Постанова

від 01.02.2023 по справі 758/11362/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року м. Київ

Справа № 758/11362/16

Провадження № 22-ц/824/2441/2023

Резолютивна частина постанови оголошена 01 лютого 2023 року

Повний текст постанови складено 03 лютого 2023 року

Київський апеляцій суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи (за первісним і зустрічним позовами): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25 жовтня 1996 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції міста Києва, про що було складено відповідний актовий запис № 524. 01 березня 2016 року шлюб між позивачем та Відповідачем було розірвано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 28.

За час шлюбу за спільні кошти сім`ї сторонами було набуто майно, яке підлягає поділу між ними у судовому порядку, оскільки мирним шляхом врегулювати спір щодо поділу майна їм не вдалось.

14 березня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасом О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 479, за умовами якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках придбали у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж» нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. «А»), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 . Відокремлене нежиле приміщення № 11 - першого поверху - офіс складається з наступних приміщень: приміщення № 1, площею 44,0 кв.м.; приміщення № 2, площею 22,6 кв.м.; приміщення № 3, площею 4,1 кв.м.; приміщення № 4, площею 7,5 кв.м.; приміщення № 5, площею 5,7 кв.м.; приміщення № 6, площею 1,4 кв.м.; приміщення № 7, площею 1,1 кв.м. Відповідно до пункту 5 Договору продаж вищезгаданого нежилого приміщення вчинено за 86 900, грн, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли до моменту підписання цього Договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Імідж».

ОСОБА_1 вказував, що спірне нежиле приміщення було придбано ОСОБА_2 за спільні кошти сім`ї у рівних частках з ОСОБА_3 , а тому у кожної з них у власності перебуває частка спірного нежилого приміщення. За вище викладених обставин між позивачем та відповідачем підлягає поділу частка у праві спільної власності на спірне нежиле приміщення, що належить відповідачу на праві власності відповідно до укладеного договору.

ОСОБА_1 просив:

1) визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в

АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки;

2) поділити майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року прийнято до провадження уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якій, уточнивши свої позовні вимоги просив:

1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки;

2) поділити майно, що є об`єктом спільної сумісної власності, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки;

3) визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов

№ НОМЕР_2 , колір - червоний металік;

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 000,00 грн грошової компенсації частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік;

5) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 359 693,54 грн. в якості частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) ОСОБА_2 нежитлового приміщення № 11 першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 по № 7 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2017 року.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що в період

з 25 жовтня 1996 року по 01 березня 2016 року вона та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу ними було набуто майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме:майнові права на грошові кошти за договором позики посвідченим борговою розпискою від 11 листопада 2010 року надані

ОСОБА_7 в сумі 15 000,00 Євро та доходи від їх надання в розмірі 18 % річних;грошові кошти на депозитних рахунках у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 10 000,00 доларів США, у ПАТ «Платинум Банк» на суму

7 500,00 доларів США та відсотки за ними; автомобіль «FIAT LINEA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 ; боргові зобов`язання за договором позики посвідченим розпискою перед ОСОБА_8 в сумі 5 000,00 доларів США; готівкові грошові кошти в сумі 9 000,00 доларів США.

Позивачка за зустрічним позовом вказувала, що відповідно до розписки

від 11 листопада 2010 року ОСОБА_7 позичив в ОСОБА_1

15 000,00 Євро та зобов`язався повернути їх до 31 грудня 2012 року. За даним договором позики ОСОБА_1 надав в позику грошові кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки грошові кошти були накопичені під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі. На даний час грошові кошти в розмірі 15 000,00 Євро повернені не були. Таким чином, поділу підлягають майнові права на грошові кошти в сумі

15 000,00 Євро, з виділенням кожній із сторін майнових прав на 7 500,00 Євро.

Крім того зазначала, що від надання вказаних коштів в борг ОСОБА_1 отримує дохід в розмірі 18 % річних, що становить 225,00 Євро щомісяця.

Відтак з моменту розірвання шлюбу - 01 березня 2016 року по 30 жовтня 2017 року (20 місяців), отримано дохід, який становить 4 500,00 Євро (225x20).

Таким чином, грошові кошти в розмірі 4 500,00 Євро є спільною сумісною власністю, і відповідно з ОСОБА_1 підлягає стягненню половина вказаної суми в розмірі 2 250,00 Євро.

Позивачка за зустрічним позовом також зазначала, що поділу підлягають грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_1 , зокрема у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 10 000,00 доларів США, у ПАТ «Платинум Банк» на суму 7 500,00 доларів США та відсотки за ними.

Вказувала, що за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який також підлягає поділу.

Вартість автомобіля ОСОБА_2 оцінює в розмірі 150 000,00 грн та вважала за необхідне автомобіль марки «FIAT LINEA» залишити у власності відповідача, а на користь ОСОБА_2 стягнути компенсацію в розмірі половини вартості, що становить 75 000,00 грн.

Також зазначала, що поділу підлягають боргові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_8 за договором позики посвідченим розпискою на загальну суму

5 000,00 доларів США, які ОСОБА_2 отримала для погашення кредитних зобов`язань перед банком за кредитним договором на купівлю автомобіля марки «NISSAN JUKE SE 1.6 CVT».

Відповідно до розписки ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_9 :

27 лютого 2014 року - 1 350,00 доларів США; 29 березня 2014 року - 1 150,00 доларів США; 21 травня 2014 року - 1 100,00 доларів США; 28 серпня 2014 року -

1 400,00 доларів США. Вже після розірвання шлюбу, з особистих грошових коштів, ОСОБА_2 було повернуто ОСОБА_8 частину грошових коштів в сумі

2 500,00 доларів США, а саме: 15 квітня 2016 року - 1 000,00 доларів США, 23 березня 2017 року - 1 500,00 доларів США. Половина вказаної суми в розмірі 1 250,00 доларів США підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як частина спільного боргу подружжя, зобов`язання за яким виконано ОСОБА_2 з особистих грошових коштів.

Також, підлягає визнанню спільним боргом подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , решта боргу в сумі 2 500,00 доларів США надані ОСОБА_8 за борговою розпискою від 21 травня 2014 року на суму 1 100,00 доларів США та за борговою розпискою від 28 серпня 2014 року на суму 1 400,00 доларів США.

Поділу підлягають готівкові грошові кошти, набуті за час шлюбу, та які після його розірвання залишилися в ОСОБА_1 в сумі 9 000,00 доларів США. При розрахунках ОСОБА_2 використано офіційний курс Національного банку України (далі - НБУ) станом на 21 листопада 2017 року, що становить: 100,00 доларів США = 2 647,7080 грн; 100,00 Євро = 3 119,2648 грн.

ОСОБА_2 просила:

1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- майнові права на грошові кошти в розмірі 467 889,72 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 15 000,00 Євро, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

- грошові кошти в розмірі 140 366,92 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 4 500,00 Євро, які є доходом в розмірі 18 % річних від наданих в борг

ОСОБА_7 грошових коштів за договором позики посвідченим розпискою

від 11 листопада 2010 року;

- грошові кошти, що знаходяться на депозитних рахунках: у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 264 770,80 грн, що еквівалентно за офіційним курсом

НБУ 10 000,00 доларів США, у ПАТ «Платинум Банк» на суму 198 578,10 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7 500,00 доларів США та відсотки за ними; готівкові грошові кошти в сумі 238 293,72 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 9 000,00 доларів США;

2) поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме:

- визнати за ОСОБА_2 майнові права на 233 944,86 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7 500,00 Євро, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на 233 944,86 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 7 500,00 Євро, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину грошових коштів, які зберігаються на депозитному рахунку у ПАТ «Банк Михайлівський» в сумі

132 385,40 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 5 000,00 доларів США та відсотки за ними;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину грошових коштів, які зберігаються на депозитному рахунку у ПАТ «Платинум Банк» в сумі 99 289,05 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 3 750,00 доларів США та відсотки за ними;

3) визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

4) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 75000,00 грн грошової компенсації за частку автомобіля марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

5) визнати спільним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 66 192,70 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 2 500,00 доларів США, надані ОСОБА_8 за договором позики посвідченим борговою розпискою;

6) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 33 096,35 грн., що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 1 250,00 доларів США, як частину спільного боргу подружжя, зобов`язання за яким виконано ОСОБА_2 з особистих грошових коштів;

7) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 119 146,86 грн, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 4 500,00 доларів США, як частину готівкових грошових коштів від суми в розмірі 9 000,00 доларів США.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року прийнято до провадження Подільського районного суду міста Києва зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя права власності та поділ спільного майна подружжя, об`єднавши в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2019 року залучено в якості третьої особи ОСОБА_6 та прийнято заяву про зміну предмету позову, в якому ОСОБА_1 просив:

1) визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частки; автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік; доходи в розмірі 995 887,09 грн, отримані ОСОБА_2 в якості орендної плати як наймодавцем за договором оренди нежитлового приміщення № 11 першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 по № 7 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2019 року включно; житловий будинок (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.) з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

2) поділити майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А), загальною площею

86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частки;

3) визнати за:

- ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

132 918,48 грн грошової компенсації частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , колір - червоний металік;

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 497 943,54 грн в якості частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) ОСОБА_10 нежитлового приміщення № 11 першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 по № 7 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2019 року.

10 грудня 2019 року позивачем за зустрічною позовною заявою

ОСОБА_2 подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій ОСОБА_2 просить:

1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- майнові права на грошові кошти в розмірі 15 000,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 397 337,73 грн, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

- дохід в розмірі 13 275,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 351 643,89 грн, від наданих в борг ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн Євро;

- автомобіль FIAT LINEA, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- готівкові грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «Банк Михайлівський» та відсотки за ними в загальній сумі

301 574,00 грн;

- готівкові грошові кошти набуті за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «Платинум Банк» та відсотки за ними у загальній сумі 213 050,45 грн;

- готівкові грошові кошти в сумі 9 000,00 доларів СІЛА, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 214 893,31 грн;

2) поділити спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, а саме:

- визнати за ОСОБА_2 майнові права на 7 500,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 198 668,87 грн, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

- визнати за ОСОБА_1 майнові права на 7 500,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 198 668,87 грн, надані ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року;

3) визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями та гостьовим будинком площею 52 кв.м. (домоволодіння) АДРЕСА_2 ;

4) визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,1270 кв.м., розташовану в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

5) визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

6) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 66 893,90 грн грошової компенсації за частку автомобіля «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

7) визнати спільним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 500,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ

59 692,59 грн, надані ОСОБА_8 за борговою розпискою від 21 травня 2014 року на суму 1 100,00 доларів США та за борговою розпискою від 28 серпня 2014 року на суму 1 400,00 доларів США;

8) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 250,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 29 846,29 грн, як частину спільного боргу подружжя, виконаного одноосібно ОСОБА_2 з особистих грошових коштів;

9) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі

6 637,5 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 175 821,95 грн, що є 1/2 частиною доходу в від наданих в борг ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року грошових коштів в розмірі

15 000,00 Євро;

10) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі

15 997,50 грн, що є 1/2 частиною доходу від отриманої 03 жовтня 2017 року в якості відсотків від наданих в борг ОСОБА_7 за договором позики посвідченим розпискою від 11 листопада 2010 року грошових коштів;

11) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину готівкових грошових коштів набутих за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «Банк Михайлівський» та відсотки за ними в загальній сумі

150 787,00 грн;

12) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину готівкових грошових коштів набутих за час шлюбу, що знаходилися на депозитних рахунках у ПАТ «Платинум Банк» та відсотки за ними в загальній сумі 106 525,23 грн;

13) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину готівкових грошових коштів в сумі 4 500,00 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 107 446,65 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_2 , як відповідачем за позовом ОСОБА_1 , подано відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача вказала, що позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог стверджує, що частка нежитлових приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в ( літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. розташованого в АДРЕСА_1 було придбано відповідачкою за спільні кошти сім`ї, проте зазначене спростовується наступним.

Придбання спірного нерухомого майна було здійснено ОСОБА_2 за її особисті кошти, отримані нею в результаті створення та діяльності ТОВ «Імідж», а не за спільні кошти подружжя. В період з 25 жовтня 1996 року по 01 березня 2016 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. ТОВ «Імідж» було зареєстроване 24 жовтня

1995 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію видане Подільською районною радою народних депутатів м. Києва 24 жовтня 1995 року. Дане свідоцтво було замінене на свідоцтво серії НОМЕР_7 , номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 071 120 0000 002319. Вказане також підтверджується довідкою № 119 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданої Головним управлінням статистики від 16 листопада 2005 року, протоколом про створення ТОВ «Імідж» та статутом ТОВ «Імідж».

ТОВ «ІМІДЖ» набуло у власність спірне нерухоме майно в результаті приватизації відповідно до Договору купівлі-продажу приміщення від 09 серпня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нізовцевою С. Г., зареєстровано в реєстрі за № 350-1. Вартість придбання відповідно до

пункту 2 вказаного Договору становила 118 872,00 грн. На підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10 вересня 2001 року вказане спірне нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Імідж» на праві колективної власності.

Вказувала, що до приватизації, спірне нерухоме майно перебувало в користуванні у ТОВ «Імідж» відповідно до договору оренди. Стан у якому спірне майно було набуте в користування зазначено в звіті про експертну оцінку вартості приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на жовтень 1998 року. Відповідно до вказаного звіту зазначено, що на стінах приміщення місцями спостерігаються залишки оздоблення, ураження цвільовим грибком, здуття та відпадання штукатурки від основи, внутрішні двері зламані або відсутні, покриття підлоги потребує повної заміни; експлуатація приміщення неможлива без проведення капітальних будівельних робіт; стан приміщення - умовно придатний до експлуатації. Саме за кошти ТОВ «Імідж» в спірному майні було зроблено капітальний ремонт внаслідок чого його вартість істотно зросла.

Станом, на час створення ТОВ «Імідж» 24 жовтня 1995 року, сторони не перебували у шлюбі, а після укладення шлюбу, ОСОБА_1 жодним чином не приймав участі в діяльності Товариства. Спірне нерухоме майно ТОВ «Імідж» було придбано за доходи отримані від господарської діяльності Товариства.

Відповідно до договору від 05 березня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л., зареєстровано в реєстрі за № 656 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було здійснено продаж часток в статутному капіталі ТОВ «Імідж» за 240 375,00 грн, тобто кожною за 120 187,50 грн. В пункті 3.3.6. цього Договору зазначено, що Продавець-1 ( ОСОБА_2 ) повідомляє Покупця, що на момент формування Статутного фонду вказаного Товариства та внесення грошових коштів, в зареєстрованому шлюбі не перебувала, не проживала однією сім`єю і не вела спільного господарства з іншою особою. За кошти отримані від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Імідж», відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О. В., зареєстровано в реєстрі за № 479, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 у рівних частинах у ТОВ «Імідж». Відповідно до абзацу 2 пункту 4 даного Договору балансова вартість нежилого приміщення становить 86 900,00 грн. Згідно пункту 5 даного Договору продаж вищезазначеного нежилого приміщення вчинено за 86 900,00 грн, які відповідач та третя особа внесли до моменту підписання цього Договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Імідж».

Спірне нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ № 004211

від 20 березня 2008 року. Відповідно до довідки-характеристики Київського міського БТІ від 25 березня 2008 року ринкова вартість (без ПДВ) спірного нерухомого майна становить 2 181 600,00 грн. Згідно висновку Суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АР ДЖІ САТЕЛЛІТ» ринкова вартість оцінюваного майна - нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху в (літ. А), загальною площею 86,4 кв.м. (без податку на додану вартість) станом на 14 березня 2008 року становить 2 180 000, 00 грн. Таким чином, при ринковій вартості спірного нерухомого майна більше 2 180 000,00 грн, вказане спірне майно було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 14 березня 2008 року за його залишковою балансовою вартістю в розмірі 86 900,00 грн., що є нижчою від ринкової вартості більше як в 25 разів. Саме за таких умов, хоча формально і було укладено договір купівлі-продажу, можна стверджувати, що спірне нерухоме майно було набуто фактично за безвідплатною угодою.

Щодо вимог про стягнення з відповідача частини доходів від надання в тимчасове платне користування нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 зазначила, що така є похідною від вимоги про поділ нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 подано письмові пояснення, в яких остання заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У грудні 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій

ОСОБА_2 просила відмовити повністю в задоволені позовних вимог

ОСОБА_1 та додатково вказала, що для придбання спірного нерухомого майна спільні кошти подружжя не використовувались, і як було зазначено вище, спірне майно було придбано відповідачкою за кошти отримані нею від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Імідж», яке було створено до шлюбу. За таких обставин, хоч є факт набуття майна під час шлюбу, але оскільки джерелом коштів є особисті кошти Відповідачки, набуте у власність спірне нерухоме майно є особистою приватною власністю Відповідачки.

Вказала, що згідно норм чинного законодавства, частка в статутному фонді товариства, зокрема і ТОВ «Імідж» є річчю, і доходи які приносить така річ та доходи від продажу такої речі (частки в статутному фонді ТОВ «Імідж»), яке було створено до шлюбу, є особистою приватною власністю Відповідачки. А використання в цій нормі слова «дивіденди» з лексики корпоративного права, лише підкреслює, що жодних прав на доходи від корпоративних прав на частку в статутному фонді ТОВ «Імідж» (чи коштів від продажу такої частки) Позивач не мав та не має. З огляду на викладене немає підстав для задоволення позовних вимог Позивача про визнання спірного нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

Технічна документація на будинок не відображає наявність на земельній ділянці гостьового будинку побудованого в 2007, 2008 роках. Вважала, що поділ будинку та земельної ділянки в рівних частинах не буде в повній мірі відображати джерело походження коштів за які було придбано земельну ділянку та проводилося будівництво будинків. Так добудова спірного будинку та будівництво на цій же земельній ділянці гостьового будинку було здійснено за кошти від продажу в 2007 році квартири АДРЕСА_3 . Купівлю даної квартири було здійснено за кошти подаровані ОСОБА_2 її матір`ю - ОСОБА_11 отримані від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Також будівництво спірного будинку та будівництво на цій же земельній ділянці гостьового будинку було здійснено за кошти подаровані ОСОБА_2 її матір`ю - ОСОБА_11 від продажу дачного будинку - домоволодіння за адресом: АДРЕСА_2 .

Вартість автомобіля відповідно до висновку експертизи № 83/06-2019 від 29 липня 2019 року становить 265 836, 97 грн. Вважає таку вартість завищеною з огляду на те, що вартість нового аналогічного автомобіля становить 412 840,00 грн. Спірний автомобіль, який був у користуванні протягом шести років не може коштувати більше 50 % вартості нового аналогічного автомобіля, відтак висновок експерта є необґрунтованим та таким, що викликає сумніви в його правильності, а тому судом має бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

В порядку розподілу майна подружжя визнано:

- за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_2 ;

- за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1270 га, розташованої в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір-червоний металік;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку (загальною площею 236,0 кв.м. та житловою площею 70,5 кв.м.), з господарськими будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_2 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1270 га, розташованої в селі Мала Олександрівна Бориспільського району Київської області, кадастровий номер: 3220880903:02:001:0024;

- за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони у шлюбі набули у власність домоволодіння (житловий будинок) загальною площею 236,0 кв.м. з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, на якій він розташований загальною площею 0,1270 га., кадастровий номер 3220880903:001:0024, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними порівну.

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов

№ НОМЕР_2 , колір-червоний металік, а за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки сторонами не внесено на депозитний рахунок суду відповідної заявленої суми грошової компенсації, як і обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації неподільність рухомого майна, яким є автомобілі та врахувавши позовні вимоги сторін щодо визнання права власності за кожним на певну марку автомобіля, суд вважав за можливе залишити у власності кожної сторони заявлений нею автомобіль.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки та поділ цього майна в розмірі

кожному із сторін, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірні нежитлові приміщення були куплені відповідачем в інтересах сім`ї та за спільні кошти подружжя, оскільки як встановлено судом, станом на день купівлі частини нежилих приміщень, джерелом доходу для придбання їх у власність відповідача, були грошові кошти, отримані від продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Імідж», створеного відповідачем та третьою особою до реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем, тобто є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не підлягають поділу між подружжям.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме 497 943,54 грн. у період з січня 2015 року по жовтень місяць 2019 року (з урахуванням поданої заяви про описку), суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги є необґрунтованими, виходячи із недоведеності позивачем обставин наявності нежитлових приміщень у спільній сумісній власності подружжя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання готівкових коштів, набутих на час шлюбу, що знаходяться на депозитних рахунках відповідача ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» у сумі

301 574,00 грн, у ПАТ «Платинум Банк» у сумі 213 050,45 грн та грошові кошти в сумі

9 000,00 доларів США, позики, наданої ОСОБА_7 у сумі 15 000,00 Євро та ОСОБА_8 - позивачу на суму 2 500,00 доларів США, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності на рахунках відповідача вказаних коштів на момент розгляду спору, джерела їх походження та використання їх в інтересах сім`ї, як і неповернення отриманої позики подружжю громадянами

ОСОБА_7

19 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олекса Л. А. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що під час формування недовнесених на момент створення 70 % статутного капіталу ТОВ «Імідж», а також під час збільшення статутного капіталу були використані кошти, які належали їй особисто, оскільки, як зазначає заявник, згідно відповіді ГУ ДФС у Київській області основним її доходом за період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2018 року була заробітна плата в ТОВ «Імідж», девідендів від підприємницької діяльності не отримувала. Таким чином, на переконання заявника, ОСОБА_2 на надано суду доказів, що статутний фонд ТОВ «Імідж» був сформований за рахунок її особистих коштів. Заявник вказує, що під час укладення договору купівлі-продажу від 14 серпня 2008 року спірних нежитлових приміщень, ним надавалась згода на придбання відповідачем частки спірного нежилого приміщення, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасом О. В. ОСОБА_2 не доведено, що грошові кошти в сумі 120 187,50 грн. отримані нею від продажу корпоративних прав є її особистими коштами, а тому не спростувала презумпцію спільності нежилого приміщення, придбаного у період шлюбу. Приймаючи рішення у справі в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції однобічно, із врахуванням лише позиції позивача підійшов до встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та фактично не з?ясував природу правовідносин, які виникли між сторонами. Відповідно, за вищенаведених обставин, заявник також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 497 943,54 грн. в якості частки триманої орендної плати за надання в тимчасове користування (оренду) спірного нежилого приміщення.

Заявник в апеляційній скарзі вказує про те, що за висновками Верховного Суду, частина п?ята статті 71 СК України не вимагає обов?язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами про припинення своєї частки у спільній сумісній власності і отримання компенсації на свою користь. При цьому заявник погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення спірних автомобілів за сторонами, врахувавши при цьому фактичний порядок користування. Проте, судом не було взято до уваги висновок судового експерта ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» № 83/06-2019, складеного 29 липня 2019 року (т. 3, а. с. 141-153) згідно якого ринкова вартість автомобіля «FiatLinea», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату проведення експертизи становить 133 787,80 грн., а ринкова вартість автомобіля «NisanJuke», реєстраційний номер НОМЕР_8 , станом на дату складання експертизи становить 265 836,97 грн. Таким чином заявник вважає, що з ОСОБА_2 на його користь потрібно стягнути різницю вартості автомобіля в сумі 66 024,58 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року витребувано з Подільського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 758/11362/16-ц за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

24 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи № 758/11362/16-ц за

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Олекси Л. А. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року задоволено та поновлено його.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Олексою Л. А., на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

11 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Білошапка О. В. подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Олексою Л. А. залишити без задоволення, а рішення Подільського районного судуміста Києва від 01 грудня 2021 року залишити без змін.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 адвокати Олекса Л.А. та Мельнікова І.Г. підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 адвокат Білошапка О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в

АДРЕСА_1 в розмірі частки та поділ цього майна в розмірі

кожному із сторін; стягнення частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) нежилих приміщень; визнання за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132 918,48 грн грошової компенсації 1/2 частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , колір - червоний металік; та в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 66 893,90 грн. грошової компенсації за частку автомобіля «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 367 ЦПК України справа в цій частині не переглядається.

Встановлено, що 16 жовтня 1995 року ОСОБА_13 разом із третьою особою ОСОБА_3 було створено ТОВ «Імідж» володіючи рівними частками у статутному фонді по 50 % кожна, що підтверджується протоколом № 1 зборів учасників ТОВ «Імідж».

24 жовтня 1995 року було зареєстровано ТОВ «Імідж».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 25 жовтня 1996 року та який було розірвано 01 березня 2016 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 28.

20 червня 2000 року, відповідач здійснила реєстрацію себе, як фізичної особи-підприємця та використовувала свою частину нежитлового приміщення у своїй господарській діяльності, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки та сам позивач. Узгоджується ця обставина і з матеріалами справи, зокрема, з договором оренди від 01 березня 2013 року з ТОВ « Центр фінансових рішень» № 2013-01/07.

09 серпня 2001 року ТОВ «Імідж» в результаті приватизації уклало договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , та набуло на нього права власності.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10 вересня

2001 року вказане майно зареєстровано на праві власності за ТОВ «Імідж».

Згідно договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж»

від 05 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л., його учасники здійснили продаж своїх часток за

240 375,00 грн., по 120 187,50 грн. кожен.

14 березня 2008 року ОСОБА_1 було складено заяву про надання згоди на придбання за ціну та на умовах на власний розсуд своїй дружині ОСОБА_2

частину нежилого приміщення № 11, першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаній заяві ОСОБА_1 стверджував, що договір купівлі-продажу буде укладатися його дружиною в їх спільних інтересах, і укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Справжність підпису на заяві ОСОБА_1 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О. В., та зареєстровано в реєстрі за № 478 (т. 1, а. с. 200).

14 березня 2008 року ТОВ «Імідж» уклало з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 за 86 900,00 грн. Згідно цього договору, кожній належить по 1/2 частині спірного приміщення.

Як пояснила у суді першої інстанції допитана як свідок ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи, спірне приміщення було придбане нею та ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу своїх часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж`по 43 450,00 грн. кожна.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі, сторонами було придбано автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов

№ НОМЕР_2 , колір-червоний металік, який зареєстровано за

ОСОБА_2 та автомобіль «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Згідно висновку судового експерта ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» № 83/06-2019, складеного 29 липня 2019 року (т. 3, а. с. 141-153) ринкова вартість автомобіля «FiatLinea», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату проведення експертизи становить 133 787,80 грн, а ринкова вартість автомобіля «NisanJuke», реєстраційний номер НОМЕР_8 , станом на дату складання експертизи становить 265 836,97 грн.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поділ автомобіля та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ автомобіля

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що спірні автомобілі: «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов

№ НОМЕР_2 , колір-червоний металік та «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 були придбані сторонам за час їх перебування у шлюбі, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя.

Вирішуючи спір у справі у вказаних частинах, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan» моделі «Juke SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір-червоний металік, а за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зробивши висновок про те, що оскільки сторонами не внесено на депозитний рахунок суду відповідної заявленої суми грошової компенсації, як і не надано обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації неподільності рухомого майна, яким є автомобілі.

Проте вирішуючи спір у цій частині заявлених вимог, суд першої інстанції не звернув увагу на таке.

Аналізуючи мотиви, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ автомобіля та зустрічних позовних вимог

ОСОБА_2 про поділ автомобіля, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20);

від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц (провадження № 61-37616св18);

від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18);

від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19 (провадження № 61-21084св19),

від 17 лютого 2021 року у справі № 359/898/18 (провадження № 61-3703св19),

від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18 (провадження № 61-19084св20),

від 07 квітня 2021 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61-11187св20),

від 18 травня 2021 року у справі № 725/3818/19 (провадження № 61-11831св20).

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Таку ж позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зазначивши у пункті 45, що вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала,

що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовними вимогами, зокрема просив: визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , колір - червоний металік, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132 918,48 грн. грошової компенсації 1/2 частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , колір - червоний металік.

ОСОБА_2 звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, зокрема просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 66 893,90 грн грошової компенсації за частку автомобіля «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Тобто, позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом просили визнати право власності на спірні автомобілі за відповідачем та стягнути відповідну компенсацію на свою користь відповідно, що свідчить про згоду одного із співвласника на отримання грошової компенсації замість своєї частки в спільному майні, а відтак у позивача відсутній обов`язок у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Згідно висновку судового експерта ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» № 83/06-2019, складеного 29 липня 2019 року (т. 3, а. с. 141-153) ринкова вартість автомобіля «FiatLinea», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату проведення експертизи становить 133 787,80 грн, а ринкова вартість автомобіля «NisanJuke», реєстраційний номер НОМЕР_8 , станом на дату складання експертизи становить 265 836,97 грн.

Таким чином, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132 918,48 грн. грошової компенсації 1/2 частки автомобіля марки «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 , колір - червоний металік та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

66 893,90 грн грошової компенсації за частку автомобіля «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 - підлягають задоволенню.

З врахуванням того, що ринкова вартість автомобіля «FIAT LINEA», номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 133787,80 грн. а ринкова вартість автомобіля «Nissan», моделі «JUKE SE 1.6 CVT», 2013 року випуску, двигун № НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 становить 265836,97 грн., з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненн. різниця вартості автомобілів в сумі 66024,58 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки та поділ цього майна в розмірі кожному із сторін

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), у якій також зазначив, що законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження

№ 61-13953св19) Верховний Суд вказав, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 (провадження

№ 61-44843св18) Верховний Суд звернув увагу на те, що у статті 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в інших постановах, на які посилається заявник в касаційній скарзі, зокрема в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі

№ 646/6271/16-ц (провадження № 61-34723св18), від 06 лютого 2018 року у справі

№ 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі

№ 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), від 10 червня 2020 року у справі

№ 454/2786/17-ц (провадження № 61-975св20). Судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.

Судом встановлено, що 16 жовтня 1995 року ОСОБА_13 разом із третьою особою ОСОБА_3 було створено ТОВ «Імідж» володіючи рівними частками у статутному фонді по 50 % кожна, що підтверджується протоколом

№ 1 зборів учасників ТОВ «Імідж».

24 жовтня 1995 року було зареєстровано ТОВ «Імідж».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 жовтня 1996 року перебували у шлюбі, який розірвано 01 березня 2016 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 28.

20 червня 2000 року, відповідач здійснила реєстрацію себе, як фізичної особи-підприємця та використовувала свою частину нежитлового приміщення у своїй господарській діяльності, що підтвердили допитані в судовому засіданні свідки та сам позивач. Узгоджується ця обставина і з матеріалами справи, зокрема, з договором оренди від 01 березня 2013 року з ТОВ « Центр фінансових рішень» № 2013-01/07.

09 серпня 2001 року ТОВ «Імідж» в результаті приватизації уклало договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , та набуло на нього права власності.

Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 10 вересня

2001 року вказане майно зареєстровано на праві власності за ТОВ «Імідж».

Згідно договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж»

від 05 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л., його учасники здійснили продаж своїх часток за

240 375,00 грн, по 120 187,50 грн кожен.

14 березня 2008 року ТОВ «Імідж» уклало з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86, 4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 за 86 900,00 грн. Згідно цього договору, кожній належить по 1/2 частині спірного приміщення.

Таким чином судом встановлено, що спірне приміщення було придбане 14 березня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кошти, отримані ними від продажу 05 березня 2008 року своїх часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж», оскільки проміжок часу від відчуження ОСОБА_2 своє частки у ТОВ «Імідж» (05 березня 2008 рік) до моменту придбання ОСОБА_2 спірного нежитлового приміщення у власність (14 березня 2008 рік) є незначним та свідчить про те, що саме за отримані кошти від відчуження частки у ТОВ «Імідж», ОСОБА_2 і було придбане спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з положеннями частини другої статті 12, частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України учасника справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в

АДРЕСА_1 , набуто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу своїх часток у статутному капіталі ТОВ «Імідж», а отже, ОСОБА_1 не довів, що частка нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , була придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_14 .

Факт придбання спірного нерухомого майна у період шлюбу за обставин цієї справи не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, оскільки судом достеменно встановлено, що спірне нерухоме майно придбано хоча й у період шлюбу, проте за особисті кошти ОСОБА_2 , а тому це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , за особисті кошти якої воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Наявність заяви ОСОБА_1 про надання згоди на придбання спірного нерухомого майна, не підтверджує право спільної сумісної власності сторін на вказане майно, оскільки зі змісту заяви не встановлено факту придбання спірного нежитлового приміщення саме за спільні кошти подружжя, що є визначальним у такій категорії справ.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень з № 1 по № 7 групи приміщень № 11 першого поверху (в літ. А) загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 в розмірі частки та поділ цього майна в розмірі кожному із сторін.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) нежилих приміщень

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в цій частині, ОСОБА_1 вказував про те, що оскільки нежитлове приміщення № 11 першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 по № 7 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак отриманий дохід

від надання в тимчасове оплатне користування (оренду) вказаного нежитлового приміщення є також спільною сумісною власністю подружжя.

А тому ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь

359 693,54 грн. в якості частки отриманої орендної плати за надання в тимчасове оплатне користування (оренду) нежитлового приміщення № 11 першого поверху (в літ. А), що складається з групи нежитлових приміщень з № 1 по № 7 першого поверху (в літ. А), загальною площею 86,4 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , у період з січня місяця 2015 року по жовтень місяць 2017 року.

Надаючи оцінку виниклим правовідносинам у цій частині, Київський апеляційний суд виходить із такого.

25 жовтня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

01 березня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір оренди, за умови якого орендар приймає у тимчасове оплатне користування об?єкт оренди в порядку та строки, визначені цим договором. Під об?єктом оренди сторони даного договору розуміють групу нежитлових приміщень № 11 в літ. «А», загальною площею 86,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 березня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що коши отримані від надання в тимчасове оплатне користування (оренду) нежилих приміщень у період з січня 2015 року по 01 березня 2016 року (період заявлений позивачем) було використано не в інтересах сім?ї, а відтак підстав для стягнення коштів за такий період немає.

Що стосується періоду з 02 березня 2016 року по жовтень 2017 року (період заявлений позивачем), то позов ОСОБА_1 в цій частині також задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено Київським апеляційним судом, спірне нежитлове приміщення було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 , є її особистою власністю, а відтак кошти отримані від здачі в оренду нежитлових приміщень вже після розірвання шлюбу є її особистими коштами, а відтак поділу не підлягають.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але зроблено неправильне застосування норм матеріального права, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості автомобілів, відповідно до правил статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цих частинах нового рішення про задоволення цих позовних вимог.

В іншій частині, а саме в частині позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень та поділ цього майна, стягнення частки отриманої орендної плати рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною -задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в стягненні грошової компенсації, як різниці у вартості автомобілів - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_9 АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію як різницю у вартості автомобілів у сумі 66024 гривні 58 копійок.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання спільною сумісною власністю нежилих приміщень та поділ цього майна, стягнення частки отриманої орендної плати - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна