Ухвала

від 16.05.2023 по справі 916/3321/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3321/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" (далі- Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023

за позовом приватного підприємства "Управитель" (далі - Підприємство)

до Товариства

про виселення та стягнення 137 383,36 грн та

за зустрічним позовом Товариства

до Підприємства

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 09.03.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №916/3321/21. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2023: касаційну скаргу Товариства залишено без руху, у зв`язку з тим, що скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення такого строку, визнані судом неповажними; також у скарзі не викладено передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) чітких підстав, на який подається скарга; надано скаржнику строк для усунення недоліків; роз`яснено скаржнику наслідки неусунення у встановлений строк недоліків касаційної скарги.

Товариство 06.04.2023 (згідно з відміткою на конверті) направило на адресу Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник, зокрема, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження посилається на те, що станом на дату подання вказаних пояснень копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції жодним із способів: ні в паперовій формі засобами поштового зв`язку, ані засобами електронного зв`язку на адресу скаржника не надходила, а тому й відсутні будь які докази на підтвердження вказаних доводів.

Однак, враховуючи, що касаційна скарга Товариства у справі №916/3321/21 надійшла безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду без матеріалів вказаної справи, то суд касаційної інстанції позбавлений був можливості перевірити достовірність доводів, викладених у касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків, щодо неотримання оскаржуваної постанови скаржником та оцінити відповідність такої касаційної скарги вимогам статті 290 ГПК України і, відповідно, вирішити питання щодо відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за вищевказаною касаційною скаргою, її повернення без розгляду, у зв`язку з чим Суд ухвалою від 19.04.2023 витребував матеріали справи № 916/3321/21, які надійшли до Верховного Суду 28.04.2023.

Розглянувши подане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 12.01.2023 (повний текст підписаний 12.01.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 01.02.2023.

Також оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.01.2023.

Крім того, як свідчать матеріали справи, постанова суду апеляційної інстанції від 12.01.2023, була надіслана сторонам у справі 12.01.2023, зокрема, Товариству, що підтверджується відміткою суду на звороті останнього аркуша згаданого судового рішення.

Також матеріали справи містять роздруківку електронного повідомлення, що підтверджує успішне надсилання копії постанови від 12.01.2023 на електронну адресу представника скаржника - адвоката Широкобород С.М., а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання Товариством копії оскаржуваного судового рішення 19.01.2023.

Отже, згідно з приписами частини другої статті 288 цього Кодексу, з урахуванням отримання скаржником оскаржуваного судового рішення 19.01.2023, останнім днем подання касаційної скарги є 08.02.2023.

Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 09.03.2023, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (29 днів) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 12.01.2023.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Однак, розглянувши наведені доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, визнає їх неповажними, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржник отримав засобами поштового зв`язку 19.01.2023, що свідчить про те, що скаржник безумовно був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду від 12.01.2023, а звернення з касаційною скаргою лише 09.03.2023 (тобто з пропуском двадцятиденного строку навіть після її отримання) є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

При цьому Суд зазначає, що такі дії скаржника, зокрема, посилання на те, що копію оскаржуваного судового рішення не отримував жодним із способів, є безпідставними, оскільки останні суперечать як матеріалам справи так і попереднім твердженням самого скаржника, викладених у скарзі, стосовно отримання копії оскаржуваної постанови на його електронну адресу, та є недобросовісними.

Разом з тим суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд повторно наголошує на тому, що враховуючи, що Товариство було скаржником в суді апеляційної інстанції, його представник Широкобород С.М. був присутнім в судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, то останнє не було позбавлене можливості відстежувати хід розгляду справи та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України. та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.

Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку щодо пропуску строку касаційного оскарження з поважних причин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак у даному випадку скаржником не доведено наявність у нього об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою, у зв`язку з чим Суд доходить висновку, що подання касаційної скарги з пропуском встановленого процесуального строку залежало від волевиявлення скаржника, а не від непереборних обставин, а тому наведені у клопотанні підстави визнаються неповажними.

Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у цій справі.

З огляду на викладене та керуючись статтею 234, пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі № 916/3321/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко