Рішення

від 30.11.2021 по справі 758/11362/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11362/16-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М., Карпишиній К.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача - адвокатів Доманчук О.В. та Лелеки Г.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Білошапки (Амбросімової) О.В.,

третьої особи-1 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки; 2) поділити майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі ј частки; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі ј частки.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 жовтня 1996 року між мною, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що було складено відповідний актовий запис № 524. 01 березня 2016 року шлюб між позивачем та Відповідачем було розірвано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 28. За час шлюбу за спільні кошти сім`ї було набуто майно, яке підлягає поділу між нами у судовому порядку, оскільки мирним шляхом врегулювати спір щодо поділу майна нам не вдалось. Так, 14 березня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (надалі по тексту - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасом О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 479. Відповідно до Договору Відповідач та ОСОБА_3 в рівних частках придбали у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж» нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. «А»), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . Відокремлене нежиле приміщення № 11 - першого поверху - офіс складається з наступних приміщень: приміщення № 1, площею 44,0 кв.м.; приміщення № 2, площею 22,6 кв.м.; приміщення № 3, площею 4,1 кв.м.; приміщення № 4, площею 7,5 кв.м.; приміщення № 5, площею 5,7 кв.м.; приміщення № 6, площею 1,4 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,1 кв.м. Право власності на зазначене нежиле приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю «Імідж» було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №3501. Відповідно до п. 5 Договору продаж вищезгаданого нежилого приміщення вчинено за 86 900 (вісімдесят шість тисяч дев`ятсот) гривень, які Відповідач та ОСОБА_3 внесли до моменту підписання цього Договору на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж». Спірне нежиле приміщення було придбано Відповідачем, як зазначалось вище, за спільні кошти сім`ї у рівних частках з ОСОБА_3 , а тому у кожної з них у власності перебуває 1/ 2 частка спірного нежилого приміщення. За вище викладених обставин між позивачем та відповідачем підлягає поділу Ѕ частка у праві спільної власності на спірне нежиле приміщення, що належить відповідачу на праві власності відповідно до укладеного договору.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 28.09.2016 р. (суддя Шаховніною М.О.)

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11.05.2017 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 28.09.2016 року.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 22.05.2017 р. матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Ларіоновій Н.М.

Ухвалою від 12.10.2017 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якій, уточнивши свої позовні вимоги просив: 1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки; 2) поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі Ѕ частки; 3) визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 14 частки; 4) визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік; 5) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 000 (дев`яносто чотири тисячі) гривень грошової компенсації 1/2 частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік; 5) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 359 693, 54 гривень (триста п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три гривень п`ятдесят чотири копійок) в якості 1/2 частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) ОСОБА_2 нежитлового приміщення № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 (один) по № 7 (сім) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2017 року.

Ухвалою від 21.11.2017 року до одного провадження з первісним позовом була прийнята зустрічну позовну заяву, в якому позивач за зустрічним позовом просить: 1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : майнові права на грошові кошти в розмірі 467889,72 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) евро, надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; грошові кошти в розмірі 140366,92 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 4500 Євро., які є доходом в розмірі 18% річних від наданих в борг ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; грошові кошти, що знаходяться на депозитних рахунках у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на суму 264770,80 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 10000,00 доларів США, у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на суму 198578,10 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7500,00 доларів США та відсотки за ними; готівкові грошові кошти в сумі 238293,72 грн. що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 9000,00 доларів США; 2) поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: визнати за ОСОБА_2 майнові права на 233 944,86 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7500,00 євро, надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; визнати за ОСОБА_1 майнові права на 233 944,86 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7500,00 євро, надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; визнати за ОСОБА_2 право власності на % частину грошових коштів, які зберігаються на депозитному рахунку у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» в сумі 132385,40 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 5000,00 доларів США та відсотки за ними; визнати за ОСОБА_2 право власності на % частину грошових коштів, які зберігаються на депозитному рахунку у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» в сумі 99289,05 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 3750,00 доларів США та відсотки за ними; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; 4) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 75000,00 грн. грошової компенсації за Ѕ частку автомобіля FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 ; 5) визнати спільним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 66192,70 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 2500,00 доларів США, надані ОСОБА_6 за договором позики посвідченим борговою розпискою; 6) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 33096,35 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 1250 доларів США, як частину спільного боргу подружжя, зобов`язання за яким виконано ОСОБА_2 з особистих грошових коштів; 6) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) грошові кошти в сумі 119146,86 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 4500,00 доларів США, як Ѕ частину готівкових грошових коштів від суми в розмірі 9000,00 доларів США.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 25.10.1996 року по 01.03.2016 року Позивачка та Відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу було набуто майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, і поділити яке вважаємо за необхідне, зокрема: майнові права на грошові кошти за договором позики посвідченим борговою скою від 11.11.2010 року надані ОСОБА_5 в сумі 15000,00 євро та доходи від їх надання в розмірі 18% річних; грошові кошти на депозитних рахунках у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на суму 10000,00 доларів США, у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на суму 7500,00 доларів США та відсотки за ними; автомобіль FIAT LINEA державний номер НОМЕР_5 зареєстрований за відповідачем; боргові зобов`язання за договором позики посвідченим розпискою перед ОСОБА_6 в сумі 5000,00 доларів США; готівкові грошові кошти в сумі 9000,00 доларів США. Вважають, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до розписки від 11.11.2010 року ОСОБА_5 позичив в ОСОБА_1 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) євро. Зобов`язався повернути до 31.12.2012 року. За даним договором позики Відповідач надав в позику грошові кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки грошові кошти були накопичені під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі. На даний час грошові кошти в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) євро повернені не були, про що свідчить наявність у Позивачки оригіналу розписки. Таким чином, поділу підлягають майнові права на грошові кошти в сумі 15000,00 евро, з виділенням кожній із сторін майнових прав на 7500,00 евро. Від надання вказаних коштів в борг ОСОБА_1 отримує дохід в розмірі 18% річних, що становить 225 евро щомісяця. Відтак з моменту розірвання шлюбу 01.03.2016р. по 30.10.2017р. (20 місяців) отримано дохід, який становить 225x20=4500 евро. Таким чином, грошові кошти в розмірі 4500 евро є спільною сумісною власністю, і відповідно з відповідача підлягає стягненню половина вказаної суми в розмірі 2250 евро.Поділу підлягають грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_1 , зокрема у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на суму 10000,00 доларів США, у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на суму 7500,00 доларів США та відсотки за ними. За ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 , який також: підлягає поділу. Вартість автомобіля оцінює в розмірі 150000,00 грн. Вважає за необхідне вказаний автомобіль FIAT LINEA залишити у власності відповідача, а на ОСОБА_2 стягнути компенсацію в розмірі половини вартості, що становить 75000,00 грн. Поділу підлягають боргові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 за договором позики посвідченим розпискою на загальну суму 5000,00 доларів США, які Позивач брала для погашення кредитних зобов`язань перед банком за кредитним договором на купівлю автомобіля NISSAN JUKE SE 1.6 CVT. Так відповідно до розписки ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_7 : 27.02.2014р. - 1350,00 доларів США; 29.03.2014р. - 1150,00 доларів США; 21.05.2014р. - 1100,00 доларів США; 28.08.2014р. - 1400,00 доларів США. Вже після розірвання шлюбу, з особистих грошових коштів, ОСОБА_2 було повернуто ОСОБА_6 частину грошових коштів в сумі 2500,00 доларів США, а саме: 15.04.2016р. - 1000,00 доларів США, 23.03.2017р. - 1500,00 доларів США. Половина вказаної суми в розмірі 1250 доларів США підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як частина спільного боргу подружжя, зобов`язання за яким виконано ОСОБА_2 з особистих грошових коштів. Також, підлягає визнанню спільним боргом подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , решта боргу в сумі 2500,00 доларів США надані ОСОБА_6 за борговою розпискою від 21.05.2014р. на суму 1100 доларів США та за борговою розпискою від 28.08.2014р. на суму 1400 доларів США. Поділу підлягають готівкові грошові кошти, набуті за час шлюбу, та які після його розірвання залишилися в ОСОБА_1 в сумі 9000,00 доларів США. При розрахунках використано офіційний курс НБУ станом на 21.11.2017р., що становить: 100 доларів США = 2647,7080 грн.; 100 евро = 3119,2648 грн.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

ОСОБА_2 , як відповідачем за первісним позовом, подано відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача вказала, що позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог стверджує, що 1/2 частка нежитлових приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в ( літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. розташованого в АДРЕСА_1 (надалі - спірне нерухоме майно) було придбано відповідачкою за спільні кошти сім`ї, проте зазначене спростовується наступним. Придбання спірного нерухомого майна було здійснено ОСОБА_2 за її особисті кошти, отримані нею в результаті створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ», а не за спільні кошти подружжя. В період з 25.10.1996 року по 01.03.2016 року Позивач та Відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» було зареєстроване 24.10.1995 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію видане Подільською районною радою народних депутатів м. Києва 24.10.1995р. Дане свідоцтво було замінене на свідоцтво серії НОМЕР_7 , номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 002319. Вказане також підтверджується довідкою № 119 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданої Головним управлінням статистики від 16.11.2005р., протоколом про створення ТОВ «ІМІДЖ» та статутом ТОВ «ІМІДЖ». Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» набуло у власність спірне нерухоме майно в результаті приватизації відповідно до Договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г., зареєстровано в реєстрі за № 350-1. Вартість придбання відповідно до п. 2 вказаного Договору становила 118872 грн. На підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10.09.2001 року вказане спірне нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» на праві колективної власності. Слід також зазначити, що до приватизації, спірне нерухоме майно перебувало в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» відповідно до договору оренди. Стан у якому спірне майно було набуте в користування зазначено в звіті про експертну оцінку вартості приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на жовтень 1998 року. Відповідно до вказаного звіту зазначено, що на стінах приміщення місцями спостерігаються залишки оздоблення, ураження цільовим грибком, здуття та відпадання штукатурки від основи, внутрішні двері зламані або відсутні, покриття підлоги потребує повної заміни; експлуатація приміщення неможлива без проведення капітальних будівельних робіт; стан приміщення - умовно придатний до експлуатації. Саме за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» в спірному майні було зроблено капітальний ремонт внаслідок чого його вартість істотно зросла. Станом, на час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» 24.10.1995 року, Позивач та Відповідачка не перебували в шлюбі, а після укладення шлюбу, Позивач жодним чином не приймав участі в діяльності Товариства. Спірне нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» було придбано за доходи отримані від господарської діяльності Товариства. Відповідно до договору від 05.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л., зареєстровано в реєстрі за № 656. Відповідачкою та Третьою особою було здійснено продаж часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» за 240375,00 грн., тобто кожною за 120187,50 грн. В п.п. 3.3.6. цього Договору зазначено, що Продавець-1 ( ОСОБА_2 ) повідомляє Покупця, що на момент формування Статутного фонду вказаного Товариства та внесення грошових коштів, в зареєстрованому шлюбі не перебувала, не проживала однією сім`єю і не вела спільного господарства з іншою особою. За кошти отримані від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ», відповідно до договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 14.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В., зареєстровано в реєстрі за № 479, Відповідачем та Третьою особою було придбано нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 у рівних частинах у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ». Відповідно до абз. 2 п. 4 даного Договору балансова вартість нежилого приміщення становить 86900,00 грн. Згідно п. 5 даного Договору продаж вищезазначеного нежилого приміщення вчинено за 86900,00 грн., які Відповідач та Третя особа внесли до моменту підписання цього Договору на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ». Спірне нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ № 004211 від 20.03.2008 року. Відповідно до довідки-характеристики Київського міського БТІ від 25.03.2008 року ринкова вартість (без ПДВ) спірного нерухомого майна становить 2181600,00 грн. Згідно висновку Суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АР ДЖІ САТЕЛЛІТ» ринкова вартість оцінюваного майна - нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. (без податку на додану вартість) станом на 14.03.2008 року становить 2 180 000, 00 грн. Таким чином, при ринковій вартості спірного нерухомого майна більше 2180000,00 грн., вказане спірне майно було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.03.2008 року за його залишковою балансовою вартістю в розмірі 86900,00 грн., що є нижчою від ринкової вартості більше як в 25 разів. Саме за таких умов, хоча формально і було укладено договір купівлі-продажу, можна стверджувати, що спірне нерухоме майно було набуто фактично за безвідплатною угодою. Щодо вимог про стягнення з відповідача Ѕ частини доходів від надання в тимчасове платне користування нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 , є похідною від вимоги про поділ нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

26.04.2018 року третьою особою ОСОБА_8 подано письмові пояснення, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.02.2019 р. призначено судову автотоварознавчу експертизу та провадження у справі було зупинене.

31.07.2019 року з експертної установи до суду надійшли матеріали цивільної справи № 758/11362/16-ц з висновком експертизи від 29.07.2019 року № 83/06-2019, в якому встановлено, що ринкова вартість автомобіля Fiat Linea д.н.з. НОМЕР_8 станом на дату проведення експертизи становить 133787,80 грн., а ринкова вартість автомобіля Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_9 станом на дату проведення експертизи становить 265836,97 грн.

Ухвалою від 07.08.2019 р. провадження у справі було поновлено.

У грудні 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_2 просила відмовити повністю в задоволені позовних вимог, вказавши, що позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог стверджує, що 1/2 частка нежитлових приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. розташованого в АДРЕСА_1 було придбано Відповідачкою за спільні кошти сім`ї, проте зазначене спростовується наступним.Придбання спірного нерухомого майна було здійснено ОСОБА_2 за її особисті кошти, отримані нею в результаті створення та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ», а не за спільні кошти подружжя. В період з 25.10.1996 року по 01.03.2016 року Позивач та Відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі.Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» було зареєстроване 24.10.1995 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію видане Подільською районною радою народних депутатів м. Києва 24.10.1995р. Дане свідоцтво було замінене на свідоцтво серії НОМЕР_7 , номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 002319. Вказане також підтверджується довідкою № 119 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданої Головним управлінням статистики від 16.11.2005р., протоколом про створення ТОВ «ІМІДЖ» та статутом ТОВ «ІМІДЖ». Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» (учасником та директором якого була Відповідачка) набуло у власність спірне нерухоме майно в результаті приватизації відповідно до Договору купівлі-продажу приміщення від 09.08.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С.Г., зареєстровано в реєстрі за № 350-1. Вартість придбання відповідно до п. 2 вказаного Договору становила 118872 грн. На підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10.09.2001 року вказане спірне нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» на праві колективної власності. Саме за кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» в спірному майні було зроблено капітальний ремонт внаслідок чого його вартість істотно зросла. Станом, на час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» - 24.10.1995 року, Позивач та Відповідачка не перебували в шлюбі, а після укладення шлюбу, Позивач жодним чином не приймав участі в діяльності Товариства, статутний фонд Товариства формувався з доходів від діяльності Товариства і без використання спільних коштів та будь якої іншої участі Позивача. Спірне нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» було придбано (приватизовано) за доходи отримані від господарської діяльності Товариства. Відповідно до договору від 05.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л., зареєстровано в реєстрі за № 656, Відповідачкою та Третьою особою було здійснено продаж часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» за 240375,00 грн., тобто кожною за 120187,50 грн. В п.п. 3.3.6. цього Договору зазначено, що Продавець-1 ( ОСОБА_2 ) повідомляє Покупця, що на момент формування Статутного фонду вказаного Товариства та внесення грошових коштів, в зареєстрованому шлюбі не перебувала, не проживала однією сім`єю і не вела спільного господарства з іншою особою. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» гарантійним листом зобов`язалося продати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях нежиле приміщення загальною площею 86,4 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Продаж зазначеного приміщення вчиняється за першою вимогою ОСОБА_2 та ОСОБА_9 за ціною приміщення у 86900,00 грн. За кошти отримані від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ», відповідно до договору купівлі - продажу нежилого Відповідачем та Третьою особою було придбано нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 у рівних частинах у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ». Відповідно до абз. 2 п. 4 даного Договору балансова вартість нежилого приміщення становить 86900,00 грн. Згідно п. 5 даного Договору продаж вищезазначеного нежилого приміщення вчинено за 86900,00 грн., які Відповідач та Третя особа внесли до моменту підписання цього Договору