Постанова

від 25.01.2023 по справі 757/13700/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 757/13700/15

провадження № 61-8907св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перевертун Олександр Юрійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила встановити нікчемність договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , посвідченого 25 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О. Ю., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 382 з використанням бланку ВМС 414776; визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане нежитлове приміщення; витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока» (далі - ТОВ «Видавничий дім «Толока») на користь ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Видавничий дім «Толока» на спірне нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 05 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого вона набула право власності на нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_1 .

Під час її допиту слідчим у 2012 році вона дізналася про незаконне позбавлення права власності на вищевказане нерухоме майно, оскільки воно відчужене поза її волею декілька разів шляхом підроблення документів.

У подальшому вона звернулася до правоохоронних органів з метою захисту своїх порушених прав та за цим фактом 10 січня 2013 року було порушено кримінальне провадження, де її визнано потерпілою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, укладеного від її імені, приміщення АДРЕСА_1 було відчужено ОСОБА_2 насправді вона це приміщення не відчужувала, грошових коштів за нього не отримувала, підписи у договорі купівлі-продажу виконані не нею, а іншою особою, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, яка проведена у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 1-кп/760/413/13, якою закрито кримінальне провадження щодо приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна О. Ю. у зв`язку із закінченням строків давності, встановлено, що 25 квітня 2009 року приватний нотаріус на своєму робочому місці склав договір купівлі-продажу приміщення АДРЕСА_1 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що позивачка як продавець продала, а ОСОБА_2 як покупець купила зазначене приміщення за 500 000,00 грн. Проте у дійсності позивачка участі у нотаріальній дії не брала, її особу нотаріус не встановлював та справжність підпису не перевіряв. Позивачка не відчужувала права власності на зазначене майно, спірний договір купівлі-продажу не підписувала, грошові кошти не отримувала.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_2 продала нежитлове приміщення ТОВ «Видавничий дім «Толока». Договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року вчинений поза волею позивачки як власника майна, шляхом підроблення документів, тому є таким, що порушує її право власності та спрямований на незаконне заволодіння належним їй майном.

Також вказувала, що у разі невизнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору, вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд міста Києва рішенням від 10 вересня 2019 року позов задовольнив. Визнав договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 25 квітня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О. Ю. за № 382 у реєстрі нотаріальних дій з використанням бланку ВМС 414776, нікчемним. Скасував державну реєстрацію права власності за ТОВ «Видавничий дім «Толока» на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 131 на АДРЕСА_2 . Визнав за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . Витребував з володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2008 року є власником приміщення АДРЕСА_1 . Позови про визнання цього правочину недійсним неодноразово подавалися до суду, однак у задоволенні таких позовів було відмолено, зазначений договір не було визнано недійсним у судовому порядку.

ОСОБА_1 не укладала оспорюваний у цій справі договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, за умовами якого власником спірного майна стала ОСОБА_2 , яка у подальшому відчужила це майно на користь ТОВ «Видавничий дім «Толока». Вказані обставини підтверджені, зокрема, судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили, а також висновком почеркознавчої експертизи. Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею, то договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року є нікчемним, про що суд першої інстанції зазначив, зокрема, у резолютивній частині рішення. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на визнання за нею права власності на спірне майно та на його витребування з чужого незаконного володіння від останнього власника - ТОВ «Видавничий дім «Толока», тому задовольнив позовні вимоги в цій частині. Оскільки позовна вимога про скасування реєстрації пов`язана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому є підстави для задоволення такої вимоги.

Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.

Так, Київський апеляційний суд постановою від 19 листопада 2020 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М. на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року. Апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавничий дім «Толока» - адвоката Тетері І. А. залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що оскаржуваним ОСОБА_3 рішенням суду першої інстанції питання про його права, інтереси та обов`язки не вирішувалося, тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Також суд виходив з того, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року шляхом підроблення документів, тому такий правочин спрямований на незаконне заволодіння майном позивачки, у зв`язку з чим він порушує публічний порядок та є нікчемним з моменту його підписання і не тягне за собою жодних правових наслідків.

У цій справі право власності ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення не визнає ТОВ «Видавничий дім «Толока», яке вважає себе законним володільцем цього майна, тому у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, що є ефективним способом захисту порушених прав позивачки на своє майно, зареєстроване у реєстрі за іншими особами.

ТОВ «Видавничий дім «Толока» придбало спірне нежитлове приміщення на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, тобто в особи, яка не мала права його відчужувати, і таке майно вибуло з володіння його власника ОСОБА_1 поза її волею. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про витребування із володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 спірного нежитлового приміщення.

Вимога позивачки про скасування державної реєстрації права власності пов`язана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, тому ця вимога також правильно задоволена судом першої інстанції.

