Постанова

від 16.10.2007 по справі 10/126(32/105)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/126(32/105)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2007                                                                                   Справа № 10/126(32/105)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Герасименко І.М. (доповідача)    

суддів:  Науменко І.М., Білецька Л.М., (зміни у складі колегії суддів здійснено на підставі розпорядження за №796 від 15.10.2007 року);

секретар судового засідання: Корх Д.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Літинський В.М., директор, довіреність №02-06 від 18.06.2007 р.;

                                    Кокорін В.С., довіреність №02-06 від  18.06.2007 року;

представник відповідача: Проскурін Д.О., довіреність №18-2 від 10.01.2007 року;

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоцентраль”, м. Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  04.07.2007 року та додаткове рішення від 04.08.2007 року у справі № 10/126(32/105)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого підприємства “Ліком

до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоцентраль”, м. Дніпродзержинськ

про  стягнення інфляційних, 3 % річних та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

           До господарського суду Дніпропетровської області звернулось товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого підприємства “Ліком”, м. Дніпропетровськ з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоцентраль”, м. Дніпродзержинськ, про стягнення 198 276 грн. 88 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконувались зобов'язання за договором підряду № 31 від 31.08.1998р., укладеного між сторонами.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2007 року (суддя Кощеєв І.М.), стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська  теплоелектроцентраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства "Ліком" - 132 930 грн. 30 коп. суму інфляційних збитків,  28 168 грн. 18 коп. - 3% річних.

       Також від позивача надійшла заява про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

          Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2007 року (суддя Кощеєв І.М.), стягнуто з відповідача на користь позивача 1 610 грн. 98 коп. –витрат на державне мито та 118 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач,  не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2007р. та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2007р . Вказує,  що рішення господарського суду, у тому числі і додаткове прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2007 року розгляд справи призначений на 25.09.2007 року, розгляд відкладений на 09.10.2007 року, оголошена перерва до 16.10.2007 року.

Позивач –ТОВ НВП “Ліком” у поданому відзиві вказує, що обидва рішення господарського суду є законними та обґрунтованими. Вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду  представник відповідача просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати; представники позивача заперечують проти задоволення апеляційній скарги.  

Заслухавши доповідь судді –доповідача,  дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.08.1998 року між сторонами було укладено договір підрядних робіт №31. Вартість виконаних робіт на суму 130 023 грн. відповідач не оплатив, тому стягнення заборгованості за договором між сторонами було предметом позову по справі №32/8 і основна заборгованість була стягнута відповідно до постанови ВГСУ від 18.11.2003 року.

У лютому 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Ліком" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення 198 276, 88 грн., які складаються з 3% річних в сумі 21 512,59 грн., 57 892,68 грн. інфляційних збитків, 9 101,61 грн. пені, 1 300 грн. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг та 108 470 грн. витрат по оплаті послуг адвоката у справі № 32/8. Позивач заявив додаткові вимоги про стягнення витрат, понесених ним в якості оплати послуг адвоката в сумі 19 827,70 грн.

         Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2005 р. по справі № 32/105 –постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2004 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2004 р. у справі № 32/105 в частині вирішення спору щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, витрат на оплату послуг адвоката в сумі 108 470 грн. та судових витрат було скасовано.

Позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з ВАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" : 132 930 грн. 30 коп. суму втрат від інфляції, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2000 р. по 01.06.2007 р. на суму основного боргу у розмірі 130 023 грн.; 28 168 грн. 18 коп. суму 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.01.2000 р. по 01.06.2007 р. на суму основного боргу у розмірі 130 023 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката у розмірі 19 780 грн.

     Згідно зі ст.  525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

      Ст. 530 ЦК України передбачає, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

               Відповідач заборгованість перед Позивачем  у повному обсязі не погасив. Той факт, що відповідач має саме грошове, а не майнове зобов”язання витікає з тексту постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2003 року по справі №32/8 про стягнення основного боргу з відповідача на користь позивача.

          Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

         Факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором підрядних робіт №31 від 31.08.1998 року, матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано.

                Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

               Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

              Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під терміном „грошове зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно –правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним  законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

             Відповідно до цієї ж статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно –правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

             Такі підстави передбачені, зокрема, статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

             У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

             Оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три процентів річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценті річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з  цим відносити до санкцій в розумінні ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

         Вищезазначена правова позиція була викладена у інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 15.07.2005 р.

         Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний був сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

        Цивільний Кодекс України (далі ЦК України) набрав чинності з  01.01.2004 р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України –ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004 р.

       Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

       Вказані правовідносини сторін, пов'язані зі стягненням з відповідача  заборгованості за виконані роботи виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України, але вони продовжують існувати після набрання чинності цим кодексом, тому до вказаних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України.  

       Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

          Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму інфляційних витрат та 3% річних. Судові витрати також стягнуто обґрунтовано  та законно.

          При цьому, посилання відповідача на  пропуск позивачем строку позовної давності,  не відповідає діючим обставинам справи, так як право на подання позову про стягнення основної заборгованості  виникло з 01.01.2000 року і позовна заява про стягнення  основного боргу була подана 19.12.2002 року, що було встановлено рішенням суду по справі №32/8, тому вказані факти не повинні доводитись знову відповідно до ст. 35 ГПК України.

          Таким чином,  рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню відповідно до ст.104 ГПК України, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :     

Апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська теплоцентраль” м. Дніпродзержинськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  04.07.2007 року у справі

№ 10/126 (32/105) –залишити без змін.

        Головуючий                                                                                             І.М. Герасименко

        Судді                                                                                                         І.М.Науменко

                                                                                                                           Л.М.Білецька