Рішення

від 15.10.2007 по справі 11/542

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/542

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.07                                                                                 Справа № 11/542.

Господарський суд Луганської області у складі судді  Москаленко М.О., при секретарі Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи за позовом  

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовуглеземлеобробка",                      м. Макеєвка Донецької області

до Приватного підприємства “Науково-виробнича фірма "Будінвест",                         м. Луганськ

про відшкодування шкоди у сумі 12898 грн. 26 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув

від відповідача –не прибув,  

в с т а н о в и в:

Суть спору:  позивачем заявлено вимогу про відшкодування відповідачем шкоди, заподіяної несплатою наданих послуг, у сумі 8598 грн. 84 коп.,  4299 грн.             42 коп. моральної шкоди.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані наявністю укладеного сторонами договору зберігання № 05-03-07 від 05.03.2007, у відповідності з умовами якого позивачем відповідачеві були надані послуги зі зберігання вугільної продукції. Посилаючись на несплату відповідачем наданих йому за договором послуг, позивач заявив вимоги  про стягнення з відповідача  шкоди у сумі 8598 грн. 84 коп. Також  позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі            4299 грн. 42 коп.

Під час судового розгляду справи позивачем заявлене письмове клопотання від 04.10.2007 про накладення арешту на «майно, статутний капітал та поточний рахунок 2600900550303670 в ЛОД АК «Укрсоцбанк»м. Луганськ МФО 304018 ПП «Науково-виробнича фірма «Будінвест».

Відповідно до ч.2 ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вказане вище клопотання позивачем не конкретизоване, взагалі необґрунтоване ані нормативно, ані документально, тому у його задоволенні слід відмовити.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, суд встановив таке.

05.03.2007 сторонами у справі було укладено договір зберігання № 05-03-07 (далі за текстом –договір), предметом якого було зберігання вугільної продукції (товару), що належить Поклажедавцю (відповідачу) на складі Зберігача (позивача). У відповідності з умовами пунктів 1.2 –1.5  договору позивач був зобов»язаний прийняти на зберігання товар зі складенням акту приймання – передачі, забезпечувати його схоронність та на підставі заявки відповідача надавати допомогу під час відвантаження та відправлення товару. Відповідач повинен був відшкодовувати позивачеві витрати з визначення кількості та якості товару, з його відвантаження, відправлення, а також  надавати винагороду за зберігання товару (0,50 грн. з ПДВ за 1 тонну на місяць). Кінцевий розрахунок повинен був здійснюватися відповідачем  на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів після закінчення місяця, наступного за поточним згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Згідно з умовами 2.2 договору при приманні товару на зберігання позивач повинен був визначати його фактичну вагу та його фактичний стан зі складенням двостороннього акту приймання –передачі.

Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що  позивач повинен був повернути відповідачеві залишений на зберігання товар зі складанням двостороннього акту приймання –передачі  із зазначенням його фактичної кількості та якості.

Як доказ виконання позивачем зобов»язань за договором останній надав до матеріалів справи акт від 24.04.2007 приймання –передачі товару за договором № 16-03/01 від 16.03.2007 (а.с. 10) та акт від 30.04.2007 приймання - передачі товару за договором № 16-03/01 від 16.03.2007 (а.с. 9). Вказані акти, виходячи з їх змісту, не стосуються договору № 05-03-07 від 05.03.2007, що є підставою  позовних вимог у даній справі. Крім того, вказані акти підписані лише повноважним представником позивача у справі.

Наданий позивачем до матеріалів справи акт виконаних робіт (а.с. 11) за договором № 16-03/01 від 16.03.2007  не підписаний відповідачем у справі та містить лише підпис керівника позивача та його печатку.

Актами приймання –передачі від 16.03.2007 та від 31.03.2007 (а.с. 14-15) сторони у справі засвідчили факт  передачі на зберігання та прийняття зі зберігання вугільної продукції за договором  № 16-03/01 від 16.03.2007, який не зазначався позивачем як підстава позовних вимог.

Разом з цим  сторонами у справі був складений та підписаний акт виконаних робіт (а.с. 26), у відповідності з яким сторони дійшли згоди стосовно того, що згідно з договором № 05-03-07 від 05.03.2007 позивачем відповідачеві були надані обумовлені договором послуги на загальну суму  34455 грн. 44 коп.

Також позивачем у підтвердження факту надання відповідачеві обумовлених договором послуг до матеріалів справи надані листи –замовлення (а.с. 17-18) щодо надання дозволу на відвантаження вугілля, власником якого є відповідач у даній справі.

Сума витрат, здійснених позивачем під час надання відповідачеві послуг за договором № 05-03-07 від 05.03.2007, підтверджена матеріалами справи, зокрема, квитанціями про приймання вантажу, рахунками,  виставленими  позивачеві ДВАТ «Вантажно –транспортне управління «Шахтарськвантажтранс», відповідним договором позивача з вказаним підприємством, податковими накладними, відомостями плати за користування вагонами, іншими наданими позивачем  матеріалами.  

15.06.2007 позивачем відповідачеві було направлено претензію на суму               7542 грн. 84 коп. (а.с. 7) з вимогою про сплату вказаної грошової суми. Вказана претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

За доводами позивача сума заборгованості, визначена сторонами за актом виконаних робіт (ас. 26), відповідачем була сплачена частково, у зв»язку з чим залишок заборгованості склав  7542 грн. 84 коп.  

Розмір заборгованості під час судового розгляду справи відповідачем спростований не був, інших заперечень по суті спору ним надано не було.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , інших актів цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основної заборгованості за договором позивачем до стягнення з відповідача заявлено  інфляційні нарахування на суму основного боргу у розмірі            998 грн. 28 коп.

Вказаний розрахунок зроблений позивачем без урахування встановлених розмірів індексів інфляції (травень 2007 року –100,6%, червень 2007 року –102,2%, липень 2007 року –101,4%) ат є необґрунтованим. За розрахунком суду інфляційні нарахування на суму боргу склали  320 грн. 77 коп.  Вказана сума підлягає стягненню з відповідача у справі.

Також позивачем згідно з приписами ст.. 9 Господарського процесуального кодексу України до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі 2% від суми виставленої претензії.

Вказана вимога не відповідає приписам чинного законодавства України, оскільки  Законом України від 23.06.2005 № 2705-ІV ст.. 9 виключено з господарського кодексу України. Договором сторін застосування штрафу не передбачено.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі  150 грн. 86 коп. слід відмовити.  

Вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі              4299 грн. 42 коп. також не підтверджена матеріалами справи та  її  обставинами.

Так, у підтвердження факту спричинення відповідачем моральної шкоди підприємству позивача останнім було надано витяги з медичної картки керівника підприємства, договори з іншими контрагентами позивача та листування позивача з ними.

Підстави для відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання відповідачем зобов»язань за договором зберігання позивачем нормативно та документально визначені не були. Хвороба керівника підприємства не є моральною шкодою, заподіяною підприємству. Крім того,  дія приписів глави 82 Цивільного кодексу України «Відшкодування шкоди», що регламентує питання відшкодування шкоди, зокрема, ст. 1167, не поширюється на зобов»язання, які виникають з угод (договорів).

З урахуванням викладеного у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 4299 грн. 42 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7542 грн. 84 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 320 грн. 77 коп.

В решті позовних вимог слід відмовити, поклавши судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, під час подання позовної заяви позивачем було порушено вимоги Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито»щодо оплати державним митом у розмірі 85 грн. 00 коп. вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Під час подання позову сплаті підлягало державне мито у  сумі 102 грн. та              85 грн. за майновою та немайновою вимогами, заявленими у позові. Під час подання позову позивачем було сплачене державне мито у розмірі 128 грн. 98 коп. Сплаті до Державного бюджету України підлягало ще 58 грн. 02 коп.

За таких обставин з позивача на користь державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 58 грн. 02 коп.

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в :

      1. Позов задовольнити частково.

          3. Стягнути з  Приватного підприємства «Науково –виробнича фірма «Будінвест», вул.. Осипенко, 29, код 31857329, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтовуглеземобробка»,  пл. Трестівська, м. Макіївка, Донецька область, код 33858570, заборгованість у сумі  7542 грн. 84 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у сумі 320 грн. 77 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі  93 грн. 28 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 1091грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтовуглеземобробка»,  пл. Трестівська, м. Макіївка, Донецька область, код 33858570, на користь Державного бюджету України: р/р 312111259700006, банк –ГУДКУ у Луганській області, одержувач –УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку –259, державне мито у сумі 58 грн. 02 коп., видати наказ  Державній податковій інспекції у м. Макіївка Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –22.10.2007.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко