Постанова

від 16.08.2022 по справі 626/105/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 626/105/21 Номер провадження 22-ц/814/1455/22Головуючий у 1-й інстанції Гусар П.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

пощивач

представник позивача адвоката Тишоменко Д.В.

переглянуву судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь»

на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 лютого 2022 року, ухвалене суддею Гусар П.І., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та за зустрічною позовною заявою Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» до ОСОБА_1 про визнання договору землі укладеним, -

В С Т А Н О В И В:

16січня 2021рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, в якому просила суд зобов`язати Приватне аграрно-орендне підприємство «Промінь» повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року, укладеного строком на 25 років між ПАОП «Промінь» та нею на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка належить їй на праві власності згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969, стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору, за проведення судово-почеркознавчої експертизу та за надання правничої допомоги.

Позов мотивований тим, що у власності позивача знаходиться земельна ділянка площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка належить їй на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ХР №059969 від 27.02.2001 року. 01.11.2006 року між нею та ПАОП «Промінь» укладено договір оренди землі строком на 12 років. Після закінчення строку договору, на який він був укладений, вона звернулась до ПАОП «Промінь» про повернення їй земельної ділянки, так як вона не мала наміру продовжувати договір оренди. З Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно встановлено, що договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року між нею та ПАОП «Промінь» укладено строком на 25 років. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №3558 від 24.04.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року виконаний не ОСОБА_1 . Дана експертиза була проведена у справі № 626/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАОП «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним на вказану вище земельну ділянку. Так як вона договір оренди №584 від 01.11.2006 року не підписувала, відповідно істотних умов цього договору не погоджувала, тому такий договір є неукладеним. Враховуючи, що даний договір є неукладеним, вона не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію речового права.

23 березня 2021 року ПАОП «Промінь» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 (а.с. 46-50), в якому просить визнати договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року між ним та відповідачем укладеним.

Зустрічний позовмотивований тим,щоу власності позивача знаходиться земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969. Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 зазначила, що між нею та ПАОП «Промінь» у 2006 році був підписаний договір на передачу вказаної земельної ділянки в оренду строком на 12 років і у зв`язку з тим, що вона не мала наміру продовжувати оренду надалі з ПАОП «Промінь» після закінчення дії договору, то вона звернулася до ПАОП «Промінь» щодо повернення земельної ділянки, але ознайомившись з договором №584 від 01.11.2006 року, укладеним строком на 25 років, вона встановила, що вказаний договір вона не підписувала. При цьому, ОСОБА_1 напевно знала, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року, укладений між ПАОП «Промінь» та нею на її земельну ділянку розміром 5,19 га, тому що підписала договір у її присутності відома їй інша особа. ПАОП «Промінь» звертає увагу суду, що іншого договору, в тому числі і строком на 12 років, між сторонами не укладалося, про що відомо ОСОБА_1 , оскільки із заявою про непродовження договору оренди земельної ділянки вона звернулася до підприємства лише у 2021 році, а не у 2018 році. ОСОБА_1 саме на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року отримувала оренду за земельну ділянку та підписувала додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення орендної плати. Відповідно до договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2021 року термін його дії 25 років з дня його реєстрації. ПАОП «Промінь» вказує на те, що підписання саме додаткових угод до основного договору оренди землі свідчить про визнання ОСОБА_1 основного договору оренди землі. Починаючи з 10.06.2013 року, після підписання першої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки вона з даного часу погоджувалася з умовами договору оренди земельної ділянки №584, вчасно отримувала орендну плату та не вчиняла ніяких дій щодо відновлення її порушених прав, що свідчить про те, що вона погоджується з умовами договору №584. Підприємство вважає, що позивач за первісним позовом визнавала договір оренди землі, а отже він є укладеним. Також вважає за необхідне застосувати у цій справі доктрину заборони суперечливої поведінки, оскільки поведінка ОСОБА_1 , яка погоджувалась з умовами договору оренди земельної ділянки від 01.11.2006 року №584, передала земельну ділянку, отримувала оренду плату, підписувала додаткові угоди до договору і ніяких дій щодо ініціювання розірвання договору не вчиняла, а згодом (перший раз у 2019 році, а тепер у 2021 році) подала позов про витребування земельної ділянки, що суперечить її попередній поведінці яка є недобросовісною.

Рішенням Красноградськогорайонного судуХарківської областівід 03лютого 2022року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.

Зобов`язано Приватне аграрно-орендне підприємство "Промінь" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969, належить ОСОБА_1 .

Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на право приватної власності на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969, належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди №584 від 01.11.2006 року.

Стягнуто з Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1816,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

У задоволеннізустрічного позовуПАОП «Промінь»до ОСОБА_1 провизнання договоруоренди земліукладеним -відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки в межах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача ПАОП «Промінь» повернути земельну ділянку власнику є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині. Реєстрація права оренди (договору оренди) за ПАОП «Промінь» на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди № 584 від 01.11.2006, який є неукладеними, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача, враховуючи що право оренди на спірну земельну за ПАОП «Промінь» зареєстроване на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, тому суд прийшов до висновку за необхідне скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за ПАОП «Промінь». Зустрічний позов ПАОП «Промінь» не підлягає задоволенню, оскільки не можна визнати правочин укладеним відносно правочину, який не відбувся, бо він є невчиненим.

В апеляційній скарзі представник Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" - адвокат Кадун П.В., посилаючись на невідповідність рішення обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у його задоволенні, в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення про його задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд припустився порушень процесуального закону, не прийняв у відповідача докази, не дав оцінки його доводам, надав явну перевагу доводам позивача, допустив порушення вимог матеріального права. Вказує, що у даному випадку позивач не надала суду договір оренди землі, який був нібито підписаний особисто нею строком на 12 років, хоча один примірник спірного договору після його підписання повинен знаходитися у неї. Позивач вказує, що після закінчення дії договору вона звернулася до ПАОП «Промінь» з питання повернення земельної ділянки, але коли ознайомилася з його змістом, встановила, що він укладений на 25 років і вона його не підписувала. Вказує, що позивач напевно знає, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , тому що підписував договір у її присутності її чоловік ОСОБА_2 , будучи бригадиром тракторної бригади ПАОП «Промінь», який також підписував договір оренди своєї земельної ділянки та матері ОСОБА_3 . Звертає увагу суду на той факт, що згідно позовної заяви позивач підписувала договір строком на 12 років, то чому із заявою про непродовження договору вона звернулася не у 2018 році, а у 2021. Також звертає увагу на те, що позивач у позові взагалі не вказує, на підставі чого вона передала у користування відповідачу земельну ділянку, що вона особисто підписувала додаткові угоди про зміни до договору оренди від 10.06.2013 р, 01.1.2016 р., що свідчить про її вільне волевиявлення та визнання договору №584. Вказує, що після звернення позивача 14.11.2019 року до суду з позовом про визнання недійсним договору №584, нею у серпні 2020 року особисто підписано ще одну додаткову угоду до договору №584, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 02.09.2020 року. Починаючи з 10.06.2013 року, позивач погоджувалася з умовами спірного договору оренди землі та своєчасно отримувала орендну плату, але ніяких дій щодо оскарження свого порушеного права не здійснювала, що свідчить про її згоду з умовами раніше укладеного договору і з моменту підписання додаткової угоди до договору №584 позивачу стає відомо про, нібито, порушення її права, у зв`язку з чим починається сплив 3-х річного строку звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Вказує, що підписання додаткових угод до договору оренди земельної ділянки №584, отримання орендної плати є доказом визнання договору оренди землі укладеним. У запереченні на відзив на позов та у відзиві на зустрічний позов позивач визнає підписання усіх додаткових угод до спірного договору оренди землі, хоча у судовому засіданні заявила, що додаткових угод вона не підписувала. Також посилається на необхідність застосування у даній справі доктрини «заборони суперечливої поведінки», яка базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці», в основі якої знаходиться принцип добросовістності. Вказує, що поведінка ОСОБА_1 , яка погоджувалася з умовами договору оренди земельної ділянки від 01.1.2006 року №584, отримувала орендну плату, підписувала додаткові угоди до договору і ніяких дій щодо ініціювання розвірвання договру не вчиняла, в згодом (перший раз у 2019 році, тепер у 2021 році) подала позов про витребування земельної ділянки, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісною.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Тимошенко Д.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969, належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка розташована на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської, у зв`язку із реформуванням органів місцевого самоврядування Красноградського району Харківської області на даний час на території Наталиської сільської ради Красноградського району Харківської області (а.с. 15).

З копії договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАОП «Промінь» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800034 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с. 16-19).

Відповідно до акту передачі-прийому земельних ділянок згідно з договором оренди від 01.11.2006 року земельна ділянка ОСОБА_1 площею 5,19 га ріллі із земель Кобзівської сільської ради була передана орендарю ПАОП «Промінь» згідно з планом (схемою) розміщення земельної ділянки на місцевості (а.с. 19).

Позивач ОСОБА_1 не заперечує договірних відносин з ПАОП «Промінь» щодо оренди її земельної ділянки, в той час зазначає, що договір оренди земельної ділянки вона укладала на 12 років, а не на 25 років.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18.12.2020 року у справі №626/2546/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, оскільки спірний договір №584 від 01.11.2006 року оренди землі є неукладеним.

Крім того, ОСОБА_1 даним рішенням роз`яснено, що, за наявності для того підстав, позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

У справі №626/2546/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним за клопотанням ОСОБА_1 була призначена почеркознавча експертиза у ХНДІСЕ М.С.Бокаріуса.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3558 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.04.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 : у договорі №584 оренди земельної ділянки від 01.11.2006 (а.с. 8-10), в розділі «20. ПІДПИСИ СТОРІН», в графі «Орендодавець ОСОБА_1 », в договорі №584 оренди земельної ділянки від 01.11.2006, в розділі «20. ПІДПИСИ СТОРІН», в графі «Орендодавець ОСОБА_1 » - виконані не ОСОБА_1 . Питання 2 ухвали не вирішувалося з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (а.с. 136-158).

Судом першої інстанції встановлено, що висновок судово-почеркознавчої експертизи №3558 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.04.2020 року стосується предмета доказування, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений в рамках іншої цивільної справи.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що підпис у договорі оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 позивачеві ОСОБА_1 не належить, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона не надавала і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень, але державна реєстрація договору відбулася.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.09.2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, площею 5,1912 га за ПАОП «Промінь», підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі №584 від 01.11.2006 року, додаткова угода від 27.12.2019 року (а.с. 91).

Вирішуючи первісний позов, суд першої інстанції на підставі ч. 4. ст. 263 ЦПК України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, виходив з того, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Крім цього, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд першої інстанції встановив, що доводи позивача, що при підписанні відповідачем додаткових угод до договору оренди щодо підвищення орендної плати підтверджують й інші умови договору, в тому числі і щодо строку його укладання на 25 років, нікчемність договору не спростовують, оскільки у додаткових угодах не зазначено строк дії самого договору та по суті додаткові угоди передбачають внесення відповідних змін до основного договору про оренду землі, який не укладений. При цьому, позивач, заперечує факт підписання нею додаткових угод, на які посилається представник ПАОП «Промінь», то в цій частині доводів відповідача матеріали справи не містять відповідних доказів, що саме ОСОБА_1 підписувала додаткові угоди до основного договору.

Щодо доводів відповідача ПАОП «Промінь» про необхідність застосування принципу заборони суперечливої поведінки, то суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримувала плату за фактичне використання відповідачем земельної ділянки, що не підтверджує факт укладання договору оренди земельної ділянки строком на 25 років.

Щодо доводів представника ПАОП «Промінь» - адвоката Кадун П.В.про необхідність застосування строків позовної давності, то суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у п. 96 постанови від 04 липня 2018 року, справа №653/1096/16-ц зробила висновок: «Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, оскільки позивач ОСОБА_1 пред`явила до відповідача саме негаторний позов про повернення земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди), який може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969. належить ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди № 584 від 01.11.2006 року, то суд першої інстанції виходив з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з зі спірного договору оренди №584 від 01.11.2006 року він зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800034 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Разом з тим, реєстрація права оренди (договору оренди) щодо неукладеного договору оренди землі №584 від 01.11.2006 порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження його власністю - земельною ділянкою, площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 по справі № 125/702/17.

Апеляційний суду складіколегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Предметом первісногопозову є зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року, укладеного строком на 25 років між ПАОП «Промінь» та позивачем на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, яка належить позивачу на праві власності згідно державного акту на землю від 27.02.2001 року, серія ІІ-ХР №059969.

Предметом зустрічного позову є визнання договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року між сторонами укладеним.

В частині вирішення первісного позову, то за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 01.11.2006 року, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права нанерухоме майно,які підлягаютьдержавній реєстрації,виникають здня такоїреєстрації відповіднодо закону.

Згідно п.1.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який є чинним з 03.08.2004 р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно п.п.1,2,4 ч. 1,2 ст. 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову, то колегія суддів погоджується з підставами, на які послався суд першої інстанції, крім цього, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону, зокрема, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідност.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.п. 4,55,56,57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Такого способу захисту як визнання договору підряду укладеним цивільне законодавство не передбачало, а суд не мав відповідного повноваження. Лише з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу України) в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З урахуванням викладеного, колегія суддів в частині відмови у задоволенні зустрічного позову приходить до висновку про те, що оскільки згідно даних Державного реєструречових правна нерухомемайноза відповідачем значиться право оренди спірної земельної ділянки, тобто право оренди у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є офіційним визнанням та підтвердженням державою факту набуття ним цього права шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та збереження цих відомостей, то зустрічна вимога відповідача про визнання договору оренди укладеним не є ефективним способом захисту порушено права, а сам факт звернення позивача з даним позовом не є підставою для захисту у суді інтересів відповідача шляхом подачі такого зустрічного позову, т.я. позивач на підставі ст.ст.15 та 16 ЦК України має право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки позивач не підписувала, тобто договір є неукладеним, а зустрічна вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки не можна визнати правочин таким, що укладений, відносно правочину, який не відбувся, бо він є невчиненим.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позовної вимоги про про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. При вирішенні спору в цій частині суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової плати Касаційного цивільного суду від у 05.08.2020 року № 125/702/17, в якій вказано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України). На думку позивачки, ця ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди вона не підписувала, тому він є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує її права на користування та розпорядження зазначеною власністю. Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції. Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди позивач фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції припустився порушень процесуального закону, не прийняв у відповідача докази, не дав оцінки його доводам, надав явну перевагу доводам позивача, допустив порушення вимог матеріального права, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки з часу відкриття провадження у справі 29.01.2021 року по день закриття підготовчого проваденння 27.05.2021 року відповідач мав достатньо часу надати суду відповідні докази, заявити клопотання про призначення експертизи, про витребування додаткових доказів тощо на підтвердження своїх заперечень. По справі вбачається, що судом першої інстанції достатньо повно досліджені надані сторонами докази в межах предметів та підстав заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала суду договір оренди землі, який був нібито підписаний особисто нею строком на 12 років, хоча один примірник спірного договору після його підписання повинен знаходитися у неї, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на припущеннях. Сторона відповідача не надала суду свій примірник договору оренди, укладений з позивачем, на спростування доводів позивача, не заявляла клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису позивача у договорі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач напевно знає, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , тому що підписував договір у її присутності її чоловік ОСОБА_2 , будучи бригадиром тракторної бригади ПАОП «Промінь», який також підписував договір оренди своєї земельної ділянки та матері ОСОБА_3 , то ці доволи також є припущеннями відповідача і не впливають на законність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно позовної заяви позивач підписувала договір строком на 12 років, то чому із заявою про непродовження договору вона звернулася не у 2018 році, а у 2021, то ці доводи також не впливають на законність рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про сплив 3-х річного строку звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів також не приймаються до уваги колегіє суддів, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції, негаторний позов може бути пред`явлений власником упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16 червня 2020 року у справі№ 145/2047/16-ц (пункт 7.27.).

Доводи апеляційної скарги про те, що підписання додаткових угод до договору оренди земельної ділянки №584, отримання орендної плати є підставою для визнання договору оренди землі укладеним, то ці доводи не впливають на висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, з підстав вище викладених у мотивувальній частині постанови. Крім цього, додаткові угоди не є предметом первісного чи зустрічного позовів, суд позбавлений можливості давати їм правову оцінку.

У мотивувальній частині рішення судом першої інстанції дана відповідна оцінка доводам сторони відповідача щодо необхідності застосування у даній справі доктрини «заборони суперечливої поведінки», яка базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці», в основі якої знаходиться принцип добросовісності.

Доводи апеляційної скарги про те, що поведінка ОСОБА_1 , яка погоджувалася з умовами договору оренди земельної ділянки від 01.1.2006 року №584, отримувала орендну плату, підписувала додаткові угоди до договору і ніяких дій щодо ініціювання розвірвання договору не вчиняла, в згодом (перший раз у 2019 році, тепер у 2021 році) подала позов про витребування земельної ділянки, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісною, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не є підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розглядуцивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь» - залишити без задоволення.

Рішення Красноградськогорайонного судуХарківської областівід 03лютого 2022року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов