Постанова

від 02.11.2022 по справі 911/1237/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. Справа№ 911/1237/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Волошина Ю.Г.,

від відповідача 1 - не з`явились,

від відповідача 2 - не з`явились,

від відповідача 3 - не з`явились,

від третьої особи 1 - не з`явились,

від третьої особи 2 - не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Бориспільської міської ради Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 (повний текст ухвали складено 03.08.2021)

про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №911/1237/21 (суддя Лилак Т.Д)

За позовом Бориспільської міської ради Київської області

до:

1. Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-інженерна компанія "Нова Земля"

3. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго"

2. Броварське відділення АТ "Київоблгаз"

про скасування торгів і визнання незаконними висновку та проекту землеустрою, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільської міської ради Київської області до Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз", Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-інженерна компанія "Нова Земля" та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними та скасування торгів і визнання незаконними висновків проекту землеустрою.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2021 року у справі №911/1237/21 позов залишено без розгляду на підставі п. 8, ч. 1, ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

23.07.2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" надійшла заява про постановлення додаткової ухвали про розподіл судових витрат у справі та стягнення з Бориспільської міської ради судових витрат за надану професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Присуджено до стягнення з Бориспільської міської ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" 40 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Бориспільська міська рада Київської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також без врахування його позиції та без надання йому можливості скористатися своїм правом на подання клопотання про зменшення судових витрат. Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що гонорар визначено у сумі 20 000, 00 грн. в разі прийняття рішення на користь клієнта, однак позов залишено без розгляду, що не є тотожним рішенням на користь клієнта (відмова у позові).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 року апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" про ухвалення додаткової ухвали про стягнення з Бориспільської міської ради Київської області понесених судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ст. 130 Господарського процесуального кодексу України. При цьому заявнику клопотання про відшкодування судових витрат слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали. Водночас заявником не доведено, а судом першої інстанції не було встановлено, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача. До того ж подання позовної заяви (звернення позивача до суду за захистом порушеного права) не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки доступ до суду є правом особи. Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено недобросовісності дій позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2022 року у справі №911/1237/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 року у справі № 911/1237/21 скасовано, справу № 911/1237/21 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що в даному випадку необхідно дослідити наявні у матеріалах справи докази, надати оцінку обставинам у справі на предмет обґрунтованості/необґрунтованості дій позивача в контексті положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 року апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи №911/1237/21 призначено на 07.09.2022 року.

25.08.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 29.07.2022 року в яких останній просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 року, у зв`язку з відпусткою судді Буравльова С.І., сформовано для розгляду справи №911/1237/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 року апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 19.10.2022 року.

18.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 року, у зв`язку з відпусткою судді Тищенко О.В., сформовано для розгляду справи №911/1237/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 року апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 02.11.2022 року.

В судовому засіданні 02.11.2022 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідачів та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням «ЛМК» та ТОВ «ВЕК «УКРЕНЕРГО» було укладено договір №36 про надання правничої допомоги від 28 травня 2021 року. (т.2, а.с. 96-101).

Відповідно до п.1.1. Договору Адвокатське об`єднання на умовах і в порядку, що визначені цим Договором та Дорученням, зобов`язується надати визначену в Дорученні правничу допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в Дорученні завдань Клієнта.

Так, згідно п. 1 Доручення №1 від 28.05.2021 року, яке є невід`ємною частиною Договору Клієнт доручив Адвокатському об`єднанню «ЛМК» виконати завдання щодо здійснення захисту його прав та інтересів під час розгляду господарської справи №911/1237/21 в Господарському суді Київської області. (т.2, а.с. 102).

Сторони визначити, що від імені Адвокатського об`єднання «ЛМК» вказане Доручення будуть виконувати (здійснювати представництво) адвокати: Леляк Ярослав Олександрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000971 від 14 серпня 2020 року). Мадяр Ігор Іванович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4304 від 21 грудня 2010 року), Романюк Іван Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 9834/10 від 18 лютого 2021 року).

Крім того, згідно п.п. 2.1. та 2.2. Доручення сторони узгодили виплату гонорару за прийняття рішення по справі №911/1237/21 на користь Клієнта у розмірі 20 000, 00 (двадцять тисяч гривень) без ПДВ. Сторони узгодили, що рішення на користь клієнта згідно даного Доручення є: 1) прийняття ухвали про залишення позовної заяви по справі №911/1237/21 без розгляду; 2) прийняття ухвали про закриття провадження у справі №911/1237/21 3) відмова у задоволенні позовних вимог по справі №911/1237/21.

Відповідно до акту наданих послуг № 11 від 16.07.2021 року (т.2, а.с. 104-105), на виконання умов Договору, Адвокатським об`єднанням «ЛМК» була надана правнича допомога, загальною вартістю 20 000,00 грн., а саме:

- надано усні консультації з приводу способів захисту прав та інтересів Клієнта по справі №911/1237/21 з вивченням документів, сформовано правову позицію;

- підготовлено письмові пояснення третьої особи щодо позову по справі №911/1237/21; забезпечено участь у судовому засіданні в Господарському суді Київської області по справі №911/1237/21 08.06.2021;

- здійснено ознайомлення з матеріалами справи № 911/1237/21 в Господарському суді Київської області;

- подано заяву про видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання по справі №911/1237/21, яке відбулося 08.06.2021;

- підготовлено клопотання про залишення позовної заяви Бориспільської міської ради у справі № 911/1237/21 без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України;

- підготовлено клопотання про закриття провадження у справі № 911/1237/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України;

- забезпечено участь у судовому засіданні в Господарському суді Київської області по справі №911/1237/21 06.07.2021 року;

- забезпечено участь у судовому засіданні в Господарському суді Київської області по справі №911/1237/21 16.07.2021 року.

За надану правничу допомогу ТОВ «ВЕК «УКРЕНЕРГО» було сплачено на користь Адвокатського об`єднання «ЛМК» гонорар у розмірі 20 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. (т.2, а.с. 106).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною 5 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, як правильно зазначив апеляційний господарський суд в оскарженій постанові.

Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: ст. 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст. 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги, тому ст. 130 ГПК України передбачає відповідне право на компенсацію витрат також і для третьої особи.

В той же час, як зазначено Верховним Судом, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Колегія суддів здійснивши аналіз дій позивача у даній справі, зазначає, що в ухвалі місцевого господарського суду від 06.07.2021 року, вказано, що у порядку ч. 2 ст. 182 ГПК України, у судовому засіданні розглянуте питання того, що перша позовна вимога за позовною заявою відноситься до юрисдикції адміністративних судів та за наслідками розгляду вказаного питання позивачу роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, з огляду на що, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання для надання позивачу можливості усунути вказані недоліки позовної заяви.

В той же час, в ухвалі місцевого господарського суду від 16.07.2021 року, якою позов залишено без розгляду, зазначено, що позивачем, при поданні даного позову до суду, порушені правила об`єднання позовних вимог, що виявлено судом на стадії підготовчого провадження, в наслідок чого ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2021 року позивачу надано час для реалізації його процесуальних прав на роз`єднання позовних вимог. Також у вказаній ухвалі вказано, що позивачем не подано клопотання про роз`єднання позовних вимог. Більше того, позивач наполягав на спільному їх розгляді.

Отже, по суті, з аналізу дій позивача (подання позову з порушенням правил об`єднання позовних вимог), а також надання судом першої інстанції позивачу можливості виправити такі порушення (час для реалізації процесуальних прав позивача на роз`єднання позовних вимог) та бездіяльність позивача (не подання до суду першої інстанції клопотання про роз`єднання позовних вимог) свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки такі дії призвели до залишення позову без розгляду.

При цьому, колегія суддів також враховує, що ТОВ "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" у своїх поясненнях щодо позову, і вказувало на непідсудність першої позовної вимоги господарському суду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення з позивача на користь ТОВ "Всеукраїнська енергопостачальна компанія "Укренерго" судових витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №911/3156/19, від 09.02.2021 у справі №910/15201/17, від 03.03.2021 у справі №912/354/20.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегія суддів також враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20.

В даному випадку, колегія суддів звертає увагу, що по-перше, позивач скористався своїх правом на захист, по-друге, похідна вимога у даній справі підлягає розгляду у господарському судочинстві, але ж після вирішення основної позовної вимоги, по-третє Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, що по суті говорить про можливе здійснення позивачем захисту прав й третьої особи.

Враховуючи зазначене, дослідивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у загальній сумі 40 000, 00 грн. є неспівмірними із необґрунтованими діями позивача, не відповідають критерію реальності таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а тому їх відшкодування матиме надмірний характер.

Колегія суддів наголошує, що суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, для запобігання покладення на позивача, який є місцевим органом самоврядування надмірного тягаря, задля врахування збалансованості інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що з позивача підлягає до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" в розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду підлягає зміні, шляхом зміни розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277 280, 281 - 284 Господарського процесуального господарського кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 задовольнити частково.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 року у справі №911/1237/21 змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

« 1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" про ухвалення додаткової ухвали про стягнення з Бориспільської міської ради Київської області понесених судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Бориспільської міської ради Київської області (08301, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 04054903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 118, оф. 521, код ЄДРПОУ 43489681) 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.»

3. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1237/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.11.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Т.П. Козир