Ухвала

від 30.03.2023 по справі 916/3321/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3321/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Малашенкової Т. М. та Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" (далі- Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023

за позовом приватного підприємства "Управитель" (далі - Підприємство)

до Товариства

про виселення та стягнення 137 383,36 грн та

за зустрічним позовом Товариства

до Підприємства

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство 09.03.2023 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №916/3321/21. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 12.01.2023 (повний текст підписаний 12.01.2023), а тому строк на її оскарження закінчився 01.02.2023.

Також оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.01.2023.

Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 09.03.2023, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (37 днів) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 12.01.2023.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, Товариство посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови від 12.01.2023 надійшов на електронну адресу скаржника лише 22.02.2023, а тому останній вважає, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки його перебіг розпочинається з дати отримання копії судового рішення.

Однак скаржником до касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження викладених доводів щодо отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що Товариство було скаржником в суді апеляційної інстанції, його представник Широкобород С.М. був присутнім в судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, то останнє не було позбавлене можливості відстежувати хід розгляду справи та в розумні інтервали часу вжити всіх необхідних заходів для звернення з касаційною скаргою в межах строків, визначених ГПК України.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, неведені Товариством у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження викладених доводів щодо отримання копії оскаржуваного судового рішення, а, отже, і наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.

Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зміст касаційної скарги свідчить, що підставами для перегляду судових рішень в касаційному порядку скаржник зазначає відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування норми права, що відповідає пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас у касаційній скарзі скаржник посилається також на порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування.

Однак, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) щодо яких, на думку скаржника, відсутній висновок їх застосування, не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Також з урахуванням приписів наведених процесуальних норм, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, зокрема, зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Проте, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 названого Кодексу, скаржник не вказує на конкретні докази, які, на його думку, не були досліджені судом, а також не наводить належного обґрунтування порушення яких саме норм процесуального права (що стосуються дослідження доказів) припустилися, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій під час ухвалення судового рішення, яке оскаржується з підстав, передбачених названим пунктом частини третьої статті 310 ГПК України.

При цьому Суд зауважує, що наведений скаржником пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки вказаний пункт наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду докази, що свідчать про отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у зазначену скаржником дату на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, або навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на їх підтвердження;

- уточнити підстави касаційного оскарження та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) стосовно яких, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо їх застосування; а також зазначити які саме зібрані у справі докази не були досліджені судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення та обґрунтувати у чому саме полягало порушення норм процесуального права (яких саме), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке оскаржується з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" на рішення господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 у справі №916/3321/21 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "КАРС.ОПТИМУМ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко