Рішення

від 28.07.2022 по справі 320/174/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2022 року справа №320/174/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради про визнання протиправними та нечинними рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Рокитнянської селищної ради, в якому просить суд:

визнати протиправним та нечинним рішення Рокитнянської селищної ради № 308 від 12.03.2021 «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в частині затвердження пункту 3.6 зазначеного Положення;

визнати протиправним та нечинним рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021 «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VІІІ «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в частині пункту 1.2 про викладення Додатку 2 Положення у новій редакції.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані рішення відповідача порушують її права та законні інтереси, а обмеження розміру премії суперечить законам та нормативним актам, зазначеним у цьому Положенні. Також позивачка зауважила, що внаслідок прийняття рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021 вона позбавлена права на отримання премії на протязі 2021-2025 років, незалежно від результатів своєї роботи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 10.03.2022. Витребувані докази від сторін.

23.02.2022 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивачки про приєднання до матеріалів справи копій документів, які витребувані судом, а саме копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копії трудової книжки.

Підготовче судове засідання, призначене на 10.03.2022 було знято з розгляду у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також згідно з рекомендаціями рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації». Призначено наступне підготовче судове засідання на 25.05.2022.

04.04.2022 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача, разом зі сканкопіями витребуваних судом та інших документів, а саме довіреності від 14.05.2021 № 03; розпорядження Рокитнянського селищного голови від 28.02.2022 № 56/1 «Про оголошення простою»; витягу з протоколу № 3 від 09.03.2021 засідання постійної комісії ради з питань планування, бюджету, фінансів і цін, економічних реформ, торгівлі та побуту, управління комунальної власності; скріншоту сторінки з офіційного веб-сайту Рокитнянської селищної ради з рішенням № 308 від 12.03.2021 (https://rokytnyanska-gromada.gov.ua/docs/664563/); скріншоту сторінки з офіційного веб-сайту Рокитнянської селищної ради з офіційним повідомленням про розгляд судової справи (https://rokytnyanska-gromada.gov.ua/news/1647856181/); довідки від 31.03.2022 № 645 про перебування позивачки на посаді керуючої справами (секретаря) виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради; витягу з протоколу пленарного засідання 13 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання від 08.10.2021; витягу з протоколу № 11 від 05.10.2021 засідання постійної комісії ради з питань планування, бюджету, фінансів і цін, економічних реформ, торгівлі та побуту, управління комунальної власності; витягу з протоколу пленарного засідання 06 сесії Рокитнянської селищної ради VIII скликання від 12.03.2021; скріншоту сторінки з офіційного веб-сайту Рокитнянської селищної ради з рішенням № 1132 від 13.10.2021 (https://rokytnyanska-gromada.gov.ua/docs/972504/); рішення 06 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308 «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», разом з додатком; листа Рокитнянської селищної ради 06 сесії VIII скликання від 12.03.2021 з результатом поіменного голосування при прийнятті рішення від 12.03.2021 № 308-06-VIII «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки»; рішення 13 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VIII «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», разом з додатком; листа Рокитнянської селищної ради 13 сесії VIII скликання від 08.10.2021 з результатом поіменного голосування при прийнятті рішення «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VIII «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки».

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства, на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.06.2022 о 12:30 год.

25.05.2022 через «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача з проханням здійснювати судовий розгляд справи без представника Рокитнянської селищної ради.

30.06.2022 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивачки з прохання долучити до матеріалів справи копії колективного договору між Рокитнянською селищною радою та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Рокитнянської селищної ради на 2016-2019 роки.

В судове засідання 30.06.2022 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи буди сповіщені належним чином та своєчасно.

25.05.2022 позивачкою через канцелярію суду подане клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

29.06.2022 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача з проханням здійснювати розгляд справи без представника Рокитнянської селищної ради.

Враховуючи подані представниками сторін клопотання протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 320/174/22 у порядку письмового провадження.

30.06.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про компенсацію судових витрат, в якій заявлено, що докази понесення позивачкою витрат по оплаті правової допомоги у даній справі будуть надані суду на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду.

05.07.2022 через підсистему «Електронний суд» від представника позивачки до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про компенсацію судових витрат разом з сканкопіями договору про надання правової допомоги від 10.01.2021, ордеру про надання правничої правової допомоги від 10.01.2021, свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, акта узгодження вартості окремих видів правової допомоги від 10.01.2021, розрахунку суми гонорару адвоката за надання правової допомоги від 04.07.2022, квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 10.01.2021, квитанції до прибуткового касового ордера № 38 від 04.07.2022), в якій представник позивачки просить ухвалити додаткове рішення про компенсацію витрат позивачки на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача на її користь 6000,00 грн.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рокитнянським РС УДМС України в Київській області 30 жовтня 2015 р.) є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

Рішенням 02 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 10.12.2020 № 18-02-VІІІ ОСОБА_1 11.12.2020 затверджена керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради VІІІ скликання, про що свідчить запис у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 .

Згідно з відомостями з трудової книжки позивачки, 11.12.2020 ОСОБА_1 прийнята на службу в представницький орган місцевого самоврядування у Рокитнянську селищну раду на виборну посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради VIII скликання, 11.12.2020 позивачкою складено присягу посадової особи місцевого самоврядування, 11.12.2020 їй присвоєно третій ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Згідно з довідкою Рокитнянської селищної ради від 10.01.2022 №53 ОСОБА_1 працює на посаді керуючої справами (секретарем) виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради VIII скликання з 11.12.2020 по даний час.

Рішенням 06 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308 затверджено Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки (п.1 рішення).

Умови умов оплати праці, визначені у цьому Положенні застосовуються з 1 січня 2021 року (п.2 рішення).

Пунктом 3.6 Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308, регламентовано, що розмір премії встановлюється в межах затвердженого Додатку № 2.

У додатку №2 до Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308, визначений розмір премії для таких посад: секретар ради, заступники селищного голови, секретар виконкому (70 %), старости (10 %), фінансово-господарський відділ-головний бухгалтер (220 %), заступник головного бухгалтера (90 %), головні спеціалісти, адміністратор, реєстратор (50 %), спеціаліст 1 категорії (60 %), діловоди (50 %), начальник відділу (60 %), начальник фінансового управління (120 %), начальники відділу з юридично-правовим статусом (100 %), водій транспортних засобів (100 %), прибиральниця службових приміщень, охоронник в смт. Рокитне (80 %), завідувач господарством (60 %), інспектор (65 %), секретар керівника (85 %).

Рішенням 13 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 були внесені зміни у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VIII «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки».

Пунктом 1.2 рішення Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 Додаток № 2 до Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, викладено у новій редакції, що додається.

У додатку №2 до Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, зі змінами, внесеними рішенням Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132, визначений розмір премії для таких посад: заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_2 (55 %), заступник селищного голови з питань виконавчих органів Конончук О.Г. (60 %), секретар ради (55 %), секретар виконкому (00,0 %), старости (10 %), фінансово-господарський відділ-головний бухгалтер (220 %), заступник головного бухгалтера (90 %), головні спеціалісти, адміністратор, реєстратор (50 %), спеціаліст 1 категорії (60 %), діловоди (50 %), начальник відділу (60 %), начальник фінансового управління (120 %), начальники відділу з юридично-правовим статусом (100 %), водій транспортних засобів (100 %), прибиральниця службових приміщень, охоронник в смт. Рокитне (80 %), завідувач господарством (60 %), інспектор (65 %), секретар керівника (85 %), головний спеціаліст-головний бухгалтер (90 %).

22 листопада 2021 р. позивачка звернулася до Рокитнянського селищного голови з письмовим зверненням (вх. № 03-04-2422 від 29.11.2021), в якому просила вжити заходів щодо відновлення її порушених та обмежених трудових прав й інтересів, шляхом встановлення для секретаря виконавчого комітету відповідного розміру преміювання.

Не вирішивши в позасудовому порядку порушене питання, вважаючи пункт 3.6 Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням 06 сесії VIII скликання від 12.03.2021 № 308 та пункт 1.2 рішення 13 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 протиправними та нечинними, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Позивачка зазначила, що вказані рішення порушують її права та законні інтереси, а обмеження розміру премії (в межах затвердженого Додатку № 2 до Положення) суперечать Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», постанові Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», постанові Кабінету Міністрів України № 1295 від 24.10.1996 «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів», наказу Міністерства праці України № 77 від 02.10.1996 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», Колективному договору.

Також позивачка зауважила, що внаслідок прийняття рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021 вона позбавлена права на отримання премії на протязі 2021-2025 років, незалежно від результатів своєї роботи.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» регламентовано, що служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.

Отже, позивачка є посадовою особою місцевого самоврядування керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради VІІІ скликання, яка займає виборну посаду, що затверджена Рокитнянською селищною радою.

В силу статті 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Статтею 9 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» регламентовано, що посадова особа місцевого самоврядування має право:

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи;

на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації;

на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови праці;

на соціальний і правовий захист;

отримувати в порядку, встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, об`єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов`язків;

у порядку і в межах, встановлених законом, отримувати інформацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюватися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керівників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення;

вимагати проведення службового розслідування з метою спростування безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри щодо неї;

захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та в судовому порядку.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою 3 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 97 Кодексу законів про працю (далі КЗпП) України, з якою кореспондується частина перша статті 15 Закону України «Про оплату праці», регламентовано, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

За регламентацією статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітних плат, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальні та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, премія є складовою частиною структури заробітної плати, яка може нараховується як додаткова заробітна плата (за трудові успіхи, винахідливість, за особливі умови праці) або в якості заохочувальних та компенсаційних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Отже, оплата праці за рахунок бюджетних коштів здійснюється на підставі визначених видів нормативно-правових актів (у тому числі колективного договору), а розмір фонду оплати праці працівників залежить від бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно з частиною другою статті 13 КЗпП України та частиною другою статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Судом встановлено, що 07 червня 2016 р. загальними зборами працівників Рокитнянської селищної ради був схвалений проєкт колективного договору між Рокитнянською селищною радою та первинною профспілковою організацією Рокитнянської селищної ради на 2016-2019 роки. Після схвалення проєкту колективний договір був укладений (шляхом його підписання уповноваженими представниками сторін) та 08 червня 2016 р. зареєстрований Управлінням соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації.

21 червня 2017 р. загальними зборами працівників Рокитнянської селищної ради був схвалений проєкт змін та доповнень до колективного договору між Рокитнянською селищною радою та первинною профспілковою організацією Рокитнянської селищної ради на 2016-2019 роки. Після схвалення проєкту зміни та доповнень до колективного договору угода була укладена (шляхом її підписання уповноваженими представниками сторін) та 26 червня 2017 р. зареєстрована Управлінням соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини першої 1 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

За регламентацією частин другої, третьої, четвертої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду.

Частиною другою статі 2 КАС України регламентовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В якості правової підстави для прийняття рішення 06 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308 «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в його преамбулі містяться посилання на наступні нормативно-правові акти:

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»;

постанову Кабінету Міністрів України від 24.10.1996 № 1295 «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів»;

наказ Міністерства праці України від 02.10.1996 № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»;

колективний договір.

Виходячи з критеріїв оцінки оскаржуваного нормативно-правового акта на предмет його законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до конституційних засад в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, як окремий вид публічної влади у сфері публічно-правових відносин.

За регламентацією статті 140 Конституції України місцевим самоврядуванням визначається право територіальної громади (тобто жителів, об`єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Європейська хартія місцевого самоврядування (надалі ЄХМС), яка у повному обсязі ратифікована Законом України від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР, регламентує право на відповідні адміністративні структури і ресурси для виконання органами місцевого самоврядування своїх завдань, а також самостійність цих органів у питаннях розпорядження наявними фінансовими ресурсами. Так, у частині другій статті 6 ЄХМС визначено, що умови служби найманих працівників органів місцевого самоврядування повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності; для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі. А частиною першою статті 9 ЄХМС регламентовано, що органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені основні принципи місцевого самоврядування, одним з яких є принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Право органів місцевого самоврядування самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону та недопустимість втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів (за винятком випадків, передбачених законами) регламентовано у частинах 4 та 5 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади місцевого самоврядування. На виконання цієї норми Основного Закону був прийнятий Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», який, згідно з його преамбулою, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати засади місцевого самоврядування. Такий висновок суду ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України.

За регламентацією частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Виходячи з регламентації зазначеної норми Закону, правові акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб лише в якості способу реалізації визначених Конституцією і законами України повноважень, проте підстави і межі повноважень органів місцевого самоврядування визначаються виключно Конституцією і законами України. Із зазначеного можна зробити висновок про те, що підзаконними актами органів виконавчої влади не можуть регулюватися засади та правовий статус місцевого самоврядування, а також підстави і межі повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Проаналізовавши норми законодавчих актів щодо гарантії місцевого самоврядування в Україні, засад організації, діяльності та правового статусу органів місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади не мають повноважень на вирішення питань, пов`язаних з визначенням умов оплати праці посадовим особам місцевого самоврядування та іншим працівникам, які отримають заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Процес вставлення розміру заробітної плати посадовим особам місцевого самоврядування безпосередньо пов`язаний з визначенням напряму використання коштів місцевих бюджетів (формування фонду оплати праці), право на самостійне вирішення якого нормами ст. 9 Європейської хартії місцевого самоврядування та ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до власних повноважень органів місцевого самоврядування (з недопустимим втручанням державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів). Така концепція узгоджується з одним з основних принципів місцевого самоврядування правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.1996 № 1295 «Про умови оплати праці працівників органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів», в частині визначення умов оплати праці посадовим особам місцевого самоврядування (розмірів посадових окладів та премій) є такими, що порушують власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування на самостійне використання коштів місцевих бюджетів (відповідно до законів) та, як наслідок, на реалізацію основного принципу місцевого самоврядування правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності. Тому суд не може застосовувати норми зазначених підзаконних актів Уряду у спірних правовідносинах.

Також суд не перевіряє оскаржуване рішення від 12.03.2021 № 308 на відповідність його наказу Міністерства праці України від 02.10.1996 № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, втратив свою чинність 20.04.2021), оскільки норми цього підзаконного акта не регулювали правовідносини, пов`язані з умовами оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У зв`язку з невідповідністю постанов Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 та від 24.10.1996 № 1295, в частині визначення умов оплати праці посадовим особам місцевого самоврядування (розмірів посадових окладів та премій), законам України та міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд не бере до уваги ці підзаконні акти Уряду та у спірних правовідносинах застосовує норми Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України «Про оплату праці» (без урахування змін до цих Законів, які визнані неконституційними).

Стосовно посилання відповідача на норми законів, в яких зазначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України, суд зазначає наступне.

За регламентацією частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені зміни до деяких законів України, зокрема до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», статті 13 Закону України «Про оплату праці», статей 10, 26, 42, 43, 58 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Цими змінами передбачалося зобов`язати представницькі органи місцевого самоврядування, при вирішенні питань щодо умов оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування та при затвердженні структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, обов`язково керуватися підзаконними актами Кабінету Міністрів України, які встановлювали певні обмеження.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України (в редакції на дату прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» (без урахування змін, які визнані неконституційними) регламентовано, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частинами першою, другою та третьою статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (без урахування змін, які визнані неконституційними) регламентовано, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Заробітна плата складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Законом. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад.

Суд приходить до висновку, що визначення умов оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування відноситься до дискреційних повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, відповідно до законів України та Європейської хартії місцевого самоврядування.

Щодо правомірності пункту 3.6 Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308, яким регламентовано, що розмір премії встановлюється в межах затвердженого Додатку № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадова особа місцевого самоврядування отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини одинадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на:

оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

видатки за бюджетними програмами, пов`язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України регламентовано, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Конституційний Суд України вказав, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, передбачені нормативними актами (у т.ч. Положенням умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки) права працівників на отримання преміальних та інших заохочувальних виплат не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений органом місцевого самоврядування, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усіх суб`єктів, які отримують заробітну плату з місцевого бюджету (включаючи галузі соціальної сфери).

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що розмір оплати праці посадовим особам місцевого самоврядування (включаючи виплати премій) залежить від суми бюджетного призначення на утримання фонду заробітної плати, передбаченої у рішенні органу місцевого самоврядування про місцевий бюджет на відповідний рік. Оскільки розмір фонду заробітної плати працівників органу місцевого самоврядування не є статичним, а щорічно змінюється залежно від бюджетних асигнувань, суд вважає правомірним обмеження розміру премії, яке встановлюється Додатком № 2 до Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308.

Разом з цим, суд не дає оцінки змісту Додатку № 2 в редакції рішення 06 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308 «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», оскільки позивачка не оскаржує сам Додаток до Положення у первинній редакції, а оскаржує тільки пункт 3.6 Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308, яким регламентовано, що розмір премії встановлюється в межах затвердженого Додатку № 2.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та нечинним рішення Рокитнянської селищної ради № 308 від 12.03.2021 «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в частині затвердження пункту 3.6 зазначеного Положення, задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та нечинним рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021, в частині пункту 1.2 про викладення Додатку 2 Положення у новій редакції, суд зазначає наступне.

В якості правової підстави для прийняття рішення 13 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VIII «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в його преамбулі містяться посилання на наступні нормативно-правові акти:

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 26, 59);

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»;

наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 березня 2021 року № 609 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів».

Керуючись ч. 3 ст. 7 КАС України суд не бере до уваги зазначені підзаконні акти, а у спірних правовідносинах застосовує норми Європейської хартії місцевого самоврядування, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про оплату праці» (без урахування змін до цих Законів, які визнані неконституційними).

Також суд зазначає, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 23 березня 2021 року № 609 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» не регулює правовідносини, пов`язані з визначенням умов оплати праці посадовим особам місцевого самоврядування (розмірів посадових окладів та премій).

Суд зауважує, що у жодному із зазначених в оскаржуваному рішенні Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 законів та підзаконних актів не міститься норми, яка обґрунтовує підставу для внесення змін до граничного розміру премій посадовим особам органу місцевого самоврядування та іншим працівникам виконавчих органів ради. Крім того, на відміну від попереднього рішення про затвердження Положення, при прийнятті рішення від 08.10.2021 № 1132 відповідач не керувався нормами Колективного договору.

Порівнявши граничні розміри премій працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб, які були встановлені рішенням відповідача від 12.03.2021 № 308 та змінені рішенням відповідача від 08.10.2021 № 1132, суд приходить до висновку щодо відсутності критеріїв їх пропорційності та справедливості.

По-перше, граничний розмір премій переглядався відносно конкретних посадових осіб, а не посад, на підтвердження чого для кожного заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради встановлений різний відсоток граничного розміру премії.

По-друге, зміна граничного розміру премій у бік зменшення оскаржуваним рішенням відбулася тільки стосовно керівного складу органів місцевого самоврядування (за виключенням селищного голови), в межах 10-15% (крім секретаря виконкому).

Секретарю виконкому, посаду яку займає позивачка, граничний розмір премії встановлений на рівні 00,0 %. Тобто, після прийняття відповідачем рішення від 08.10.2021 № 1132 позивачка позбавлена права на отримання премії у будь-якому розмірі.

Відповідно до п. 5.5 Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки, затвердженого рішенням 06 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308, зменшення відсотку преміювання працівників або позбавлення їх премії здійснюється у разі:

несвоєчасного розгляду пропозицій, заяв, звернень громадян;

неякісного виконання розпоряджень та доручень керівництва ради;

порушення строків розгляду документів;

недобросовісного виконання посадових обов`язків і завдань;

порушення правил внутрішнього трудового розпорядку;

наявність дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо наявності правових підстав для позбавлення позивачки премії.

Згідно з пунктами 14.9 та 14.10 Розділу V Колективного договору між Рокитнянською селищною радою та первинною профспілковою організацією Рокитнянської селищної ради на 2016-2019 роки (дія якого продовжена в силу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди») Рада зобов`язується:

зміну і перегляд норм оплати праці проводити за погодженням з профспілковим комітетом;

не приймати в односторонньому порядку рішень, що змінюють встановлені в колективному договорі умови оплати.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»:

дискримінація ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;

пряма дискримінація ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» регламентовано, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дія цього Закону поширюється на такі сфери суспільних відносин, як державна служба та служба в органах місцевого самоврядування.

Непропорційним зменшенням граничного розміру премії посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок якого, на відміну від інших, тільки стосовно однієї посади (яку займає позивачка) був встановлений граничний розмір премії на рівні 0,00 %, судом вбачаються ознаки прямої дискримінації у сфері служби в органах місцевого самоврядування.

Перевіряючи пункт 1.2 рішення Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 на критерії, визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що зазначена частина оскаржуваного рішення прийнята упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, з наявністю форми прямої дискримінації та непропорційно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності пункту 1.2 рішення 13 сесії VIII скликання Рокитнянської селищної ради від 08.10.2021 № 1132 та не було надано суду документів та матеріалів, які могли б бути використані на користь відповідача як докази у справі.

В силу частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем не повідомлено суду про наявність поважних причин для неподання відзиву у строк, встановлений судом.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, про що вказано в ухвалі суду від 08.02.2022, суд кваліфікує неподання Рокитнянською селищною радою відзиву на позовну заяву як визнання позову.

Вищенаведене свідчить про те, що позовна вимога про визнання протиправним та нечинним рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021 «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VІІІ «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки», в частині пункту 1.2 про викладення Додатку 2 Положення у новій редакції, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанціями від 10.01.2022 № 67321 на суму 992,40 грн. та від 10.01.2022 №6515-8713-1827-6610 на суму 992,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рокитнянської селищної ради пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 992,40 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та нечинним пункт 1.2 рішення Рокитнянської селищної ради № 1132 від 08.10.2021 «Про внесення змін у рішення Рокитнянської селищної ради від 12.03.2021 № 308-06-VІІІ «Про затвердження Положення умов оплати праці працівникам Рокитнянської селищної ради, її виконавчого комітету та головним розпорядникам коштів із статусом юридичних осіб на 2021-2025 роки» ( щодо викладення у новій редакції Додатку 2 до зазначеного Положення).

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рокитнянської селищної ради (ідентифікаційний код 04358997, місцезнаходження: 09600, Київська область, Білоцерківський район, смт. Рокитне, вул. Незалежності, буд. 2) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

5.Зобов`язати Рокитнянську селищну раду невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 29.07.2022 р.

Суддя Кушнова А.О.