Постанова

від 26.07.2022 по справі 910/13709/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2022 р. Справа№ 910/13709/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Лисак Я.А., Шайко С.В.

від відповідача: Горгіладзе М.С. , Салабай О.Б.

Крохмальова Я.Е. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вояж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 (повний текст рішення 03.12.2021)

у справі № 910/13709/21 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Приватного підприємства "Вояж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Фролова Олена Олександрівна

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вояж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 17.06.2021 № 58811118, на підставі якого було внесено до реєстру запис № 42559694 про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" (розмір частки: 75/100) на об`єкт: незавершене будівництво, будівля для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва, готовність об`єкта незавершеного будівництва - 45 %, за адресою: місто Київ, Дніпровська набережна, будинок б/н, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1621204480000, яке розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:90:176:0025.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення його прав внаслідок реєстрації за відповідачем права власності на 75/100 частки незавершеного будівництва.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Вояж" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21 та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також висновки викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом:

- не вірно застосовано ст.ст. 10, 20, 23, 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", так як третій особі відповідачем не було надано оригінали документів щодо речового права на спірну земельну ділянку.

- не взято до уваги те, що договір №03-04/2019 від 03.04.2019 не укладався, не підписувася та жодних осіб на вчинення даного правочину не було уповноважено;

- порушено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на думку позивача, суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити розгляд справи до розгляду справи № 910/13536/21 Господарським судом міста Києва.

Зважаючи на вищенаведене, позивач вважає, що судом першої інстанції не досліджено обставин справи та докази в їх сукупності, що в свою чергу призвело до прийняття помилкового судового рішення про відмову в позові.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач наголошує на тому, що наявність у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права за відповідачем на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 спростовує доводи позивача про необхідність подання оригіналу договору земельної ділянки чи інших документів, які посвідчують речове право, що кореспондується з імперативними положенням п. 1 ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про відсутність обов`язку подання документів щодо речового права на земельну ділянку.

При цьому, відповідач вказує на те, оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем було прийнято у повній відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, на думку відповідача, договір №03-04/2019 від 03.04.2019 є дійсним та таким, який зі сторони позивача підписаний уповноваженою на те особою.

Окрім цього, відповідач зауважує на тому, що позивачем не було доведено, які саме обставини об`єктивно унеможливлювали розгляд даної справи, а також не доведено обставин щодо неможливості суду першої інстанції самостійно на підставі поданих сторонами доказів оцінити обставини, які були предметом розгляду в місцевому господарському суді.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що для проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на 75/100 частки об`єкту незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га, відповідачем було подані третій особі документи відповідно до вимог ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт від 17.09.2020; договір від 03.04.2019 № 03-04/2019; технічний паспорт від 14.06.2021 за №1301 на об`єкт незавершеного будівництва; довідку про технічні показники від 14.06.2021.

При цьому, третя особа наголошує на тому, що наявність у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права за відповідачем на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 не передбачає за вимогами п. 1 ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" подання документів, що посвідчують речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Таким чином, третя особа вважає, що комплектність, зміст та форма документів, які були подані відповідачем для оспорюваної позивачем державної реєстрації прав за відповідачем відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав, на підставі необхідних документів, визначених нормами ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також, третя особа повідомляє про те, що підстави оскарження рішення про державну реєстрацію права власності, про які заявляє позивач, перевірялися Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарги на рішення, дій або бездіяльності державного реєстратора та за висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України від 22.07.2021 було встановлено, що оскаржуване рішення державного реєстратора є таким, що прийняте відповідно до законодавства, тому за наказом Міністерства юстиції України від 02.08.2021 № 2678/7 у задоволенні скарги Приватного підприємства "Вояж" (позивача) на рішення від 17.06.2021 № 58811118 було відмовлено.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2021, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13709/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, а саме: надати суду апеляційної скарги докази зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за квитанцією про сплату № 85724 від 23.12.2021. Зобов`язано Державне підприємство "Інформаційні судові системи" надіслати на адресу Північного апеляційного господарського суду докази підтвердження зарахування сплати судового збору відповідно до квитанції про сплату № 85724 від 23.12.2021 у розмірі 3405, 00 грн.

26.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Інформаційні судові системи" надійшло підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за вказаним в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 платежем.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вояж" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021; зазначено про те, що будь-які заяви, пояснення, клопотання, заперечення мають бути оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України і подаватись згідно ст. 169 Господарського процесуального кодексу України тільки в письмовій формі через канцелярію Північного апеляційного господарського суду, за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А (І поверх), але не пізніше 14.02.2022. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.03.2022.

02.03.2022 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 22.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантанагра" про забезпечення технічної можливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/13709/21; вирішено проводити судове засідання у справі № 910/13709/21, яке призначене в судовому засіданні на 22.06.2022 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 розгляд справи № 910/13709/21 відкладено до 27.07.2022 в режимі відеоконференції.

В судове засідання, яке відбулося 27.07.2022, з`явилися представники позивача та відповідача, а також представник відповідача у режимі відеоконференції, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції розгляд справи здійснювати без його участі.

Враховуючи, що явка представника третьої особи у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, а також враховуючи те, що у поданому відзиві на апеляційну скаргу викладена правова позиція третьої особи щодо апеляційної скарги, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.

Представником позивача подано в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження, яке мотивоване пов`язаністю даної справи з іншою справою № 910/13536/21.

Розглянувши клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі та заслухавши думку представників відповідача з цього приводу, судова колегія вважає за необхідним зазначити про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2022 було встановлено строк до 14.02.2022 щодо подання сторонами будь-яких заяв, пояснень, клопотань та заперечень.

27.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, без мотивування причин, за яких відповідне клопотання не могло бути подано в строк зазначений в ухвалі суду апеляційної інстанції від 28.01.2022.

За таких обставин, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про залишення без розгляду клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Також, представником відповідача в судовому засіданні заявлено про намір звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.02.2006 між Київською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га, строком на 15 років.

Вказаний договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблений відповідний запис від 07.03.2006 № 63-6-00341 у книзі записів державної реєстрації договорів.

03.04.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 03-04/2019 (надалі - договір), предметом якого сторони визначили діяльність по здійсненню ними комплексу дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво об`єкту та прийняття закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію, подальшим розподілом площі об`єкту між сторонами (п. 2.1. договору).

За умовами договором позивач передає, а відповідач приймає частину функцій замовника будівництва (забудовника) об`єкта, передбачених цим договором.

У результаті реалізації проекту позивач отримує у власність майнові права на 25 % від загальної площі об`єкту, а відповідач відповідно 75 % від загальної площі об`єкту (п.п. 8.1., 8.2. договору).

Земельна ділянка, на якій будується об`єкт, розташована за адресою: Дніпровська набережна (навпроти затоки Берковщина) в Дарницькому районі, в місті Києві, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:176:0025, площею 0,2048 га.

Будівництво об`єкту проводиться на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 17.09.2020 № ІV013200917221, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією, назва об`єкту будівництва - "Будівництво будівлі для надання послуг автовласникам з об`єктами громадського харчування на Дніпровській набережній (напроти затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва", замовники будівництва - позивач та відповідач.

Роздруківка вказаного дозволу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва наявна в матеріалах справи, а відповідна інформація є відкритою та розміщена за посиланням: https://e-construction.gov.ua/permits_doc_detail/2400188285931488557.

22.04.2021 рішенням Київської міської ради № 931/972 позивачу поновлено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого 07.03.2006 за № 63-6-00341 на 15 років.

17.06.2021 третьою особою на підставі заяви відповідача прийнято рішення № 58811118 про проведення державної реєстрації права власності на 75/100 частки незавершеного будівництва (готовність 45 %) за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, б/н, земельна ділянка місця розташування кадастровий номер 8000000000:90:176:0025 (далі - спірне рішення).

На підставі вищезазначеного, рішення реєстратором відкрито новий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 2388271580000 та внесений запис про право власності відповідача.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що вищевказане рішення третьо особи підлягає скасуванню, як таке, що на думку позивача, суперечить приписам ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначав, що відповідачем не було надано третій особі належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом, з урахуванням того, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 24.02.2006 (зареєстрований 07.03.2006) закінчився, а новий договір оренди земельної ділянки на момент вчинення спірної реєстраційної дії не укладений на новий строк.

Також позивач стверджував, що договір від 03.04.2019 № 03-04/2019 з його сторони не укладався, не підписувався та жодних осіб на вчинення такого правочину позивачем не уповноважувалось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на це майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж нерухомості. Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та від 02.10.2018 у справі № 911/488/18.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між: заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Відповідно до п. 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (абз. 1 п. 18 Порядку).

У разі проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки із земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта або об`єднання земельних ділянок чи закінчених будівництвом об`єктів, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера (п. 20 Порядку).

Приписами ч. 1 ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта (крім випадків, коли такий документ внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва).

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що третій особі для проведення спірної реєстрації були подані такі документи: дозвіл на виконання будівельних робот від 17.09.2020 № ІV013200917221, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, договір від 03.04.2019 № 03-04/2019, підписаний між позивачем та відповідачем, технічний паспорт від 14.06.2021 № 1301, довідку про технічні показники, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне", договір оренди земельної ділянки від 24.02.2006 № 63-6-00341, акт приймання-передачі земельної ділянки від 07.03.2006, підписаний між Київською міською радою та позивачем, рішення від 22.04.2021 № 931/972, видане Київською міською радою, витяг з Державного земельного кадастру.

При цьому, станом на 17.06.2021 в Державному реєстрі прав встановлено наявність запису в розділі № 1621204480000 інформації щодо реєстрації права оренди позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:176:0025 з строком дії до 24.02.2031 року.

Згідно з приписами ст. 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як вказано місцевим господарським судом вище та не спростовано сторонами, у дозволі на виконання будівельних робіт від 17.09.2020 № ІV013200917221, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією, замовниками будівництва зазначені позивач та відповідач.

З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність будь-яких заперечень позивача щодо даного дозволу на виконання будівельних робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відповідність даного документу вимогам ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі, з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З огляду на вказане, подання відповідачем третій особі для прийняття спірного рішення договору оренди земельної ділянки від 24.02.2006 № 63-6-00341, акту приймання-передачі земельної ділянки від 07.03.2006, рішення від 22.04.2021 № 931/972, за наявності запису у Державному реєстрі прав реєстрації права оренди позивача з строком дії до 24.02.2031, в повному обсязі спростовують доводи позивача щодо невиконання приписів ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині обов`язку надання документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Колегія суддів вважає недоведеними та передчасними доводи позивача щодо недійсності (неукладеності) договору від 03.04.2019 № 03-04/2019, укладеного між позивачем та відповідачем.

При цьому, судова колегія зауважує на тому, що в матеріалах справи наявна копія висновку експерта від 13.09.2021 № 9811, в якому встановлено, що підписи від імені Добровольського М.С. (директор Приватного підприємства "Вояж" станом на 03.04.2019), які містяться у графі: "Директор", нижче реквізитів: "Сторона-1" ПП "Вояж" у примірнику договору № 03-04/2019 від 03.04.2019 року виконано самим Добровольським М.С.

Зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що для проведення експертизи були надані вільні та експериментальні зразки підписів Добровольського М.С.

Отже, вказані вище обставини в своїй сукупності спростовують твердження позивача про те, що договір від 03.04.2019 № 03-04/2019 підписаний неуповноваженою особою Приватного підприємства "Вояж".

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності фактів порушення третьою особою порядку, передбаченого приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення від 17.06.2021 № 58811118 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому позовні вимоги за вказаних обставин, є такими, що не підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи позивача стосовно порушення судом першої інстанції п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду. А відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі.

В свою чергу, наведені відповідачем та третьою особою у відзивах на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, наведені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вояж" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у справі № 910/13709/21 - без змін.

Матеріали справи № 910/13709/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.08.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна