Рішення

від 26.07.2022 по справі 926/1181/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/1181/22

Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, м. Київ

до приватного підприємства Мавекс-Торг, м. Чернівці

про зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача Українець О.П., довіреність від 15.04.2020

від відповідача Петренко В.О., ордер від 25.05.2022

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства Мавекс-Торг про зобов`язання вчинити дії, а саме визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства Мавекс-Торг кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк за кредитними договорами, що виникли станом на 23.07.2021 у загальному розмірі 387456,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для включення в проміжний ліквідаційний баланс кредиторських вимог позивача на суму 387456,98 грн.

Ухвалою від 30.03.2022 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано час на усунення недоліків.

12.04.2022 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява з доказами усунення недоліків.

Ухвалою від 12.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.05.2022.

Ухвалою від 05.05.2022 відкладено підготовче засідання на 25.05.2022.

24.05.2022 від представника позивача через систему Електронний суд надійшла заява про збільшення позовних вимог. Заява мотивована тим, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку, за відповідачем рахується заборгованість станом на 22.04.2022 в сумі 395788,31 грн.

Ухвалою від 25.05.2022 заяву про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою від 25.05.2022 відкладено підготовче засідання на 08.06.2022.

30.05.2022 через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить зобов`язати відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства Мавекс-Торг кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк за кредитними договорами, що виникли станом на 22.04.2022 у загальному розмірі 395788,31 грн.

08.06.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 08.06.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 30.06.2022.

29.06.2022 до суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

30.06.2022 до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву.

Ухвалою від 30.06.2022 заяву про збільшення розміру позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 30.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 26.07.2022.

У судовому засіданні 26.07.2022 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2011 приватним підприємством Мавекс-Торг підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно з якою відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов -проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).

Свої зобов`язання за договором позивач належним чином виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 наявними в матеріалах справи.

Проте, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором, станом на 23.07.2021 у відповідача існує заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк", яка становить 381955,44 грн з яких:

- 44017,39 грн - заборгованість за кредитом;

- 151672,06 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 177946,63 грн штрафні санкції (пеня);

- 8319,36 грн борг з комісії.

Крім того, у відповідача окрім згаданого кредитного договору існує заборгованість за рахунком № НОМЕР_4 , яка станом на 23.07.2021 становить 5501,54 грн та складається з заборгованості за кредитом 2657,99 грн, заборгованості з пені 2843,55 грн.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, приватне підприємство Мавекс-Торг перебуває в стані припинення з 18.02.2021. Строк заявлення кредиторських вимог 18.04.2021.

Позивач у позовній заяві стверджує про те, що направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами, разом з розрахунком заборгованості станом на 23.07.2021 та за даними сайту ДППЗ "Укрпошта", відповідно до трек-номеру 4909401344120, заява з кредиторськими вимогами не отримана відповідачем з невідомих причин. Кредиторські вимоги відповідачем не розглянуто.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом зобов`язання вчинити дії, а саме включити до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства Мавекс-Торг кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк за кредитними договорами, що виникли станом на 23.07.2021 у загальному розмірі 387456,98 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Нормами Цивільного кодексу України передбачено особливий порядок звернення до юридичної особи, що перебуває в процесі припинення, з кредиторськими вимогами. Такі вимоги подаються до ліквідаційної комісії, яка повинна їх розглянути у визначений статті 105 Цивільного кодексу України строк.

Частинами 1, 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство Мавекс-Торг перебуває в стані припинення з 18.02.2021.

У відзиві на позовну заяву, відповідач позов не визнає, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з підстав того, що позивач не звертався до відповідача з кредиторськими вимогами. Крім того, як стверджує відповідач, позивачу було відомо, що з 18.02.2021 здійснюється ліквідаційна процедура ПП Мавекс-Торг, оскільки відповідач звертався неодноразово до позивача з заявою про закриття рахунків. Як доказ у підтвердження надає рішення власника №5 від 17.02.2020 про припинення діяльності ПП Мавекс-Торг та опис документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації від 18.02.2021.

У запереченні на відзив, позивач вказує на обставину того, що звертався до відповідача 21.02.2022 з заявою про включення кредиторських вимог. Однак, доказів що підтверджують вказане до заперечення не додано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч.3 ст. 112 ЦК України).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії відповідача, а саме опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку про відправку такої вимоги, а також доказів відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду суду не надав, натомість безпосередньо звернувся до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, а саме визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства Мавекс-Торг кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк.

Натомість інформація з сайту ДППЗ Укрпошта щодо відправлення №4909401344120, на яку посилається позивач, не дає змогу суду встановити, що саме заява про яку йде мова з додатками направлена на адресу відповідача. Крім того і представник відповідача у відзиві вказує, що приватне підприємство Мавекс-Торг не отримувало вказаної заяви з додатками.

В якості додатків до позовної заяви позивачем додано заяву з кредиторськими вимогами сформовану в системі Електронний суд з датою формування 28.03.2022. Проте, суд з поданої заяви не може встановити строк коли саме позивач звернувся до ліквідатора ПП Мавекс-Торг та чи не пропущений строк звернення з позовною заявою до суду.

Враховуючи, що відповідач з 18.02.2021 року перебуває у стані припинення, кредиторські вимоги позивачем мають заявлятися до ліквідаційної комісії відповідача для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, у разі відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії), про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У зв`язку з необгрунтованістю та недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог про зобов`язання вчинити дії шляхом визнання та включення до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства Мавекс-Торг кредиторських вимог АТ КБ Приватбанк за кредитними договорами, що виникли станом на 23.07.2021 у загальному розмірі 387456,98 грн, суд приходить до висновку про відмову в позові.

Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено і підписано 27.07.2022. .

Суддя В.В.Дутка