Рішення

від 13.07.2022 по справі 355/345/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/345/22

Провадження № 2/355/672/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіТроценко Т. А.

за участю секретаря Закомірної Ю. І.

представника позивача адвоката Мельника О. Ю.

представника відповідача адвоката Косяк Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ» про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, інфляційних нарахувань та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мельника О. Ю. звернувся до суду з позовною заявою, у якій вказав, що 05. 11. 2020 року ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги № 448405 з реалізації арештованого майна земельної ділянки площею 1,3798 га кадастровий номер 3220286700:21:093:1593, яка розташована за адресою Київська область Баришівський район с. Власівка.

Він був учасником цих торгів, сплатив гарантійний внесок на користь ДП «СЕТАМ» в розмірі 7940,28 грн., та в результаті став переможцем торгів, придбавши вказану земельну ділянку за 158805,50 грн., про що було сформовано протокол № 510009.

17. 11. 2020 року він провів повний розрахунок за придбане з торгів майно, перерахувавши на рахунок приватного виконавця Щербакова І. М. вартість земельної ділянки.

19. 11. 2020 року приватним виконавцем Щербаковим І. М. складено акт про проведення електронних торгів ЗВП № 60081484.

Проте вказаний правочин купівлі продажу земельної ділянки є недійсним в силу закону (нікчемним) з огляду на те, що на момент відчуження земельної ділянки існував мораторій на продаж землі відповідно до п. 15 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Вважає, що у разі недійсності договору купівлі продажу, укладеного за результатами електронних торгів, у сторін договору виникає обов`язок щодо повернення всього, що отримано на виконання цього правочину.

У зв`язку з цим просить зобов`язати приватного виконавця Щербакова І. М. повернути йому безпідставно одержані від продажу з електронних торгів № 448405 земельної ділянки площею 1,3798 га кадастровий номер 3220286700:21:093:1593 грошові кошти в сумі 150865,22 грн., а ДП «СЕТАМ» зобов`язати повернути йому безпідставно одержані від продажу з електронних торгів № 448405 земельної ділянки площею 1,3798 га кадастровий номер 3220286700:21:093:1593 грошові кошти в сумі 7940,28 грн., які були внесені як гарантійний внесок за участь в торгах.

Крім того, просить застосувати положення ст. 625 ЦК України та стягнути з приватного виконавця Щербакова І. М. 3% річних за прострочення ним грошового зобов`язання щодо повернення йому грошових коштів, безпідставно отриманих від продажу з електронних торгів № 448405 земельної ділянки площею 1,3798 га кадастровий номер 3220286700:21:093:1593 з 18. 11. 2020 року по 31. 03. 2022 року в розмірі 6186,05 грн., та інфляційні виплати за період з грудня 2020 року по лютий 2022 року 21422,86 грн.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з приватного виконавця Щербакова І. М. суму інфляційних нарахувань станом з грудня 2020 року по квітень 2022 року в розмірі 34849,87 грн., та 3% річних за період з 18. 11. 2020 року по травень 2022 року в розмірі 6843,24 грн.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі і просить задовольнити.

Вказав, що приватний виконавець повинен був зупинити торги та повернути стягувачеві виконавчий лист у зв`язку з тим, що на продаж земельної ділянки діяв мораторій і вона реалізована бути не могла. Проте він провів торги, безпідставно набув грошові кошти, сплачені позивачем, а останній не може отримати правовстановлюючий документ на право власності на земельну ділянку, оскільки нотаріуси відмовляються його видавати, посилаючись на мораторій.

Вважає, що необхідно керуватися практикою ВС, яка склалася у справах по визнанням недійсними електронних торгів, а дія ст. 625 ЦК України поширюється на усі види грошових зобов`язань.

Представник відповідача ПВ ОСОБА_2 адвокат Косяк Н. В. надала відзив на позов, у якому зазначила, що приватний виконавець не являється «продавцем» в розумінні договірних відносин (за цивільним законодавством України). Між позивачем ОСОБА_1 та приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І. М. не укладалось жодних договорів. За чинним законодавством, що регулює діяльність приватних виконавців України, це не можливо.

В даному випадку при виконанні зведеного виконавчого провадження №60081484 був виданий акт про проведені електронні торги, що являється спеціальною процесуальною при виконанні приватним виконавцем своїх професійних обов`язків.

Даний акт є підставою для видачі нотаріусом і отримання ОСОБА_1 свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 1.3798 га. кадастровий номер 3220286700:21:093:1593, що знаходиться за адресою: Київська обл. Баришівський район с. Власівка, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Вказала, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка визначає порядок оскарження дій і рішень посадових осіб саме під час примусового виконання рішень, отже керуватися вимогами цивільного законодавства можливо лише з урахуванням вимог ч. 1, 2 ст. 74 Закон України «Про виконавче провадження».

Станом на 02.06.2022 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І. М. не було жодних звернень від позивача ОСОБА_1 , не було оскаржено його дії з приводу видачі акту про проведені електронні торги, не оскаржувались самі торги (процедура), тому електронні торги вважаються такими, що відбулись.

Зазначила, що відповідно до пункту 19 «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Грошові кошти, які надійшли 17.11.2020 у сумі 158 805,50 грн. на депозитний рахунок від позивача, 18.11.2020 були розподілені пропорційно між стягувачами зведеного виконавчого провадження №60081484 та у черговості відповідно до чинного законодавства, а саме: 300 грн. компенсація витрат виконавчого провадження №60066624;

-81083,93 грн. часткова оплата боргу за виконавчим провадження №58245260 на рахунок стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансовий партнер» (код ЄДРПОУ 38322199);

-8108,39 грн. часткова оплата основної винагороди за виконавчим провадження №58245260 на рахунок приватного виконавця;

-55793,55 грн. часткова оплата боргу за виконавчим провадження №60066624 на рахунок стягувача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

-5579,35 грн. часткова оплата основної винагороди за виконавчим провадження №60066624 на рахунок приватного виконавця.

Таким чином грошові кошти у сумі 158 805,50 грн. з 18.11.2020 не знаходяться у приватного виконавця, та не можуть розраховуватись позивачем як безпідставно одержані та відповідно нараховуватися інфляційні нарахування та 3% річних з зазначеної суми.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала свої заперечення і додала, що приватним виконавцем грошові кошти, які були отримані від позивача в ході проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, не були набуті або збережені, а були розподілені між стягувачами за зведеним виконавчим провадженням.

Приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на здійснення виконавчих дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», він не є продавцем у розумінні ЦК України, а отже не може відповідати про грошовим зобов`язанням, які, на думку позивача, виникають в ході проведення електронних торгів, тому законодавцем передбачений спеціальний порядок оскарження дій державного виконавця, а з позовом про визнання електронних торгів недійними позивач до суду не звертався.

Представник відповідача ДП «СЕТАМ» до суду не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав, тому суд за згодою сторін розглядає справу за його відсутності на підставі наявних доказів.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 листопада 2020 року ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, а саме земельної ділянки площею 1,3798 га кадастровий номер 3220286700:21:093:1593, яка розташована за адресою: Київська область Баришівський район с. Власівка, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане майно було описано та передано на реалізацію приватним виконавцем згідно ст. ст. 50,51,56,61 ЗУ «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні виконавчих листів № 753/22395/16 від 16. 01. 2019 року та № 753/3150/18 від 18. 06. 2019 року, виданих Дарницьким районним судом м. Києва. Ціна продажного майна 158 8905,50 грн., переможцем електронних торгів став ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджені Актом приватного виконавця виконавчого округу м. Києва І. М. Щербакова від 19. 11. 2020 року, і є підставою для видачі нотаріусом і отримання переможцем торгів ОСОБА_1 свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

Позивач вказує на те, що він не зміг отримати у нотаріуса вказане свідоцтво, тому вважає, що приватний виконавець повинен повернути йому безпідставно отримані в ході електронних торгів грошові кошти внаслідок нікчемності правочину в силу закону, а також виплатити 3% річних та інфляційні виплати.

Проте суд вважає таку позицію ОСОБА_1 помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон (Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»), міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Суд зважає на те, що за принципом добровільності договору купівлі продажу та/або відчуження майна за приписами цивільного законодавства, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто діє презумпція добровільного волевиявлення при укладенні правочину.

Боржник, майно якого примусово реалізується на прилюдних торгах, не може бути продавцем свого майна за вільним волевиявленням, а відчуження майна відбувається в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника. У таких випадках реалізацією майна займається спеціальний суб`єкт державний або приватний виконавець, у рамках здійснення своїх службових повноважень та професійної діяльності.

Тобто, у цьому правочині немає добровільного волевиявлення сторін, притаманного інституту договірного права, а отже, реалізація майна через прилюдні торги у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення та виконавчого листа здійснюється в рамках інституту зобов`язального права і не може бути стандартною купівлею продажем в розумінні договірного права.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка визначає порядок оскарження дій і рішень посадових осіб саме під час примусового виконання рішень, отже керуватися вимогами цивільного законодавства можливо лише з урахуванням вимог ч. 1, 2 ст. 74 Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 5. ст. 74 Закон України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» {Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 03.06.2016}: зазначено, що відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.

Отже, якщо законом установлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає звернення з цивільними позовами щодо стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, інфляційних нарахувань та 3% річних.

В пункті 46 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі №367/6231/16-ц зроблено правовий висновок про те, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).

Згідно ч .ч. 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з приватного виконавця безпідставно одержаних грошових коштів, інфляційних нарахувань та 3% річних відсутні, оскільки сплачені позивачем грошові кошти не були набуті або збережені приватним виконавцем, а 18.11.2020 були розподілені пропорційно між стягувачами та у черговості відповідно до вимог чинного законодавства.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав, передбачений ст. 16 ЦК України, не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі йому свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, не доведено факту порушення його прав з боку приватного виконавця Щербакова І. М. та ДП «СЕТАМ», електронні торги у встановленому законом порядку недійсними не визнані, підстав для застосування ст. 625 ЦК України в даному випадку суд не вбачає у зв`язку з відсутністю договірних відносин між учасниками електронних торгів у розумінні глави 51 ЦК України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» ст. 16,1212 ЦК України, ст. ст. 12,13, 258-265,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19. 07. 2022 року.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко