Рішення

від 06.07.2022 по справі 640/3092/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2022 року м. Київ № 640/3092/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар Микола Миколайович

про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо безпідставного стягнення залишку виконавчого збору в сумі 556 994,46 грн.

- визнати протиправними та скасувати постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 548 763,03 грн. та постанови про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 8 231,43 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247, оскільки останнім не здійснено жодних дій з фактичного виконання виконавчого документа.

Крім того, позивачем сплачено основну винагороду приватному виконавцю в межах виконавчих проваджень №66440288 та №66439466 згідно з виконавчим документом, який також є предметом примусового виконання у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247.

Таким чином, підстави для стягнення виконавчого збору Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Заяву позивача про поновлення строку на звернення до адміністративного суду ухвалено розглянути в судовому засіданні. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2022 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №64655324. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №64655324 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до 09.03.2022 року таким чином, щоб у вказану дату витребувані матеріали знаходились у канцелярії суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, тобто, до 25 квітня включно.

Наступне судове засідання призначено на 27.04.2022 року, про що сторін повідомлено у порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 27.04.2022 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2022 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича; встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача десятиденний строк для подання пояснень на позовну заяву; витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №66440288; витребувано повторно у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №64655324. Судом уповноважено адвоката Гук Альону Юріївну на одержання витребуваних доказів від позивача та третьої особи. Наступне підготовче засідання призначено на 16.05.2022 року.

Через канцелярію суду 05.05.2022 року відповідачем подано копії матеріалів виконавчого провадження №64655324.

Через канцелярію суду 12.05.2022 року третьою особою подано клопотання про долучення копії матеріалів виконавчого провадження №66439466 та №66440288.

У судове засідання 16.05.2022 року сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справу, не прибули, з огляду на що, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Наступне судове засідання призначено на 30.05.2022 року, про що сторін повідомлено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Через канцелярію суду 27.05.2022 року представником позивача подано уточнену позовну заяву.

У судове засідання 30.05.2022 року сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справу, не прибули, з огляду на що, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Наступне судове засідання призначено на 15.06.2022 року, про що сторін повідомлено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

У судове засідання 15.06.2022 року прибула представник позивача. Належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, відповідачем та третьою особою участь уповноважених представників не забезпечено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2022 року у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви від 27.05.2022 року відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2022 року витребувано у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №64659247, які зобов`язано подати через канцелярію суду у строк до 27.06.2022 року. Наступне судове засідання призначено на 29.06.2022 року.

Через канцелярію суду 29.06.2022 року надійшов відзив за підписом державного виконавця Є. Коваленка, до якого долучено витребувані копії матеріалів виконавчого провадження №64659247.

У судове засідання 29.06.2022 року прибула представник позивача. Належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, відповідачем та третьою особою участь уповноважених представників не забезпечено.

З метою ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження №64659247, судом відкладено розгляд справи на 07.07.2022 року.

Через канцелярію суду 01.07.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження.

У судове засідання 07.07.2022 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що не є перешкодою для вирішення процесуальних заяв по суті та розгляду справи без участі останніх.

Вирішуючи заяву представника позивача від 16.02.2022 року про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач дізнався про оскаржувані у цій справі постанови, прийняті відповідачем 01.03.2021 року у виконавчих провадження №64655324 та №64659247 лише 12.01.2022 року з телефонної розмови із державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Є.І., яким про існування вказаних постанов повідомлено позивача.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Предметом адміністративної справи є оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, датовані 01.03.2021 року, в той час, як до Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 звернувся лише 24.01.2022 року.

Отже, позивачем пропущено встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду, що останнім не заперечується.

Разом з тим, дослідивши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та матеріали виконавчих проваджень з цього питання, судом встановлено наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору/стягнення з боржника основної винагороди має бути направлено простим поштовим відправленням, докази чого мають міститься у матеріалах виконавчого провадження.

Вирішуючи питання поновлення строку звернення до суд, суд також бере до уваги надані відповідачем матеріали виконавчих проваджень, в яких відсутні належні докази направлення постанов Клочку Р.М., винесених у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247, зокрема, відповідачем не надано жодних пояснень або заперечень щодо доводів представника позивача про неотримання оскаржуваних у цій справі постанов.

Суд зауважує, що відповідачем також не спростовано доводів представника позивача, що ОСОБА_1 дізнався про своє порушене право фактично у 12.01.2022 року, та не надано доказів відповіді на адвокатський запит представника позивача від 14.02.2022 року №02/22, в якому остання просить надати їй інформацію щодо спірних виконавчих проваджень.

На переконання суду, встановлені обставини свідчать про необізнаність боржника щодо існування оскаржуваних постанов з незалежних від нього причин, що відповідачем не спростовано, а матеріалами виконавчих проваджень, наданими державним виконавцем, навпаки, підтверджено.

Дійсно, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії", справа «Девеер проти Бельгії»).

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі також - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейським судом з прав людини зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейським Судом з прав людини вказано, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Так, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення до суду позивачем пропущено.

Проте, у межах розгляду справи №640/3092/22 позивачем визнано пропуск строку звернення до суду, який обґрунтовано причинами, які на думку суду, впливали на об`єктивну неможливість звернення до суду у відповідний процесуальний строк, що, у відповідності до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, надає право позивачу на звернення до адміністративного суду із позовом.

З огляду на викладене, суд вважає, що поновлення строку звернення до суду за даних обставин є дотриманням права позивача на доступ до правосуддя та права заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Інших заяв та клопотань сторонами не подано.

З огляду на наявність у матеріалах справи достатніх доказів, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в межах заявлених позовних вимог.

Згідно із статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Частиною четвертою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Шевченківським районним судом міста Києва 23.02.2021 року видано виконавчий лист від 25.11.2020 року у справі №761/5643/18 про примусове виконання рішення в частині: «В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ара Трейд» за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-242 від 29 листопада 2016р. в розмірі 5487630 п`ять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять/ грн. 29 коп., з яких:

- 3499966 /три мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість/ грн. 38 коп. - сума простроченої кредитної заборгованості;

- 691800 /шістсот дев`яносто одна тисяча вісімсот/ грн. 79 коп. - сума заборгованості за відсотками;

- 770863 /сімсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят три/ грн. 12 коп. - сума пені;

- 525000,0 /п`ятсот двадцять п`ять тисяч/ грн. - сума штрафних санкцій,

на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ», звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири, загальною площею - 53,00 кв.м., житловою площею - 30,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Шостою Київською державною нотаріальною конторою 18 травня 2001 року, за реєстровим номером №5-2207, шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням ціни предмета іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ» судовий збір в розмірі 82314 /вісімдесят дві тисячі триста чотирнадцять/ грн. 29 коп.».

Боржником визначено ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), стягувачем - Акціонерне товариство «Фінансова компанія «Вернум» (код ЄДРПОУ 36301800).

На примусовому виконанні у Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало зведене виконавче провадження №64712350, до складу якого входять виконавчі провадження №64655324 та №64659247.

І. Так, постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64655324 з примусового виконання виконавчого листа №761/5643/18, виданого 23.02.2021 року в частині: «В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ара Трейд» за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-242 від 29 листопада 2016р. в розмірі 5487630 п`ять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять/ грн. 29 коп., з яких:

- 3499966 /три мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість/ грн. 38 коп. - сума простроченої кредитної заборгованості;

- 691800 /шістсот дев`яносто одна тисяча вісімсот/ грн. 79 коп. - сума заборгованості за відсотками;

- 770863 /сімсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят три/ грн. 12 коп. - сума пені;

- 525000,0 /п`ятсот двадцять п`ять тисяч/ грн. - сума штрафних санкцій,

на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ», звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири, загальною площею - 53,00 кв.м, житловою площею - 30,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Шостою Київською державною нотаріальною конторою 18 травня 2001 року, за реєстровим номером №5-2207, шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням ціни предмета іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.».

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні №64655324 про стягнення виконавчого збору постановлено про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 548 763, 03 грн.

19.07.2021 року надійшла заява АТ «Фінансова компанія «Вернум» про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2021 року у виконавчому провадженні №64655324 виведено виконавче провадження із зведеного виконавчого провадження.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2021 року у виконавчому провадженні №64655324 повернуто виконавчий лист стягувачу та припинено арешт майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В свою чергу, виділено в окреме виконавче провадження постанову від 01.03.2021 року ВП №64655324 про стягнення виконавчого збору, про що винесено постанову від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250460.

Згідно з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №66250460 не є завершеним.

ІІ. Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64659247 з примусового виконання виконавчого листа №761/5643/18, виданого 23.02.2021 року в частині: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ» судовий збір в розмірі 82314 /вісімдесят дві тисячі триста чотирнадцять/ грн. 29 коп.».

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні №64659247 про стягнення виконавчого збору постановлено про стягнення з боржника виконавчий збір у розмірі 8231, 43 грн.

19.07.2021 року надійшла заява АТ «Фінансова компанія «Вернум» про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2021 року у виконавчому провадженні №64659247 виведено виконавче провадження із зведеного виконавчого провадження.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2021 року у виконавчому провадженні №64659247 повернуто виконавчий лист стягувачу та припинено арешт майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В свою чергу, виділено в окреме виконавче провадження постанову від 01.03.2021 року ВП №64659247 про стягнення виконавчого збору, про що винесено постанову від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250604.

Згідно з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №66250604 не є завершеним.

ІІІ. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09.08.2021 року відкрито виконавче провадження №66439466 з примусового виконання виконавчого листа №761/5643/18, виданого 23.02.2021 року в частині: «В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ара Трейд» за договором кредиту за овердрафтом № КЮ-242 від 29 листопада 2016р. в розмірі 5487630 п`ять мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять/ грн. 29 коп., з яких:

- 3499966 /три мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість/ грн. 38 коп. - сума простроченої кредитної заборгованості;

- 691800 /шістсот дев`яносто одна тисяча вісімсот/ грн. 79 коп. - сума заборгованості за відсотками;

- 770863 /сімсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят три/ грн. 12 коп. - сума пені;

- 525000,0 /п`ятсот двадцять п`ять тисяч/ грн. - сума штрафних санкцій,

на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ», звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири, загальною площею - 53,00 кв.м, житловою площею - 30,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Шостою Київською державною нотаріальною конторою 18 травня 2001 року, за реєстровим номером №5-2207, шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням ціни предмета іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09.08.2021 року у виконавчому провадженні №66439466 стягнуто з боржника основну винагороду у розмірі 548763,03 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 07.10.2021 року закінчено виконавче провадження №66439466, в мотивувальній частині якої зазначено про те, що стягувачу перераховано заборгованість в розмірі 1744800,91 грн., стягнуто основної винагороди приватного виконавця в розмірі 174480,09 грн. та витрат виконавчого провадження 4469,00 грн.

IV. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09.08.2021 року відкрито виконавче провадження №66440288 з примусового виконання виконавчого листа №761/5643/18, виданого 23.02.2021 року в частині: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Фінансова компанія «ВЕРНУМ» судовий збір в розмірі 82314 /вісімдесят дві тисячі триста чотирнадцять/ грн. 29 коп.».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09.08.2021 року у виконавчому провадженні №66440288 стягнуто з боржника основну винагороду у розмірі 8231, 43 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. від 09.09.2021 року закінчено виконавче провадження №66440288, в мотивувальній частині якої зазначено про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; основна винагорода та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.

В свою чергу, вважаючи протиправними постанови про стягнення виконавчого збору від 01.03.2021 року, винесені у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247, оскільки такі утворюють ситуацію подвійної сплати винагороди за проведення виконавчих дій, які фактично проведено приватним виконавцем, а не відповідачем в межах вказаних виконавчих проваджень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (із змінами і доповненнями) (далі також - Інструкція №512/5), постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №643).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно із змістом пункту 2 Порядку №643 у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру, стягнення заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, за виконавчим документом про стягнення аліментів державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виплачується винагорода у відповідному розмірі.

Отже, виконавчий збір є своєрідною винагородою виконавця за вчинення дій з примусового виконання рішень.

Частиною другою статті 27 Закону №1404 встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

При закінченні виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, або повернення такого виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження паперову копію такого виконавчого документа.

Відмітка на паперовій копії виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, не проставляється.

З аналізу вищенаведених положень законодавства України, висновується, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору відбувається одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, або після/одночасно із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, з урахуванням підстави його закінчення. Крім того, під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, виконавцем має бути вказано розмір фактично стягнутої суми на користь стягувача.

Отже, Законом №1404 передбачено стягнення виконавчого збору або на стадії відкриття виконавчого провадження, або на стадії його закінчення.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 27 Закону №1404, відкриваючи виконавче провадження виконавцем обраховується сума виконавчого збору з розміру 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, в той час, як визначаючи розмір виконавчого збору, який потребує стягнення з боржника, виконавцем має бути обчислено таку суму з урахуванням вчинених виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа.

З аналізу положень законодавства висновується, що постанови від 01.03.2021 року про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 548 763,03 грн., винесена у виконавчому провадженні №64655324, та від 01.03.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 231,43 грн., винесена у виконавчому провадженні №64659247, є виконавчими документами, в яких державним виконавцем визначено суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 як виконавчий збір у разі примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем в повному обсязі.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404 зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404 кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції №512/5.

Натомість частиною другою статті 27 Закону № 1404 передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пунктом 21 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції №512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Правова позиція суду відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2020 року у справі №2540/2303/18.

Згідно з пунктами 7, 8 розділу І Інструкції №512/5 постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити, зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Дослідивши матеріали виконавчих проваджень, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що на зворотній стороні виконавчого листа від 23.02.2021 року №761/5643/18, державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Є., яким здійснювалися виконавчі провадження №64655324 та №64659247, зроблено відмітку про повернення виконавчого листа на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 22.07.2021 року.

Інших відомостей щодо фактично стягнутої суми під час примусового виконання виконавчого листа в межах виконавчих проваджень №64655324 та №64659247 у виконавчому листі виконавцем не зазначено.

Крім того, у матеріалах виконавчих проваджень №64655324 та №64659247 відсутній Розрахунок нарахування виконавчого збору, оформлений відповідно до Додатку №17 Інструкції №312/5.

Зокрема, дослідивши заяви стягувача про повернення виконавчого документа від 19.07.2021 року, судом встановлено, що підставою звернення із вказаними заявами слугували обставини неможливості виконання рішення суду Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також, стягувачем повідомлено намір про подальше подання виконавчого листа для примусового виконання приватному виконавцю.

Отже, з встановлених судом обставин справи висновується, що державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) мало б бути вказано у виконавчому листі відомості про відсутність фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, внаслідок чого, постанови від 01.03.2021 року про стягнення виконавчого збору, винесені у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247, не підлягали зверненню до виконання шляхом виділення останніх в окремі провадження №66250460 та №66250604.

Крім того, суд зауважує, що не зазначення державним виконавцем відомості про відсутність фактично стягнутої суми за виконавчим листом під час здійснення виконавчих проваджень №64655324 та №64659247, з якої і мали б здійснюватися розрахунки 10 % суми виконавчого збору, який підлягав сплаті боржником, спричиняють ситуацію подвійного стягнення з останнього винагороди виконавця за проведення виконавчих дій.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист від 25.02.2021 року №761/5643/18, є виконаним в повному обсязі приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бердаром М.М. в межах виконавчого провадження №66439466 та виконавчого провадження №66440288.

