Рішення

від 20.07.2022 по справі 296/8228/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8228/21

2/296/261/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. м.Житомир

Корольовський районний суду м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника позивача адвоката Біленького В.В.,

представника відповідача адвоката Левчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бориса Тена 104» про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Біленький В.В., який діє в інтересах позивача, звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бориса Тена 104» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2020 року по 20.09.2021 року в розмірі 47620,00 грн. без врахування податків та обов`язкових платежів, а також просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бориса Тена 104» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 03.05.2017 року позивача було прийнято на посаду головного бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бориса Тена 104". 30.11.2020 року позивачем на поштову адресу роботодавця було відправлено заяву про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України (внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю), однак дату звільнення позивачу не відомо, трудову книжку не видано, остаточний розрахунок не проведено. В подальшому позивач неодноразово зверталася до ОСББ «Бориса Тена 104» щодо направлення трудової книжки на її адресу поштою. Відповідачем у свою чергу було повідомлено, що трудову книжку можливо отримати в приміщенні офісу ОСББ, але потрапити до офісу позивачу не вдалось. Подальші звернення позивача щодо направлення трудової книжки були проігноровані. Також наголосив, що оскільки відповідач не провів остаточний розрахунок при звільненні, то у відповідності до ст. 117 КЗпП України незалежно від складеного самостійного розрахунку він повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме з дня звільнення до дня постановлення судового рішення. Крім того вказав, що позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, пережитих через необхідність протягом тривалого часу поновлювати порушені права, шляхом марного очікування розгляду звернень направлених до відповідача, що призвело до розв`язання спору у судовому порядку.

Ухвалою від 24 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.10.2021 року від представника відповідача адвоката Павліченко М.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в першій половині дня 30.11.2020 року подала заяву про звільнення за власним бажанням, з наказом про звільнення, проведення остаточного розрахунку №34-К від 30.11.2020 відмовилася ознайомитися, про що було складено акт про відмову від ознайомлення з наказом, відмову від отримання розрахунку та трудової книжки. В грудні 2020 року на адресу ОСББ надійшло поштове повідомлення, яке містило фотокопію заяви ОСОБА_1 про звільнення від 30.11.2021 року. ОСББ "Бориса Тена 104" провело повний розрахунок із ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивачки. Вважає, що відсутня вина відповідача в недотриманні строків розрахунку, у зв`язку з відмовою позивача отримати 30.11.2020 року в день звільнення коштів та наступним порушенням позивачкою трудової дисципліни, у спосіб самовільного залишення робочого місця до закінчення робочого часу та невиконання нею нарахувань працівникові, що звільняється (тобто собі), а також за обставин відсутності заяви про бажаний спосіб проведення розрахунку і нез`явленням до ОСББ за отриманням коштів. Разом з тим, позивач не висловлювала незгоди з розміром проведених розрахунків, отриманих коштів не повернула. Таким чином, за відсутності вини відповідача вважає необґрунтованою вимогу про стягнення середнього заробітку у зв`язку з не проведенням розрахунку в день звільнення. Звертає увагу, що позивачка не зверталася до відповідача з питань повернення трудової книжки. Відповідач ніколи не відмовляв позивачці в отриманні нею трудової книжки. Навпаки постійні звернення ОСББ, щодо отримання позивачкою трудової книжки нею ігнорувалися. Умисні дії позивачки, щодо неотримання трудової книжки не можуть бути підставою для відповідальності ОСББ. Також вказано, що позов обґрунтовано положеннями ст. 117 КЗпП України, яка передбачає стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, інших підстав позову не зазначено. Обставини спричинення моральної шкоди викладені в позові є припущеннями що не ґрунтуються на конкретних фактах. З огляду на це вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною (а.с.29-31).

20.01.2021 року від представника позивача адвоката Біленького В.В. надійшла уточнена позовна заява в якій просить: зобов`язати ОСББ «Бориса Тена 104» видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку; стягнути з ОСББ «Бориса Тена 104» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за весь час затримки видачі трудової книжки по день ухвалення судового рішення, в тому числі за період з 01.12.2020 року по 20.01.2022 року в розмірі 67620,40 грн. без врахування податків та обов`язкових платежів; стягнути з ОСББ «Бориса Тена 104» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 та судові витрати (а.с. 104-108).

14.02.2022 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

19.07.2022 року від представника відповідача адвоката Левчук Т.В. надійшла заява про застосування позовної давності згідно якої просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.12.2020 по 20.09.2021 і про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн за спливом позовної давності (а.с.139-141).

21.07.2022 року від представника позивача адвоката Біленького В.В. надійшла заява про поновлення процесуального строку, згідно якої просить поновити процесуальний строк, як такий, що пропущено з поважних причин, якщо суд дійде висновку про пропущення позивачем тримісячного строку позовної давності при зверненні до суду з даною позовною заявою. Також просив врахувати, що згідно наданої відповідачем довідки про середню заробітну плату, сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 72664,32грн. та обчислена за період 01.12.2020р. по 09.02.2022 (дата отримання позивачкою трудової книжки) (а.с.145-147).

В судовому засіданні представник позивача зважаючи на отримання ОСОБА_1 трудової книжки, а також на те, що питання про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви від 20.01.2022р. не вирішено, заявив усне клопотання про відмову від уточненої позовної заяви та просив розглядати позовні вимоги за первісним позовом. Також вказав, що позивачкою 09.02.2022 року було отримано трудову книжку, а тому просив задовольнити вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що вимушеного прогулу не було, позивачці було виплачено всі необхідні кошти. Також вказала, що процесуальним законодавством не передбачено можливості подання уточненої позовної заяви, крім того, вона подана з пропуском процесуального строку. В уточненій позовній заяві представником позивача змінено підставу та предмет позову одночасно, що не допускається.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ОСББ «Бориса Тена 104» на посаду бухгалтера, за сумісництвом, з 03 травня 2017 року, на підставі наказу голови правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В. №2к від 27 квітня 2017 року (а.с.32).

30.11.2020 року позивачем було подано голові правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В., заяву про звільнення з посади за власним бажанням згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України з 30.11.2020, у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства. В заяві наведені причини подання заяви, зокрема психологічний тиск, заміна замків на вхідних дверях, перебуваючи на лікарняному довелося приходити на роботу щоб нарахувати заробітну плату, не надання відпустки повністю (а.с.7-8,41).

Наказом голови правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В. №34-к від 30.11.2020 року ОСОБА_1 , бухгалтера ОСББ «Бориса Тена 104», звільнено із займаної посади 30.11.2020 за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, на підставі поданої нею заяви (а.с. 45).

В пункті другому наказу вказується, що у зв`язку з невиконанням бухгалтером ОСОБА_1 наказу №34 про проведення бухгалтерського розрахунку для проведення остаточного розрахунку 30.11.2020 року на підставі поданої нею заяви про звільнення, - провести остаточний розрахунок згідно виконаних правлінням ОСББ «Бориса Тена 104» розрахунків (за відпрацьовані 4 дні і 3 години в листопаді 2020 року- 968,02, та виплатити їй компенсацію за 1 день невикористаної відпустки за період роботи з 03.08.2017 по 30.11.2020 та виплатити лікарняні ОСОБА_1 в т.ч. борг ФССз ТВП - 1664,82грн., разом 2781,44грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка послалась на порушення свого права на отримання всіх належних сум при звільненні та на не видачу трудової книжки при звільненні.

Частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 47 КЗпП України (в редакції, яка була чинною на час подачі заяви про звільнення) передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 116 КзПП України (в редакції, яка була чинною на час подачі заяви про звільнення), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України (в редакції, яка була чинною на час подачі заяви про звільнення), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частина друга ст. 117 КЗпП України визначає, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час подачі заяви про звільнення) передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.

Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

За приписами ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993№ 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, якою визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Інструкції, записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1 та пунктом 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівник.

З наведених нормативно-правових положень вбачається, що трудові книжки працівників юридичних осіб зберігаються на підприємствах, в установах й організаціях як документи суворої звітності. Обов`язок ведення трудових книжок та видачі належно оформленої працівнику в день звільнення покладено саме роботодавця. Безпосередньо у працівника мають зберігатися лише трудові книжки найманих працівників фізичної особи підприємця.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви від 08.12.2020 року, адресованої голові правління ОСББ «Бориса Тена 104» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просила надіслати їй належним чином оформлену трудову книжку поштою, а також просила надати копію наказу на звільнення та наказу на відпустку без збереження заробітної плати в період з 23.11.2020 року (а.с.9).

Слід зазначити, що заява не містить підпису позивачки. Докази про її отримання відповідачем відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що голова правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В. листом від 11.12.2020 року повідомив, що для отримання трудової книжки, у зв`язку із звільненням, позивачу необхідно підійти в офіс ОСББ «Бориса Тена 104» (а.с.10).

В свою чергу, що позивачка звернулася з заявою від 12.03.2020 року до голови правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В., в якій просила надати відповідь стосовно заяви від 08.12.2020 року (а.с.11).

На вказаний лист від 12.03.2020 голова правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В. листом від 15.03.2021 року повідомив, що відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України та п. 3, 4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, в якій передбачено видача трудової книжки лише під підпис працівника в журналі обліку, просив підійти позивачку в офіс ОСББ «Бориса Тена 104» для отримання трудової книжки особисто (а.с.12).

Крім того, адвокатом Біленьким В.В. були направлені запити (18.05.2021 року та 08.06.2021 року) до ОСББ «Бориса Тена 104» щодо надання інформації стосовно підстав затримки у видачі позивачу трудової книжки, надання копії наказів про прийняття на роботу, звільнення з роботи та на відпуску, а також надання довідки розрахунку нарахованої, виплаченої і не виплаченої позивачу заробітної плати, компенсацій і інших виплат в період її роботи в ОСББ «Бориса Тена 104» (а.с.13,14).

Також адвокатом Біленьким В.В. була направлена заява до Управління держпраці в Житомирській області про проведення інспекційного відвідування, згідно якої просив здійснити позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування ОСББ «Бориса Тена 104», витребувати документи про направлення позивачу у зв`язку зі звільненням трудової книжки з записом про звільнення, а також витребувати копії наказів про прийняття на роботу, звільнення з роботи та на відпуску, а також довідки розрахунку нарахованої, виплаченої і не виплаченої позивачу заробітної плати, компенсацій і інших виплат в період її роботи в ОСББ «Бориса Тена 104» (а.с.15).

На звернення адвоката Біленького В.В., Управління держпраці в Житомирській області повідомило листом від 04.08.2021р., що посадові особи Управління здійснюють документальне інспекційне відвідування та не наділені повноваженнями щодо здійснення слідчих дій для встановлення тих чи інших фактів, що не підтверджені документально, а також не мають права виступати посередниками, арбітрами чи експертами у вирішенні трудових спорів (а.с.17).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області щодо надання інформації про період перебування у трудових відносинах з ОСББ «Бориса Тена 104», листом від 13.08.2021р. було повідомлено, що згідно поданого ОСББ «Бориса Тена 104» від 28.04.2017 року №1700074715 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу» Лісовську було прийнято 03.05.2017 року. Інші відомості щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування знаходяться у органів Пенсійного фонду України (а.с.18).

Вирішуючи спір та нявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ставиться дві вимоги: стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

При цьому, обґрунтовуючи позов позивачка вказує на не виплату усіх належних сум при звільненні та на невидачу трудової книжки. Однак, вимоги про стягнення невиплачених сум та про зобов`язання відповідача видати трудову книжку не заявляється. Не ставиться питання і щодо зміни дати звільнення, та внесення відповідних змін до трудової книжки.

З наданих в судовому засіданні пояснень представник позивача, а також з обставин справи, слід зробити висновок, що вимога про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу заявлена відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України.

Суд зазначає, що представником позивача не спростовані доводи відповідача про виплату позивачці усіх сум, які їй належало сплатити при звільненні, що підтверджується наданими розрахунками та доказами про зарахування коштів на картковий рахунок позивачки (а.с. 49-59).

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу заявлена відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Як вказувало вище, 30.11.2020 року позивачкою було подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 30.11.2020 за ч.3 ст. 38 КЗпП України, яка передбачає, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Суд зазначає, що позивачкою не доведено наявність підстав для звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України, відповідно не можна вважати обґрунтованими очікування, що датою звільнення мало б бути саме 30.11.2020р.

Разом з тим, з наданих відповідачем доказів вбачається, що таке звільнення відбулося 30.11.2020р. за ст. 38 КЗпП України, без зазначення конкретної частини статті. Тобто, власник погодився на звільнення позивачки у день подання нею заяви. Підстава звільнення вказана в наказі та в трудовій книжці (а.с. 117).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2020 року відповідно до наказу голови правління ОСББ «Бориса Тена 104» Першко Т.В., було наказано бухгалтеру ОСОБА_1 здійснити бухгалтерський розрахунок для проведення остаточного розрахунку 30.11.2020 року на підставі поданої нею заяви про звільнення та передати Правлінню бухгалтерську, фінансову і податкову звітність і документацію та матеріали цінності, що знаходяться в службовому користуванні (а.с.43).

Відповідно до акту від 30.11.2020 року, який складено в приміщенні офісу ОСББ «Бориса Тена 104» о 11 год. 05 хв., бухгалтер ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися, шляхом підписання наказу №34, про розгляд її зави про звільнення за власним бажанням (а.с.44).

В свою чергу, згідно акту від 30.11.2020 року вбачається, що бухгалтер ОСОБА_1 , яка прийшла на роботу о 10 год. 15 хв. та пішла на обід о 13 год. 00 хв., повинна була повернутися з обіду о 14 год. 00 хв. Комісія засвідчила, що о 14 год. 00 хв., 15 год. 30 хв. бухгалтер відсутня на робочому місці (а.с.42).

Слід також зазначити, що наказом №34-к від 30.11.2020 року наказано, окрім звільнити ОСОБА_1 , провести остаточний розрахунок з бухгалтером ОСОБА_1 згідно виконаних Правлінням ОСББ розрахунків, у зв`язку з невиконанням бухгалтером ОСОБА_1 наказу №34 про проведення бухгалтерського розрахунку для проведення остаточного розрахунку 30 листопада 2020 року на підставі поданої нею заяви про звільнення (а.с.45).

Крім того, 30.11.2020 року о 15 год. 50 хв. в приміщенні офісу ОСББ «Бориса Тена 104» було складено акт в якому запропоновано бухгалтеру ОСОБА_1 ознайомитися з наказом №34-к від 30.11.2002 року про звільнення її на підставі заяви за власним бажанням. ОСОБА_1 запропоновано поставити підпис про ознайомлення в наказі про звільнення та отримати остаточний розрахунок готівкові кошти на підставі розрахунку зробленого Правлінням (у зв`язку з відмовою бухгалтера ОСОБА_1 виконати такий розрахунок), а також отримати трудову книжку. ОСОБА_1 запропоновано передати правлінню фінансові і бухгалтерські документи, флешнакопичувачі для використання податкової звітності і банківського рахунку. Також вказано, що ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватися шляхом підписання з наказом про звільнення, відмовилася від отримання розрахунку та трудової книжки та покинула приміщення ОСББ (а.с.46).

Листом від 30.11.2020 року, який адресований ОСОБА_1 , було запропоновано підійти до офісу ОСББ «Бориса Тена 104» для отримання трудової книжки, у зв`язку із звільненням (а.с.62).

Листом від 11.12.2020 року, 18.12.2020 року та 31.12.2020 року, який адресований ОСОБА_1 , було запропоновано підійти до офісу ОСББ «Бориса Тена 104» для отримання трудової книжки, у зв`язку із звільненням, та передати фінансово-бухгалтерську документацію (а.с.65).

Суд також звертає увагу, що 09.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до ОСББ «Бориса Тена 104» з заявою про видачу трудової книжки, в якій просила видати їй під розпис в журналі обліку належно оформлену трудову книжку з записами в період роботи в ОСББ «Бориса Тена 104». В цій же заяві позивач зазначила, що трудову книжку їй видано 09.02.2022 року о 15 год. 11 хв. (а.с.116).

Також вбачається наявність колізія правових норм. Зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993№ 301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку (п.3, 4). Натомість в п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівник.

Слід також зазначити, що окремої письмової згоди від позивачки, з її підписом до відповідача не надходило. Наявна в матеріалах справи заява від 08.12.2021р. підпису не містить (а.с. 9).

Визначена статтею 13 ЦПК України диспозитівність судового процесу передбачає право учасників справи довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте позивачем не доведено, що вона була позбавлена можливості отримати трудову книжку, перебуваючи в день звільнення на роботі. Також вказані вище акти та направлені листи засвідчують той факт, що відповідач просив з`явитись позивача за трудовою книжкою.

Таким чином відсутні підстави для сплати позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу через несвоєчасну видачу трудової книжки, оскільки в затримці видачі трудової книжки немає вини відповідача. Вказані обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України, оскільки такої затримки з вини з вини роботодавця не відбулось.

Суд наголошує, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається.

Крім того суд зазначає наступне.

Законом України від 05.02.2021р. №1217-ІХ в частину п`ятої статті 235 КЗпП України були внесені зміни, які набули чинності з 10.06.2021р., згідно яких у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, не повернення трудової книжки не є підставою для виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вбачається, що позивачка звернулася з позовом 21.09.2021р., тобто після набрання чинності нової редакції статті 235 КЗпП України.

Оскільки, реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (зокрема звернення до суду), а також виходячи з принципу, що право не може існувати на майбутнє, права особи не накопичуються потягом дії закону, який в подальшому втратив чинність, тобто особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент звернення до відповідно суб`єкта владних повноважень у встановлений спосіб, а також беручи до уваги, що позивачкою обґрунтовувався позов саме не видачею трудової книжки, суд доходить висновку, про безпідставність позовної вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу також з підстав звернення з позовом на підставі норми КЗпП України, яка втратила чинність.

Що стосується моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається зі змісту ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, що зі сторони відповідача немає місце порушення трудових прав позивача, заявлення позову на підставі статті, яка втратила чинність, суд вважає, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час подачі заяви про звільнення) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час подачі позовної заяви) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до Прикінцевих положень КЗпП України, які діяли як на час подачі заяви про звільнення так і на час подачі позовної заяви, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За вказаних обставин, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бориса Тена 104», адреса: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 104, код ЄДРПОУ 40951350.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 26.07.2022.