Постанова

від 20.01.2023 по справі 922/538/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/538/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Зубченко І.В. (доповідач),судді:Медуниця О.Є., Радіонова О.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон", м.Полтава (вх.№1197 Х/3 від 10.11.2022р.)на додаткове рішення господарського суду Харківської областіухвалене 19.07.2022р. (повний текст складено та підписано 21.07.2022р. у м.Харкові)у справі№922/538/22 (суддя Аюпова Р.М.)за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон", м.Полтавадо Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни, м.Харківпростягнення коштів у розмірі 206.772,76грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логон", м.Полтава, позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни, м.Харків, про стягнення 206.772,76грн., які складаються з суми надлишково сплачених коштів за поставлений товар без заявки позивача згідно з договором поставки №14/06 від 14.06.2021р. у розмірі 4.782,72грн. та суми понесених збитків у розмірі 201.990,04грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2022р. (повний текст складено та підписано 18.07.2022р.) у справі №922/538/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2022р., у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Представником Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни подано до господарського суду Харківської області заяву про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої відповідач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логон» на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 72.000,00грн.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон" надійшла заява про зменшення витрат відповідача на правничу допомогу, за змістом якої позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі №922/538/22, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що понесені Фізичною особою-підприємцем Білогуровою Олесею Олександрівною на адвоката Кислого Андрія Матвійовича, із суми 72.000,00грн. до 10.000,00грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. (повний текст складено та підписано 21.07.2022р.) у справі №922/538/22 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відмовлено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 15.000,00грн.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логон" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. у справі №922/538/22 та прийняти нове додаткове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що понесені Фізичною особою-підприємцем Білогуровою Олесею Олександрівною на послуги адвоката Кислого Андрія Матвійовича, із суми 15.000,00грн. до 5.000,00грн.

На переконання апелянта, оскаржуване додаткове рішення є необґрунтованим у зв`язку із неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

- задля вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач мав зазначити поважність причин неподання доказів вчасно та про це заявити до закінчення судових дебатів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Будь-яких заяв щодо поважності причин неподання документів (договору про надання правової допомоги, додаткової угоди, опису робіт) до закінчення судових дебатів відповідачем не здійснено, що виключає наявність підстав для прийняття відповідних доказів до розгляду;

- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відповідне фактично є заявою в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- відповідачем не наданий акт виконаних робіт, як підтвердження фактичного виконання робіт адвокатом та прийняття їх клієнтом. Усупереч вимогам ГПК України відповідачем не надано до суду рахунок, на підставі якого має бути проведена оплата;

- розмір визначених оскаржуваним додатковим рішенням витрат на професійну правничу допомогу (15.000,00грн.) є завищеним, неспівмірним із критеріями, що визначені у ст.126 ГПК України. Справа належить до малозначних, у зв`язку із чим визначення гонорару адвоката у більше третини від ціни позову є необґрунтованим. Адвокатом не було сформовано складних за якістю та кількістю сторінок процесуальних документів. Загальна тривалість судових засідань склала не більше 30 хвилин, що не вимагало значних затрат часу від адвоката. Адвокатом відповідача не вказано в описі робіт обсяг витраченого часу та фактично виконаних робіт, що унеможливлює оцінку його роботи на суму 15.000.00грн.;

- з урахуванням введення воєнного стану на території України з 24.02.2022р., який діє по даний час, що фактично є обставиною форс-мажору, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15.000.00грн. є складним до виконання;

- гонорар адвоката Кислого А.М. визначений на підставі додаткової угоди до договору від 22.02.2022р., але фактично адвокат розпочав надання правничої допомоги по справі лише 15.06.2022р., що підтверджується повідомленням №250 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. До цього часу будь-яких процесуальних документів від відповідача по справі не надходило, отже правнича допомога не надавалася;

- суд не зобов`язаний присуджувати відповідачу всі його витрати на адвоката.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2022р. вищевказана апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон" передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Логон" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. (повний текст складено та підписано 21.07.2022р.) у справі №922/538/22 та відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги позивача призначено у порядку письмового провадження. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Білогуровій Олесі Олександрівні строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. Запропоновано сторонам у строк до 07.12.2022р. включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншій стороні.

06.12.2022р. через систему «Електронний суд» від представника Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни отримано відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого заявник просить залишити без змін додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. у справі №922/538/22, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логон» - без задоволення.

За змістом відзиву відповідач наголошує, що господарський суд Харківської області повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи; довів обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи; не порушив норми процесуального права; норми матеріального права застосував правильно. Апеляційна скарга позивача є повним дублюванням заперечень проти заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, її доводи зводяться до переоцінки доказів та повністю спростовуються матеріалами справи.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.01.2023р., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

У контексті приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення (додаткового) з огляду на наступне.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст.131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондуються положення ст.16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 7 ст.43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, фінансового стану клієнта та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу та обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У контексті приписів ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З аналізу названих положень убачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З аналізу положень ч.13 ст.8, ч.8 ст.129, ст.252 ГПК України вбачається, що, на відміну від розгляду справи у порядку загального провадження, який передбачає стадію судових дебатів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не передбачає проведення судових дебатів. У такому випадку заява про відшкодування судових витрат на правову допомогу має бути зроблена стороною до закінчення розгляду справи, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення розгляду справи, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення господарським судом.

Як убачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представником Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат вартість правової (правничої) допомоги, передбаченої додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №22-02/22 від 22.02.2022р. між Фізичною особою-підприємцем Білогуровою Олесею Олександрівною та адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем, складає 72.000,00грн.

Судова колегія, враховуючи те, що справа №922/538/22 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження (у зв`язку із чим судові дебати не проводилися), погоджується з висновками господарського суду Харківської області про те, що відповідне фактично є заявою в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач звернувся до місцевого господарського суду 15.07.2022р., тобто в межах установленого ч.8 ст.129 ГПК України п`ятиденного строку після ухвалення господарським судом рішення від 12.07.2022р. про відмову в задоволенні позову.

Зазначене спростовує твердження скаржника про недотримання відповідачем вимог ч.8 ст.129 ГПК України щодо порядку та строків подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст.129, ч.3 ст.126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України" та "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Фізична особа-підприємець Білогурова Олеся Олександрівна, обґрунтовуючи заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логон» 72.000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, надала копії наступних документів: свідоцтва Кислого Андрія Матвійовича про право зайняття адвокатською діяльністю №1294 від 08.06.2004р.; договору про надання правової допомоги №22-02/22 від 22.02.2022р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Білогуровою Олесею Олександрівною (клієнт) та адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем; додаткової угоди №1 від 22.02.2022р. до договору про надання правової допомоги №22-02/22 від 22.02.2022р.; опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №922/538/22, від 14.07.2022р.; ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1096452 від 14.06.2022р., виданого на підставі договору №22-02/22 від 22.02.2022р.

За змістом апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Логон» зазначає, що, усупереч вимогам ГПК України, відповідачем не подано до господарського суду Харківської області рахунок, на підставі якого має бути проведена оплата.

Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021р. у справі №925/1137/19 висловлено правову позицію, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 зазначено, що за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на викладене недоречними є заперечення позивача про ненадання відповідачем рахунку на оплату послуг адвоката. Судова колегія, разом з іншим, враховує, що за умовами п.5 додаткової угоди №1 від 22.02.2022р. клієнт сплачує адвокату вартість правової (правничої) допомоги не пізніше 01.09.2022р., що виключає обов`язковість надання доказів здійснення оплати вартості послуг адвоката станом на дату постановлення оскаржуваного додаткового рішення (19.07.2022р.).

Обґрунтовуючи наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логон», разом з іншим, зазначило, що адвокатом відповідача не вказано в описі робіт обсяг витраченого часу та фактично виконаних робіт, що унеможливлює оцінку його роботи.

У свою чергу, відповідно до п.2.1.2 договору про надання правової допомоги №22-02/22 від 22.02.2022р. сторони погодили, що клієнт має право і зобов`язується оплатити адвокату гонорар, розмір якого встановлюється додатковою угодою до цього договору. Згідно з п.3 додаткової угоди №1 від 22.02.2022р. вартість правової (правничої) допомоги, передбаченої цією додатковою угодою, складає 72.000,00грн. Зазначені умови договору узгоджуються з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка унормовує можливість визначення гонорару у фіксованому розмірі.

Посилання скаржника на те, що фактично адвокат розпочав надання правничої допомоги по справі лише 15.06.2022р. та до цього часу будь-яких процесуальних документів від відповідача по справі не надходило, не спростовують факту надання адвокатом Кислим Андрієм Матвійовичем послуг правничої допомоги відповідачу, як і не спростовують обсягу наданих за договором послуг.

Отже, на підставі аналізу наданих відповідачем доказів Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вищевказані докази підтверджують витрати Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни на професійну правничу допомогу в розмірі 72.000,00грн.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч.4 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком.

Водночас, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат (ч.6 ст.126 ГПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2020р. у справі №911/4242/15 дійшов висновку, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Крім того, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченого адвокатом на виконання робіт.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.04.2019р. у справі №826/2689/15 зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Як зазначалося вище за текстом постанови, позивачем під час розгляду справи господарським судом Харківської області надано клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5 7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись названими положеннями законодавства, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.12.2022р. у справі №873/96/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 06.12.2022р. у справі №904/10560/17 та від 13.12.2022р. у справі №925/367/20(925/107/21) висловлено правову позицію про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому, як уже зазначалося вище за текстом постанови, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2022р. у справі №910/16564/21 та від 24.11.2022р. у справі № 904/8630/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 01.12.2022р. у справі №904/7841/21.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/7960/18.

Як вірно зауважено господарським судом Харківської області, при ціні позову 206.772,76грн. визначення суми гонорару адвоката у більше третини ціни позову в такій категорії спорів є необґрунтованим та завищеним. Розглядувана позовна заява є типовою у господарських правовідносинах, а спір є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. При цьому правове регулювання спірних правовідносин обмежується нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідження адвокатом великої кількості нормативно-правових актів розглядувані правовідносини не передбачають. Матеріали справи №922/538/22 не містять великої кількості документів, які підлягали дослідженню адвокатом. Відзив на позовну заяву викладений на трьох аркушах, його складання не потребувало виготовлення значного обсягу документів, а додатками до відзиву є стандартні процесуальні документи.

За висновками судової колегії, наведені дії адвоката Кислого А.М. не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, у зв`язку із чим заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на оплату послуг адвоката (72.000,00грн.) не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що справедливим і співрозмірним у розглядуваному випадку є зменшений розмір витрат Фізичної особи-підприємця Білогурової Олесі Олександрівни на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у господарському суді Харківської області, у розмірі 15.000,00грн., який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон".

Разом з тим, судова колегія зауважує, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів у порядку ст.ст.74, 76-77 ГПК України на підтвердження доводів щодо неспівмірності/надмірності стягнутих місцевим господарським судом витрат на професійну правничу допомогу, як і не надано жодних доказів на їх (витрат на професійну правничу допомогу) спростування. Зазначені доводи скаржника є суб`єктивною оцінкою певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги. Отже, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), позивач не довів неспівмірності витрат на правову допомогу наданням певних доказів з посиланням на відповідні матеріали справи.

Інші доводи апеляційної скарги відхиляються судовою колегією як такі, що спростовані викладеними вище висновками Східного апеляційного господарського суду та не доводять наявності правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон" за наведеними в ній мотивами. При цьому, як доречно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, остання дублює заперечення, яким уже надана вірна правова оцінка судом першої інстанції.

Аналізуючи мотивацію ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення крізь призму ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції зауважує на належному виконанні покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого місцевим судом додаткового рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів сторін ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з ч.3 ст.2 ГПК України.

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення (додаткового) із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон" підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення (додаткове) - без змін.

Враховуючи, що судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, не сплачується (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019р. у справі №240/6150/18), витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України судом апеляційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логон", м.Полтава, на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. (повний текст складено та підписано 21.07.2022р.) у справі №922/538/22 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2022р. (повний текст складено та підписано 21.07.2022р.) у справі №922/538/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.01.2023р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова