Постанова

від 27.07.2022 по справі 757/13700/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м. Київ

Справа № 757/13700/15-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/1780/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С., Моторіної В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Підпалого В.В. 10 вересня 2019 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна О.Ю. про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2008 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула право власності на нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_1 . 02 березня 2009 року КП «Київське бюро технічної інвентаризації» здійснило державну реєстрацію права власності позивача на вказане нерухоме майно, про що було вчинено відповідний реєстраційний напис.

Позивач вказувала, що під час її допиту слідчим у 2012 році вона дізналася про незаконне позбавлення права власності на вищевказане нерухоме майно, оскільки це майно було відчужене поза її волею декілька разів шляхом підроблення документів. ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів з метою захисту своїх порушених прав та за вказаним фактом 10 січня 2013 року було порушено кримінальне провадження, де її визнано потерпілою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, укладеним від її імені, відчужено ОСОБА_2 приміщення АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю.

Зазначала, що у дійсності вона це приміщення не відчужувала, грошових коштів за нього не отримувала, підписи у договорі купівлі-продажу виконані не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, яка проведена у кримінальному провадженні.

Крім того, ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі №1-кп/760/413/13, якою закрите кримінальне провадження відносно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна О.Ю. у зв`язку із закінченням строків давності, встановлено, що 25 квітня 2009 року приватний нотаріус на своєму робочому місці склав договір купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_1 , як продавець продала, а ОСОБА_2 , як покупець купила зазначене приміщення за 500000,00 грн. Проте у дійсності ОСОБА_1 участі у нотаріальній дії не приймала, її особу нотаріус не встановлював та справжність підпису не перевіряв. Позивач у цій справі права власності на зазначене майно не відчужувала, спірний договір купівлі-продажу не підписувала, грошові кошти не отримувала.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_2 продала вказане нежитлове приміщення ТОВ «Видавничий дім «Толока».

Договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року вчинений поза волею ОСОБА_1 , як власника майна, шляхом підроблення документів, тому є таким, що порушує її право власності та спрямований на незаконне заволодіння належним їй майном.

Також позивач вказувала, що у випадку невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору, вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

На підставі викладеного, та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила: встановити нікчемність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , посвідченого 25 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за №382 з використанням бланку ВМС 414776; визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане нежитлове приміщення; витребувати з володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Видавничий дім «Толока» на спірне нерухоме майно.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 25 квітня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю. за № 382 у реєстрі нотаріальних дій з використанням бланку ВМС 414776, нікчемним.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Видавничий дім «Толока» на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 131 на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Витребувано з володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року є власником приміщення АДРЕСА_1 , вказаний правочин неодноразово оскаржувався до суду, проте у задоволенні таких позовів було відмолено, зазначений договір не було визнано недійсним у судовому порядку.

ОСОБА_1 не укладала оспорюваний у цій справі договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, за умовами якого власником спірного майна стала ОСОБА_2 , яка у подальшому відчужила це майно на користь ТОВ «Видавничий дім «Толока». Вказані обставини підтверджені, зокрема судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, а також висновком почеркознавчої експертизи. ОСОБА_1 пред`явила позов в межах строку позовної давності.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею, тому договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року є нікчемним, про що суд першої інстанції зазначив, зокрема у резолютивній частині рішення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на визнання за нею права власності на спірне майно та на його витребування з чужого незаконного володіння від останнього власника - ТОВ «Видавничий дім «Толока», тому задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Оскільки позовна вимога про скасування реєстрації пов`язана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому наявні підстави для задоволення такої вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Видавничий дім «Толока» - адвокат Тетеря І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач пропустила строк позовної давності, оскільки вона вже зверталась до Печерського районного суду міста Києва з аналогічною позовною заявою від 03 вересня 2012 року, яку ухвалою суду першої інстанції від 08 січня 2013 року у справі №2-2935/12 залишено без розгляду. У вказаній позовній заяві позивач заявляла клопотання про визнання поважними причинами пропуску строку позовної давності та просила поновити вказаний строк. Вказує, що про факт обізнаності позивача про вибуття спірного приміщення раніше 19 квітня 2012 року міг підтвердити свідок ОСОБА_3 , якого представник ТОВ «Видавничий дім «Толока» просив викликати до суду, проте суд відмовив у задоволенні такого клопотання. Також зазначає, що ТОВ «Видавничий дім «Толока» є добросовісним набувачем спірного приміщення та з моменту його придбання 16 листопада 2009 року відкрито ним користується, укладаючи відповідні договори з обслуговуючими організаціями, сплачує комунальні послуги та веде господарську діяльність, а тому вважає, що з цього часу позивач могла дізнатись, що спірне приміщення вибуло з її володіння та ним користується інша особа. Навіть, якщо виходити із того, що позивач дізналася про порушення своїх прав 19 квітня 2012 року, то останній день строку позовної давності припадає на 19 квітня 2015 року, а даний позов, відповідно до відмітки суду на позовній заяві, позивач подала до суду лише 20 квітня 2015 року, тобто, з пропуском трирічного строку.

Вказує, що визнання недійсним нікчемного правочину суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). Зазначає, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки у даній справі ефективним способом захисту прав позивача може бути лише витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, а не визнання за позивачем права власності на це майно. Також суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, що є підставою для скасування рішення суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавничий дім «Толока» - адвоката Тетері І. А. залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалось, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього підлягає закриттю відповідно до ст. 362 ЦПК України.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року шляхом підроблення документів, тому такий правочин спрямований на незаконне заволодіння майном позивача, у зв`язку з чим він порушує публічний порядок та є нікчемним з моменту його підписання і не тягне за собою жодних правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ТОВ «Видавничий дім «Толока» про те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), мотивуючи свої висновки тим, що рішенням місцевого суду договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25 квітня 2009 року визнано нікчемним, а не недійсним.

У даній справі право власності ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення не визнається ТОВ «Видавничий дім «Толока», яке вважає себе законним володільцем цього майна, тому у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, що є ефективним способом захисту порушених прав позивача на своє майно, зареєстроване у реєстрі за іншими особами.

ТОВ «Видавничий дім «Толока» придбало спірне нежитлове приміщення на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, тобто у особи, яка не мала права його відчужувати і таке майно вибуло з володіння його власника ОСОБА_1 поза її волею.

Виходячи з положень ст.ст. 387, 388 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про витребування із володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

Позовна вимога ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності пов`язана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому така вимога також правильно задоволена судом першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання права власності скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання права власності.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, суд касаційної інстанції вказав на те, що ТОВ «Видавничий дім «Толока» придбало спірне нежитлове приміщення у ОСОБА_4 , яка була його продавцем на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, тобто вказане товариство придбало спірне майно в особи, яка не мала права його відчужувати і таке майно вибуло з володіння законного власника ОСОБА_1 поза її волею, суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції, що з огляду на положення ст. ст. 387, 388 ЦК України наявні підстави для витребування із володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 нежитлового приміщення.

Проте, вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у незміненій ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, були задоволені заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, зокрема задоволено і цивільний позов прокурора Саенко С.В., в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 321248 грн (т.3 а.с.46-141).

ТОВ «Видавничий дім «Толока» вказувало, що зазначена сума матеріальної шкоди була стягнута з винних осіб на користь ОСОБА_1 , як компенсація за втрачене спірне нежитлове приміщення.

Вирішуючи спір в цій частині суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.

При новому розгляді справи в цій частині позовних вимог суду апеляційної інстанції слід надати оцінку доводам ТОВ «Видавничий дім «Толока» про те, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом на відшкодування майнової шкоди у результаті порушення її цивільного права шляхом задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, що підтверджено вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, з`ясувати який розмір шкоди було стягнено, і чи є цей розмір вартістю спірного нерухомого майна, чи винним особам присуджено до відшкодування іншу майнову шкоду та яку саме, а також чи не буде задоволення позову ОСОБА_1 про витребування від ТОВ «Видавничий дім «Толока» нерухомого майна відповідати принципу пропорційності за умови відшкодування шкоди за втрату цього майна.

При новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в судовому засіданні 21 лютого 2022 року представник відповідача ТОВ «Видавничій Дім «Толока» - Громовий О.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Проте, після оголошення перерви в судове засідання не з`явився, повідомлявся про призначений розгляд справи належним чином, причини неявки суд не повідомив. Тому колегія суддів вважала за можливе завершити розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача - адвокат Заворотнюк М.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перш за все слід звернути увагу на те, що предметом даного розгляду є рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності. Тобто в межах апеляційної скарги ТОВ «Видавничій дім «Толока». Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року було закрито постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року. В цій частині постанова апеляційного суду не оскаржувалась і не переглядалась судом касаційної інстанції, а отже набула законної сили.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 05 грудня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення № 131 на

АДРЕСА_2 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1256.

Комунальне підприємство «Київське бюро технічної інвентаризації» здійснило державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначене майно, про що вчинено реєстраційний напис № 8817-п від 02 березня 2009 року.

Законність та дійсність договору купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , була предметом судового розгляду в інших справах.

Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 березня

2015 року у справі № 757/22073/13-ц позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року нежитлового приміщення №131 на АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю. за № 1256. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року нежитлового приміщення

№ 131 на АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О. Ю. за № 1256.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2015 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2015 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року та від 05 грудня 2008 року, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2015 року.

Крім того, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року у справі № 757/19864/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та постановою Верховного Суду від 23 січня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Видавничий дім «Толока» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун О.Ю., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , укладених 12 лютого 2008 року та 05 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також визнання недійсним реєстраційного посвідчення від 02 березня 2009 року про реєстрацію права власності на це нежитлове приміщення за ОСОБА_1

ОСОБА_1 стверджує, що під час розслідування кримінального провадження 19 квітня 2012 року їй стало відомо про порушення її прав, зокрема, що вона не є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 внаслідок протиправних дій інших осіб.

Так, під час розслідування кримінального провадження слідчим було вилучено договори, в тому числі договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Видавничий дім Толока», що підтверджується копією протоколу виїмки від 19 квітня 2012 року. У зв`язку з цим, позивач дізналась про те, що її майно продано поза її волею, а його власником є ТОВ «Видавничий дім «Толока».

Суди встановили, що спірне у цій справі майно було відчужене декілька разів шляхом підроблення документів. Позивач звернулася до правоохоронних органів з метою захисту своїх порушених прав та за вказаним фактом було порушено кримінальне провадження від 10 січня 2013 року, в якому відповідно до постанови слідчого від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано потерпілою.

25 квітня 2009 року шляхом підроблення підпису ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого нібито остання продала ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2013 року, проведеної у межах кримінальної справи, підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Продавець Диброва» у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 25 квітня 2009 року виконано не ОСОБА_1 .

Вказані обставини також підтверджено вироком Солом`янського районного судом міста Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі № 760/12094/13-к.

Під час розгляду кримінальної справи № 760/12094/13-к встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 25 квітня 2009 року, за яким власником спірного майна стала ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_1 , підписано третьою особою, а майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею. Укладення вказаного договору здійснювалось з метою позбавлення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна.

Під час розгляду кримінальної справи № 760/12094/13-к суди також встановили, що у період з 02 березня 2009 року до 25 квітня 2009 року ОСОБА_6 , який визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, використовуючи особисте знайомство з ОСОБА_1 , під виглядом необхідності подання в якості доказів у судовому засіданні з приводу виселення наймачів з приміщення АДРЕСА_1 , одержав у ОСОБА_1 оригінал правовстановлюючих документів на зазначене майно та її паспорт з метою представництва позивача у судах як нового власника цього приміщення. У подальшому, 26 березня 2009 року, ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , тому особисто не цікавилась спірним приміщенням та об`єктивно не могла знати про те, що це приміщення вибуло з її володіння та ним користуються інші особи.

16 листопада 2009 року ТОВ «Видавничий дім «Толока» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого вказане товариство придбало нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , а також здійснило державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання права власності, з тих підстав, що визнання спірного правочину нікчемним не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Як вже вказано вище, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

При цьому суд касаційної інстанції вказав на те, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у незміненій ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, були задоволені заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, зокрема задоволено і цивільний позов прокурора Саенко С.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3212748 грн (т.3 а.с.46-141).

З Вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року у справ № 1-кп/760/250/15, у незміненій ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, вбачається, що цивільний позов прокурора Саєнко С.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3212748,00 грн підлягає задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах матеріальну шкоду в розмірі 3212748 грн, по 107091,00 з кожного (т.3 а.с.141). В мотивувальній частині вироку вказано на наявність підстав для задоволення цивільного позову (т.3 а.с.139 на звороті). При цьому з мотивувальної частини вироку вбачається, що сума 3212748 грн є дійсною (ринковою) вартістю нежилого приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв.м. в цінах на дату оцінки за даними висновку №8036/8037/12-43 судово-будівельної експертизи від 24 жовтня 2012 року (т.3 а.с.121). В цій частині вирок суду не оскаржувався, разом з тим при встановленні обставин справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та невстановлені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, яку організував ОСОБА_7 , упродовж часу з травня 2008 року по 05 травня 2009 року, у м. Києві, придбали право власності на приміщення АДРЕСА_1 вартістю 3212748 грн, що знаходилось у власності ОСОБА_1 , шляхом обману, що виразилось у підробленні та використанні завідомо підроблених офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом, які надають права, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою, зокрема: паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, довіреності, договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року. Придбавши право власності на приміщення АДРЕСА_1 шляхом шахрайства, підроблення та використання завідомо підроблених документів, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та невстановлені особи, у складі організованої злочинної групи, вчинили правочин із майно, набутим внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 16 листопада 2009 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Видавничий дім «Толока». Після вчинення правочину з приміщенням АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 16 листопада 2009 року в м. Києві організував підробку документів на переказ коштів, не повідомивши учасників очолюваної ним організованої групи про свої злочинні наміри, вступив в попередню змову з невстановленим працівником відділення № 3 ПАТ «Актабанк», спільно з яким склав підроблений документ на переказ коштів - заяву ОСОБА_8 на видачу готівки № 27320 від 16 листопада 2009 року в сумі 3369432 грн, яку подав до банку та того ж дня отримав вказану суму коштів, якою розпорядився на власний розсуд (т.3 а.с.146).

Заперечуючи проти позовних вимог представник ТОВ «Видавничий дім «Толока» - Рубля О.С. також подав заяву про застосування позовної давності, в якій вказував, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав у середині березня 2012 року, тому саме з цього часу почався перебіг позовної давності.

В іншій заяві про застосування позовної давності представник відповідача ТОВ «Видавничий дім «Толока» - Тетеря І.А. вказував, що позивач протягом шести років не цікавилась станом свого майна та не вживала заходів для з`ясування обставин порушення її прав на це майно.

Позов у цій справі ОСОБА_1 направила до суду поштою 18 квітня

2015 року, що підтверджується відтиском печатки на поштовому конверті та описом вкладення цінного листа.

В силу ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В порядку ч.ч.4-7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до ч. 5 ст.411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦПК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наведених обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 як на правову підставу позову посилалася на те, що договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року вчинений поза її волею шляхом підроблення документів та спрямований на незаконне заволодіння її майном, тому такий договір порушує публічний порядок та є нікчемним. Верховний Суд зважаючи на те, що визнання спірного правочину нікчемним не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору.

Поряд з цим власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у незміненій ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, були задоволені заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим, зокрема задоволено і цивільний позов прокурора Саенко С.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3212748 грн. З мотивувальної частини вироку вбачається, що сума 3212748 грн є дійсною (ринковою) вартістю нежилого приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв.м. в цінах на дату оцінки за даними висновку № 8036/8037/12-43 судово-будівельної експертизи від 24 жовтня 2012 року. В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року при встановленні обставин також встановлені обставини переходу права власності на приміщення АДРЕСА_1 вартістю 3212748 грн.

Таким чином, слід погодитись з доводами ТОВ «Видавничий дім «Толока», що зазначена сума матеріальної шкоди, що була стягнута з винних осіб на користь ОСОБА_1 є компенсацією за втрачене спірне нежитлове приміщення.

З наведеного слідує, що в рамках кримінальної справи судом був задоволений цивільний позов прокурора в інтересах ОСОБА_1 та здійснено відшкодування потерпілій ОСОБА_1 реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи в розмірі 3212748 (три мільйони двісті дванадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень.

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачені альтернативні способи відшкодування заподіяної майнової шкоди, за вибором потерпілого суд може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, здійснено відшкодування завданих збитків, застосування іншого способу захисту порушеного права у вигляді передачі майна, що вибуло з власності позивача, призведе до порушення принципу пропорційності цивільного судочинства та балансу інтересів сторін у справі, та, як наслідок, не забезпечить справедливого розгляду справи, з огляду на те, що обставини добросовісності набуття ТОВ «Видавничий дім «Толока» права власності на приміщення АДРЕСА_1 не спростовувались в ході розгляду справи.

Посилання сторони позивача на те, що вирок суду в частині задоволення цивільного позову не виконаний не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки вирок суду набрав законної сили, і в силу ст. 129-1 Конституції України, є обов`язковим до виконання і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Верховний Суд у даній справі також звернув увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи, що в інтересах позивача вже застосований спосіб захисту у вигляді компенсації вартості втраченого майна правові підстав для застосування іншого способу захисту у вигляді повернення втраченого майна відсутні.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності є похідною від вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, а отже підстави для її задоволення також відсутні.

Конструкція ч. 4 ст. 267 ЦК України вказує на те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові, яка застосовується у разі обґрунтованості заявлених позовних вимог. Оскільки у даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то визначені законом наслідки пропуску строку позовної даності не застосовуються, хоча і можна погодитись з доводами апеляційної скарги про пропуск цього строку, так як власник майна з 2009 року по 2012 рік не міг не цікавитись своїм майном і не вчиняти жодних дій відносно нього.

Викладене вище не було враховано судом першої інстанції, внаслідок не повного з`ясування всіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і відсутність підстав для задоволення позовних вимог, стягненню з позивача на користь відповідача ТОВ «Видавничій Дім «Толока» підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2740,5 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» судовий збір в розмірі 2740,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М.Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 10 серпня 2022 року.