Постанова

від 24.08.2022 по справі 554/907/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/907/21 Номер провадження 22-ц/814/1740/22Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гречки Є.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Ковжоги,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_1 , на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року

у справізапозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ», про визнання частково недійсним (з підстав удаваності) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень з моменту його укладення в частині покупця та визнання позивача покупцем за договором

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому2021року позивач, ОСОБА_2 ,через свогопредставника,адвоката ГоляніщеваД.Ю., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним (з підстав удаваності) договору купівлі-продажу від 31.10.2016 нежитлових приміщень загальною площею 51,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1 з моменту його укладення в частині покупця та визнання позивача покупцем за вказаним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що обов`язки покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу виконав ОСОБА_2 , а відповідачка, ОСОБА_1 (його дочка), була формально зазначена у договорі, оскільки у день посвідчення правочину у нотаріуса оригінал свого паспорту та ідентифікаційного коду він помилково залишив у свого брата, ОСОБА_3 , у зв`язку із чим було вирішено, що покупцем за договором формально буде ОСОБА_1 , яка, в подальшому, відчужить своє право власності на аптеку позивачеві, оскільки він був фактичним покупцем.

Вказував, що відповідачка, будучи його донькою, не володіла станом на день підписання спірного договору грошовими коштами на купівлю нежитлових приміщень, оскільки не була працевлаштована, не здійснювала підприємницької діяльності, відтак, не отримувала жодного доходу. Оплату за договором було здійснено за його кошти, які він запозичив 28.10.2016 за двома договорами позики на загальну суму 640000 грн, укладеними з його братом, ОСОБА_3 , та близьким другом, ОСОБА_4 (наявність у них коштів підтверджується банківськими виписками). 31.10.2016 через касу банку ці кошти в присутності ОСОБА_3 були зараховані на рахунок його доньки, оскільки договором купівлі-продажу передбачалась безготівкова оплата. Водночас, ним було здійснено зняття готівки у сумі 26000 грн для оплати послуг нотаріуса, юриста, та додаткових зборів при оформлені договору.

Позивач зазначав, що саме він, а не його дочка, проводив попередні переговори з купівлі-продажу із продавцем, здійснював огляд приміщення для здійснення ним підприємницької діяльності з продажу лікарських засобів (під аптеку), за наявності у нього ліцензії для цього. Крім того, для здійснення ремонту приміщення аптеки ним було отримано кредит в АТ КБ «ПриватБанк».

Однак, йому стало відомо, що його донька, ОСОБА_1 , має намір продати вказані нежитлові приміщення без його згоди.

Вважає, що спірне нерухоме майно (аптека) було придбане за його кошти і для нього, саме він був покупцем за договором, а тому прохав визнати договір недійсним в частині особи покупця.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року позов задоволено:

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в частині покупця, ОСОБА_1 , укладений 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ» (код ЄДРПОУ 20005075), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1927.

Визнано ОСОБА_2 покупцем нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, укладеним 31 жовтня 2016 року з Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ» (код ЄДРПОУ 20005075), посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т.Є. та зареєстрованим в реєстрі за №1927.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року.

короткого змісту вимог апеляційної скарги

Відповідач, ОСОБА_1 , оскаржила вказане заочне рішення в апеляційному порядку.

В апеляційнійскарзі прохаласкасувати заочнерішення Октябрськогорайонного судум.Полтави від04березня 2022 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

Вказувала, що рішення суду прийнято передчасно та з порушенням; суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи; заочне рішення та ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про його перегляд незаконні та необґрунтовані. Підстав, передбачених статтею 280 ЦПК України, для ухвалення судом заочного рішення не було. Суд не врахував наявність відзиву на позов, а також залишив поза увагою клопотання сторони відповідача про виклик свідків, про вжиття заходів процесуального примусу щодо забезпечення особистої явки позивача у справі, про відкладення розгляду справи 04.03.2022. Судом неповно досліджено докази у справі, доводи сторони відповідача не прийняті до уваги, не допитано всіх свідків, надано неналежну оцінку доказам у справі.

07.07.2022 до апеляційного суду апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги, у якому заявлено про поновлення процесуального строку на їх подачу. Зазначено, що суд першої інстанції не розглянув заяву відповідача про застосування трирічного строку позовної давності, який пропущено, оскільки про укладення спірного договору позивачу було відомо з 31.10.2016, а вказаний позов подано до суду 23.03.2022.

Апеляційний суд не враховує ці доповнення до апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ЦПК України).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 3 ст. 124 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається,що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2022 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року.

В силу положень ч. 1 ст. 354, ч. 4 ст. 287, 123, ч. 4 ст. 124 ЦПК України 30-денний строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду у даній справі підлягає обчисленню з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та становив до 20.06.2022 включно.

Доповнення до апеляційної скарги подані 07.07.2022, тобто поза межами процесуальних строків на оскарження рішення суду

Передбачений ч. 1 ст. 364 ЦПК України процесуальний строк є присічним та поновленню не підлягає.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», передбачено, що право на доповнення чи зміну до апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 300 ЦПК України (наразі 364) не надає права апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові ухвалою судді-доповідача.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановлено законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, процесуальним законом не передбачено поновлення строку для подання доповнення до апеляційної скарги, а тому доповнення до апеляційної скарги не приймаються та підлягають залишенню без розгляду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 755/5301/16-ц.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи

28.07.2022, поштовим відправленням від 25.07.2022, від представника позивача, адвоката Голяніщева Д.Ю., надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду у даній справі не могло ґрунтуватись на показах свідків. Прохальна частина апеляційної скарги не відповідає нормам процесуального права щодо повноважень суду апеляційної інстанції за результатом апеляційного перегляду справи.

Щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи та можливості розгляду справи апеляційним судом.

У судове засідання 25.08.2022 позивач, ОСОБА_2 , та його представник, адвокат Голяніщев Д.Ю. не з`явились.

25.08.2022 на електронну адресу суду від адвоката Голяніщева Д.Ю. надійшла заява (підписана ЕЦП) про відкладення розгляду справи, оскільки він позбавлений можливості прибути у судове засідання у зв`язку із сімейними обставинами. Крім того, вказував, що на його адресу не надходила ухвала про призначення справи до розгляду та судова повістка.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Голяніщев Д.Ю. був належним чином та своєчасно повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом шляхом вручення судової повістки-повідомлення, а також копії апеляційної скарги разом із ухвалою про відкриття апеляційного провадження під розписку 15.07.2022, що наявна в матеріалах справи (а.с. 27).

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (ч. 1 ст. 361 ЦПК України).

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абз. 2 ч. 1 ст. 366 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, серед іншого, день вручення судової повістки під розписку.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Таким чином, доводи адвоката Голяніщева Д.Ю. про те, що він не був належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи, є безпідставними.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційноїінстанції відкладаєрозгляд справив разінеявки усудове засіданняучасника справи,щодо якогонемає відомостейпро врученняйому судовоїповістки,або зайого клопотанням,коли повідомленіним причининеявки будевизнано судомповажними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що причина неявки адвоката Голяніщева Д.Ю. в судове засідання 25.08.2022 за «сімейними обставинами», не є поважними причинами неявки в судове засідання. При цьому,останній реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відповіді на апеляційну скаргу,а томуйого неявка не є перешкоджає перегляду справи.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції;

Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 , яка є донькою позивача ОСОБА_2 , та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (аптека) загальною площею 51,5 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Оканенко Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1927. (далі за текстом - Договір)