Зокрема, в межах виконавчого провадження №66439466 боржником - позивачем у справі, на виконання постанови від 09.08.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди сплачено основну винагороду приватного виконавця у сумі 54876,03 грн., що підтверджено постановою від 07.10.2021 року про закінчення виконавчого провадження, яка є тотожною сумі виконавчого збору, визначеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні №64655324.

В свою чергу, в межах виконавчого провадження №66440288 на виконання постанови від 09.08.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди боржником сплачено основної винагороди приватному виконавцю у сумі 8 231, 43 грн., що підтверджується постановою від 09.09.2021 року про закінчення виконавчого провадження, яка є тотожною сумі виконавчого збору, визначеного постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року у виконавчому провадженні №64659247.

Суд бере до уваги, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця не є тотожними поняттями та мають різну правову природу в частині порядку їх стягнення.

Разом з тим, як виконавчий збір, так і основна винагорода приватного виконавця стягуються з боржника та сплачуються останнім за вчинення виконавчих дій у межах конкретного виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, хоча й відповідачем формально дотримано порядок винесення постанов від 01.03.2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях №64655324 та №64659247, водночас з огляду на встановлені судом обставини виникнення подвійного стягнення з позивача суми у розмірі 10% від передбаченої у виконавчому листі, який вже є виконаним, та за яким позивачем сплачено основну винагороду приватному виконавцю в повному обсязі, оскільки державним виконавцем не вчинено дій з фактичного стягнення такої суми під час здійснення виконавчих проваджень №64655324 та №64659247, останні, як такі, що пред`явлені до примусового виконання в межах виконавчих проваджень №66250460 та №66250604, підлягають визнанню протиправними та скасуванню з метою подальшого ефективного захисту прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги в заявленій частині: «визнати протиправними та скасувати постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 про стягнення виконавчого збору у сумі 548 763,03 грн. та постанови про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 8 231,43 грн.» підлягають задоволенню, проте в редакції, яку судом буде зазначено у резолютивній частині рішення суду, з урахуванням обставини, що представником позивача допущено технічну помилку при складанні прохальної частині (зазначено про скасування постанови про стягнення основної винагороди, в той час, як розглядаючи справу судом встановлено, що позовна вимога стосується постанови про стягнення виконавчого збору).

Зокрема, враховуючи встановлені судом обставини протиправності примусового виконання

Так, позивач просить суд також визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо безпідставного стягнення залишку виконавчого збору в сумі 556 994,46 грн.

Суд, в свою чергу, вважає обґрунтованою заявлену позовну вимогу, оскільки під час розгляду справи судом встановлено факт виділення в окремі виконавчі провадження вищескасованих постанов, позаяк остання підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, враховуючи те, що з даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №66250604 з виконання постанови від 01.03.2021 року №64659247 та виконавче провадження №66250460 з виконання постанови від 01.03.2021 року №64655324 не є завершеними, суд з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування постанов Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250460 та від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250604, оскільки скасування постанов, які перебувають в якості виконавчих документів на примусовому виконанні в межах вказаних виконавчих проваджень є самостійною та достатньою підставою для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження з їх примусового виконання.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом виявлено грубі порушення відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог та їх задоволення, зокрема в заявлених межах.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містяться квитанція від 21.01.2022 року №ПН680 на суму 1987,80 грн., та квитанція від 15.02.2022 року №ПН494 на суму 3 582, 20 грн. про сплату судового збору за три позовні вимоги.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року, винесену у виконавчому провадженні №64655324, про стягнення виконавчого збору у розмірі 548 763, 03 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.03.2021 року, винесену у виконавчому провадженні №64659247, про стягнення виконавчого збору у розмірі 8231, 43 грн.

4. Визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо безпідставного стягнення виконавчого збору в сумі 556 994,46 грн.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250460.

6. Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 27.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66250604.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 5 570, 00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).

Повне рішення складено 07.07.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна