Рішення

від 24.07.2022 по справі 369/2954/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2954/21

Провадження № 2/369/964/22

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2022 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача 1, 2 Папазової Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/2954/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни, треті особи: Калинівська селищна рада, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни, треті особи: Калинівська селищна рада, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21.07.2020 року, індексний номер 53224890 (з відкриттям розділу), про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка була здійснена на підставі рішення Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21.07.2020 року, індексний номер 53224890 (з відкриттям розділу), зі скасуванням відповідних записів про право власності за № 37408668 та № 37408616.

Позивач обґрунтувала свої позовні вимоги наступними обставинами та нормами права.

17.10.2019 року бабуся позивачки ОСОБА_6 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на випадок своєї смерті вчинила заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С. Згідно із заповітом, спадкодавиця ОСОБА_6 на випадок її смерті зробила розпорядження щодо заповіту позивачці ОСОБА_1 1/3 частки земельної ділянки, належної спадкодавиці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Холодницькою В.О. 30.12.2008 року за реєстровим № 2-3302. Вказаним свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим спадкодавиці, державним нотаріусом Першої Київської обласної державною нотаріальної контори, Холодницькою В.О., посвідчено, що спадкодавиця успадкувала 1/3 частку майна ОСОБА_7 (її чоловіка), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельна ділянка площею 0,3352 га, надана для ведення особистого підсобного господарства та під індивідуальну житлову забудову, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 002133, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою 21.03.2000 року на підставі рішення виконкому цієї ж сільради від 11.01.2000 року за № 9, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1416. Аналогічні свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частки вказаної земельної ділянки (кожному) в 2008 році отримали і відповідач-1 ОСОБА_4 та відповідач-2 ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавиця ОСОБА_6 померла. 27.05.2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською І.З. було відкрито спадкову справу № 01/2020.

03.06.2020 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву, якою прийняла спадкове майно на підставі зазначеного заповіту, зробленого її бабусею ОСОБА_6

05.02.2021року зарезультатами перевіркиданих,які містятьсяв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майноі підчас візитудо нотаріуса,у якоїзнаходиться спадковасправа зафактом смерті ОСОБА_6 ,позивачка ОСОБА_1 дізналася проте,що влипні 2020року Державнимреєстратором Данилівськоїсільської радиВасильківського районуКиївської областіПархомчук АнноюВасилівною за відповідачем-1 та відповідачем-2 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) було зареєстровано право власності (по 1/2 частки кожному) на одну із будівель, що знаходиться на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 частка якої була успадкована позивачкою ОСОБА_1 на підставі заповіту, зробленого її бабусею ОСОБА_6 .

Як стверджує позивачка, незважаючи на фактичне розташування будинку на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , адресою реєстрації будинку зазначено наступне: АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджує про те, що після того, як відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стало відомо про заповіт, вчинений їх матір`ю ( ОСОБА_6 ) на ім`я позивачки, відповідачі вчиняють дії, направлені на унеможливлення оформлення позивачкою ОСОБА_1 права власності на успадковану частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, на думку позивачки, саме з такою метою в липні 2020 року відповідачами було здійснено державну реєстрацію права власності на одну із будівель, розташованих на зазначеній земельній ділянці, із присвоєнням такій будівлі іншої адреси.

Позивачка ОСОБА_1 стверджує про незаконність здійсненої відповідачами в липні 2020 року державної реєстрації права власності на одну із будівель, розташованої на зазначеній земельній ділянці, із присвоєнням такій будівлі іншої адреси ( АДРЕСА_1 ), та, відповідно, на протиправність прийнятого Державним реєстратором Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анною Василівною рішення від 21.07.2020 року про державну реєстрацію права власності на відповідну будівлю за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З посиланням на ст.ст. 1216, 1220, 1268, 1296, 1297 Цивільного кодексу України та ст.ст. 86, 87, 88 Земельного кодексу України, а також з посиланням на судову практику Верховного Суду, Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що вчинення відповідних реєстраційних дій порушує її права власника успадкованого майна, а саме: права власності на 1/3 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 також стверджує, що земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не існує, та відповідно, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не може існувати речових прав на земельну ділянку за цією адресою. На переконання позивачки, для проведення відповідної державної реєстрації права власності на відповідний будинок заявники повинні володіти речовими права на земельну ділянку під відповідним житловим будинком. З огляду на це, позивача ОСОБА_1 в своїй позовній заяві стверджує, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності, а також сама державна реєстрація права власності, були здійснені з порушенням процедури державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, яка врегульована ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та п. 42 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакціях, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності на будинок за відповідачем-1 та відповідачем-2).

До позовної заяви було також включено клопотання позивачки про витребування у відповідача-3 Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни та Калинівської селищної ради матеріалів реєстраційної справи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53224890 від 21.07.2020 року, за результатами якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності № 37408668 та № 37408616.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом. Клопотання позивачки про витребування доказів задоволено, витребувано у Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни та Калинівської селищної ради матеріали реєстраційної справи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53224890 від 21.07.2020 року, за результатами якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності № 37408668 та № 37408616.

25.05.2021 року від третьої особи 2 Комунального підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

02.06.2021 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Калинівської селищної ради на адресу суду надійшли копії документів відповідної реєстраційної справи, які зберігаються в Калинівській селищній раді в письмовому вигляді.

12.07.2021 року від представника позивачки надійшло клопотання про витребування вказаної вище реєстраційної справи, а саме - документів у формі роздруківок електронних копій матеріалів реєстраційної справи, які мали виготовлятися Державним реєстратором Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анною Василівною при здійсненні відповідних реєстраційних дій та які мають зберігатися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За результатами розгляду відповідного клопотання, в межах підготовчого провадження у справі ухвалою суду від 12.07.2021 року витребувано у відповідача-3 Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни, Калинівської селищної ради та Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України роздруковані електронні копії матеріалів реєстраційної справи, що зберігаються у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53224890 від 21.07.2020 року, за результатами якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності № 37408668 та № 37408616. Цією ж ухвалою зобов`язано Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анну Василівну, Калинівську селищну раду, Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України надати витребувані докази протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

08.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача-1 ОСОБА_4 .

У відзиві відповідач-1 ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позовних вимог позивачки, обґрунтувавши свою позицію наступним.

Відповідач-1стверджує,що земельноїділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не існує, а оформлені документи на неіснуючу земельну ділянку підлягають скасуванню в судовому порядку в іншій судовій справі № 369/1395/21, яка була ініційована ним та відповідачем-2 ОСОБА_5 , та перебуває на розгляді в Києво-Святошинському районному суді Київської області. Відповідач-1 також стверджує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,33 га, була отримана відповідачем-1 ОСОБА_4 та відповідачем-2 ОСОБА_5 на праві довічного успадковуваного володіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 (бабуся відповідача-1 та відповідача-2) автоматично з переходом права власності на домоволодіння за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.1991 року (спадкова справа № 375, реєстраційний номер № 2-2598).

У відзиві також наведено позицію відповідача-1 стосовно того, що для здійснення державної реєстрації права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач-1 та відповідач-2 не повинні були надавати відповідачу-3 документи, що передбачені ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, з огляду на те, що стосовно такого домоволодіння в 1989 році проводилася реєстрація права власності за ОСОБА_8 (спадкодавиця щодо домоволодіння за вказаною адресою). Відповідач-1 також стверджує, що факт реєстрації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в 1989 році за ОСОБА_8 підтверджується довідками КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 982 від 08.07.2020 року та № 78 від 19.02.2021 року, що були долучені до матеріалів справи. На переконання відповідача-1, для проведення державної реєстрації права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач-1 та відповідач-2 мали подати (та подали) відповідачу-3 наступні документи: оригінал свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок від 20.09.1991 року, довідку від бюро технічної інвентаризації, якою підтверджується реєстрація будинку в Державному реєстрі прав, для підтвердження того факту, що реєстрація відносно даного об`єкту нерухомості вже здійснювалась, технічний паспорт на будинок, оригінали паспортів і РНОКПП, а також квитанцію про сплату адміністративного збору за проведення державної реєстрації права власності.

21.09.2021 року на адресу суду надійшла відповідь позивачки на відзив відповідача-1, в якій вона не погодилася з доводами відповідача-1 та навела власні аргументи на спростування таких доводів.

25.10.2021 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивачки про приєднання до матеріалів справи нових доказів, серед яких, засвідчена копія листа вих. № 4455/19.2-11 від 09.09.2021 року від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та засвідчені паперовій копії електронних доказів, а саме - матеріалів реєстраційної справи, що зберігаються у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в електронному вигляді, щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53224890 від 21.07.2020 року, за результатами якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності № 37408668 та № 37408616.

В межах підготовчого провадження у справі ухвалою суду від 25.10.2021 року зазначені нові докази були приєднані до матеріалів справи.

16.12.2021 року до суду надійшло повідомлення про долучення копій документів до матеріалів справи, яке було подано представником відповідача-1 та відповідача-2 адвокатом Трубніковою К.В. До даного повідомлення додано документи на підтвердження повноважень адвоката Трубнікової К.В. на представництво інтересів відповідача-2 ОСОБА_5 , копію відповіді на адвокатський запит від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 112/2163 від 30.09.2021 року, копії витягів з погосподарських книг та земельно-шнурових книг на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідні документи були приєднані до матеріалів справи.

У підготовче судове засідання у справі, яке відбулося 16.12.2021 року, представники сторін з`явилися до суду, додаткових клопотань про витребування доказів, в порядку встановленому чинним ЦПК України, не заявили, нових клопотань чи заяв не подали, не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду на підставі наявних у справі доказів.

В порядку підготовчого провадження судом були вивчені матеріали справи, з`ясовані всі фактичні обставини справи, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду, з`ясовано обсяг доказів, якими сторони будуть доводити обґрунтованість заявлених вимог та поданих заперечень та порядок їх дослідження. З урахуванням вищевикладеного, ухвалою від 16.12.2021 року суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.02.2022 року.

23.02.2022 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача-1 та відповідача-2 адвоката Трубнікової К.В. про зупинення нею адвокатської діяльності та вихід зі справи. Крім того, того ж дня на адресу суду надійшло клопотання відповідача-1 ОСОБА_4 , яким останній просив суд відкласти розгляд справи у зв`язку з необхідністю пошуку нового представника для здійснення представництва його інтересів у даній справі.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року відповідне клопотання відповідача-1 ОСОБА_4 було задоволено, розгляд справи відкладено до 07.04.2022 року.

Судове засідання, призначене на 07.04.2022 року, було відкладено до 20.06.2022 року.

Судове засідання, призначене на 20.06.2022 року, було відкладено до 25.07.2022 року.

У судовому засідання 25.07.2022 року позивачка та її представники підтримали задоволення позовних вимог повністю, представник відповідача-1 та відповідача-2 заперечила проти задоволення позовних вимог повністю.

Третій відповідач та треті особи у судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши позицію учасників справи та дослідивши матеріали справи, встановив, що у даній справі мають місце наступні фактичні обставини, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

На підставі рішення № 9 від 11.01.2000 року, прийнятого Виконавчим комітетом Софіївсько-Борщагівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області (правонаступником якого є Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області), ОСОБА_7 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної житлової забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення, 21.03.2000 року Софіївсько-Борщагівською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_7 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, яким посвідчено право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,3352 га для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної житлової забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний державний акт на право приватної власності на землю зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1416. Відповідна інформація, серед іншого, також підтверджена листами Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 29.12.2020 року (вих. № 758) та Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2020 року (вих. № 21-10-0.332-16650/2-20), копії яких містяться в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

30.12.2008 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державною нотаріальної контори, Холодницькою В.О., на ім`я ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , дружина ОСОБА_7 ), відповідача-1 ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , син ОСОБА_7 ) та відповідача-2 ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дочка ОСОБА_7 ) були видані свідоцтва про право на спадщину за законом (свідоцтва зареєстровані в реєстрі за № 2-3302, № 2-3318, № 2-3310), якими посвідчено, що кожна із вказаних осіб є спадкоємцем 1/3 (одна третя) частки наступного спадкового майна: земельна ділянка площею 0,3352 га, наданої для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної житлової забудови, що знаходиться в АДРЕСА_3 , належної померлому ОСОБА_9 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою 21 березня 2000 року на підставі рішення цієї ж сільради від 11 січня 2000 року за № 9, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю під № 1416. Копії відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2019 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті вчинила заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С., на ім`я позивачки ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ). Відповідно до даного заповіту, ОСОБА_6 на випадок її смерті, зробила розпорядження щодо заповіту ОСОБА_1 1/3 частки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Холодницькою В.О. 30.12.2008 року за реєстровим № 2-3302. Копії відповідного заповіту та витягу зі Спадкового реєстру (щодо реєстрації вказаного заповіту) містяться в матеріалах справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, внаслідок чого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською І.З. було відкрито спадкову справу № 01/2020.

03.06.2020 року позивачка ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву, відповідно до якої вона прийняла спадщину за заповітом, вчиненим ОСОБА_6 . Копія відповідної заяви про прийняття спадщини міститься в матеріалах справи.

Як підтверджується даними, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 17.07.2020 року державним реєстратором Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анною Василівною на підставі рішення даного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, яке датоване 21.07.2020 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було внесено записи про проведення державної реєстрації права власності відповідача-1 ОСОБА_4 (1/2 частка) та відповідача-2 ОСОБА_5 (1/2 частка) на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з даними, вказаними в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для державної реєстрації вказаного будинку зазначено свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 2-2598, видане 20.09.1991 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою З.І.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується позивачкою, відповідачем-1 та відповідачем-2, житловий будинок, щодо якого 17.07.2020 року за відповідачем-1 ОСОБА_4 та відповідачем-2 ОСОБА_5 було здійснено державну реєстрацію права власності та адресою якого вказано: АДРЕСА_1 , є однією із будівель, розташованих на сформованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина, серед іншого, також підтверджується наявними в матеріалах судової справи матеріалами технічної інвентаризації № 1183, яку 03.07.2020 року було складено на замовлення відповідача-1 ОСОБА_4 . Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» за результатами здійснення технічної інвентаризації вказаної житлової будівлі. Зокрема, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, на підтвердження наявності у відповідача-1 та відповідача-2 речових прав на земельну ділянку під відповідним житловим будинком ОСОБА_4 до матеріалів інвентаризаційної справи було долучено копію державного акту на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, яким підтверджено право власності ОСОБА_7 (батько відповідача-1 та відповідача-2) на земельну ділянку площею 0,3352, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, вказана обставина досліджувалася під час судового розгляду та була встановлено в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.01.2022 року у справі № 369/1395/21 (провадження № 2/369/868/22), яке станом на дату розгляду даної справи № 369/2954/21 набрало законної сили. В межах справи № 369/1395/21 розглядалися позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 11.01.2000 року та Державного акта на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, виданого цією ж сільською радою 21.03.2000 року, на підставі яких батькові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 у приватну власність було передано згадану вище земельну загальною площею 0,3352 га для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної житлової забудови, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Рішенням від 26.01.2022 року у справі № 369/1395/21 (провадження № 2/369/868/22) у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Відповідний державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку був чинним на момент здійснення оскаржуваних у цій справі реєстраційних дій, за результатами яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про проведення державної реєстрації права власності відповідача-1 ОСОБА_4 (1/2 частка) та відповідача-2 ОСОБА_5 (1/2 частка) на житловий будинок загальною площею 72,5 кв. м, із зазначеною адресою: АДРЕСА_1 . Згаданий державний акт на право приватної власності на землю залишається чинним станом на дату розгляду даної справи.

З урахуванням тієї обставини, що в липні 2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який фактично розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка стверджує, що рішення відповідача-3 Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21.07.2020 року, індексний номер 53224890 (з відкриттям розділу), про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем-1 ОСОБА_4 та відповідачем-2 ОСОБА_5 , а також сама державна реєстрація права власності на вказаний будинок, порушують права власності позивачки на успадковану нею 1/3 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із цим, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Суд, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст.1217ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст.1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 1268 ЦК України,спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з положеннями ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

При цьому, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. При цьому, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України«Про реєстраціюречових правна нерухомумайно таїх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15 та підтримано Верховний Судом у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 754/11747/18, від 12 червня 2020 року у справі № 222/30/17, від 23 лютого 2022 року у справі № 201/4783/19 (провадження № 61-10587св20).

При цьому, як було встановлено під час розгляду даної справи, 24.05.2020 року внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_6 відкрилася спадщина щодо 1/3 частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка, в свою чергу, належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого їй 30.12.2008 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державною нотаріальної контори, Холодницькою В.О. (свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 2-3302) після смерті її чоловіка ОСОБА_4 (який отримав відповідну земельну ділянку у власність на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 21.03.2000 року).

03.06.2020 року позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка була їй заповідана її бабусею ОСОБА_6 на підставі заповіту, вчиненого ОСОБА_6 17.10.2019 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С.

З урахуванням вказаних обставин, позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець, який належним чином та вчасно прийняв спадщину, вважається власником відповідного спадкового майна з дати відкриття спадщини, тобто з 24.05.2020 року. Права позивачки ОСОБА_1 щодо володіння та користування відповідним спадковим майном (1/3 частка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ) виникли з моменту відкриття спадщини, тобто з 24.05.2020 року. Таким чином, відповідні права позивачки ОСОБА_1 у випадку їх порушення, невизнання або оспорення можуть захищатися нею в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Ст. 87 Земельного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

При цьому, ст. 88 Земельного кодексу України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідач-1 ОСОБА_4 , відповідач-2 ОСОБА_5 та їх мати ОСОБА_6 , внаслідок відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримання 30.12.2008 року свідоцтв про право на спадщину (свідоцтва зареєстровані в реєстрі за № 2-3302, № 2-3318, № 2-3310), виданих їм державним нотаріусом Першої Київської обласної державною нотаріальної контори, ОСОБА_10 , стали власниками по 1/3 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 однієї із співвласниць вказаної земельної ділянки ( ОСОБА_6 ) та прийняття 03.06.2020 року відповідної частки в порядку спадкування за заповітом позивачкою ОСОБА_1 , відповідна земельна належить на праві спільної часткової власності (по 1/3 частки кожному) відповідачу-1 ОСОБА_4 , відповідачу-2 ОСОБА_5 та позивачці ОСОБА_1 .

Відповідна земельна ділянка не поділена між співвласниками в натурі (на місцевості), правовий режим користування такою земельною ділянкою не встановлений. Матеріали справи не містять доказів зворотного.

Між тим, здійснення державної реєстрації права власності відповідача-1 ОСОБА_4 та відповідача-2 ОСОБА_5 на домоволодіння має передбачати наявність у них речового права на окрему земельну ділянку під таким домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, як було встановлено під час судового розгляду, таке домоволодіння розташоване на сформованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка, яка зазначено вище, перебуває у спільній частковій власності в тому числі у позивачки ОСОБА_1 .

При цьому, правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт на право приватної власності від 21.03.2000 року, виданий ОСОБА_7 , та свідоцтва про право на спадщину, видані 30.12.2008 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) на земельну ділянку, були чинними як на момент здійснення оскаржуваних реєстраційних дій, так і станом на час розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладене, дії відповідача-1 ОСОБА_4 та відповідача-2 ОСОБА_5 щодо здійснення державної реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , порушують майнові права позивачки ОСОБА_1 щодо належної їй 1/3 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, державна реєстрація права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за відповідачем-1 ОСОБА_4 та відповідачем-2 ОСОБА_5 була здійснена в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015року №1127 (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності).

Так, Закон України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Як визначено в ст. 2 зазначеного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 4 ст. 18 Закону).

Ст. 27 Закону визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, ст.31Закону визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Крім того, постановою КабінетуМіністрів Українивід 25.12.2015року №1127 (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності) затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який встановлював альтернативний перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації відповідних об`єктів нерухомого майна.

Згідно з п. 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбаченістаттею 31Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій матеріалів інвентаризаційної справи № 1183 від 03.07.2020 року, виготовленого на підставі таких матеріалів технічного паспорта від 03.07.2020 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 2-2598, виданого 20.09.1991 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою З.І., домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено як житловий будинок садибного типу, будівництво якого було закінчено до 05.08.1992 року.

Як вбачається з матеріалів відповідної реєстраційної справи (копій матеріалів, які зберігаються в паперовому вигляді в Калинівській селищній раді, та паперових копій електронних документів, які зберігаються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), для здійснення державної реєстрації права власності відповідачем-1 та відповідачем-2 були подані наступні документи: (1) заява на проведення державної реєстрації права власності; (2) свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 2-2598, видане 20.09.1991 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою З.І., на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; (3) технічний паспорт від 03.07.2020 року на відповідне домоволодіння (замовником виготовлення якого був відповідач-1 ОСОБА_4 ); (4) довідка від 08.07.2020 року № 892, видана відповідачу-1 ОСОБА_4 Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського району Київської області»; (5) квитанція про сплату адміністративного збору за здійснення державної реєстрації речових прав.

Таким чином, в матеріалах реєстраційної справи відсутні документи, передбачені ст. 31 Закону, а саме: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Крім того, відсутність речового права на земельну ділянку під домоволодінням також підтверджується інформаційною довідкою (індексний номер 217133234; за параметрами запиту: « АДРЕСА_1 »), сформованою 21.07.2020 року Державним реєстратором Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анною Василівною, яка також міститься в матеріалах реєстраційної справи та була приєднана до матеріалів цієї судової справи.

Таким чином, судом встановлено, що для вчинення оскаржуваних реєстраційних дій державному реєстратору не були надані документи, які повинні були надаватися відповідно до вимог ст. 31 Закону.

Крім того, подання відповідачем-1 та відповідачем-2 технічного паспорта на житловий будинок садибного типу (за адресою: АДРЕСА_1 ), який було виготовлено 03.07.2020 року на замовлення відповідача-1, також не може вважатися належним документом для здійснення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, зважаючи на наступне.

Порядок та вимоги до проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, встановлені Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за № 582/5773) (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1 Розділу I Інструкції передбачено, що ця Інструкція визначає механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діє на всій території України.

Відповідно до п. 2 Розділу I Інструкції, будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень. Будинки садибного типу належать, як правило, до малоповерхової забудови.

Згідно з тим же п. 2 Розділу I Інструкції закріплено, що замовник технічної інвентаризації - власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва; особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса); особа, яка має інші речові права на об`єкт нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства);

При цьому, тим же пунктом визначено, що земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Крім того, аналогічне визначення земельної ділянки міститься і в частині 1 ст. 79 Земельного кодексу України.

Із системного аналізу вищевикладеного, можна зробити висновок, що житловий будинок садибного типу має бути окремим об`єктом нерухомого майна, який знаходиться на окремій земельній ділянці з установленими межами, певним місцем розташування та з обов`язковим визначенням майнових прав щодо такої земельної ділянки. При цьому, замовником відповідної технічної інвентаризації може бути особа, яка є одночасно власником як самого будинку, так і земельної ділянки, яка розташована під таким будинком.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач-1 ОСОБА_4 та відповідач-2 ОСОБА_5 не володіють речовими правами на окрему земельну ділянку під таким домоволодінням ( АДРЕСА_1 ), а наявність такої окремої земельної ділянки під таким об`єктом нерухомого майна з такою ж адресою не доведена, відповідач-1 та відповідач-2 не могли бути замовниками відповідної технічної інвентаризації. А відтак, відповідна технічна інвентаризація та технічний паспорт (який в подальшому було подано для здійснення оскаржуваних реєстраційних дій) були здійснені в порушення вимог Інструкції та Земельного кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, відповідач-1 ОСОБА_4 долучив до таких матеріалів копію державного акта на право приватної власності на сформовану земельну ділянку за іншою адресою: АДРЕСА_1 , який було видано його батькові ( ОСОБА_7 ) 21.03.2000 року виконкомом Софіївсько-Борщагівської сільської ради. При цьому, як було встановлено вище, вказана земельна ділянка в 2008 році була успадкована в рівних частках (1/3 кожному) відповідачем-1 ОСОБА_4 , відповідачем-2 ОСОБА_5 та їх матір`ю ОСОБА_6 (яка в 2019 році заповіла таку частку позивачці ОСОБА_1 ). Даний факт також підтверджує відсутність у відповідача-1 та відповідача-2 речових прав на окрему земельну ділянку під домоволодінням АДРЕСА_1 , окрім, власне, речового права на 1/3 частку (кожному) на сформовану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що питання щодо наявності у відповідача-1 та відповідача-2 речових прав на земельну ділянку під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , також досліджувалося Києво-Святошинським районним судом Київської області в межах судової справи № 369/1395/21 (провадження № 2/369/868/22) за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсними рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 11.01.2000 року та Державного акта на право приватної власності на землю серії I-КВ № 002133, виданого цією ж сільською радою 21.03.2000 року, на підставі яких батькові відповідачів - ОСОБА_7 у приватну власність було передано згадану вище земельну загальною площею 0,3352 га для ведення особистого підсобного господарства та індивідуальної житлової забудови, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 26.01.2022 року за результатами розгляду справи № 369/1395/21 Києво-Святошинським районним судом Київської області було винесено рішення, яке станом на дату розгляду даної справи № 369/2954/21 набрало законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог. У вказаному рішенні встановлено відсутність у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 речових прав на землю за адресою АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, технічний паспорт, який було подано для здійснення оскаржуваних у цій справі реєстраційних дій, було видано з порушенням як процедури здійснення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, так і з порушенням прав та інтересів позивачки як співвласника земельної ділянки (власник 1/3 частки), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 вказувала на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,33 га, була отримана відповідачем-1 та відповідачем-2 на праві довічного успадковуваного володіння в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 (бабуся відповідача-1 та відповідача-2) автоматично з переходом права власності на будинок за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.09.1991 року (спадкова справа № 375, реєстраційний номер № 2-2598).

Проте, такі доводи не відповідають чинним у період існування спірних правовідносин нормам законодавства та не підтверджуються належними доказами.

Право довічного успадковуваного володіння було введено в правове поле України Земельним кодексом України від 18.12.1990 року, який був введений в дію 15.03.1991 року на підставі постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року № 562-XII «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР».

В постановіВерховної РадиУкраїнської РСРвід 05.12.1990року №511-XII«Про вирішенняпитань,пов`язанихз правомвласності наземлю» буловизначено,що прирозробці законопроектів,які регулюватимутьекономічні відносини,державним органамвиходити зтого,що дляведення селянськогой особистогопідсобного господарства,садівництва,будівництва таобслуговування жилихбудинків ізадоволення іншихпотреб,передбачених законом,громадянам надаєтьсяземля вдовічне успадковуваневолодіння. Порядок і умови надання землі в довічне успадковуване володіння, а також розміри земельних ділянок визначаються Земельним кодексом Української РСР (561-12) (тобто Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 року, що був введений в дію 15.03.1991 року).

При цьому,ст.6Земельного кодексуУкраїни від18.12.1990року (введенов дію15.03.1991року)було передбачено,що удовічне успадковуваневолодіння землянадається громадянамУкраїнської РСРдля ведення селянського (фермерського господарства); ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; садівництва; дачного і гаражного будівництва; традиційних народнихпромислів; у разі одержання у спадщину жилого будинку або його придбання. Порядок успадковування права володіння земельною ділянкою визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР .

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (введено в дію 15.03.1991 року), право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Форми державних актів встановлюються Верховною Радою Української РСР.

При цьому, форми державних актів на право успадковуваного довічного володіння та право постійного користування землею були затверджені постановою Верховної Ради Української РСР від 27.03.1991 року № 889-XII «Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок».

Отже,право довічногоуспадковуваного володіннябуло введенов правовеполе Українилише 15.03.1991року.При цьому,повноцінне правоверегулювання процедуринадання земельнихділянок удовічне успадковуваневолодіння з`явилосялише 27.03.1991 року - після затвердження форми державного акта на право успадкованого довічного володіння та положення про порядок надання та вилучення земельних ділянок. Крім того, відповідне право на землю виникало на підставі звернення до місцевого органу самоврядування з метою надання земельної ділянки на відповідному речовому праві.

Таким чином, на момент смерті бабусі відповідача-1 та відповідача-2 ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в земельному законодавстві України ще не існувало відповідного правового титулу на землю. Крім того, так само відповідач-1 та відповідач-2 не надали належних та допустимих доказів на підтвердження доводів стосовно отримання ними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на праві довічного успадковуваного володіння вже після смерті ОСОБА_8 .

Суд також вважає за необхідне відмітити непослідовність та взаємну суперечливість правових позицій відповідача-1 та відповідача-2 у даній справі № 369/2954/21 та у згаданій вище цивільній справі № 369/1395/21 у розрізі доводів стосовно існування у них певних речових прав на землю за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, у справі № 369/1395/21, на відміну від даної справи № 369/2954/21, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджували про отримання ними земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на праві постійного користування. При цьому, рішенням від 26.01.2022 року № 369/1395/21, яке набрало законної сили, Києво-Святошинським районним судом Київської області було також досліджено та встановлено відсутність факту отримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права постійного користування відповідною земельною ділянкою.

Суд також звертає увагу, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (3425-12) «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV (2709-15)«Про міжнароднеприватне право»,іншими законами,а такожприйнятими відповіднодо нихпідзаконними нормативно-правовимиактами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15),якщо спадщинавідкрилася нераніше 1січня 2004року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом».

При цьому, відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 18.07.1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Отже, до правовідносин щодо спадкування прав та обов`язків спадкодавця після його смерті застосовувалося законодавство, яке було чинним на дату відкриття спадщини, тобто - на день смерті спадкодавця.

З урахуванням того факту, що бабуся відповідача-1 та відповідача-2 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відносин спадкування прав та обов`язків щодо належного їй спадкового майна застосуванню підлягало законодавство чинне станом на 24.01.1991 року.

При цьому, станом на 24.01.1991 року, земельні відносини в Українській РСР регулювалися Земельним кодексом Української РСР від 08.07.1970 року (в редакції від 25.10.1988 року, яка була чинною до 15.03.1991 року).

Відповідно до ст. 106-1 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року (в редакції від 25.10.1988 року), перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.У випадках переходу в спадщину права власності на розташований у сільському населеному пункті жилий будинок до спадкоємців, якщо вони не мають права на одержання в установленому порядку присадибної земельної ділянки, а також придбання громадянами, які постійно проживають у містах і селищах міського типу, жилого будинку в сільській місцевості для сезонного або тимчасового проживання або наявності, у них у цій місцевості жилого будинку на праві особистої власності, який вони бажають використовувати для зазначеної мети,цим особам надається у користування земельна ділянка для утримання жилого будинку і виробництва сільськогосподарської продукції в порядку і розмірах, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Таким чином, у випадку, якщо бабуся відповідача-1 та відповідача-2 ОСОБА_8 дійсно володіла певними речовими правами на присадибну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , успадкування відповідачем-1 та відповідачем-2 прав на домоволодіння не могло потягнути за собою автоматичний перехід права користування на таку присадибну земельну ділянку під відповідним домоволодінням. Відповідач-1 та відповідач-2 мали би право отримати право користування такою земельною ділянкою на загальних підставах, чого, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, здійснено не було.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення про державну реєстрацію права власності відповідача-1 ОСОБА_4 та відповідача-2 ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправним та таким, що порушує права позивачки ОСОБА_1 як власника успадкованої нею 1/3 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вказане, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до відповідача-1 ОСОБА_4 та відповідача-2 ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Усі інші доводи та твердження учасників судового розгляду не спростовують вищевикладених висновків суду.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В той же час, у задоволенні позовних вимог до відповідача-3 Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни має бути відмовлено з огляду на те, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у даній справі, що обґрунтовується наступним.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідно до частин першої та другоїст. 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумаченняст. 51 ЦПК Українисвідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертоїст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).

Отже, належними відповідачами у цій справі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно мають бути саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за якими зареєстровані відповідні права власності.

У даній справі зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи, підтверджують, що даний спір виник між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - з іншої сторони, а тому Державний реєстратор Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анна Василівна є неналежним відповідачем.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які учасники судового розгляду посилалися як на підстави своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог до Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що за подання позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн. та зважаючи на задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , сплачений позивачкою судовий збір покладається на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах, тобто по 908 грн. на кожного.

Керуючись ст. ст.4,5,12,13,141,259,263-265,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни, треті особи: Калинівська селищна рада, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21 липня 2020 року, індексний номер 53224890 (з відкриттям розділу), про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), яка була здійснена на підставі рішення Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни від 21 липня 2020 року, індексний номер 53224890 (з відкриттям розділу), зі скасуванням відповідних записів про право власності за № 37408668 та № 37408616.

В частині позовних вимог до Державного реєстратора Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анни Василівни відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач 1: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 3: Державний реєстратор Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області Пархомчук Анна Василівна, адреса: 08618, Київська область, Васильківський район, село Данилівка, вул. Центральна, будинок, 120/1, код ЄДРПОУ 04359229.

Третя особа1: Калинівська селищна рада, код ЄДРПОУ 04359873, 08623, Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Центральна, 57.

Третя особа2: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», код ЄДРПОУ 35040707, 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Зелена, буд. 2.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 04.08.2022 року.

Суддя А.В. Янченко