коштів.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, остання була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1621/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі № 925/1621/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

09.05.2022 матеріали справи №925/1621/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі № 925/1621/21, розгляд справи призначено на 22.06.2022 о 15:20 год.

На електронну пошту Північного апеляційного господарського суду 01.06.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» про участь у судовому засіданні 22.06.2022 о 15:20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON у справі № 925/1621/21.

На електронну пошту Північного апеляційного господарського суду 16.06.2022 від Черкаської міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2022 задоволено клопотання представника Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні 22.06.2022 о 15:20 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON у справі № 925/1621/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.07.2022.

13.07.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Магістраль-Т» задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.12.2019:

- на підставі договору купівлі - продажу № 3264 від 06.08.2009, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» набув у власність нерухоме майно - нежитлові будівлі, що розташовані в м. Черкаси по вул. Зелінського, 5. Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно -11.08.2009;

- на підставі протоколу, серія та номер: 4, виданого 30.11.2010, акту прийому - передачі б/н від 01.12.2010, рішення Придніпровського районного суду від 08.09.2009 у справі № 2-5287/09, відповідач набув у власність нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, що розташовані в м. Черкаси по вул. Зелінського, 7. Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 16.08.2016;

- на підставі рішення Придніпровського районного суду від 08.09.2009 у справі № 2-5287/09, відповідач набув у власність нерухоме майно - майстерню - гараж, замощення, що розташовані в м. Черкаси по вул. Зелінського, 9. Дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 15.07.2016.

Об`єкти нерухомого майна:

- нежитлові будівлі відповідача, що знаходяться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 5, розташовані на земельній ділянці площею 0,1919 га, кадастровий номер 7110136400:02:017:0006 (попередній кадастровий номер 7110136400:03:008:0023), яка згідно договору оренди землі від 26.03.2007 перебувала у користуванні ТОВ «Торговий дім «АВТО» та належить територіальній громаді міста Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада (позивач) згідно повноважень, визначених ст.12 Земельного кодексу України;

- комплекс нежитлових будівель Відповідача, що знаходиться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 7, розташований на земельній ділянці площею 0,7519 га, кадастровий номер 7110136400:03:006:0014 (попередній кадастровий номер 7110136400:03:006:0003), яка згідно договору оренди землі від 26.03.2007 перебувала у користуванні ТОВ «Торговий дім «АВТО» та належить територіальній громаді міста Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада згідно повноважень, визначених ст.12 Земельного кодексу України;

- майстерня-гараж, замощення Відповідача, що знаходяться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 9, розташовані на земельній ділянці площею 0,6263 га, кадастровий номер 7110136400:03:006:0007, яка згідно договору оренди землі від 10.04.2007 перебувала у користуванні ТОВ «Торговий дім «АВТО» та належить територіальній громаді міста Черкаси, в інтересах якої діє Черкаська міська рада згідно повноважень, визначених ст.12 Земельного кодексу України.

На підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2011 у справі № 10/1073, юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВТО» було припинено. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 20.07.2011, № 10261170013000271.

У подальшому, на підставі звернення відповідача від 16.07.2020 № 01-16/37421 щодо оформлення права оренди земельними ділянками по вул. Зелінського, 5, 7, 9 Черкаською міською радою було прийнято рішення від 06.04.2021 № 5-64 «Про надання ТОВ «Магістраль - Т» земельних ділянок в оренду по вул. Зелінського, 5, 7, 9».

Зокрема, рішенням Черкаської міської ради від 06.04.2021 № 5-64:

1. Надано товариству з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Т» в оренду на 49 років земельні ділянки, без зміни їх цільового призначення, а саме, площею 0,1919 га (кадастровий номер 7110136400:02:017:0006), площею 0,7519 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0014) та площею 0,6263 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0007), які за цільовим призначенням віднесені до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та Іншої промисловості (код КВЦПЗ - 11.02.) під нежитлові будівлі по вул.Зелінського,5, 7, 9 за рахунок земель ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВТО».

2. Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію та договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельними ділянками по вул. Зелінського, 5, 7, 9.

На підставі вищезазначеного рішення, 20.05.2021 між позивачем і відповідачем був укладений Договір оренди землі, зареєстрований 04.06.2021, номер запису про Інше речове право: 42375572 (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.10.2021 № 281010676) (далі - Договір оренди землі).

Відповідно до п.1 Договору оренди землі, Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 06.04.2021 № 5-64 передав, а Орендар прийняв в строкове користування земельні ділянки, які за цільовим призначенням відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та Іншого призначення, і знаходяться за адресою: вул. Зелінського, 5, 7, 9 у м. Черкаси.

Згідно п. 2 Договору оренди землі, в оренду були передані земельні ділянки:

- площею 0,1919 га (кадастровий номер 7110136400:02:017:0006);

- площею 0, 7519 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0014);

- площею 0, 6263 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0007).

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02).

Спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що Товариство з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі (вул. Зелінського, 5, реєстрація права власності -11.08.2009), комплекс нежитлових будівель (вул. Зелінського, 7, реєстрація права власності - 16.08.2016), майстерню - гараж, замощення, (вул. Зелінського, 9, реєстрація права власності - 15.07.2016) і до дати прийняття рішення № 5-64, тобто до 05.04.2021, користувався вищезазначеними земельними ділянками за відсутності оформленого у встановленому законом порядку договору оренди, що мало наслідком недоотримання Радою орендних платежів.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог Ради у повному обсязі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Імперативною нормою ст. 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Власники земель сплачують земельний податок, землекористувачі - орендну плату.

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці комунальної власності належного Товариству майна, останній лише у 2020 році ініціював процедуру отримання такої землі в оренду, незважаючи на те, що став власником нежитлових будівель (вул. Зелінського, 5) -11.08.2009, комплексу нежитлових будівель (вул. Зелінського, 7) - 16.08.2016, майстерні - гаражу, замощення (вул. Зелінського, 9) - 15.07.2016.

Вказане нерухоме майно розташовано на земельних ділянках, що перебували в оренді ТОВ «Торговий дім «АВТО»:

нежитлові будівлі відповідача, що знаходяться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 5, розташовані на земельній ділянці площею 0,1919 га, кадастровий номер 7110136400:02:017:0006;

комплекс нежитлових будівель відповідача, які знаходяться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 7, розташовані на земельній ділянці площею 0,7519 га, кадастровий номер 7110136400:03:006:0014;

майстерня-гараж, замощення відповідача, що знаходиться в місті Черкаси по вул. Зелінського, 9, розташований на земельній ділянці площею 0,6263 га, кадастровий номер 7110136400:03:006:0007.

Одночасно, до укладення договору оренди землі 20.05.2021 товариство не сплачувало будь-яких коштів за користування земельними ділянками під розміщення належного йому нерухомого майна. Ним також не було укладено із Радою договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельними ділянками по вул. Зелінського, 5, 7, 9.

Ці обставини Товариством не заперечуються.

Правовою підставою стягнення коштів Радою зазначено ст..1212 ЦК України, тобто інститут безпідставного збагачення. Механізм «безпідставного збагачення» дозволяє відновлювати порушене майнове становище учасників цивільного обороту та забезпечувати баланс їхніх інтересів.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Розглядаючи спір, колегія суддів виходить з того, що предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Колегія суддів підкреслює, що з урахуванням положень ст..ст. 79-1, 83, 122, 123, 206 ЗК України, враховуючи розташування на спірних земельних ділянках нерухомого майна, належного Товариству на праві приватної власності, перебування спірних земельних ділянок на праві оренди у попереднього власника нерухомості, звернення до Ради із заявою про отримання спірних земельних ділянок в оренду та прийняття Радою відповідного рішення про надання землі в оренду, як і подальше укладення договору, свідчить про набуття Товариством обов`язку оплачувати орендні платежі у межах земельного податку у тій конфігурації та площі, яка існувала у попереднього власника нерухомості відповідно до договору оренди між ТОВ «ТД «Авто» та підтверджена Товариством у заяві про надання землі в оренду до моменту укладення договору оренди землі із власником.

Відсутність договору не дає змогу Товариству виконувати наявний у нього у силу закону обов`язок з оплати використовуваної ним землі (ст.. 206 ЗК України).

Натомість, відсутність будь-яких оплат за землю свідчить, що Товариство як фактичний користувач земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, відтак зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про безпідставність застосування судом до спірних правовідносин сторін ст..1212 ЦК України. Аргументуючи позицію, заявник апеляційної скарги вказує на перехід права оренди спірними земельними ділянками до нього як до нового власника нерухомості в силу положень ст.. 120 ЗК України та ст.. 377 ЦК України, що, з урахуванням чинного договору оренди землі, укладеного між Радою та попереднім власником нерухомості (ТОВ «ТД «Авто») свідчить про наявність між сторонами саме договірних зобов`язань не оформлених у встановлених законом спосіб. У той час як ст.. 1212 ЦК України застосовується саме до позадоговірних зобов`язань.

Так, за змістом ч.ч. 1,2 ст. 120 ЗК України, у редакції, чинній на момент набуття Товариством у власність нерухомого майна, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Стаття 377 ЦК України, у редакції, чинній на момент набуття Товариством у власність нерухомого майна встановлює, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, у момент набуття Товариством права власності на нерухоме майно, наявне у ТОВ «ТД «Авто» право оренди земельними ділянками, відведеними для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд по вул. Зелінського, 5, 7, 9 припинилось. Зокрема, по вул. Зелінського, 5 - щодо земельної ділянки площею 0,1919 га, по вул. Зелінського, 7 - щодо земельної ділянки площею 0,7519 га, по вул. Зелінського, 9 - щодо земельної ділянки площею 0,6263 га.

При цьому, відсутні підстави вважати, що у силу вимог ст.. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України відбулась заміна сторін у договірному зобов`язанні, що виникло на підставі договору оренди землі від 26.03.2007, укладеному між Черкаською міською радою та ТОВ «Торговий дім «Авто» в частині орендаря, а саме, з ТОВ «ТД «Авто» на ТОВ «Магістраль - Т».

Набуття ТОВ «Магістраль -Т» права оренди спірними земельними ділянками в силу положень ст.. 120 ЗК України та ст..377 ЦК України не свідчить про те, що між Черкаською міською радою та Товариством автоматично виникли договірні відносини, які потребують оформлення у визначеному законом порядку, або ж надають Товариству право безоплатно користуватись землею до моменту такого оформлення.

Дійсно, Товариство зобов`язано оформити право користування земельними ділянками, на яких розміщено належне йому майно відповідно до вимог законодавства України, шляхом звернення до Ради та укладення договору оренди. Втім, те, що сторони можуть перебувати у договірних відносинах щодо спірних земельних ділянок не спростовує можливості застосування до спірних правовідносин сторін положень 1212 ЦК України та стягнення з Товариства на користь Ради коштів, які Товариство мало б сплатити як орендні платежі за договором.

Безпідставними є доводи Товариства про недоведеність Радою площі фактичного користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до змісту вище цитованих ст.. 120 ЗК України та ст.. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Матеріалами справи підтверджується, що у попереднього власника майна - ТОВ «ТД «Авто» земельні ділянки під належним йому нерухомим майном перебували на праві оренди за договором від 26.03.2007 у таких розмірах:

під нежитловими будівлями по вул. Зелінського, 5 - на земельній ділянці площею 0,1919 га,

під комплексом нежитлових будівель по вул. Зелінського, 7 - на земельній ділянці площею 0,7519 га,

під майстернею-гаражем, замощенням по вул. Зелінського, 9 - на земельній ділянці площею 0,6263 га.

У подальшому, Товариство звернувся із заявою до Ради про надання йому земельних ділянок у користування у таких же площах.

На виконання рішення Ради від 06.04.2021 № 5-64, ухваленого за результатами розгляду звернення Товариства від 16.07.2020 № 01-16/37421 щодо оформлення права оренди земельними ділянками по вул. Зелінського, 5, 7, 9, укладено договір оренди землі від 20.05.2021, за п. 2 якого в оренду були передані земельні ділянки: площею 0,1919 га (кадастровий номер 7110136400:02:017:0006), площею 0,7519 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0014), площею 0,6263 га (кадастровий номер 7110136400:03:006:0007).

Тобто, площа земельних ділянок не змінювалась.

При цьому, колегія суддів також враховує, що земельні ділянки по вул. Зелінського, 5, 7, 9 надавались Товариству не тільки під фактичне розміщення належної йому нерухомості, а й під експлуатацію цих будівель. Що спростовує доводи Товариства про те, що фактичне користування земельною ділянкою обмежується розмірами будівлі, яка на ній розміщена.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє оводи Товариства про недоведеність Радою площі, щодо якої має розраховуватись безпідставно збережена орендна плата.

До того ж, Товариство хоча і ставить питання про недоведеність радою площі фактичного користування землею та наводить із цього приводу практику Верховного Суду, однак при цьому, Товариство не надає жодних доказів, які б дали суду підстави для висновку про те, що фактично, ним під розташування належного йому майна та його експлуатацію, до моменту укладення договору оренди землі, під нежитловими будівлями по вул. Зелінського, 5 - використовувалась площа менша, ніж 0,1919 га, під комплексом нежитлових будівель по вул. Зелінського, 7 - використовувалась площа менша, ніж 0,7519 га, під майстернею-гаражем, замощенням по вул. Зелінського, 9 - використовувалась площа менша, ніж 0,6263 га.

За приписами ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування. Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Колегія суддів зазначає, що наведенні вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

У зв`язку з викладеним, керуючись ч.1 ст. 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає доведеною обставину використання Товариством:

під нежитловими будівлями по вул. Зелінського, 5 - земельної ділянки площею 0,1919 га,

під комплексом нежитлових будівель по вул. Зелінського, 7 - земельної ділянки площею 0,7519 га,

під майстернею-гаражем, замощенням по вул. Зелінського, 9 - земельної ділянки площею 0,6263 га.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб`єкти господарювання, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

Статтею 290 ПК України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки по вул. Зелінського, 5, площею 0,1919 га проведено, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:02:017:0006 за даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Відповідно до розрахунку, розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачем за період з 01.01.2018 по 05.04.2021 становив 64 263,00 грн, який складається з нормативної грошової оцінки - 774 892,20 грн, ставки річної орендної плати - 3,00 %.

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки по вул. Зелінського, 7, площею 0,7519 га проведено, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:006:0014 за даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Відповідно до розрахунку, розмір орендної плати, який підлягав сплаті відповідачем за період з 01.01.2018 по 05.04.2021 становив 209 654,03 грн, який складається з нормативної грошової оцінки - 2 528 038,18 грн, ставки річної орендної плати - 3,00 %.

Розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки по вул. Зелінського, 9, площею 0,6263 га проведено, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:006:0007 за даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Відповідно до розрахунку, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті відповідачем за період з 01.01.2018 по 05.04.2021 становив 158 754,62 грн, який складається з нормативної грошової оцінки - 1 914 285,95 грн, ставки річної орендної плати - 3,00 %.

Підсумовуючи викладене, колегією суддів під час апеляційного перегляду справи встановлено, що:

1) відповідач фактично зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, яка мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,1919 га, по вул. Зелінського, 5, кадастровий номер 7110136400:02:017:0006, площею 0,7519 га, по вул. Зелінського, 7, кадастровий номер 7110136400:03:006:0014, площею 0,6263 га, по вул. Зелінського, 9, кадастровий номер 7110136400:03:006:0007;

2) збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності нежитлові будівлі (вул. Зелінського, 5, реєстрація права власності -11.08.2009), комплекс нежитлових будівель (вул. Зелінського, 7, реєстрація права власності - 16.08.2016), майстерня - гараж, замощення, (вул. Зелінського, 9, реєстрація права власності - 15.07.2016);

3) відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації; в результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачу за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки земельні ділянки по вул. Зелінського 5,7,9, у м. Черкаси належать позивачеві на праві комунальної власності.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Виходячи з приписів вищенаведених норм, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказане є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Розглядаючи спір та надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів констатує небажання останнього виконувати обов`язок з оплати за користування землею. Про це, зокрема, свідчить його відмова від підписання договору про відшкодування збитків (неодержаних доходів), укладення якого передбачено п. 2 рішення Черкаської міської ради від 06.04.2021 № 5-64 «Про надання ТОВ «Магістраль - Т» земельних ділянок в оренду по вул. Зелінського, 5, 7, 9».

Відповідач також з формальних підстав - не доведено площу користування, сторони перебували у договірних відносинах, які потребували належного оформлення, вказує на відсутність у нього обов`язку здійснювати будь-які платежі за користування земельними ділянками.

Твердження скаржника щодо відсутності у нього обов`язку здійснювати будь-які платежі за користування земельними ділянками через те, що площа користування позивачем не доведена, є непереконливими, адже відповідач, у свою чергу, не надає доказів, які підтверджують дійсний розмір площі землі, яка використовується під належною йому нерухомістю за його власною версією, при цьому останній не визнає вимоги щодо оплати користування цими площами.

Таким чином, здійснення відповідачем своїх цивільних прав щодо володіння власною нерухомістю, яка розташована на земельній ділянці, що належить позивачеві, відбувається без урахування прав та інтересів Черкаської міської ради як власника землі, не у зовсім добросовісний спосіб.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі № 925/1621/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль - Т» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі № 925/1621/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі №925/1621/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 10.03.2022 у справі №925/1621/21.

4. Матеріали справи №925/1621/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.07.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

М.Г. Чорногуз