Верховний Суд постановою від 27 жовтня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, визнання права власності скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності скасував та в цій частині справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення суд касаційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що ТОВ «Видавничий дім «Толока» придбало спірне нежитлове приміщення у ОСОБА_4 , яка була його продавцем на підставі нікчемного договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року, тобто зазначене товариство придбало спірне майно в особи, яка не мала права його відчужувати, і таке майно вибуло з володіння законного власника - ОСОБА_1 поза її волею, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що з огляду на положення статей 387, 388 ЦК України наявні підстави для витребування із володіння ТОВ «Видавничий дім «Толока» на користь ОСОБА_1 нежитлового приміщення. Проте вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у не зміненій ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, були задоволені заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови про відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди. Зокрема задоволено і цивільний позов прокурора Саєнко С. В., в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 212 748,00 грн. ТОВ «Видавничий дім «Толока» вказувало, що зазначена сума майнової шкоди була стягнута з винних осіб на користь ОСОБА_1 як компенсація за втрачене спірне нежитлове приміщення. Проте, вирішуючи спір в цій частині, суд апеляційної інстанції на ці обставини уваги не звернув.

При цьому Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи в цій частині позовних вимог суд апеляційної інстанції має надати оцінку доводам ТОВ «Видавничий дім «Толока» про те, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом на відшкодування майнової шкоди в результаті порушення її цивільного права шляхом задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, що підтверджено вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року; з`ясувати, який розмір шкоди було стягнено, і чи є цей розмір вартістю спірного нерухомого майна, чи винним особам присуджено до відшкодування іншу майнову шкоду та яку саме, а також чи не буде задоволення позову ОСОБА_1 про витребування від ТОВ «Видавничий дім «Толока» нерухомого майна відповідати принципу пропорційності за умови відшкодування шкоди за втрату цього майна.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Видавничий дім «Толока» задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Видавничий дім «Толока» судовий збір у розмірі 2 740,50 грн.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що в межах кримінальної справи суд задовольнив цивільний позов прокурора в інтересах ОСОБА_1 та визначив відшкодувати потерпілій ОСОБА_1 реальну вартість втраченого майна на момент розгляду справи. Оскільки судовим рішенням стягнено відшкодування завданих збитків, застосування іншого способу захисту порушеного права у вигляді передання майна, що вибуло з власності позивачки, призведе до порушення принципу пропорційності цивільного судочинства та балансу інтересів сторін у справі та, як наслідок, не забезпечить справедливого розгляду справи з огляду на те, що обставини добросовісності набуття ТОВ «Видавничий дім «Толока» права власності на приміщення АДРЕСА_1 не спростовувались в ході розгляду справи.

При цьому суд вважав безпідставними посилання сторони позивачки на те, що вирок суду в частині задоволення цивільного позову не виконаний, оскільки вирок суду набрав законної сили, і відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання, і держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заворотнюк М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Видавничий дім «Толока» відмовити.

Підставою касаційного оскарження зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року у справі № 161/20662/18 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 278/902/17, від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17, від 24 березня 2021 року у справі № 755/11610/16, від 03 листопада 2021 року у справі № 205/1621/18, від 06 липня 2022 року у справі № 554/5366/15, від 20 липня 2022 року у справі № 500/1286/17, від 17 січня 2018 року у справі № 519/1046/13, від 13 липня 2022 року у справі № 761/28514/15;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо тлумачення норми, викладеної в частині першій статті 16 ЦК України з приводу права особи на звернення до суду із застосуванням іншого способу захисту поряд із застосованим раніше, якщо таке застосування забезпечує ефективніший захист права управненої особи (позивача).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку щодо визнання встановленими обставини отримання позивачкою відшкодування спричиненої шкоди. Крім того, під час нового розгляду справи апеляційний суд не виконав вказівок Верховного Суду щодо необхідності встановлення, яку суму коштів на відшкодування збитків було стягнено; чи буде задоволення позову ОСОБА_1 про витребування від ТОВ «Видавничий дім «Толока» нерухомого майна відповідати принципу пропорційності за умови відшкодування шкоди за втрату цього майна. Водночас позивачка надала суду докази з банківських установ (виписки з усіх рахунків) про відсутність надходження коштів на відшкодування завданих збитків, однак суд вказані докази відхилив. Суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку, що задоволення позову в частині витребування майна від відповідача з огляду на винесене рішення про відшкодування шкоди нестиме непропорційність у відшкодуванні шкоди, оскільки така позиція суду суперечить статті 216 ЦК України. Єдиним ефективним способом захисту прав є саме повернення майна позивачці. При цьому таке повернення від ТОВ «Видавничий дім «ТОЛОКА» є продовженням судового захисту, що реалізується через право витребування свого майна в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України. Саме за умови повернення спірного майна власнику, а покупцю грошових коштів за результатами стягнення буде досягнута мета захисту права потерпілого (позивача) через застосування реституції - повернення в попередній стан.

Крім того, скарга містить доводи про те, що чинний КПК України хоча і передбачає можливість подання цивільного позову в межах розгляду кримінального провадження, однак він передбачає лише відшкодування шкоди, адже повернення майна не вирішується в межах кримінального провадження. До того ж у зв`язку з ухваленням рішення на користь позивачки жодного повторного присудження відшкодування не відбувається, адже стягнення шкоди з винних осіб - це відшкодування, а відновлення прав позивачки на майно - відновлення її права власності. Наявність вироку, яким задоволено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, за відсутності його реального виконання з боку боржників (добровільного чи примусового) не свідчить про те, що права ОСОБА_1 були відновлені, що не позбавляє права на судовий захист та не є підставою для відмови у задоволенні позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 05 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 набула у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Спірне у цій справі майно було відчужене декілька разів шляхом підроблення документів. Позивач звернулася до правоохоронних органів з метою захисту своїх порушених прав та за вказаним фактом було порушено кримінальне провадження від 10 січня 2013 року, в якому відповідно до постанови слідчого від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано потерпілою.

25 квітня 2009 року шляхом підроблення підпису ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого нібито позивачка продала ОСОБА_2 нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Вказані обставини також підтверджено вироком Солом`янського районного судом міста Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі № 760/12094/13-к.

Під час розгляду кримінальної справи № 760/12094/13-к також встановлено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 від 25 квітня 2009 року, за яким власником спірного майна стала ОСОБА_2 , від імені ОСОБА_1 підписано третьою особою, а майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею. Укладення вказаного договору здійснювалось з метою позбавлення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна.

Під час розгляду кримінальної справи № 760/12094/13-к суди також встановили, що у період з 02 березня 2009 року до 25 квітня 2009 року ОСОБА_5 , який визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, використовуючи особисте знайомство з ОСОБА_1 , під виглядом необхідності подання як доказів у судовому засіданні з приводу виселення наймачів з приміщення АДРЕСА_1 , одержав у ОСОБА_1 оригінал правовстановлюючих документів на зазначене майно та її паспорт з метою представництва позивача у судах як нового власника цього приміщення. У подальшому, 26 березня 2009 року, ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_2 , тому особисто не цікавилась спірним приміщенням та об`єктивно не могла знати про те, що це приміщення вибуло з її володіння та ним користуються інші особи.

16 листопада 2009 року ТОВ «Видавничий дім «Толока» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за умовами якого вказане товариство придбало нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , а також здійснило державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

З вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у не зміненій ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, у справі № 1-кп/760/250/15 відомо, що цивільний позов прокурора Саєнко С.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 212 748,00 грн задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 в рівних частинах матеріальну шкоду в розмірі 3 212 748,00 грн по 1 070 916,00 з кожного. В мотивувальній частині вироку вказано на наявність підстав для задоволення цивільного позову. При цьому з мотивувальної частини вироку видно, що сума 3 212 748,00 грн є дійсною (ринковою) вартістю нежилого приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв. м в цінах на дату оцінки згідно з висновком судово-будівельної експертизи від 24 жовтня 2012 року № 8036/8037/12-43.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду у цій справі позивачка посилалася на те, що спірне приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року вибуло з її володіння без її волі, а тому вона має право на його витребування на підставі статей 330, 388 ЦК України.

Виникнення права власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця правова норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У справі яка переглядається ОСОБА_1 наполягає на вирішенні спору між нею та добросовісним набувачем спірного майна, яке вибуло з її володіння шляхом підроблення документів, що встановлено вироком суду.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд встановив, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року, у не зміненій ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року частині, задоволені заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови про відшкодування майнової та моральної шкоди потерпілим, зокрема, задоволено цивільний позов прокурора Саєнко С.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3 212 748,00 грн. З мотивувальної частини цього вироку відомо, що сума 3 212 748,00 грн є дійсною (ринковою) вартістю нежилого приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 115,9 кв. м, в цінах на дату оцінки згідно з висновком судово-будівельної експертизи від 24 жовтня 2012 року № 8036/8037/12-43.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, і згідно зі статтею 129-1 Конституції України воно є обов`язковим до виконання, здійснено стягнення позивачці майнової шкоди, апеляційний суд дійшов висновку, що застосування іншого способу захисту порушеного права у вигляді передання майна, що вибуло з власності позивачки, призведе до порушення принципу пропорційності цивільного судочинства та балансу інтересів сторін у справі та, як наслідок, не забезпечить справедливого розгляду справи.

Оскільки за встановлених апеляційним судом фактичних обставин ТОВ «Видавничий дім «Толока» як добросовісний набувач (протилежного не встановлено) має конкуруючі права на спірне майно, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, на користь позивачки стягнуто ринкову вартість спірного майна, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що витребування майна у добросовісного набувача відповідно до статті 388 ЦК України не матиме наслідком врівноваження конфліктуючих приватних інтересів з приводу спірного майна.

Враховуючи те, що позивачка розпорядилася правами щодо предмета спору на власний розсуд, і для неї вже застосований спосіб захисту у вигляді компенсації вартості втраченого майна, який передбачений частиною третьою статті 386 ЦК України, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що немає правових підстав для застосування іншого способу захисту шляхом витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

При цьому відсутність доказів провиконання з боку боржників вироку сама по собі не свідчить про те, що ОСОБА_1 не може задовольнити свої майнові вимоги за рахунок цього судового рішення.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм.

Ураховуючи встановлені судом конкретні обставини цієї справи, оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнюка Максима Сергійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Толока», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Перевертуна Олександра Юрійовича про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власностізалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов