Ухвала

від 09.08.2021 по справі 2-459/11

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-459/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю:

секретаря судового засідання- Олійник С.М.,

заявника- ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лиман в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 до суду звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з заявою про скасування заходів забезпечення позову, яке було накладено ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.02.2008, про накладення арешту у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, на все майно що належить ОСОБА_3 (а.с.1-2, том2).

Заявник ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Сокольська О.О., в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі та скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.02.2008, про накладення арешту у цивільній справі про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, на все майно що належить ОСОБА_3 , оскільки на теперішній не має жодного спору щодо поділу майна, набутого у шлюбі.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в установлено законом порядку, 30.07.2021 надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.02.2008 позивач ОСОБА_1 звернулася до Куйбишевського райсуду м. Донецька з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (а.с.10-12, том 1).

Ухвалою судді Куйбишевскього райсуду м. Донецька від 12.02.2008 відкрито провадження по вищезазначеній цивільній справі та ухвалою від 18.02.2008 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_3 , накладено арешт на все нерухоме майно що належить та зареєстроване на його ім`я, в тому числі - нежилі приміщення, виробничі площадки: «Кіровськ» , « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , розташовані в смт. Кіровськ та м. Красний Лиман, Донецькій області, відповідно (а.с.17, 18-21).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта обтяження: все нерухоме майно, власника ОСОБА_3 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 6611247, зареєстрованого 18.02.2008 реєстратором Першою Донецькою державною нотаріальною конторою, на підставі ухвали б\н від 18.02.2008 Куйбишевського районного суду м. Донецька (а.с.22 том2).

07.07.2008 в судовому засіданні ОСОБА_3 надав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (а.с.51-54).

Предметом спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який вирішувався із 2008 року Куйбишевським районним судом Донецької області, були об`єкти нерухомості на території різних адміністративно-територіальних одиниць України.

Ухвалою Куйбишевского райсуду м. Донецька від 11.04.2011 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, роз`єднано і виділено в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна(а.с.280-281, том1).

На розгляд Краснолиманського міського суду Донецької області передана справа про розподіл - нежилих приміщень - виробничих площадок - «Масляковка» , «Леніно» , «Кіровськ» , розтащованих в Донецькій області, м. Красний Лиман та смт. Кіровськ, відповідно (а.с.280-281).

На розгляді Кйбишевського районного суду м. Донецька залишилася справа про розподіл майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за місцем знаходженням такого(а.с.280-281, том 1).

На розгляд Артемівського міськрайонного суду Донецької області передана справа про розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.280-281, том 1).

На розгляд Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим(далі АРК) передана справа про розподіл будівель рекреаційного призначення (загальною площею 280,5 кв.м.), розташованого на території споживчого гаражно-лодочного кооперативу рибаків - любителів Утьос , за адресою: АДРЕСА_2 та 25/ АДРЕСА_3 (загальною площею 303,4 кв.м) (а.с.280-281, том 1).

На розгляд Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим передана справа про розподіл чотирьох земельних ділянок в Автономній Республіці Крим, м. Ялта, п.м.т. Гурзуф (а.с.280-281, том 1).

На розгляд Слов`янського міськрайонного суду Донецької області передана справа про розподіл 1/2 частки нежитлових будівель та споруд бази відпочинку батьків з дітьми Лісові котеджі Шервуд , за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.280-281, том 1).

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.12.2011 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна, що є об`єктом сумісної власності подружжя відповідно до ст.ст. 169 ч.3 , 207 ч.1 п.3, ч.2 ЦПК України залишена без розгляду(а.с.381-382, том1).

Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 12.01.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на виробничі ділянки: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (курчатник), «Кіровськ» ( курчатник), «Масляковка» , розташовані в м. Красний Лиман та смт. Кіровськ, за фізичною особою підприємцем - відмовлено. Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12.02.2008 арешт на належні ОСОБА_3 та зареєстровані на його ім`я нежилі приміщення: виробничу площадку «Масляковка» в АДРЕСА_5 ; виробничу пощадку «Леніно» в Донецькій області, м. Красний Лиман; виробничу площадку «Кіровськ» в Донецькій області, смт. Кіровськ, Краснолиманского району - скасувано. Ухвала від 22.12.2011 та рішення від 12.01.2012 набрали законної сили.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 21.08.2012 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності задоволені, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 12.11.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності задоволені. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21.06.2012, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14.05.2012 скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що є у спільній сумісній власності, задоволені. Подальші справи що перебували на розгляді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , залишені без розгляду(ухвала від 31.01.2013, справа № 0544/543/20212, ухвала від 28.09.2012 справа 2/0544/2799/2012, ухвала від 29.04.2015 справа 3 243/5705/13-ц, ). Ухвали в апеляційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили.

17.04.2012 до Артемівського міськрайонного суду Донецької області представником позивача ОСОБА_1 , направлено заяву про залишено без розгляду позовну заву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ будинку АДРЕСА_1 .

Примусове виконання щодо зазначених рішень не відбувається, що підтверджується даними з реєстру боржників( ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_2 ).

02.08.2021 заявниками до суду надані додаткові пояснення, відповідно до яких, заявники обгрунтовують своє клопотання недоцільним подальшого арешту всього майна ОСОБА_3 , що між ними не має жодного спору щодо поділу майна, набутого у шлюбі.

Крім того, зазначили, з чим погоджується суд, що відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд "застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Статтею 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого с найвищою.

Пунктом 43 постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01.03.2013 якщо пред`явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об`єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Згідно із правовою позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 16 .02.2021 у справі № 911/2390/18 словосполуку з приводу означає у зв`язку з чим-небудь , тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Оскільки на території м. Лиман та у смт. Зарічне (Кіровськ) Лиманського району Донецької області знаходиться птахофабрика, яка є найбільшою за площею в порівнянні із іншою нерухомістю, яка була предметом поділу між подружжям, а відповідно найдорожчою, то зважаючи на норми ст.30 ЦПК України, положення ПП ВССУ №3 від 01.03.2013, правові висновки ВП ВСУ, заявники подали клопотання в порядку ст.158 ЩІК України із дотриманням правил виключної підсудності.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Також згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

Станом на сьогодні, ОСОБА_3 не може реалізувати свої права власника ні шляхом безпосереднього доступу до об`єкту нерухомості, ні шляхом вчинення будь-яких інший дій, при цьому останній не вчиняє дії, які можуть свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у даній справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, що передбачено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має правомірно володіти своїм майном.

Крім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом, на теперішній час жодних судових спорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя немає, що підтверджується також спільною заявою про скасування заходів забезпечення позову, необхідності для збереження накладеного арешту також немає, підстави які існували на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову - відпали.

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 19.12.1989 справа "Мелахер та інші проти Австрії" та рішенні від 22.11.2007 у справі "Україна-Тюмень" проти України" вказав, що згідно зі Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, право власності включає "три чіткі правила" ( three distinct rules ): мирного володіння власністю; позбавлення права власності лише у визначених випадках; держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального "публічного" інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

Таким чином, будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, позбавлення власності дозволяється лише "на умовах, передбачених законом", держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".

В п.10 Постанови Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування .

Враховуючи викладене, з метою забезпечення ОСОБА_3 права на мирне та вільне володіння своїм майном, підстави для застосування такого заходу забезпечення позову - накладення арешту на майно, відпали, тому суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.02.2008, про накладення арешту у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 11 ст. 158 ЦПК України, примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя- задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, накладеного ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.02.2008, про накладення арешту у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ВАТ Райффайзен Банк Аваль , ВАТ Кредитпромбанк про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, на все майно, що належить ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , реєстраційний номер обтяження 6611247, зареєстрованого 18.02.2008 реєстратором Першою Донецькою державною нотаріальною конторою.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя -