Рішення

від 19.07.2022 по справі 922/538/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/538/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши

заяву представника ФОП Білогурової О.О. про ухвалення додаткового рішення (вх. № 6693 від 15.07.2022) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон", м. Полтава до Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 206772,76 грн. учасники судового процесу у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логон", м. Полтава, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № 14/06 від 14.06.2021 в розмірі 206772,76 грн., яка складається з суми надлишково сплачених позивачем коштів за поставлений товар без заявки позивача в розмірі 4782,72 грн. та суми понесених збитків в розмірі 201990,04 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

15.07.2022 представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. № 6693), в якій просить суд, згідно ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логон» на користь Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни витрати на правничу допомогу у розмірі 72000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2021 прийнято заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 19.07.2022 об 11:30 год.

18.07.2022 від представника відповідача надійшла заява про проведення засідання, призначеного на 19.07.2022, без його участі (вх. № 6766).

19.07.2022 від позивача надійшла заява про зменшення витрат відповідача на правничу правову допомогу (вх. № 6818).

У судове засідання 19.07.2022 представники сторін не з`явились.

У відповідності до ст. 244 ГПК України суд ухвалює додаткове рішення в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву ФОП Білогурової О.О. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 922/538/22, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови у позові - на позивача.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 13 ст. 8, ст. 252 ГПК України вбачається, що, на відміну від розгляду справи у порядку загального провадження, який передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не передбачає проведення судових дебатів. У такому випадку заява про відшкодування судових витрат на правову допомогу, має бути зроблена стороною до закінчення розгляду справи, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення розгляду справи, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення господарським судом.

Як було встановлено судом, згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним відповідачем у відзиві, очікувані витрати відповідача на правову допомогу становлять 72000,00 грн.

Також у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, суд зазначає, що відповідне фактично є заявою, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України (враховуючи також, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно, судові дебати не проводилися).

Заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач надав до суду 15.07.2022, тобто в межах установленого ч.8 ст.129 ГПК України п`ятиденного строку після ухвалення господарським судом рішення від 12.07.2022 про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, суд зазначає, що твердження позивача про недотримання позивачем вимог ч.8 ст.129 ГПК України щодо порядку та строків надання доказів на підтвердження розміру судових витрат спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20.

Згідно з положеннями ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, заявником надано: свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1294 від 08.06.2004 договір про надання правової допомоги № 22-02/22 від 22.02.2022, укладений між відповідачем та адвокатом Кислим А.М.; додаткову угоду № 1 від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги; опис робіт (наданих послуг) від 14.07.2022; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1096452 від 14.06.2022, виданий на підставі договору № 22-02/22 від 22.02.2022.

В силу приписів ч. ч. 1,2 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката розраховано згідно договору № 22-02/22 від 22.02.2022, на підставі якого виданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1096452 від 14.06.2022.

Договір та додаткова угоду № 1 від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги встановлює правовідносини щодо представництва інтересів клієнта (надання правничої допомоги по протидії стягненню заборгованості з ФОП Білогурової О.О.) в господарському суді Харківської області, в тому числі, урегульовано вартість правої допомоги.

Згідно із додатковою угодою № 1 від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги вартість правої (правничої) допомоги становить 72000,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже зазначалось, позивачем надано до суду заяву про зменшення витрат відповідача на правову допомогу, в якій позивач, не погоджуючись із сумою витрат на правничу допомогу, зазначає, що вiдповiдачем не надано акту виконаних робіт та доказів на підтвердження проведення оплати за надані адвокатом послуги. Позивач вказує, що ціна позову складала 206772,76 грн., тож справа фактично належить до малозначних, що також було визначено господарським судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2022. Тож, визначення суми гонорару адвоката у більше третини ціни позову в такій категорії спорів, на думку позивача, є необґрунтованим. Позивач вважає, що з урахуванням введення воєнного стану нa території України з 24.02.2022, який діє на даний час, що фактично є обставинами форс-мажору, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 72000,00 грн. буде фактично неможливим для виконання.

Таким чином, позивач вказує, що вiдповiдачем не обґрунтовано розумність витрат на правничу допомогу у розмiрi 72000,00 грн., враховуючи малозначнiсть та складнiсть справи; суд не зобов`язаний присуджувати до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката, так як стороною не дотримано принцип справедливостi, розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо iншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспiврозмiрним у порiвняннi з ринковими цiнами адвокатських послуг у Харківському регіоні; вiдповiдачем не доведено реальнiсть адвокатських витрат, а саме їх дiйснiсть та необхiднiсть; відповідач має право на компенсацiю судових та iнших витрат, лише у разi доведення, що такі витрати були фактичними i неминучими, а їхній розмiр - обгрунтованим; витрати відповідача на гонорар адвокату, є неспівмірним iз складнiстю відповідної роботи, її обсягом та затраченим часом. Отже, позивач просить зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 10000,00 грн.

Так, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні, суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст. ст. 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Надаючи оцінку наданим відповідачем доказам понесених витрат на правничу допомогу та запереченням позивача, суд виходить з наступного.

Стосовно тверджень позивача про відсутність посилання на витрачені години на підготовку процесуальних документів, суд вказує, що відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. А, отже, договір та додаткова угоду № 1 від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги встановлює правовідносини щодо представництва інтересів клієнта (надання правничої допомоги по протидії стягненню заборгованості з ФОП Білогурової О.О.) в господарському суді Харківської області, в тому числі, урегульовано вартість правої допомоги. Згідно із додатковою угодою № 1 від 22.02.2022 до договору про надання правової допомоги вартість правої (правничої) допомоги становить 72000,00 грн.

Стосовно тверджень позивача про те, що адвокатом відповідача не надано доказів на підтвердження сплати коштів у розмірі 72000,00 грн., суд зазначає наступне.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями п.2 ч.2 ст.126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Витрати, що підпадають під вимоги п.2 ч.2 ст. 126 ГПК України відповідачем заявлені не були.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд погоджується з доводами позивача, що при ціні позову - 206772,76 грн., визначення суми гонорару адвоката у більше третини ціни позову в такій категорії спорів, є необґрунтованим та завищеним.

Подана на розгляд господарського суду позовна заява є типовою у господарських правовідносинах. Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Так само матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Складання адвокатом відзиву на позов, у відповідності до вимог ГПК України також не потребувало виготовлення значного обсягу документів, а додані до нього документи складали стандартні процесуальні документи нескладного характеру.

Зважаючи на наведене, з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, суд зазначає, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. (Кислий А.М. - є адвокатом, на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1294 від 08.06.2004).

Отже, на думку суду, витрати відповідача в заявленому розмірі 72000,00 грн., не мають характеру необхідних, не співмірні зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, не відповідають критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їхстягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Встановлення судом тих обставин, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу, який зазначений адвокатом, є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Зважаючи на вищенаведені обставини та приймаючи до уваги те, що стягнення з позивача витрат у заявленій сумі (72000,00 грн.), суперечитиме принципу розподілу таких витрат, враховуючи заперечення позивача стосовно заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи. А саме, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 76, 86, 126, 127, 129, 130, 236-239, 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (вх. № 6693 від 15.07.2022) - відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логон» (36029, м. Полтава, вул. Соборності, 72, офіс 507, код ЄДРПОУ 32017167) на користь Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логон" (36029, м. Полтава, вул. Соборності, 72, офіс 507; код ЄДРПОУ 32017167);

Відповідач - Фізична особа-підприємець Білогурова Олеся Олександрівна ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ).

Повне додаткове рішення складено 21.07.2022.

Суддя Р.М. Аюпова справа № 922/538/22