на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ». Спірне нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ № 004211 від 20.03.2008 року. Відповідно до довідки-характеристики Київського міського БТІ від 25.03.2008 року ринкова вартість (без ПДВ) спірного нерухомого майна становить 2181600,00 грн. Згідно висновку Суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АР ДЖІ САТЕЛЛІТ» ринкова вартість оцінюваного майна - нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. (без податку на додану вартість) станом на 14.03.2008 року становить 2 180 000,00 грн. Таким чином, при ринковій вартості спірного нерухомого майна більше 2180000,00 грн., вказане спірне майно було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14.03.2008 року за його залишковою балансовою вартістю в розмірі 86900,00 грн., що є нижчою від ринкової вартості більше як в 25 разів. Саме за таких умов, хоча формально і було укладено договір купівлі-продажу, можна стверджувати, що спірне нерухоме майно було набуто фактично за безвідплатною угодою. Таким чином, спірне нерухоме майно набуте Відповідачкою та Третьою особою у власність за мізерну 86900,00 грн. суму в порівнянні з реальною ринковою вартістю більше 2180000,00 грн. сумою не є спільною сумісною власністю, а є їх особистою приватною власністю. При цьому, навіть кошти, сплачені за спірне нерухоме майно в розмірі 86900,00 грн. не були спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до наступного. Для придбання спірного нерухомого майна спільні кошти подружжя не використовувались, і як було зазначено вище, спірне майно було придбано Відповідачкою за кошти отримані нею від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ», яке було створено до шлюбу. За таких обставин, хоч є факт набуття майна під час шлюбу, але оскільки джерелом коштів є особисті кошти Відповідачки, набуте у власність спірне нерухоме майно є особистою приватною власністю Відповідачки. Як вбачається із норм чинного законодавства, частка в статутному фонді товариства, зокрема і Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» є річчю, і доходи які приносить така річ та доходи від продажу такої речі (частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ»), яке було створено до шлюбу, є особистою приватною власністю Відповідачки. А використання в цій нормі слова «дивіденди» з лексики корпоративного права, лише підкреслює, що жодних прав на доходи від корпоративних прав на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІДЖ» (чи коштів від продажу такої частки) Позивач не мав та не має. З огляду на викладене немає підстав для задоволення позовних вимог Позивача про визнання спірного нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Окрім цього, в заяві про, збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідачки Ѕ частини доходів (орендної плати) від надання в тимчасове платне користування спірного нерухомого майна. Оскільки дана вимога є похідною від вимоги про поділ нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 , то викладені в п.1 даного відзиву заперечення щодо вимоги про поділ нерухомого майна є актуальними і по вимозі про стягнення Ѕ частини доходів. Окрім цього, технічна документація на будинок не відображає наявність на земельній ділянці гостьового будинку побудованого в 2007, 2008 роках. Вважаємо, що поділ будинку та земельної ділянки в рівних частинах не буде в повній мірі відображати джерело походження коштів за які було придбано земельну ділянку та проводилося будівництво будинків. Так добудова спірного будинку та будівництво на цій же земельній ділянці гостьового будинку було здійснено за кошти від продажу в 2007 році квартири АДРЕСА_3 . Купівлю даної квартири було здійснено за кошти подаровані ОСОБА_2 її матір`ю ОСОБА_10 отримані від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Також будівництво спірного будинку та будівництво на цій же земельній ділянці гостьового будинку було здійснено за кошти подаровані ОСОБА_2 її матір`ю ОСОБА_10 від продажу дачного будинку - домоволодіння за адресом: АДРЕСА_5 . Вартість автомобіля відповідно до висновку експертизи № 83/06-2019 від 29.07.2019р. становить 265 836, 97 грн. Вважаємо таку вартість завищеною з огляду на те, що вартість нового аналогічного автомобіля становить 412 840, 00 грн. Спірний автомобіль, який був у користуванні протягом шести років не може коштувати більше 50% вартості нового аналогічного автомобіля, відтак висновок експерта є необгрунтованим та таким, що викликає сумніви в його правильності, а тому судом має бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). За таких умов вважаємо за необхідне просити суд про проведення повторної експертизи з визначення вартості автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов X» НОМЕР_2 , колір - червоний металік.

Ухвалою від 22.11.2019 року залучено в якості третьої особи ОСОБА_4 та прийнято заяву про зміну предмету позову, в якому позивач за первісним позовом просив: 1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі А частки; автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік; доходи в розмірі 995 887 (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 09 копійок, отримані ОСОБА_2 в якості орендної плати як наймодавцем за договором оренди нежитлового приміщення № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 (один) по № 7 (сім) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість, цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2019 року включно; житловий будинок (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.) з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_5 ; земельну ділянку, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024; 2) поділити майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі % частки; визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 (один) по № 7 (сім) групи приміщень № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_5 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 14 частку житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_5 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на /4 частку земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024; Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік; Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132 918 (сто тридцять дві тисячі девятсот вісімнадцять) гривень 48 копійок грошової компенсації 1/4 частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_10 , кузов № НОМЕР_11 , колір - червоний металік; 4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 497 943, 54 гривень (чотириста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот сорок три гривень п`ятдесят чотири копійок) в якості 1/2 частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) ОСОБА_11 нежитлового приміщення № 11 (одинадцять) першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 (один) по № 7 (сім) першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 (вісімдесят шість цілих чотири десятих) кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2019 року.

10.12.2019 року позивачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій просить: 1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : майнові права на грошові кошти в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 397337,73 грн., надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; дохід в розмірі 13275,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 351643,89 грн., від наданих в борг ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року грошових коштів в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) євро; автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державним номер НОМЕР_5 ; готівкові грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відсотки за ними в загальній сумі 301574,00 грн; готівкові грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та відсотки за ними у загальній сумі 213050,45 грн.; готівкові грошові кошти в сумі 9000,00 доларів СІЛА, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 214893,31 грн; 2) поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, а саме: визнати за ОСОБА_2 майнові права на 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) евро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 198668,87 грн. надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; визнати за ОСОБА_1 майнові права на 7500,00 (сім тисяч п`ятсот) евро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 198668,87 грн. надані ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року; 3) визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями та гостьовим будинком площею 52 кв.м. (домоволодіння) АДРЕСА_5 . 4) визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024; 5) Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 66893,90 грн. грошової компенсації за Ѕ частку автомобіля FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 ; 6) Визнати спільним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2500,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 59692,59 грн., надані ОСОБА_6 за борговою розпискою від 21.05.2014р. на суму 1100 доларів США та за борговою розпискою від 28.08.2014р. на суму 1400 доларів США; 7Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1250 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 29846,29 грн., як частину спільного боргу подружжя, виконаного одноосібно ОСОБА_2 з особистих грошових коштів; 7) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 6637,5 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 175821,95 грн., що є 1/2 частиною доходу в від наданих в борг ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року грошових коштів в розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) євро; 8) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) суму в розмірі 15997,5 грн., що є 1/2 частиною доходу від отриманої 03.10.2017р. в якості відсотків від наданих в борг ОСОБА_5 за договором позики посвідченим розпискою від 11.11.2010 року грошових коштів; 9) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 1/2 частину готівкових грошових коштів набутих за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відсотки за ними в загальній сумі 150787,00 грн.; 10) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину готівкових грошових коштів набутих за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та відсотки за ними в загальній сумі 106525,23 грн; 11) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину готівкових грошових коштів в сумі 4500,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 107446,65 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 08.07.2020 р. заяву представника позивача за зустрічним позовом -адвокатом Абросімової О.В. про забезпечення позову - задоволено; накладено арешт на домоволодіння (житловий будинок) загальною площею 236,0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами та гостьовим будинком площею 52 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, на якій він розташований загальною площею 0,1270 га., кадастровий номер 3220880903:001:0024.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали первісний позов, заперечували проти задоволення зустрічного позову, надали пояснення, аналогічні викладеним в первісному позові обставинам.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, підтримала зустрічний позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Третя особа -1 ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову заперечували, підтримала зустрічний позов та просила його задовольнити. В подальшому в судове засідання не з`явивлась, про час та місце розгляду справи була повідомлена відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомила, в зв`язку з чим суд закінчив розгляд справи за її відстуності.

Третя особа -1 ОСОБА_4 будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 25.10.1996 року та який було розірвано 01.03.2016 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 28.

Згідно з ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За час шлюбу за спільні кошти сім`ї було набуто майно, яке підлягає поділу між нами у судовому порядку, оскільки мирним шляхом врегулювати спір щодо поділу майна нам не вдалось.

Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто є особистою приватною власністю дружини/чоловіка.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21 грудня 2007 року 3 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як роз`яснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).

Так, судом установлено, що підтверджується матеріалами справи, сторони у шлюбі набули у власність домоволодіння (житловий будинок) загальною площею 236,0 кв.м. з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку, на якій він розташований загальною площею 0,1270 га., кадастровий номер 3220880903:001:0024.

Суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про те, що добудова будинку та його будівництво було здійснено за кошти від продажу в 2007 році квартири АДРЕСА_3 , купленої позивачем ОСОБА_2 за кошти, що передала їй її матір, оскільки, ця обставина не підтверджена належними засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивач просить суд визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір-червоний металік та стягнути з відповідача на його користь 132 918,48 грн. грошової компенсації Ѕ частки автомобіля. Позивач за зустрічним позовом просить визнати право власності на автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 за ОСОБА_1 , стягнувши з нього грошової компенсації за Ѕ цього автомобіля.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Водночас, враховуючи ту обставину, що сторонами внесено на депозитний рахунок суду відповідної заявленої суми грошової компенсації не було, як і обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації неподільність рухомого майна, яким є автомобілі та враховуючи позовні вимоги сторін щодо визнання права власності за кожним на певну марку автомобіля, суд вважає за можливе залишити у власності кожної сторони заявлений нею автомобіль.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Пунктами 28, 29 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визначено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленої в постанові від 01.07.2015 по справі №6-612цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Так, позивачем заявлено вимоги про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі Ѕ частки та поділ цього майна в розмірі ј кожному із сторін.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 разом із третьою особою ОСОБА_13 16.10.1995 року створили Товариство з обмеженою відповідальністю «Імідж» володіючи рівними частками у статутному фонді по 50%, що підтверджується протоколом №1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж». 24.10.1995 року було зареєстровано ТОВ «Імідж».

09.08.2001 року ТОВ «Імідж» в результаті приватизації уклало договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення та набуло на нього права власності.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10.09.2001 року вказане майно було зареєстровано на праві власності за ТОВ «Імідж».

Згідно договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж» від 05.03.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л. , його учасники здійснили продаж своїх часток за 240 375,00 грн., по 120 187, 50 грн. кожен.

14.03.2008 року ТОВ «Імідж» уклало з ОСОБА_2 та ОСОБА_13 договір купівлі - продажу нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 за 86 900,00 грн. Згідно цього договору, кожній належить по 1/2 частині спірного приміщення.

Як пояснила у суді допитана як свідок ОСОБА_13 , що підтверджується матеріалами справи, спірне приміщення було придбане нею та відповідачем за кошти, отримані від продажу своїх часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж» по 43 450,00 грн. кожна.

20.06.2000 року, відповідач здійснила реєстрацію себе, як фізичної особи - підприємця та використовувала свою частину нежитлового приміщення у своїй господарській діяльності, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки та сам позивач. Узгоджується ця обставина і з матеріалами справи, зокрема, з договором оренди від 01.03.2013 року з ТОВ « Центр фінансових рішень» № 2013-01/07.

Водночас, позивачем не надано, в заперечення цього факту, належних та допустимих доказів того, що спірні нежитлові приміщення були куплені відповідачем в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена позиція висловлена в Постанові ВСУ від 7 вересня 2016 року м. Київ №6-801цс16.

В порушення зазначених вимог позивачем не надано суду і матеріали справи не містять доказів, що підтверджують час придбання майна, що є предметом поділу, його вартість,а також за які кошти воно було придбано.

Відсутність таких доказів позбавляє суд можливості прийти до обґрунтованого висновку, що майно, яке позивач просить поділити між сторонами у спорі є спільним майном подружжя.

Таким чином, станом на день купівлі Ѕ частини нежилих приміщень, джерелом доходу для придбання їх у власність відповідача, були грошові кошти, отримані від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Імідж», створеного відповідачем та третьою особою до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 розмірі Ѕ їх частини є особистою приватною власністю Відповідача ОСОБА_2 та не підлягають поділу між подружжям.

Суд не бере доводи позивача про те, що ним надавалася письмова згода на купівлю відповідачем частини спірних нежитлових приміщень, оскільки, сама лише наявність такої згоди одного із подружжя не тягне за собою припинення права приватної власності дружини/чоловіка та виникнення у подружжя права спільної сумісної власності.

Одночасно заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача Ѕ отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) ОСОБА_2 нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме 497 943, 54 грн. у період з січня 2015 року по жовтень місяць 2019 року (з урахуванням поданої заяви про описку) є необґрунтованою, виходячи із недоведеності позивачем обставин наявності нежитлових приміщень у спільній сумісній власності подружжя.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання готівкових коштів, набутих на час шлюбу, що знаходяться на депозитних рахунках відповідача ОСОБА_1 у ПАТ» Банк Михайлівський» у сумі 301574,00 грн., у ПАТ «Платинум Банк» у сумі 213 050, 45 та грошові кошти в сумі 9 000 доларів США., позики, наданої ОСОБА_5 у сумі 15 000 Євро та ОСОБА_6 - позивачу на суму 2 500 доларів США, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності на рахунках відповідача вказаних коштів на момент розгляду спору, джерела їх походження та використання їх в інтересах сім`ї , як і неповернення отриманої позики подружжю громадянами ОСОБА_5 .

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повного задоволення як первинного та і зустрічного позовів, в зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження належності майна, що є предметом поділу, подружжю.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60,61, 68,70,71 СК України, ст.ст. 364, 365,368, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 51, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.

В порядку розподілу майна подружжя:

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_5 ;

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,1270 га., розташованої в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT» , 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір-червоний металік;

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_5 ;

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,1270 га., розташованої в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_5 .

В решті первісних та зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_12 );

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 );

Третя особа-1 - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_13 );

Третя особа-2 - ОСОБА_4 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОКПП суду невідомий).

Суддя Н. М. Ларіонова