Ухвала

від 16.08.2022 по справі 382/1142/16-ц

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1142/16-ц

Провадження №6/382/45/22

У Х В А Л А

17 серпня 2022 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О. А.

при секретарі Твердохліб Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області (м.Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації про визначення участі батька у спілкуванні та вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області (м.Київ) Сидоренко О. В. звернувся до Яготинського районного суду Київської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації про визначення участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, в якій зазначив, що на виконанні Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 63326441 з виконання виконавчого листа № 382/1142/16-ц Яготинського районного суду від 08.10.2020 про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 шляхом встановлення ОСОБА_1 побачень з сином: кожну першу та третю суботу місяця з 9 годин до 13 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 години до 12 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 чи в іншому місці, визначеному батьком за погодженням з матір`ю дитини, та спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період. За взаємною домовленістю батьків, з врахуванням віку дитини та її бажання, батьки проводять дні народження дитини, а також інші святкові дні за календарем разом із сином. За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Згідно ухвали № 382/1142/16-ц від 10.02.2022 року Яготинського районного суду визнано дії державного виконавця неправомірними та зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження на підставі заяви ОСОБА_1 25.05.2022 начальником відділу винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. Одночасно з постановою про відновлення виконавчого провадження сторонам направлено вимогу виконавця в якій зазначено про необхідність 03.06.2022 року надати пропозиції спільного відпочинку разом з дитиною, протягом 21 календарного дня у літній період - за попередньою домовленістю сторін. До відділу надійшли заяви від сторін виконавчого провадження з яких вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період. Оскільки законодавством не передбачено, що державний виконавець має право самостійно встановлювати спільний графік відпочинку разом з дитиною протягом 21 календарного дня у літній період просив встановити спосіб та порядок виконання рішення в наступній частині спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період, а саме зазначивши конкретні календарні терміни спільного відпочинку з врахуванням позицій батьків.

Заявник в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Яготитнської міської ради в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник ОСОБА_2 направила на адресу суду письмові пояснення, в котрих вказано, що в провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває заява старшого державного виконавця Сидоренка Олександра Васильовича про зміну способу і порядку виконання рішення по справі №382/1142/16-ц, а саме про встановлення способу та порядок виконання рішення в наступній частині спільного відпочинку разом з дитиною за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період, а саме зазначивши конкретні календарні терміни спільного відпочинку з врахуванням пропозиції батьків. Ознайомившись із змістом вищевказаної поданої заяви, звертаємо увагу суду на те, що у рішення Яготинського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року встановлено конкретний календарний термін спільного відпочинку ОСОБА_1 разом із дитиною за домовленістю з матір`ю у вигляді 21 календарного дня. При цьому, у разі намагання сформування державним виконавцем вимог щодо встановлення конкретного періоду відпочинку батька з дитиною, звертаємо увагу суду на те, що таке формулювання вимог фактично ставить питання не про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення, а по суті змінює зміст самого рішення суду. Так, у разі визначення конкретного періоду відпочинку дитини з батьком, тим самим буде усунуто умову щодо досягнення відповідної домовленості з матір`ю дитини. В той же час, рішення Яготинського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року не визначає конкретний період для спільного відпочинку батька з дитиною. Вирішення цього питання поставлено під умову досягнення відповідної домовленості між батьком та матір`ю. Отже, така домовленість, є обов`язковою умовою виконання рішення суду в цій частині. Так, обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п`ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Така ж норма міститься і у статті 435 ЦПК України.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення сулу слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення, не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Отже, за змістом статті 435 ЩІК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

При вирішенні питання щодо встановлення способу та порядку виконання рішення суду, суд має з`ясувати обставини, що свідчать про утруднення та неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку встановлення способу і порядку виконання рішення суд не може змінювати судове рішення по суті.

В той же час, звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день, домовленості між сторонами щодо спільного відпочинку з дитиною не існує, у зв`язку з нестабільною суспільно-політичною ситуацією у країні, а також запровадженим воєнним станом на території України.

Про вказану обставину ОСОБА_2 повідомляла ОСОБА_1 , а також державного виконавця належним чином.До того ж, вказані обставини є загально відомими, а тому збереження життя та здоров`я дитини є пріоритетним для ОСОБА_2 , як матері ОСОБА_4 . Відтак, вважаємо, що спільний відпочинок ОСОБА_1 разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період, до завершення воєнного стану є неможливим.

Таким чином, вважаємо, що за вищевикладених обставин, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, є доцільним вирішити питання про відстрочення виконання судового рішення в частині спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період.

Так, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, просить відмовити у задоволенні заяви державного виконавця щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала свої письмові пояснення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив щодо вирішення даної заяви відповідно до чинного законодавства України.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по даній справі, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповіднодо ст.435ЦПК України, зазаявою сторонисуд,який розглядавсправу яксуд першоїінстанції,може відстрочитиабо розстрочитивиконання рішення,а зазаявою стягувачачи виконавця(увипадках,встановлених законом),-встановити чизмінити спосібабо порядокйого виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у державного виконавця Яготинського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавчий лист № 382/1142/16-ц від 08.10.2020 року виданий Яготинським районним судом Київської області щодо визначення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення ОСОБА_1 побачень із сином: кожну першу та третю суботу місяця з 09 годин до 13 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 години до 12 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 чи в іншому місці, визначеному батьком за погодженням з матір`ю дитини; та спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період; за взаємною домовленістю батьків, з врахуванням віку дитини та її бажання, батьки проводять дні народження дитини, а також інші святкові дні за календарем разом із сином.

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливості для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною закріплений у ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

З судового рішення, яке виконується державним виконавцем вбачається, що в рішенні визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення ОСОБА_1 побачень із сином: кожну першу та третю суботу місяця з 09 годин до 13 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 години до 12 години за місцем проживання сина ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 чи в іншому місці, визначеному батьком за погодженням з матір`ю дитини; та спільного відпочинку разом з дитиною, за домовленістю з матір`ю дитини, протягом 21 календарного дня у літній період; за взаємною домовленістю батьків, з врахуванням віку дитини та її бажання, батьки проводять дні народження дитини, а також інші святкові дні за календарем разом із сином.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року (Справа N 904/1478/15) визначено, що зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі N 6-1829цс15.

Оскільки рішення суду по справі № 382/1142/16-ц набрало законної сили, а відтак підлягає обов`язковому виконанню, та виконання вказаного рішення суду передбачає вжиття заходів примусового виконання, в порядку встановленому ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, державним виконавчем не розглянуто заяв сторін по справі, які пропонував подати сторонам державний виконавець як вбачається з наданих доказів заявником. А також державний виконавець у своїй заяві щодо зміни способу і порядку виконання вказаного рішення суду просить встановити спосіб і порядок виконання даного рішення суду не зазначаючи в повній мірі спосіб та порядок з врахуванням того, що суд не може змінювати останнє по суті.

Таким чином, враховуючи вище викладене, вказана заява державного виконавця не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.435 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області (м.Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення Яготинського районного суду Київської області від 03 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації про визначення участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення повної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повної ухвали 22 серпня 2022 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.