Ухвала

від 22.07.2022 по справі 2-459/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-459/11

Провадження № 22-ц/4806/743/22

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 липня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 грудня 2011 року (головуючий суддя Гайдур А.Ю.) у справі № 2-459/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в :

01.07.2022 (згідно з датою на штампі Закарпатського апеляційного суду пошти зі скриньки) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В.В., подав безпосередньо до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.12.2011, яким позов ОСОБА_2 було задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а потім 1/4 частки заробітку (доходу) до повноліття дитини ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В.В., вказує, що йому не було відомо про дану справу, розгляд справи відбувся за відсутності відповідача, а копію цього рішення суду отримано ОСОБА_1 тільки 28.06.2022 (через 10 років та 6 місяців).

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що відповідно до підпункту 13 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та ч. 1 ст. 294 ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення рішення) особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Відтак скаржник вважає, що апеляційну скаргу ним подано 01.07.2022 з дотриманням десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня отримання копії цього рішення (28.06.2022).

Ухвалою судді-доповідача від 05.07.2022 було витребувано з Міжгірського районного суду Закарпатської області цивільну справу №2-459/11.

Матеріали справи надійшли до апеляційного суду 19.07.2022.

Колегія суддів вважає, що апеляційне провадження не може бути відкритим з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції, що діє від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).

Таким чином, процедура апеляційного оскарження визначається на момент подачі апеляційної скарги, тобто вчинення процесуальних дій, а не на момент ухвалення оскаржених судових рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки і разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Чинний Цивільний процесуальний кодекс України обмежує дискреційні повноваження апеляційного суду стосовно часу поновлення строків на оскарження судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров В.В., подана 01.06.2022, тому апеляційний суд керується нормами ЦПК України у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року.

Таким чином, при вирішенні питання відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, суду апеляційної інстанції необхідно встановити, чи був ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи № 2-459/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, та чи існували обставини непереборної сили, що спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження, тобто виключні обставини, за яких суд вирішує питання про відкриття апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та з`ясувати, чи не порушить подання ОСОБА_1 апеляційної скарги після спливу більше 10 років та 6 місяців з моменту постановлення рішення суду першої інстанції принцип юридичної визначеності.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи № 2-459/2011, про судові засідання в суді першої інстанції, призначені на 20.12.2011 та 27.12.2011, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, вручені за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14).

Саме вказану адресу ОСОБА_1 зазначено в поданій апеляційній скарзі.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.12.2011 у справі № 2-459/2011 позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а потім 1/4 частки заробітку (доходу) до повноліття дитини ОСОБА_4 (а.с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що у заяві про видачу копії судового рішення, поданій до Міжгірського районного суду 21.06.2022, ОСОБА_1 зазначав, що в даний час він дізнався про існування оскаржуваного рішення у відповідному органі Державної виконавчої служби.

З метою вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та перевірки доводів скаржника, апеляційним судом у Автоматизованій системі виконавчих проваджень на сайті Міністерства юстиції України було перевірено наявність виконавчого провадження, де стягувачем є ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 . Встановлено, що відповідне виконавче провадження № 42559709 було відкрито 19.03.2014 (а.с. 39).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР).

З наявних судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2014 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 на період існування заборгованості (а.с. 40-41) (https://reestr.court.gov.ua/Review/41386541).

Зі змістуцієї ухваливбачається,що навиконанні головногодержавного виконавця,який звернувсяз поданнямдо суду,перебувало виконавчепровадження №42559709по примусовомувиконанню виконавчоголиста №2-459 від 11.01.2012, виданого Міжгірським районним судом, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 14.11.2014 та заперечував щодо задоволення подання державного виконавця, посилаючись на те, що періодично сплачує аліменти та допомагає дітям матеріально в інший спосіб.

Дану ухвалу було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 26.01.2017 (а.с. 42-44) (https://reestr.court.gov.ua/Review/64389835#) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14.11.2014 скасовано. У задоволенні подання головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Грицищука М.П. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду межі України відмовлено.

Згідно вказаної ухвали судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 як на час звернення державного виконавця з даним поданням, так і в подальшому, періодично проводилась часткова сплата аліментів на користь ОСОБА_2 . ОСОБА_1 надав державному виконавцю копії квитанцій та фіскальних чеків, які підтверджують, що з липня2014року посічень 2017року ним періодично проводилось перерахування коштів ОСОБА_2 поштовим переказом та шляхом зарахування на картку «ПриватБанк» - всього на суму 18800 грн. Як зазначив ОСОБА_1 , він не знав, що про відповідні перерахування коштів слід повідомляти державного виконавця, а головний державний виконавець Грицищук М.П. вказав, що йому не було відомо про здійснені ОСОБА_1 платежі, і саме тому у вересні 2014 року він звернувся до суду із поданням про обмеження боржника у виїзді за кордон.

Отже, ОСОБА_1 частково виконувалось рішення Міжгірського районного суду від 27.12.2011.

З урахуванням наведеного, колегією суддів встановлено, що скаржник був повідомлений про розгляд справи, оскільки в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення йому поштових відправлень, а ОСОБА_1 станом, щонайменше, на 14.11.2014, як і протягом періоду апеляційного перегляду ували місцевого суду (саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито апеляційне провадження ухвалою від 23.11.2016 https://reestr.court.gov.ua/Review/63033804, апеляційний розгляд завершено постановленням ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 26.01.2017) було достеменно відомо про судове провадження № 2-459/2011, про факт ухвалення рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.12.2011 у справі № 2-459/2011 та зобов`язання, покладене на нього таким судовим рішенням, сплати на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-459 від 11.01.2012, виданого Міжгірським районним судом.

Відсутність у матеріалах справи Міжгірського районного суду № 2-459/11 повідомлення про вручення копії оскаржуваного судового рішення відповідачеві не спростовує того факту, що останньому було достеменно, щонайменше з 14.11.2014, було відомо про таке рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 01.07.2022 після спливу річного строку з дня складення повного тексту судового рішення від 27.12.2011 (минуло понад 10 років та 6 місяців), при цьому ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи та ухвалення судового рішення (відомо про судове провадження щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про результат розгляду справи, про виконання рішення органом державної виконавчої служби, про вжиття тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон при виконанні такого рішення суду).

Оскільки апеляційна скарга подана після річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, відсутні виключні обставини, за яких суд вирішує питання про відкриття апеляційного провадження у такому випадку, колегією суддів встановлені підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гончаров Валентин Вікторович, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 грудня 2011 року у справі № 2-459/2011 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями.

Касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 липня 2022 року.

Суддя-доповідач

Судді