Згідно з п. 2.1 Договору продаж вчинено за суму 637 399 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем за видом діяльності 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. З метою розвитку своєї підприємницької діяльності, позивач здійснював пошук нерухомого майна для відкриття аптеки, було знайдено необхідне приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яке належало ТОВ «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ». Позивач для здійснення своєї підприємницької діяльності отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами у зв`язку із створенням нових місць провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі. Ним були проведені переговори, оглянуто приміщення та досягнуто згоди, щодо продажу вказаного нерухомого майна - аптеки. Укладення договору було заплановано на 31.10.2016 року. Для оплати вартості нерухомого майна позивач уклав 28.10.2016 року два договори позики на загальну суму 640 000 грн. Кредиторами були брат позивача, ОСОБА_3 , та близький друг, ОСОБА_4 . Наявність грошових коштів у кредиторів підтверджується виписками з банківських рахунків. Однак, 31.10.2016 року позивач встановив, що оригінал свого паспорту та коду він помилково залишив після підписання договору позики у свого брата, ОСОБА_3 , у зв`язку з чим було вирішено, що покупцем за договором формально буде відповідачка, яка в подальшому відчужить своє право власності на аптеку позивачеві, оскільки він був фактичним покупцем. У зв`язку із цим 31.10.2016 року на рахунок відповідачки через касу банку, в присутності ОСОБА_3 , були зараховані грошові кошти, оскільки договором передбачалося, що розрахунок по договору буде здійснюватися безготівково за реквізитами продавця в АТ «УКРЕКСІМБАНК» (п. 2.1 Договору). Позивач був особисто присутній у приватного нотаріуса Оканенко Т.Є. під час посвідчення спірного Договору купівлі-продажу.

Встановивши вказані обстави, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №265/3310/17 (провадження № 61- 2308св19) в аналогічній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне нерухоме майно (аптека) було придбане за кошти позивача і для нього, проте він в договорі купівлі-продажу не зазначений покупцем, що є підставою вважати укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна (аптеки) недійсним в частині особи покупця.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет іпідставу позову. Підставою позовує обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Предмет іпідстава позовусприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Предмет позову цематеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Предметом спору у даній справі є договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.10.2021, укладений між ОСОБА_1 (Відповідач у справі) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ» (третя особа у справі).

Підставою позову є визнання недійсним спірного договору з підстав удаваності в частині сторони покупця.

Предметом позову є визнання спірного договору недійсним в частині покупця та визнання позивача покупцем за договором.

Вирішуючи питання стосовно вимог щодо удаваності правочинів, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зістаттею 235ЦПК Україниудаваним єправочин,який вчиненосторонами дляприховання іншогоправочину,який вонинасправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

За удаванимправочином сторониумисно оформляютьодин правочин,але міжними насправдівстановлюються іншіправовідносини. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року в справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року в справі № 6-1026цс16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року в справі № 742/1913/15 (провадження № 61-13992св18), від 21 серпня 2019 року в справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року в справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822св20) та підтримані у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі №346/2238/15(провадження № 61-14680сво20).

Також, зазначене узгоджується з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

У постановіВерховного Судуу складі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 14лютого 2022року всправі №346/2238/15(провадження№ 61-14680сво20) зроблено висновок про те, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а несторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину. Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частиністорони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Вказаною постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зроблено відступ від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 466/8968/19 та від 22.07.2020 у справі № 265/3310/17, на яку послався суд першої інстанції.

Задовольняючи позов та визнавши заочним рішенням від 04.03.2022 недійсним договір купівлі-продажу від 31.10.2021 в частиністорони договору(покупця), суд першої інстанції не врахував актуальної правової позиції Верховного Суду від 14.02.2022, яка є обов`язковою для застосування у цій справі, та виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що предметом оскарження у даній справі є договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземною інвестицією у формі ТОВ «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ». Спірні правовідносини виникли у позивача із сторонами вказаного договору купівлі-продажу. Належними відповідачами мають бути обидві сторони оспорюваного правочину. Проте, позов пред`явлено лише до однієї сторони - ОСОБА_1 , а процесуальний статус іншої сторони спірного договору, ТОВ «ГЕДЕОН РІХТЕР УКРФАРМ», визначено як третя особа у справі. Пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 17.04.20 у справі № 523/9076/16-ц.

Інші доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу не підлягають детальному аналізу апеляційним судом за наявності вищенаведеної безумовної підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Українипідставою дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни рішенняє порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

З огляду на те, що вимоги апеляційної скарги щодо призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження не узгоджується з повноваженням суду апеляційної інстанції, передбаченими статтею 374 ЦПК України, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В силу положень ч. 1 статті 141 ЦПК України, враховуючи те, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги у сумі 1362 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргувідповідача, ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 березня 2022 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2022 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді О.А. Лобов

В.М. Триголов