Ухвала

від 17.08.2022 по справі 752/7177/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7177/16-ц

Провадження № 6/752/94/22

У Х В А Л А

Іменем України

18.08.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., розглянувши заяву Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» про внесення відомостей до виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт», третя особа Виконавчий директор Асоціації експертів України «Укрексперт» Лещенко Олена Євгенівна про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшла заява Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт», за якою Асоціація просить видати виконавчий документ у справі №752/7177/16-ц, у виконавчому листі зазначити дату народження боржника. Фактично подана заява є, в тому числі, заявою про виправлення помилки у виконавчому документі.

Згідно протоколу передачі судової справи заяву Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» від 03.06.2021р. передано на розгляд судді Ольшевській І.О.

Матеріали справи надійшли до судді 16.08.2022р.

Дослідивши матеріали справи та заяви, суд вважає за необхідне повернути заяву заявнику без розгляду, виходячи з наступного.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з абзацом 2 частини другої та частиною 4 статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі №591/1581/20.

Заява про виправлення помилки у виконавчому листі є заявою, поданою на стадії виконання судового рішення.

Разом з тим, заявником не додано до заяви доказів її надіслання іншим учасникам справи.

Необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про виправлення помилки у виконавчому листі порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 ст. 185 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 183, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт» про внесення відомостей до виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт», третя особа Виконавчий директор Асоціації експертів України «Укрексперт» Лещенко Олена Євгенівна про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку повернути заявнику без розгляду.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

3. Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 18.08.2022р.

Суддя І.О. Ольшевська