Рішення

від 26.07.2022 по справі 918/712/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/712/21

Господарський суд Рівненської області у складі: судді Бережнюк В.В.,

у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича

до відповідача фізичної особи - підприємця Сопіжка Ігоря Володимировича

про встановлення земельного сервітуту

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники

від позивача не з`явився.

від відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Друзь Вадим Васильович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до фізичної особи - підприємця Сопіжка Ігоря Володимировича про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по наявному шляху по земельній ділянці.

Рішенням від 13 липня 2022 року позов задоволено. Встановлено на користь фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) безстроковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 0,0417 га (кадастровий номер: 5610100000:01:037:0052; загальна площа: 0,3265 га; місце розташування: Рівненська обл., місто Рівне, вул. Київська, 92), що знаходиться у власності фізичної особи - підприємця Сопіжка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 ), з правом фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до власного нерухомого майна (будівлі розчинного вузла), вказаних у плані земельної ділянки, запропонованому у висновку експерта №210320/1_3.О.В. від 09.07.2021. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Сопіжка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

14.07.2022 року на адресу суду надійшла заява представника ФОП Друзя В.В. про ухвалення рішення про судові витрати.

Ухвалою від 15 липня 2022 року заяву представника ФОП Друзя В.В. про ухвалення рішення про судові витрати у справі №918/712/21 призначено до розгляду в судовому засіданні на 26 липня 2022 р. на 10:30 год.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши заяву представника фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, суд прийшов до висновку, що заяву про ухвалення рішення про судові витрати слід задоволити.

Представником позивача фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича одночасно із позовом було подано попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 7 000,00 грн. та подано заяву про здійснення розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За умовами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ФОП Друзь Вадим Васильович звернувся до Адвоката Остапенко Дениса Ігоревича, про що було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги №3107/20 від 19.08.2021 р.

Так, згідно умов Договору про надання правової допомоги Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) Клієнта в судах у справі про встановлення земельного сервітуту.

За надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в пункті 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах :

1. Повний супровід цієї справи у суді першої інстанції - 7000 гривень (фіксований розмір гонорару).

Загальна ціна послуг складе 7000 гривень.

Оплата послуг адвоката здійснюється на підставі акту виконаних робіт (розрахунку наданих послуг), який буде складано після закінчення розгляду у суді першої інстанції.

У разі необхідності представництва Клієнта у апеляційній та/або касаційній інстанціях розрахунок послуг буде складатись окремо.

Під поняттям "супровід справи" Сторони розуміють такі дії адвоката :

Збирання доказів,узгодження позиції з Клієнтом.

Підготування та направлення до суду позовної заяви та відповіді на відзив.

Участь адвоката в підготовчому засіданні.

Участь адвоката в розгляді справи по суті (1-2 засідання).

У разі необхідності надання додаткових послуг щодо розгляду справи або значного збільшення витраченого часу через кількість засідань, Сторони домовились застосувати погодинну оплату у розмірі 1000 грн/година або 1 судове засідання, незалежно відбулось воно чи було перенесено не з ініціативи Адвоката.

2. У разі ухвалення позитивного рішення на користь Клієнта,Сторони домовились про оплату "гонорару успіху" у розмірі 100% від фіксованого розміру гонорару - 7000 гривень.

В подальшому на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 19.08.2021 року між ФОП Друзь Вадимом Васильовичем та Адвокатом Остапенком Денисом Ігоревичем було укладено Розрахунок (акт виконаних робіт) від 14.07.2022 року, яким сторони підтвердили належне виконання з боку залученого Позивачем Адвокатом обов`язків по договору про надання правової допомоги № 3107/20 від 19.08.2021.

У акті відображено розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у загальному розмірі 21 000,00 грн.

Також сторони вказали, що кошти в сумі 21 000,00 грн. ФОП Друзь В.В. сплатив готівкою, а Адвокат їх фактично отримав.

Представником позивача адвокатом Остапенком Д.І. було повідомлено, що докази понесення фактичних витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському обєднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

У даній справі адвокатом зроблено заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та вказано про орієнтовний розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті (позовом).

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; Ла-вентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодову-ються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Водночас, Договір про надання правової допомоги від 19.08.2021 фактично містить вказівку на суми оплат за надані послуги по представництву інтересів клієнта у суді першої інстанції.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу позивач та його адвокат визначили в Акті виконаних робіт конкретні надані послуги та розмір адвокатського гонорару при їх наданні.

У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що справа №918/712/21 розглядалася за правилами загального позовного провадження, предметом спору є встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по наявному шляху по земельній ділянці.

У ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 Постанови).

Суд також звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними та відповідають категорії та складності справи.

Згідно судового рішення від 13.07.2022 р. у даній справі позов було задоволено повністю.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Заявлена позивачем за позовом вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, в розмірі 21 000,00 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.244 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 221, 240-244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задоволити заяву представника ФОП Друзя В.В. про ухвалення рішення про судові витрати у справі №918/712/21.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сопіжка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Друзя Вадима Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. судові витрати на професійну правничу допомогу . Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складений та підписаний 27 липня 2022 року.

Суддя Бережнюк В.В.