Постанова

від 29.07.2022 по справі 911/1237/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1237/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022

у справі № 911/1237/21

за позовом Бориспільської міської ради Київської області

до:

1) Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-інженерна компанія "Нова Земля";

3) Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго";

2) Броварське відділення АТ "Київоблгаз",

про скасування торгів і визнання незаконними висновку та проекту землеустрою,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільської міської ради Київської області до Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз", Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-інженерна компанія "Нова Земля" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування торгів і визнання незаконними висновків проекту землеустрою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2021, зокрема, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" та Броварське відділення АТ "Київоблгаз".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2021 у справі № 911/1237/21 позов залишено без розгляду.

На адресу Господарського суду Київської області 23.07.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" надійшла заява про постановлення додаткової ухвали про розподіл судових витрат у справі та стягнення з Бориспільської міської ради судових витрат за надану професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2021 у справі №911/1237/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" задоволено та присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий, Мальченко А.О., Куксов В.В.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" про ухвалення додаткової ухвали про стягнення з Бориспільської міської ради Київської області понесених судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції апеляційний господарський суд зазначив, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ст. 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому заявнику клопотання про відшкодування судових витрат слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. Водночас заявником не доведено, а судом першої інстанції не було встановлено, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача. До того ж подання позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи. Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено недобросовісності дій позивача, суд висновку про відсутність підстав для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм ст. 130 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції, якою стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 130 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у відповідних постановах. За твердженням третьої особи, суд апеляційної інстанції лише наголосив, що подання позивачем позовної заяви не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є гарантованим правом особи, і взагалі не надав належної оцінки діями повивача, внаслідок яких судом першої інстанції було прийнято рішення про залишення позовної заяви без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів ст. 130 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вирішено здійснити перегляд оскаржуваної постанови в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.07.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.07.2022 від Бориспільської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 22.07.2022, у якому позивач просить поновити пропущений строк на його подання, оскільки копію ухвали про відкриття провадження він отримав лише 19.07.2022. Перевіривши вказані доводи, враховуючи, що позивач отримав копію ухвали від 29.06.2022 лише 19.07.2022, тобто поза межами строку, встановленого Судом на подання відзиву, колегія вважає за можливе поновити строк на подання такого відзиву та прийняти його до розгляду. У своєму відзиві позивач просить залишити без змін оскаржену постанову апеляційного господарського суду та відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки її заявник не є відповідачем у справі, а ст. 130 ГПК України передбачає відповідне право на компенсацію витрат саме для відповідача. Крім цього, ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору з урахуванням критерію розумності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих третій особі, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

З огляду на доводи касаційної скарги у межах даного касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України щодо визначення критеріїв необґрунтованості дій позивача, як підстави для компенсації судових витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду.

При цьому оскільки касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів не здійснює дослідження постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, на предмет подібності наявних у них правовідносин тим, що склалися у справі № 911/1237/21, однак враховує посилання заявника касаційної скарги на викладені у відповідних постановах висновки.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною 5 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, як правильно зазначив апеляційний господарський суд в оскарженій постанові.

Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: ст. 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст. 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що ст. 130 ГПК України передбачає відповідне право на компенсацію витрат саме для відповідача, оскільки відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з тексту ухвали Господарського суду Київської області від 02.08.2021 у справі №911/1237/21 (якою задоволено заяву ТОВ "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" про відшкодування витрат на правничу допомогу), суд першої інстанції, розглянувши заяву третьої особи за правилами, встановленими для розподілу судових витрат між сторонами справи у разі вирішення спору по суті, не надав при цьому оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у ч. 5 ст. 130 ГПК України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови, зокрема, зазначив, що подання позивачем позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи, гарантованим.

Верховний Суд враховує положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, а також може вплинути на права та обов`язки осіб третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, яких суд залучив таких осіб до участі у справі, які цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушені звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.

Крім цього, апеляційний господарський суд зазначив, що під час перегляду ухвали суду першої інстанції ним також не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

Водночас, згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте обмежившись вказаним висновком, суд апеляційної інстанції не відобразив у тексті постанови дослідження дій позивача на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Так, апеляційним господарським судом не надано оцінки ухвалі місцевого господарського суду від 06.07.2021, у якій, зокрема, вказано, що у порядку ч. 2 ст. 182 ГПК України, у судовому засіданні розглянуте питання того, що перша позовна вимога за позовною заявою відноситься до юрисдикції адміністративних судів та за наслідками розгляду вказаного питання позивачу роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, з огляду на що, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання для надання позивачу можливості усунути вказані недоліки позовної заяви.

В ухвалі місцевого господарського суду від 16.07.2021, якою позов залишено без розгляду, зазначено, що позивачем, при поданні даного позову до суду, порушені правила об`єднання позовних вимог, що виявлено судом на стадії підготовчого провадження, в наслідок чого ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2021 позивачу надано час для реалізації його процесуальних прав на роз`єднання позовних вимог. Також у вказаній ухвалі вказано, що позивачем не подано клопотання про роз`єднання позовних вимог. Більше того, позивач наполягав на спільному їх розгляді.

Апеляційним господарським судом також не надано оцінки, зокрема, поясненням ТОВ "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" щодо позову, у яких товариство вказувало на непідсудність першої позовної вимоги господарському суду.

Без належної оцінки обставин справи та їх відображення у тексті оскарженої постанови, висновок апеляційного господарського суду, що ним під час перегляду ухвали суду першої інстанції також не встановлено того, що позивач діяв недобросовісно, не можна визнати таким, що здійснений з урахуванням матеріалів справи, а саму постанову суду - законною та обґрунтованою.

Водночас, суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, і без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а, отже, її не можна визнати законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню до Північного апеляційного господарського суду для здійснення нового розгляду, під час якого суду необхідно дослідити наявні у матеріалах справи докази, надати оцінку обставинам у справі на предмет обґрунтованості/необґрунтованості дій позивача в контексті положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 911/1237/21 скасувати.

Справу № 911/1237/21 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.