Рішення

від 20.07.2022 по справі 916/3321/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3321/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М.

розглянувши справу № 916/3321/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" /ЄДРПОУ 40551992, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, e-mail: advocat.budianu@gmail.com/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /ЄДРПОУ 43208389, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Ясна, 12, оф. 2, e-mail: cars@optimum.com.ua, Shirokoborod@ukr.net/

про виселення та стягнення 137 383,36 грн

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /ЄДРПОУ 43208389, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Ясна, 12, оф. 2, e-mail: cars@optimum.com.ua, Shirokoborod@ukr.net/

до відповідача за зустрічним позовом: приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" /ЄДРПОУ 40551992, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, e-mail: advocat.budianu@gmail.com/

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом /відповідач за зустрічним позовом/: не з`явився, повідомлений належним чином, надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх. № 11068/22 від 21.06.2022 року та вх. № 13406/22 від 18.07.2022 року/;

від відповідача за первісним позовом /позивач за зустрічним позовом/: адвокат Широкобород С.М. за ордером серії ВН1114544 від 26.01.2022 року.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2021 року приватне підприємство "УПРАВИТЕЛЬ" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3430/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ", в якій просив:

- виселити відповідача з асфальтного майданчику площею 50 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12; вселити позивача на асфальтний майданчик площею 50 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12.

- стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 11-1/У від 20.11.2019 року у розмірі 137 383,36 грн, з яких: 91 833,33 грн. - орендна плата; 25 550,03 грн - пеня; 20 000,00 грн - неустойка.

Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 4 540,00 грн - судовий збір; 3 000,00 грн - витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 11-1/У від 20.11.2019 року. Позивач вказує, що 31.08.2021 року договір припинено, однак об`єкт оренди відповідачем не звільнено та не передано за актом приймання-передачі.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 530, 762-764, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 286 ГК України.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року позовну заяву приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" вх. № 3430/21 від 02.11.2021 року залишено без руху; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

16.11.2021 року на електронну адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 30627/21/, на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2021 року.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3321/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.12.2021 р. о 11:30 год.

У підготовчому засіданні 22.12.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 21.02.2022 року та про відкладення підготовчого засідання на 26.01.2022 року на 15:00 год.

26.01.2022 року підготовче засідання у справі № 916/3321/21 не відбулося у зв`язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 25.01.2022 року.

Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 01.02.2022 року призначено підготовче судове засідання по справі в межах строків підготовчого провадження, визначених положеннями ст. 177 ГПК України, на 23.02.2022 року о 11:00 год. Постановлено розглянути справу № 913/3321/21 поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 177 ГПК України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного розгляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 ГПК України.

14.02.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом /вх. № 411/22/ до приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ", в якому просить визнати недійсним договір суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року, укладений між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність Договору суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року вимогам чинного законодавства, а саме позивач за зустрічним позовом вказує, що тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом об`єкту благоустрою, а отже не являється предметом оренди. Позивач за зустрічним позовом вказує, що фактично між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з передачею в оренду земельної ділянки.

Зустрічний позов пред`явлено на підставі ст.ст. 6, 15, 16, 181-182, 202, 203, 215, 216, 235-236, 774, 759, 762 ЦК України, ст. 283 ГК України, Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою суду від 21.02.2022 року прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /вх. № 411/22 від 14.02.2022 року/ до приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" про визнання договору недійсним; об`єднано первісний позов приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" до товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" про виселення та стягнення 137 383,00 грн разом із зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" до приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" про визнання договору недійсним - в одне провадження в рамках справи № 916/3321/21.

У підготовчому засіданні 23.02.2022 року судом за участі представників сторін оголошено перерву підготовчого засідання на 16.03.2022 року на 11:30 год.

10.03.2022 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов /вх. № 5470/22/, в якому відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити у повному обсязі первісний позов. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що ТОВ "КАРС.ОПТИМУМ" як суборендар сплачувало суборенду в погоджених сторонами розмірах, але з затримкою. Відповідач за зустрічним позовом вказує, що намагання позивача визнати недійсним спірний договір після його виконання та припинення є виявом суперечливої поведінки та порушення принципу добросовісності.

16.03.2022 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з запровадженням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 64/2022 № 2102-IX, строком на 30 діб, який згідно Указу Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022 року /затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року/.

Ухвалою суду від 22.04.2022 року призначено підготовче засідання по справі № 916/3321/21 на 06.06.2022 р. о 10:30 год.

У підготовчому засіданні 06.06.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3321/21 до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 22.06.2022 року на 12:00 год.

21.06.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача за первісним позовом про розгляд справи без його участі /вх. № 11068/22/, первісні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, заперечує проти задоволення зустрічного позову.

22.06.2022 року о 12:00 год судове засідання по суті по справі № 916/3321/21 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 22.06.2022 року призначено судове засідання по суті по справі № 916/3321/21 на 20.07.2022 р. о 11:00 год.

18.07.2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом про розгляд справи без його участі /вх. № 13406/22/, первісні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, заперечує проти задоволення зустрічного позову.

До судового засідання представник позивача за первісним позовом не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом /позивач за зустрічним позовом/ у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісних позовних вимог та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представника відповідача за первісним позовом /позивача за зустрічним позовом/, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 20.11.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /суборендар/ та приватним підприємством "УПРАВИТЕЛЬ" /суборендодавець/ укладено договір суборенди № 11-1/У, за умовами якого суборендодавець зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування асфальтований майданчик площею 50 кв.м. за адресою: вул. Космонавта Комарова, 12, м. Одеса /п. 1.1 договору/.

Відповідно до п. 1.5 договору, сторони підтверджують, що: на момент укладання цього договору вони мають повну цивільну правоздатність та дієздатність; укладання цього договору відповідає їх інтересам; волевиявлення на укладання цього договору є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, без впливу обману, помилки або тяжких для сторін обставин; умови зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін; цей договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених цим договором /п. 1.5 договору/.

Суборендар вступає у стокове платне користування об`єктом з моменту його підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту, в якому вказується технічний стан об`єкту, а також майна, комунікацій, що передаються в суборенду разом з об`єктом, в т.ч. показання лічильників за наявності /п. 2.1 договору/.

По закінченні строку дії договору або в разі дострокового розірвання договору з обставин, передбачених цим договором, в останній день строку суборенди, визначеного відповідно до умов цього договору, суборендар зобов`язується повернути об`єкт суборендодавцю в стані не гіршому ніж на момент передачі його в суборенду, вільним від майна, належного суборендарю, третім особам, за актом передання-приймання (повернення) об`єкту з суборенди /п. 2.2 договору/.

Об`єкт вважається поверненим суборендарем суборендодавцеві з моменту підписання сторонами акту передання-приймання (повернення) об`єкту з суборенди /п. 2.4 договору/.

В день закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підписати акт передання-приймання (повернення) об`єкту з суборенди. За відмову від підписання акту передання-приймання (повернення) з суборенди об`єкту або несвоєчасне підписання такого акту суборендар несе відповідальність згідно цього договору /п. 2.5 договору/.

Орендна плата за місяць суборенди об`єкту складає 5000,00 грн /п. 3.1 договору/. Орендна плата починає нараховуватися з моменту передачі об`єкту за актом приймання-передачі об`єкту в суборенду суборендареві і до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення з суборенди) об`єкту, якщо сторони не домовилися про інше /п. 3.3 договору/. В подальшому орендна плата сплачується на підставі договору щомісячно в безготівковому порядку не пізніше 5 числа кожного поточного місяця за такий поточний місяць /п. 3.4 договору/.

Суборендар платить орендну плату з моменту підписання акту передання-приймання об`єкту до дня передачі об`єкта суборендодавцю згідно акту приймання-передачі (повернення) з суборенди об`єкту, виходячи із кількості днів фактичного користування об`єктом в цьому місяці /п. 3.8 договору/.

Суборендар у випадку прострочення сплати орендної плати, зобов`язаний на вимогу суборендодавця сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми /п. 3.14 договору/.

Суборендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендодавцеві оренду плату та інші платежі, згідно з договором /п. 5.2 договору/. Суборендар зобов`язаний в разі припинення цього договору повернути суборендодавцеві об`єкт у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в суборенду, в порядку передбаченому договором /п. 5.7 договору/.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором /п. 9.1 договору/.

За несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати, інших платежів за цим договором, суборендодавець має право нарахувати, а суборендар зобов`язаний сплатити суборендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення без обмеження будь-якими строками /п. 9.2 договору/.

У випадку порушення строку повернення об`єкту з суборенди суборендар сплачує суборендодавцю додатково грошові кошти у розмірі орендної плати, визначеної п. 3.1 цього договору, помноженої на два, пропорційно кількості днів прострочення повернення об`єкту суборендодавцеві /п.9.4 договору/.

Спори, що виникають за цим договором, вирішуються за згодою сторін. При недосягненні згоди між сторонами за цим договором спір, без дотримання досудового порядку врегулювання, передається до господарського суду для вирішення відповідно до чинного законодавства України /п. 9.7 договору/.

Строк суборенди встановлюється з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкту та до 31.12.2020 року /п. 10.1 договору/.

Дострокове розірвання договору з ініціативи суборендодавця можливо у наступних випадках:

- при використанні суборендарем об`єкту не за призначенням відповідно до договору;

- у випадку неузгодженої передачі об`єкту у суборенду, позичку, користування третім особам;

- у випадку прострочення суборендарем оплати орендної плати більше ніж на 14 календарних днів;

- якщо суборендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження об`єкту;

- при попередженні суборендаря за один місяць до дати припинення дії договору /п. 10.4 договору/.

20.11.2019 року між сторонами підписано акт передання-приймання до договору суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року, відповідно до якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування асфальтований майданчик площею 50 кв.м. за адресою: вул. Космонавта Комарова, 12, м. Одеса.

Додатком № 2 до договору суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року є схематичний план об`єкту.

28.08.2021 року ПрП «Управитель» направило на адресу ТОВ «Карс.Оптимум» повідомлення вих. № 28/08-1 про розірвання договору суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року. Повідомлення отримано суборедарем 30.08.2021 року. Додатком до повідомлення є проект акту передавання-приймання (повернення) об`єкту.

Господарський суд зазначає, що предметом спору за первісним позовом у даній справі є виселення суборендаря суборендаря та вселення суборендодавця на асфальтний майданчик площею 50 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12; та стягнення заборгованості за договором оренди № 11-1/У від 20.11.2019 року у розмірі 137 383,36 грн, з яких: 91 833,33 грн. - орендна плата; 25 550,03 грн - пеня; 20 000,00 грн - неустойка. Предметом спору за зустрічним позовом є визнання договору недійсним.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Господарський суд зауважує, що 20.11.2019 року укладаючи спірний договір суборенди № 11-1/У сторонами були погодженні всі умови, необхідні для такого правочину, даний договір скріплений підписами сторін. З моменту укладення договору суборенди та до подання первісного позову про стягнення заборгованості спірний договір жодною із сторін не оспорювався, виконувався відповідачем, що свідчить про фактичне визнання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину.

Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом щодо того, що тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства, а є елементом об`єкту благоустрою, а отже не являється предметом оренди.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. При цьому суд зазначає, що намагання суборендаря оспорити дійсність договору, умови якого виконувалися сторонами та при укладанні якого були погодженні усі істотні умови, господарський суд оцінює як прояв суперечливої поведінки.

Стосовно первісних позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Разом із тим, у даному випадку суборендодавцем нараховано суборендарю заборгованість за спірним договором до дня припинення договору, тобто до 31.08.2021 року, у розмірі 91 833,33 грн, пеню в порядку п. 9.2 договору за період з 01.10.2020 року по 30.08.2021 року у розмірі 25 550,03 грн та неустойку в порядку п. 9.4 договору та ч. 2 ст. 785 ГК України у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, за відсутності у справі доказів оплати відповідачем наявної заборгованості по орендній платі, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказі на виконання вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України на спростування наявності вказаної заборгованості, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" про стягнення орендної плати за договором суборенди у розмірі 91 833,33 грн. підлягають задоволенню.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 10.4 договору, дострокове розірвання договору з ініціативи суборендодавця можливо у випадку, зокрема, прострочення суборендарем оплати орендної плати більше ніж на 14 календарних днів.

Оскільки повідомлення суборендодавця вих. № 28/08/1 від 28.08.2021 року про розірвання договору суборенди отримано суборендарем 30.08.2021 року, то господарський суд приходить до висновку, що договір суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року припинив дію 31.08.2021 року.

Разом із тим, суд зазначає, що акт приймання-передавання (повернення) об`єкту, який надійсланий суборендодавцем суборендарю разом із повідомленням про розірвання договору, не підписаний сторонами. Відповідачем за первісним позовом не спростовано вказаних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено судом вище, за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати, інших платежів за цим договором, суборендодавець має право нарахувати, а суборендар зобов`язаний сплатити суборендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення без обмеження будь-якими строками /п. 9.2 договору/.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення орендної плати, нарахованої на підставі п. 9.2 договору за період з 01.10.2021 року по 30.08.2021 року, господарський суд дійшов висновку про вірність здійсненого позивачем розрахунку, а відтак розмір пені становить 25 550,03 грн.

При цьому суд звертає увагу, що п. 9.2 договору сторонами узгоджено, що період нарахування пені необмежено будь-якими строками.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення неустойку у розмірі 20 000,00 грн, розраховану у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (частина 2 статті 795 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.7 договору, суборендар зобов`язаний в разі припинення цього договору повернути суборендодавцеві об`єкт у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в суборенду, в порядку передбаченому договором.

Приймаючи до уваги висновок суду про припинення дії договору суборенди № 11-1/У від 20.11.2019 року з 31.08.2021 року, господарський суд вважає, що позовні вимоги про виселення підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Разом із тим, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про вселення його на об`єкт оренди є надмірними, та такими, що не призведуть до поновлення прав позивача, оскільки за умови виконання рішення суду про виселення суборендаря із займаного об`єкта оренди, відсутні підстави вважати про наявність будь-яких перешкод у користуванні позивачем своїх орендованим майном.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Господарським судом встановлено, що суборендар не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору. При цьому доказів виконання вказаного обов`язку відповідач за первісним позовом суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акту приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування позивачем неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Судом перевірено та встановлено правильність здійсненого позивачем розрахунку неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 01.09.2021 року по 30.09.2021 року та за період з 01.10.2021 року по 31.10.2021 року, відповідно до якого розмір неустойки становить 20 000,00 грн. У зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені; а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та безпідставні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу за зустрічним позовом не відшкодовується.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 6 810,00 грн., що вбачається із платіжного доручення № 375 від 27.10.2021 року та № 380 від 12.11.2021 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення первісних позовних вимог приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" (2/3 від заявлених вимог/, судовий збір у розмірі 4 540,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, господарський суд зазначає наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту порушених прав, 20.08.2021 року між ПрП «Управитель» та Будяною О.В. укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі, визначеному п. 1.2 договору, а клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар та компенсувати витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі /п. 1.1 договору/.

Положення п. 1.2 договору визначено послуги, з яких складається правнича допомога за договором.

За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар у розмірі 3 000,00 грн та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору /п. 4.1 договору/.

Гонорар клієнт зобов`язаний сплатити адвокату протягом 2 робочих днів з дати ухвалення судового рішення в результаті розгляду справи Господарським судом Одеської області /п. 4.2 договору/.

Судом досліджено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором від 20.08.2021 року, відповідно до якого розмір гонорару становить 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що факт виконання адвокатом позивача умов договору про надання правових послуг від 20.08.2021 року підтверджується зібраними та поданими до справи доказами.

При цьому суд зауважує, що на виконання положень ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем не надано жодних заперечень стосовно неспівмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши встановлені судом обставини, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача стосовно неспівмірності витрат позивача за первісним позовом на оплату правничої допомоги адвоката, господарський суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн /2/3 від задоволених первісних позовних вимог/.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 145, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" - задовольнити частково.

2. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /ЄДРПОУ 43208389, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Ясна, 12, оф. 2, e-mail: cars@optimum.com.ua, Shirokoborod@ukr.net/ з асфальтного майданчику площею 50 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /ЄДРПОУ 43208389, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Ясна, 12, оф. 2, e-mail: cars@optimum.com.ua, Shirokoborod@ukr.net/ на користь приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" /ЄДРПОУ 40551992, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, e-mail: advocat.budianu@gmail.com/ заборгованість за договором оренди № 11-1/У від 20.11.2019 року у розмірі 137 383,36 грн /сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят три гривні 36 копійок/, з яких: 91 833,33 грн. - орендна плата; 25 550,03 грн - пеня; 20 000,00 грн - неустойка.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" /ЄДРПОУ 43208389, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Ясна, 12, оф. 2, e-mail: cars@optimum.com.ua, Shirokoborod@ukr.net/ на користь приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" /ЄДРПОУ 40551992, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, e-mail: advocat.budianu@gmail.com/ судові витрати у розмірі 6 540,00 грн /шість тисяч п`ятсот сорок гривень 00 копійок/, з яких: 4 540,00 грн - судовий збір; 2 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

5. В іншій частині вимог - відмовити.

6. В задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" до приватного підприємства "УПРАВИТЕЛЬ" про визнання договору недійсним - відмовити у повному обсязі.

7. Судові витрати у справі за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Повний текст рішення складено 22 липня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко