Рішення

від 16.10.2007 по справі 11/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/240

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.10.07                                                                                           Справа№ 11/240

Суддя Сало І.А.

при секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.

По справі

За позовом: Приватного підприємства “Валер-Україна”, м. Одеса

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Ерго”, с. Малехів Жовківського району Львівської області

Про стягнення 48866,99грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Чвак-предст.доручення № 3 від 10 серпня 2007року

Від відповідача: не з”явився

    Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

    Суть позову:

    На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву за позовом Приватного підприємства “Валер-Україна” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “Ерго” 48866,99грн. боргу.

    Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

    Позивач позов підтримав та наполягає на його задоволенні.

    Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

    В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

1 листопада 2006року між сторонами було укладено договір постачання товару, на підставі якого позивач поставляв відповідачу товар. Факт поставки товару підтверджений відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Станом на 11.11.2006року за відповідачем числилась заборгованість в сумі 87435,26грн., про що сторони склали акт звіряння взаєморозрахунків від 01.11.2006року.

Після узгодження між сторонами суми боргу, позивач продовжував поставляти товар відповідачу на загальну суму 28824,71грн.

Відповідач частково здійснював оплату товару загалом на суму 40000,00грн. Крім цього, відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 30597,16грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за отриманий товар здійснюється в термін до 5 (п”ятого) числа наступного місяця, а реалізований товар станом на останній день попереднього місяця.

Згідно п.6.2 договору, в разі несплати за товар відповідач повинен повернути товар на першу вимогу позивача не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги. Залишок боргу відповідач повинен перерахувати на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів після надходження вимоги про повернення товару.

Враховуючи систематичні порушення відповідачем умов договору щодо своєчасності оплати вартості отриманого  товару, позивач звернувся до відповідача із претензією від 23.05.2007року № 10 із вимогою повернути нереалізований товар продовж п”яти робочих днів, або перерахувати залишок боргу в цей же строк.

Станом на 16.08.2007року борг відповідача складав 41688,27грн., що відображено у акті звірки взаємних розрахунків від 16.08.2007року. До моменту  подання позову жодної проплати не було здійснено, з огляду на що позивач просить суд стягнути в примусовому порядку суму основної заборгованості шляхом винесення рішення по даній справі.

Крім суми основного  боргу,  позивач просить суд врахувати 3% річних від простроченої суми, що станом на 22.06.2007року складає 7178,72грн.

    Суд вважає позовну вимогу підтвердженою матеріалами справи та такою що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

    Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

    Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ.

    П. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

    Ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

    Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов”язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

    З огляду на вищенаведене, відповідач свої зобов»язання  належним чином не виконав тобто відповідачем були порушені вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

    П. 6.1 договору передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється в термін до 5 (п”ятого) числа наступного місяця, за реалізований товар станом на останній день попереднього місяця.

    Станом на 16.08.2007року заборгованість відповідача становила 41688,27грн., про що сторони склали акт звірки розрахунків. З цього часу оплати не поступало.

    Таким чином, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору щодо строків оплати, що дає повне право позивачу на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

    Крім суми основної заборгованості позивачем правомірно нараховано у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України річні в розмірі 7178,72грн.

    Відповідач при наданих йому правах та можливостях позов не заперечив, доказів оплати не представив, в засідання суду не з”являвся.

    Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

    Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

             суд,-

      в и р і ш и в :

            Позов задоволити повністю.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Ерго”, вул. Коновальця, 31 „б”, с. Малехів Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 22356269) на користь Приватного підприємства “Валер-Україна”, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/В (код ЄДРПОУ 32622817) 41688,00грн. основного боргу, 7178,72грн. річних, 490,11грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сало І.А.